Постанова

від 17.08.2016 по справі 922/507/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 922/507/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Гольцової Л.А., Євсікова О.О. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. та рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2016р. у справі№922/507/16 господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Фідобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" простягнення 129890,26грн. за участю представників

позивача - Запорожцев В.В., дов. №11 від 21.07.2016р.;

відповідача - Кулініч В.М., дов. б/н від 12.08.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Транстерміналсервіс-2000" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" про стягнення 129890,26 грн. заборгованості за Договором про надання Овердрафту №1896ю від 18.09.2014р. та стягнення сплаченого судового збору за подання позову.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2016р. у справі №922/507/16 (суддя Лаврентюк Т.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Плужник О.В., суддів: Пушай В.І., Барабашової С.В.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" - 71583,15 грн. заборгованості за кредитом, 18237,02 грн. - заборгованості за відсотками, 35385,44 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту, 4684,65 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків та 1948,34 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. та рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2016р. та залишити позов без розгляду повністю, а також стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" 4481,20 грн. судового збору.

Одночасно з касаційною скаргою Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" було подано клопотання, як додаток до касаційної скарги, зі змісту якого вбачається, що скаржник звертається до Пленуму Вищого господарського суду України щодо надання певних роз'яснень стосовно вироку (матеріалів) Нюрнбергського процесу над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини. Проте, вказане клопотання не стосується суті спору в межах даної справи, з огляду на що було залишено судом касаційної інстанції без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.07.2016р. колегією суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., суддів: Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" було прийнято до провадження та призначено її розгляд у засіданні суду касаційної інстанції на 17.08.2016р.

За Розпорядженням в.о. Керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.08.2016р. №08.03-04/3368 у зв'язку з відпусткою суддів Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І. відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 922/507/16.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №922/507/16 від 15.08.2016р., для розгляду даної справи у суді касаційної інстанції було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., суддів: Євсікова О.О., Гольцової Л.А.

У судовому засіданні, що відбулось 17.08.2016р., розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу, заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, перевіривши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" (відповідач) було укладено Договір про надання овердрафту №1896Ю, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу за поточним рахунком останнього овердрафт в межах ліміту овердрафту на умовах договору, а відповідач сплачувати заборгованість за овердрафтом, з врахуванням визначеного договором строку безперервного користування овердрафтом та терміну погашення овердрафту, сплачувати проценти за користування овердрафтом, комісії та інші платежі в розмірі та на умовах, обумовлених договором.

У р.1 договору сторони погодили, що ліміт овердрафту - це максимально допустима сума коштів понад залишок власних коштів відповідача на поточному рахунку, у межах якої позивач може здійснювати платежі з поточного рахунку шляхом оплати розрахункових документів відповідача, та який може бути змінений позивачем самостійно в порядку, обумовленому цим договором. Ліміт овердрафту встановлюється у розмірі 74472 грн. Термін погашення овердрафту сторони погодили до 17.09.2015р. включно. Проценти за користування овердрафтом встановлюються в розмірі 25% річних.

За умовами п. 4.1 договору відповідач зобов'язався здійснювати погашення заборгованості за овердрафтом не пізніше останнього дня строку безперервного користування овердрафтом, але в будь-якому випадку не пізніше терміну погашення овердрафту.

Пунктом 4.2.1 договору сторони погодили, що проценти за користування овердрафтом нараховуються в валюті овердрафту за процентною ставкою, обумовленою Договором, щоденно на фактичну заборгованість позичальника за Овердрафтом на кінець відповідного дня, виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у місяці та календарна кількість днів у році.

Пеня розраховується щоденно, за кожний день прострочення сплати відповідного платежу (включаючи день виникнення простроченої заборгованості та день фактичного погашення простроченої заборгованості), в національній валюті України та має бути сплачена позичальником. Пеня розраховується, виходячи з умови тривалості року, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році, а також виходячи з фактичної кількості днів у місяці (п. 4.5.1 договору).

Як вірно встановлено судами, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

У ч.ч.1,2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу овердрафт у розмірі 71583,15 грн., що підтверджується меморіальним ордером №258577876 від 09.02.2015р. та виписками по особовому рахунку відповідача, наявними у справі. Натомість, відповідач, всупереч погодженого сторонами п.8.2 договору та вимог чинного в Україні законодавства, отриманий овердрафт в порядку та у термін, передбачені договором не повернув.

Відтак, станом на 16.01.2016 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за овердрафтом у розмірі 71583,15 грн. та 18237,02 грн. простроченої заборгованості за відсотками, суми яких, обґрунтовано стягнуті з відповідача за оскаржуваними судовими актами, зважаючи на зазначені вище встановлені судами обставини, враховуючи, що відповідачем вони не оскаржуються, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про погашення такої заборгованості чи здійснення та надання судам Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" контррозрахунків на спростовування заявлених до стягнення сум грошових коштів. Тобто, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанції, здійсненим внаслідок належної оцінки поданих сторонами доказів, що містяться у матеріалах справи, з посиланням на умови погодженого позивачем та відповідачем договору, приписи ст.ст. 526, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" спірних 71583,15 грн. - заборгованості за кредитом та 18237,02 грн. - заборгованості за відсотками.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши правильність, здійсненого судами розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення наданого кредиту на суму 35385,44 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користуванням ним на суму 4684,65 грн., погоджується з обґрунтованими висновками судів про її стягнення з відповідача на користь позивача, розрахунок якої відповідає умовам договору, вимогам ст.624 Цивільного кодексу України, ст.ст.231,232 Господарського кодексу України та положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. №543/96-ВР.

Разом з тим, не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, а відтак, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції в якості підстави для зміни та/або скасування оскаржуваних судових актів, доводи заявника касаційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції приписів ст.63 Господарського процесуального кодексу України, з тієї підстави, що за переконанням відповідача, позовна заява у даній справі підписана представником Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на підставі недійсного правочину примусу "наказу №294 від 26.08.2015р." та "недійсної довіреності №1984 від 10.11.2015р." При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Судами встановлено, що позовна заява від 22.02.2016 р. підписана представником позивача - Скворцовою І.І, яка діяла на підставі довіреності №1984 від 10.11.2015 р. зі строком дії повноважень до 31.12.2016 р. Дана довіреність, як перевірено судом апеляційної інстанції, видана заступником Голови Правління ПУАТ "Фідобанк" Ромушком Ю.О., який діяв на підставі Статуту ПУАТ "Фідобанк" та Наказу ПУАТ "Фідобанк" №294 від 26.08.2015р.

Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що згідно п. 10.6.8. Статуту Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Голова Правління має право без довіреності діяти від імені Банку, в тому числі представляти інтереси Банку, вчиняти правочини від імені Банку, видавати Накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками Банку. Голова Правління може делегувати здійснення своїх повноважень іншим особам, зокрема передати повноваження на видачу довіреностей від імені Банку Заступнику Голови Правління та/або члену Правління. Згідно наказу від 26.08.2015 р. №294 (за підписом Голови Правління ПУАТ "Фідобанк" Адаріч О.О.) "Щодо делегування повноважень на підписання довіреностей в ПУАТ "Фідобанк" - п. 1 надано Заступнику Голови Правління Ромушці Юрію Олексійовичу повноваження на підписання довіреностей від імені ПУАТ "Фідобанк" на всіх працівників Банку та інших осіб, якщо цього вимагають інтереси Банку.

Як зазначено судом попередньої інстанції, згідно спірної довіреності представник має право: "....брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у судових справах, а також свідкам, експертам, спеціалістам, право знайомитися з матеріалами судових справ, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до судових справ, право подання будь-яких заяв, позовних заяв, уточнень до позовних заяв, зустрічних позовних заяв, заперечень на позовні заяви, апеляційних скарг, касаційних скарг та інших повноважень згідно довіреності". Окрім того, згідно довіреності надається право: "... подавати та підписувати від імені ПуАТ "Фідобанк" будь-які запити, заяви в тому числі засвідчувати дану довіреність, позовні, зустрічні заяви та виконувати інші дії, що пов'язані з представництвом інтересів ПУАТ "Фідобанк", які передбачені Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" та нормами ЦПК України, ГПК України, КПК України, КАС України та інших нормативно-правових актів.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції зазначені вище обставини, враховуючи, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про скасування або відкликання на момент звернення до суду з позовом у даній справі довіреності позивача згідно ст.249 Цивільного кодексу України, про недійсність якої заявляється відповідачем, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими та помилковими доводи заявника касаційної скарги про порушення судами вимог ст.ст.19, 60 Конституції України, ст.ст.240, 244, 246, 250, 1000-1009 Цивільного кодексу України, ст.ст. 38, 42 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.28,57,63 Господарського процесуального кодексу України та ст.56 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, зважаючи на те, що доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень чинного в Україні законодавства, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій, а доводи про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції, Вищий господарський суд України не вбачає законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 ,111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс-2000" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. у справі №922/507/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Л.А. Гольцова

О.О.Євсіков