Постанова

від 16.08.2016 по справі 910/20314/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа№ 910/20314/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Мартюк А.І.

За участю представників:

від позивача - Шевченко О.М. ( довір. №489 від 01.07.16);

від відповідача - Пушик О.М. - голова ;

від третьої особи - Науменко С.В. (довір. №02-65 від 05.01.16);

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Приладобудівник"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016р.

у справі № 910/20314/15 (головуючий суддя Демидов В.О., судді Пукшин Л.Г., Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Приладобудівник"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації

про стягнення 20 811,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016р. у справі 910/20314/15 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Приладобудівник" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 15 455грн. 73коп., інфляційні втрати у розмірі 1 698грн. 71коп., 3% річних у розмірі 448грн. 28коп., пеню у розмірі 117 грн. 82 коп., штраф у розмірі 3 091грн. 15коп., 8500грн. 80коп. витрат на проведення експертизи а також 1 827грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що оскільки із платіжних доручень за період з 26.01.2015 по 31.07.2015 не зазначено періоду сплати, а також враховуючи, що договірні відносини між сторонами тривають та позивач продовжує надавати послуги та виставляти рахунки, всі сплати, здійснені ЖБК "Приладобудівник" після 01.07.2014 без зазначення чіткого періоду сплати зараховані позивачем як поточні платежі, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для зарахування вказаних сум як оплату за надані послуги за спірний період..

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016р. та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які можуть свідчити про отримання послуг за користування водою і послугами каналізації відповідачем саме в тому об'ємі та тої вартості, що зазначені позивачем.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи судова колегія встановила.

28.11.1997 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"), як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом "Приладобудівник", як абонентом, укладено договір №04900/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системи комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Відповідно до п.п.2.1,2.2 договору постачальник забезпечує постачання питної води та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста.

За вимогами п.п.3.1,3.4 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 3.8 договору абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обгрунтовуючі таку відмову документи у 3-денний строк.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору цей договір укладається строком з 28.11.1997 року по 28.11.1998 року і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.ст.16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

В матеріалах справи наявний Висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення судово-економічної експертизи від 18.12.2015 року №18519/15-45, яким, зокрема, визначено, що за період з липня 2012 року по червень 2014 року позивачем надано відповідачу послуг з центрального водопостачання та водовідведення згідно договору №04900/4-05 від 28.11.1997 року на загальну суму 65 970,29 грн., в тому числі ПДВ, а також встановлено, що в якості оплати за послуги з водопостачання та водовідведення за вказаний період зараховано суму 43637,72 грн., що надійшла на поточний рахунок позивача через КП ГІОЦ.

Також у вказаному висновку зазначено, що відповідно до наданих на дослідження платіжних доручень за період з 26.01.2015 по 31.07.2015 ЖБК "Приладобудівник" перераховано на рахунок позивача кошти на загальну суму 30340,00 грн., при цьому не вказано, за який саме період сплачено кошти.

Згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Враховуючи, що в платіжних дорученнях за період з 26.01.2015 по 31.07.2015 не зазначено періоду такої сплати, а також враховуючи, що договірні відносини між сторонами тривають, позивач продовжує надавати послуги та виставляти рахунки, всі сплати, здійснені ЖБК "Приладобудівник" після 01.07.2014 без зазначення чіткого періоду сплати зараховані позивачем як поточні платежі, у зв'язку із чим місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що відсутні підстави для зарахування вказаних сум як оплату за надані послуги за спірний період.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за надані послуги з центрального водопостачання та водовідведення за період з липня 2012 року по червень 2014 року з урахуванням розшифровок рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифів, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг, а також дебетово-інформаційні повідомлення та Висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення судово-економічної експертизи від 18.12.2015 року №18519/15-45, а також межі заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження надання абоненту послуг з водопостачання і водовідведення за вказаний період на суму 65970,22 грн. з яких сплачено 50 514,49грн., внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 15 455,73 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволено.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконання зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати - 1698,71грн., 3% річних - 448,28 грн., пеню - 117,82 грн., штраф - 3 091,15 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності до п. 4.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожен день прострочки.

За безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився (пункт 4.2 договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідач порушив умови договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 4.2 та 4.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем обґрунтовано нараховано пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Приладобудівник" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.16р. у справі №910/20314/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20314/15.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.В. Кропивна

А.І. Мартюк