ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2016 року К/800/14281/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Моторного О.А. Приходько І.В. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постановуКіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі № 811/1900/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградхліб» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проскасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградхліб» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 №0000192202, №0000202202, №0000212202, №0000222202.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 №0000192202, №0000222202, №0000202202 в частині, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 858 420 грн., в тому числі за основним платежем - 686736 грн. та за штрафними (фінансовими) 171684 грн., №0000212202 в частині, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 103 589 грн., в задоволенні
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №24/11-23-22-02/37795986 від 30.01.2014;
- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 826 090 грн., п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.3, п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року №1342, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 697 221 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 653 грн., за березень 2012 року на суму 1 292 грн., за травень 2012 року на суму 1819 грн., за грудень 2012 року на суму 101 228 грн., п.2.6 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, в результаті чого позивачем належним чином не оприбутковано в повному обсязі (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) виручку, яка отримана на торговій точці (склад) в центральну касу підприємства в розмірі 1 474 113,13 грн.;
- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:
1) податкове повідомлення-рішення №0000192202 від 11.02.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на суму 1 032 613 грн. (з яких: 826 090 грн. - основний платіж та 206 523 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
2) податкове повідомлення-рішення №0000202202 від 11.02.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 871 527 грн. (з яких: 697 221 грн. - за основним платежем та 174 306 грн. - за штрафними санкціями);
3) податкове повідомлення-рішення №0000212202 від 11.02.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 104 992 грн., в т.ч. по податкових деклараціях: №9013295630 від 20.03.2012 за лютий 2012 року на суму 653 грн., №9021012138 від 20.04.2012 за березень 2012 року на суму 1 292 грн., №9034730915 від 19.06.2012 за травень 2012 року на суму 1819 грн., №9085564067 від 21.01.2013 за грудень 2012 року на суму 101 228 грн.;
4) податкове повідомлення-рішення №0000222202 від 11.02.2014, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 370 565,65 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо відсутності частини порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.
Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами податкового органу, які визнав і позивач, щодо завищення платником податків суми податкового кредиту з податку на додану вартість та розміру від'ємного значення з податку на додану вартість.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток за результатами здійснення операцій, що мають збитковий характер, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (як покупцем) та ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» (як продавцем) укладено договір поставки №191 від 06.02.2012, предметом якого є поставка молочноконсервної продукції.
Реальність здійснення даної господарської операції відповідачем не заперечується.
Також судом першої інстанції встановлено, що придбаний позивачем товар був експортований на підставі укладених останнім (як продавцем) контрактів на поставку молочних продуктів, а саме: з Фірмою SRL «ТІМСАТ» (МОLDOVA) - контракт №12/07/2012 від 12.07.2012, контракт №14/11/2012 від 20.11.2012; з Фірмою SRL «CUPTORUL FЕRМЕCАТ» - контракт №10/06/12 від 21.06.2012; з Фірмою ООО «SММ» (ГРУЗІЯ) - контракт №11/07/12 від 04.07.2012, контракт №13/10/12 від 29.10.2012.
Реальність здійснення вказаних господарської операції відповідачем також не заперечується.
Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 названого Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу
За змістом п.138.1 ст.138 названого Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до п.138.2 ст.138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно п.135.1 ст.135 названого Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За змістом п.135.2 ст.135 названого Кодексу доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 135.2.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 названого Кодексу).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 названого Кодексу господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Наведені норми податкового законодавства не встановлюють обмежень на формування собівартості реалізованих товарів залежно від розміру доходу від їх реалізації.
При цьому, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, оскільки неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така окрема операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, адже при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.
Визначальним в даному випадку є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення суб'єктом господарювання діяльності у відповідності з визначеними цілями.
А тому, в даному випадку колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості придбання, не можна вважати операціями поза межами господарської діяльності, що свідчить про безпідставність зменшення позивачу розміру податкового кредиту та розміру валових витрат за результатами здійснення таких операцій.
Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 3 689 грн. внаслідок подвійного відображення сум податку на додану вартість, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в лютому 2013 року позивачем було відкореговано показники податкового кредиту за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Промбезпека», в червні 2012 року - за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Профлайн Ко», що не спростовано відповідачем.
При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не заперечує факт подвійного відображення в складі податкового кредиту податкових накладних від 31.01.2012 №473 на суму ПДВ 366,78 грн.,отриману від ТОВ «Черкасихліб ЛТД», №61 від 27.03.2012 на суму ПДВ 161,67 грн., отриману від ПП «Кіровоградський киснево-роздавальний центр», №30 від 11.05.2012 на суму ПДВ 873,60 грн., отриману від «Фортуна Інгрідієнт», №39 від 28.02.2012 на суму ПДВ 538,72 грн., отриману від ТОВ «ВКП «Бонаспект».
Також, не заперечується позивачем, що в поданому уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2012 року №9082426882 від 28.12.2012 позивачем допущено арифметичну помилку, в результаті чого занижено податковий кредит на суму ПДВ 976 грн. Крім того, допущено розбіжність в показниках рядка 9 декларації з ПДВ за червень 2012 року «Усього податкових зобов'язань (сума значень рядків (1 + 7 + 8 (- чи +)) колонки Б» та рядка 9 названого уточнюючого розрахунку від 28.12.2012 на суму 7 567 грн.
Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 1 413 грн. по операціях з ТОВ «Магмастіл» та ПП «Рупас-ПАК», проведених на підставі нікчемних правочинів, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Досліджуючи обставини правомірності формування позивачем спірних сум податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявні податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Дослідивши надані позивачем докази, в тому числі первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банку, матеріальні звіти, акти списання, звіти про рух ТМЦ по складах) суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ними підтверджено факт поставки товару, факт оплати товару та факт його подальшого використання в господарській діяльності платника податків.
Колегія судів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування цих своїх доводів.
Також, суди попередніх станцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Магмастіл», ПП «Рупас-ПАК», оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо наявності законних підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 за №0000192202, №00002022024 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 858 420 грн. (з яких: за основним платежем на 686 736 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 171 684 грн.), №0000212202 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 103 589 грн.
Щодо спірних правовідносин, які стали підставою для визначення позивачу штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0000222202 від 11.02.2014, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Згідно п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно абз.3 ч.1 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем неоприбутковано в повному обсязі (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) виручку, яка отримана на торговій точці (склад за адресою: м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 20) в центральну касу підприємства в розмірі 1 474 113,13 грн.
Дослідивши надані позивачем докази, а саме книгу обліку розрахункових операцій за 2012 рік, Z-звіти за період з 16.01.2012 по 31.12.2012, прибуткові касові ордери за період з 16.01.2012 по 31.12.2012, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем у повному обсязі оприбутковано виручку, що отримана на торговій точці (склад за адресою: м. Кіровоград, вул. Аерофлотська, 20), в центральну касу підприємства.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки відповідачем не було враховано прибуткові касові ордери №165 за 20.01.2014, №125, №126, №105, №124 за 19.01.2012, №698 за 26.01.2014.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність законних підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0000222202 від 11.02.2014, оскільки доводи відповідача щодо неоприбуткованння позивачем в повному обсязі виручки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на усе наведене вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За встановлених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.
2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді О.А. Моторний
І.В. Приходько
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 16.08.2016 |
Оприлюднено | 22.08.2016 |
Номер документу | 59813488 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Борисенко І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні