Ухвала

від 16.08.2016 по справі 826/18067/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" серпня 2016 р. м. Київ К/800/16199/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Приходько І.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015

у справі № 826/18067/14

за позовом ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.10.2014 відповідачем на підставі акта перевірки № 1365/17-01/НОМЕР_1 від 29.09.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 1668/26-59-17-01, яким позивачу за порушення п. 138.1 ст. 138, п. 153.8 ст. 153, п. 163.1 ст. 163, ст. 164, п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 3 378 073,90 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2 252 049,27 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 126 024,63 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим дійшли висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно договору купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі ТОВ «Весняний Врожай» від 06.12.2011, ОСОБА_3 продав належну йому частку у статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 13 234 241,88 грн., що складає 94,34 % статутного капіталу, нерезиденту - Грізелдіс Холдингз Лімітед.

Платником податків ОСОБА_3 подано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 від 30.04.2014 № НОМЕР_2, де задекларовано суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу в розмірі 13 357 119,47 грн. та суму витрат на придбання інвестиційного активу у розмірі 13 234 241,88 грн.

Відповідно до пункту «а» пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, термін «інвестиційний актив» означає корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Підпунктом 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток, отриманий від проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2 і пп. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

На підставі пп. 170.2.6 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами (корпоративними правами) за наслідками такого звітного (податкового) року.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами (пп. 14.1.90 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 170.10 ст. 170 Податкового кодексу України доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Податкового кодексу України для нерезидентів).

Згідно із пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4 -170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ (крім операцій з деривативами).

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивачем задекларовано суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу в розмірі 13 357 119,47 грн. та суму витрат на придбання інвестиційного активу у розмірі 13 234 241,88 грн. Проте, крім копії вказаного договору до перевірки не надано документів, які б підтверджували понесену суму витрат у зв'язку з придбанням такого активу.

Суди попередніх інстанцій, при вирішенні спору по суті, послались на обставини, встановлені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі № 826/20885/13-а за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення. Так, у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі № 826/20885/13-а зазначено, що у 2004 році позивач придбав земельні ділянки за загальною ціною 281 000 грн. У 2011 році позивачем засновано ТОВ «ВЕСНЯНИЙ ВРОЖАЙ» із статутним капіталом у розмірі 950,00 грн. У цьому ж році позивачем прийнято рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «ВЕСНЯНИЙ ВРОЖАЙ», шляхом внесення до його складу зазначених земельних ділянок. Оцінка вартості земельних ділянок при внесенні їх до статутного капіталу ТОВ «ВЕСНЯНИЙ ВРОЖАЙ» на суму 14 027 290,28 грн. здійснена згідно акту оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься учасником для збільшення статутного капіталу ТОВ «ВЕСНЯНИЙ ВРОЖАЙ» від 25.01.2011, складеного позивачем, а також п. 7.2. статуту ТОВ «ВЕСНЯНИЙ ВРОЖАЙ» затвердженого рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «ВЕСНЯНИЙ ВРОЖАЙ» (протокол № 2 від 25.01.2011), зареєстрованого державним реєстратором Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації 26.01.2011.

06.12.2011 між ОСОБА_3 (продавець) та компанією «Грізелдіс Холдингз Лімітед» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відчуження), відповідно до якого компанія «Грізелдіс Холдингз Лімітед» набула у власність частку статутного капіталу у розмірі 94,34%, що еквівалентна 13 234 241,88грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу (відчуження) компанія «Грізелдіс Холдингз Лімітед» на банківський рахунок громадянина ОСОБА_3 у 2012 році перерахувала готівкові кошти в розмірі 10 394 474,78 грн. Решту вартості корпоративних прав позивач отримав у 2013 році.

У постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі № 826/20885/13-а, також зазначено, що інвестиційний прибуток, який позивач отримав внаслідок укладання договору купівлі-продажу склав 81 325,97 (13 315 576,85 - 13 234 241,88) грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Колегія суддів вважає, що обґрунтування судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень лише обставинами, викладеними в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі № 826/20885/13-а, без самостійного з'ясування всіх обставин даної справи, є помилковим, оскільки зі змісту вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі № 826/20885/13-а вбачається, що предметом спору є інше податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом на підставі іншого акту перевірки.

Крім того, зазначення в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі № 826/20885/13-а про те, що інвестиційний прибуток, який позивач отримав внаслідок укладання договору купівлі-продажу склав 81 325,97 (13 315 576,85 - 13 234 241,88) гривень, є не обставиною, встановленою судом, а висновком суду за результатами дослідження обставин вказаної справи.

З огляду на викладене, з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судам слід з'ясувати витрати позивача на придбання інвестиційного активу, дослідити відповідні первинні документи, які підтверджують такі витрати, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відповідає отриманий інвестиційний прибуток задекларованому позивачем інвестиційному прибутку.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)І.В. Приходько