Рішення

від 12.02.2018 по справі 826/18067/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 лютого 2018 року справа №826/18067/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) провизнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 09 жовтня 2014 року №1668/26-59-17-01, податкової вимоги від 24 жовтня 2014 року та рішення про опис майна у податкову заставу від 24 жовтня 2014 року №1690/26-59-25-01-14 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку із тим, що витрати на придбання інвестиційного активу підтверджені необхідними підтверджуючими документами, що також встановлено судовим рішенням у справі №826/20885/13-а; оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті у період адміністративного оскарження, що суперечить пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2016 року №К/800/16199/15 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року адміністративну справу №826/18067/14 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

В судовому засіданні 08 грудня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступником якого є відповідач) від 09 жовтня 2014 року №1668/26-59-17-01 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.1 статті 138, пункту 153.8 статті 153, пункту 163.1 статті 163, статті 164, пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3 378 073,90 грн., в тому числі за основним платежем - 2 252 049,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 126 024,63 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 29 вересня 2014 року №1365/17-01/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від доходів отриманих як інвестиційний прибуток та доходів, отриманих з джерел за межами України за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р." (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.1 статті 138, пункту 153.8 статті 153, пункту 163.1 статті 163, статті 164, пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, у зв'язку із неправомірним визначення інвестиційного прибутку, отриманого від операцій з інвестиційними активами у 2013 році, оскільки позивач не надав розрахункових документів, що підтверджують понесені витрати на придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі ТОВ "Весняний Врожай".

У зв'язку із наявністю у позивача станом на 23 жовтня 2014 року податкового боргу, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві виставлено податкову вимогу від 24 жовтня 2014 року №23769-25 на суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування у розмірі 3 378 073,90 грн., в якій вимагала терміново погасити зазначену суму податкового боргу.

Крім того, 23 жовтня 2014 року відповідачем прийнято рішення №1690/26-59-25-01-14 про опис майна у податку заставу, згідно якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності ОСОБА_1

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16 серпня 2016 року №К/800/16199/15 зазначив наступне: "…обґрунтування судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень лише обставинами, викладеними в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №826/20885/13-а, без самостійного з'ясування всіх обставин даної справи, є помилковим, оскільки зі змісту вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №826/20885/13-а вбачається, що предметом спору є інше податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом на підставі іншого акту перевірки.

Крім того, зазначення в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №826/20885/13-а про те, що інвестиційний прибуток, який позивач отримав внаслідок укладання договору купівлі-продажу склав 81 325,97 (13 315 576,85 - 13 234 241,88) гривень, є не обставиною, встановленою судом, а висновком суду за результатами дослідження обставин вказаної справи".

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента, зокрема є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 164.2.9 пункту 164.2 цієї Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Відповідно до підпункту 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

При цьому до витрат, пов'язаних з придбанням корпоративних прав, можуть бути віднесені будь-які документально підтверджені витрати фізичної особи, спрямовані на формування статутного капіталу товариства та сплату учасником частки в статутному капіталі.

Як встановлено в акті перевірки, ОСОБА_1 подав до ДПІ у Дніпровському районі декларацію про майновий стан і доходи, отримані за 2013 рік, у якій задекларовано суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу у розмірі 13 357 119,47 грн. та суму витрат на придбання інвестиційного активу у розмірі 13 234 241,88 грн.

Матеріали справи підтверджують, що відповідно до договору купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі ТОВ "Весняний Врожай" від 06 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та компанією "Грізелдіс Холдингз Лімітед" (покупець), компанія "Грізелдіс Холдингз Лімітед" набувала у власність частку у розмірі 13 234 241,88 грн., що складає 94,34% статутного капіталу ТОВ "Весняний Врожай".

Згідно з пунктом 3.1 договору за продаж (відчуження) частки покупець зобов'язується сплатити продавцю ціну частки, вартість складає 1 666 550,00 доларів США, що сплачуватиметься починаючи з 01 лютого 2012 року протягом 13 місяців щомісячними платежами по 128 196,15 доларів США.

Сума отриманого доходу від продажу інвестиційного активу у 2013 році сторонами визнається.

Досліджуючи обставини щодо понесення позивачем витрат на придбання інвестиційних активів, суд виходить із наступних міркувань.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд встановив, що у 2011 році ОСОБА_1 став учасником зі 100% часткою у ТОВ "Весняний Врожай" із статутним капіталом у розмірі 950,00 грн.

Наявні у справі докази підтверджують, що згідно з актом оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься учасником для збільшення статутного капіталу ТОВ "Весняний Врожай" від 25 січня 2011 року, засновник ТОВ "Весняний Врожай" ОСОБА_1 прийняв у власність товариства таке майно:

- земельна ділянка, яка належить учаснику на праві приватної власності, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Старокиївська, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0025, площею 0,3716 га, вартістю 10 327 414,30 грн.

- земельна ділянка, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Старокиївська, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0021, площею 0,1000 га, вартістю 2 382 150,00 грн.;

- земельна ділянка, що розташована за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Старокиївська,, кадастровий номер: 3223155400:03:025:0026, площею 0,0617 га, вартістю 1 317 725,98 грн.

Сукупно вартість внесеної частки у статутний фонд вказаними земельними ділянками склала 14 027 290,28 грн., що також підтверджується звітом про експертну грошову оцінку земельних ділянок, складеним 14 червня 2013 року.

Таким чином, витрати, понесені позивачем на внески статутного капіталу ТОВ "Весняний Врожай" складають 14 028 240, 28 грн. (950,00 грн. + 14 027 290,28 грн.).

Таким чином, загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами за перевірені періоди має від'ємне значення, тобто, фактично у межах спірних правовідносин інвестиційний прибуток відсутній. Разом з тим, за результатами річного декларування позивач задекларував прибуток.

Оскільки Податковий кодекс України не визначає обов'язкового переліку документів, які можуть підтверджувати вартість інвестиційного активу, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, на думку суду, надані позивачем документи є достатніми доказами, що підтверджують понесення витрат на придбання частики у статутному фонді ТОВ "Весняний Врожай".

У свою чергу відповідачем не спростовано факту понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу та не зазначено правової норми, яка б зобов'язувала фізичних осіб при розрахунку інвестиційного прибутку підтверджувати витрати на придбання інвестиційного активу розрахунковими чи касовими документами

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

Суд звертає увагу, що у відповідності до зазначеної правової норми платник податку не зобов'язаний подавати разом із податковою декларацією відповідні підтверджуючі документи, а повинен лише вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, та отримувати і зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку.

Якщо під час перевірки у відповідача виникли сумніви у підтвердженні відповідних сум витрат на придбання позивачем інвестиційного активу, він міг вимагати надання необхідних документів, для підтвердження достовірності даних податкової декларації.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ДПІ у Шевченківському районі просила позивача надати будь-які підтверджуючі документи щодо витрат на придбання інвестиційного активу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням 09 жовтня 2014 року №1668/26-59-17-01 є протиправним, а тому таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункти 88.1 та 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлюють, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу; право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до положень пункт 89.3 статті 89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Зазначені норми вказують, що надсилання податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є заходами з погашення податкового боргу платника податків.

Однак, оскільки визначення позивачу суми податкового зобов'язання у межах спірних правовідносин відбулось протиправно, вбачається, що сума податкового боргу у позивача та право податкової застави виникли з вини відповідача; тому оскаржувана податкова вимога, що містить у собі суму протиправно визначеного податкового зобов'язання, та оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу також підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09 жовтня 2014 року №1668/26-59-17-01.

3. Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 24 жовтня 2014 року №23769-25 і рішення про опис майна у податкову заставу від 24 жовтня 2014 року №1690/26-59-25-01-14.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інстанції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03056, м. Київ, пров. Політехнічний, 5-а; ідентифікаційний код 39561761).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко