Постанова

від 18.08.2016 по справі 812/590/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/590/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ковальової Т. І.,

при секретарі судового засідання: Дюкаревій М. І.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛіспродВ» про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛіспродВ» про стягнення коштів за податковим боргом.

В обґрунтування адміністративного позову податковий орган зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю В«ЛіспродВ» зареєстровано Лисичанським міськвиконкомом за реєстраційним № 25370376100010099 та внесений до суб'єктів підприємницької діяльності 07 грудня 1999 року.

У відповідача за період з 01.08.2014 по 27.05.2016 утворився податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у загальній сумі 83 333,34 грн., в тому числі: сума основного боргу - 67 405,11 грн, сума несплаченої пені - 3 200,02 грн, сума штрафних санкцій - 12 728,21 грн.

Сума основного податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб становить 67 405,11 грн, яка виникла на підставі наступних документів:

- податкова декларація з земельного податку за 2014 рік №9007692860 від 18.02.2014;

- податкова декларація з земельного податку за 2015 рік №9012375526 від 10.02.2015;

- податкова декларація з земельного податку за 2016 рік №9021669649 від 22.02.206;

Сума несплачених штрафних санкцій у розмірі 12 728,21 грн, підтверджується податковими повідомленнями - рішеннями, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.12.2015 на суму 10477,98 грн;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 18.12.2015 на суму 52,44 грн;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 18.12.2015 на суму 190,63 грн;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 18.12.2015 на суму 295,29 грн;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_5 від 18.12.2015 на суму 1711,87 грн.

ДПІ у м. Лисичанську виставлена відвідачу податкова вимога №48-25 від 08.02.2014, яка отримана уповноваженою особою відповідача. Податкова вимога не оскаржена та є чинною.

У зв'язку із несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу позивач звернувся із позовом до суду.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, в обґрунтування якого зазначено, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки підприємством виконані в повному обсязі всі вимоги, які передбачені законом України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» і підприємство має право на звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЛіспродВ» зареєстроване в якості юридичної особи Лисичанським міськвиконкомом 07.12.1999, ідентифікаційний код 30482032, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8).

Податковий борг виник у зв'язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛіспродВ» самостійно визначених у податкових деклараціях з плати за землю податкових зобов'язань, а саме:

- податкова декларація з земельного податку за 2014 рік №9007692860 від 18.02.2014. Згідно декларації щомісячна сплата земельного податку становить 3 477,24 грн (а. с. 13-14);

- податкова декларація з земельного податку за 2015 рік №9012375526 від 10.02.2015. Згідно декларації щомісячна сплата земельного податку становить 4 346,55 грн (а. с. 15-16).

- податкова декларація з земельного податку за 2016 рік №9021669649 від 22.02.2016. Згідно декларації щомісячна сплата земельного податку становить 270,22 грн (а. с. 17-18).

Податковим органом у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань була нарахована пеня у розмірі 3 200,02 грн, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків (а. с. 28-33).

Податковим органом за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛіспродВ» винесені податкові повідомлення - рішення, а саме:

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 18.12.2015 на суму 10 477,98 грн (а. с. 19);

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 18.12.2015 на суму 52,44 грн (а. с. 20);

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 18.12.2015 на суму 190,63 грн (а. с. 21);

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 18.12.2015 на суму 295,29 грн (а. с. 22);

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_5 від 18.12.2015 на суму 1 711,87 грн (а. с. 23).

Таким чином, відповідач має податковий борг з земельного податку за період з 01.08.2014 по 27.05.2016 у розмірі 83 333,34 грн.

У зв'язку з несплатою узгодженого зобов'язання позивач прийняв податкову вимогу форми «Ю» №48-25 від 08.02.2014, яка отримана уповноваженою особою відповідача (а. с. 26).

Доказів оскарження податкової вимоги у адміністративному чи судовому порядку сторонами до суду не надано.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з абзацом першим пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» від 2 вересня 2014 року №1669-VII.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Разом з тим, Кабінетом міністрів України 02 грудня 2015 року прийнято розпорядження №1275-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів УкраїниВ» , яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно вказаного Переліку місто Лисичанськ Луганської області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Таким чином, з аналізу норм Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» (далі - Закон № 1669-VII від 02.09.2014) відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов'язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Лисичанськ. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначені місто Лисичанськ. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» . Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто Лисичанськ Луганської області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

Закон України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України №1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено, скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є м. Лисичанськ Луганської області, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р входить до зазначеного переліку.

Як вже зазначалось, заборгованість відповідача виникла за період з 01.08.2014 по 27.05.2016, тобто у період дії Закону № 1669.

Суд зазначає, що право на звільнення від виконання своїх обов'язків надано відповідачеві саме Законом (Закон № 1669), тобто нормативним актом, що має вищу силу, відсутність механізму реалізації норм Закону № 1669, на період набрання ним чинності і до 02.12.2015 року, стосовно звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, не позбавляє позивача від виконання його норм та не дає підстав для стягнення з відповідача заборгованості з земельного податку юридичних осіб.

Таким чином, стягнення з відповідача заборгованості з земельного податку юридичних осіб суперечить вимогам Закону № 1669.

Ст.. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу з земельного податку юридичних осіб у розмірі 83 333,34 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛіспродВ» про стягнення коштів за податковим боргом відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 19 серпня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1