Ухвала

від 21.02.2011 по справі 9/150

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2011 р. Справа № 20254/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.

при секретарі судового засідання Золотому Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» на постанову господарського суду Чернівецької області від 21 квітня 2009 року у справі за позовом державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ДКП «Чернівціводоканал» 07.08.2006 року звернулось в належний суд із позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень. Вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті без врахування норм діючого законодавства, яке регулює питання нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, а саме відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України (надалі ГК України) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених Законом. Також не враховано вимог статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон № 2181-ІІІ).

Постановою господарського суду Чернівецької області від 21 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що доводи позивача відносно того, що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідачем були прийняті після закінчення шестимісячного терміну з дня виявлення порушення встановленого статтею 250 ГК України та після закінчення 1095 дня протягом якого податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов’язань платника податків встановленого статтею 15 Закону № 2181-ІІІ є безпідставним, оскільки визначений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 означеного Закону термін давності стосується лише до податкових зобов’язань, які визначаються ДПІ у випадках передбачених підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ. Норма вище зазначених нормативно правових актів не передбачає застосування строку давності шість місяців чи 1095 днів у разі нарахування штрафних санкцій по підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вищевказаного Закону за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ДКП «Чернівціводоканал» подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким позов задоволити. Покликання маються на те, що відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України, грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Ст. 239 ГК України цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб’єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності. Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Отже, з цього випливає, що адміністративно-господарські штрафи у будь-якому разі можуть бути застосовані не пізніше одного року з дня вчинення господарського правопорушення суб'єктом господарювання.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачем 26.04.2006 року проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.12.2002 по 25.04.2006 року. За наслідками перевірки складено акт №233/15 від 26.04.2006 року, яким, зафіксовано несвоєчасну сплату позивачем земельного податку. На підставі акту перевірки відповідачем 10.05.2006 року прийнято низку податкових повідомлень-рішень а саме: №00006261500/0, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 19714,85 грн. (50% узгодженої суми); №00006271500/0, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 9677,29 грн. (20% узгодженої суми); №00006281500/0, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 453,87 грн. (10% узгодженої суми).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ДКП «Чернівціводоканал» була направлена первинна скарга до Новоселицької МДПІ №37 від 15.05.2006 року, рішенням якої №2918/10/15-007 від 02.06.2006 року скаргу державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. ДКП «Чернівціводоканал» 06.06.2006 року подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2006 року, якою від 24.07.2006 року за №3350/10/25-009 цю скаргу ДКП «Чернівціводоканал» задоволено частково, а саме частково скасовано податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ №0006271500/1 від 02.06.2006 року в сумі 5061,47 грн. (20% узгодженої суми) та у відповідній частині рішення Новоселицької МДПІ від 02.06.2006 року №2918/10/15-007 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5061,42 грн. (50% узгодженої суми), всі інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Ст. 239 ГК України цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб’єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності. За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 241 ГК України, перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення.

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 15 Закону № 2181 -III за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. В свою чергу підпунктом 15.1.2. передбачено, що податкове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов’язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.

Крім цього, преамбулою Закону № 2181 -III визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування ст. 15 Закону № 2181 -III та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, судова колегія дійшла висновку про те, що положення Закону № 2181-III є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а ГК України - загальною. Відповідно загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права, відтак ст. 250 ГК України на досліджувані правовідносини не поширюється.

Порушення платником податків строків погашення податкового зобов’язання, установлених п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з п. 1.9 ст. 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим законом. При визначенні суми податкових зобов’язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені ст. 15 Закону № 2181-ІІІ.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом факт порушення позивачем податкового законодавства встановлено 26.04.2006 року, тобто після 1095 днів з дня порушення вчиненого у 2000-2001 роках, відтак відповідачем не враховано строки давності.

Отже, виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» задоволити.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 21 квітня 2009 року у справі № 9/150/5027 скасувати, та постановити нову, якою адміністративний позов державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» задоволити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку №0006261500/2, №0006261500/0, №0006271500/2, №0006281500/2 від 28 липня 2006 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» понесені судові витрати в розмірі 03,40 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді В.П. Дякович

ОСОБА_1