Рішення
від 16.08.2016 по справі 910/26724/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016Справа №910/26724/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Саликс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про відшкодування збитків в розмірі 1 058 082,06 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Саликс", м. Житомир

про стягнення 18 500,00 грн.

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

Шестаков А.В. (представник за довіреністю);

Онопрієнко Н.А. (представник за довіреністю)

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

Ратушняк П.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи: Шупик О.А. (представник за довіреністю)

Володько С.С. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 16 серпня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Саликс", 12 жовтня 2015 року звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою № 47 від 09.10.2015 року до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" про відшкодування збитків в розмірі 1 058 082,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору № К778/2015-110 від 02.06.2015 року, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом та заявки № 4153 від 30.06.2015 року, 03.07.2015 року відповідачем за первісним позовом під час здійснення перевезення вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2 на трасі сполучення Ковель-Ягодин неподалік м. Ковель виникла пожежа, об'єктом якої є вантажний напівпричіп марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2. Позивач за первісним позовом вказує, що відповідно до експертного висновку В-494 від 03.07.2015 року Волинської Торгово-промислової палати при огляді вантажу після пожежі, який частково висипався з напівпричепа марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2, встановлено: весь товар піддався високій температурі горіння, металеві банки обвуглені, деформувались, втратили герметичність, вміст банок частково або повністю згорів. Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що Державною митною службою України Волинською митницею було складено Акт про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи № 6 від 03.07.2015 року, у відповідності до додатку №1 якого, вантаж ЕЕ № 100250000/2015/710683, CMR 083561, Faktura НОМЕР_3, найменування товару універсальні шпаклівки для малярних робіт, не в аерозольній упаковці, розчини на основі акрилових полімерів, затверджувачі для затвердження акрилових продуктів, що були заявлені в кількості товару 14976, вагою 22209 наявна різниця, а саме не вистачає товару в кількості 14976, вагою 22209. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача за первісним позовом з позовом про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1 058 082,06 грн. за знищений внаслідок пожежі вантаж, яка мала місце 03.07.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/26724/15 та призначено розгляд справи на 17.11.2015 року.

Через відділ діловодства суду 13.11.2015 року від заявника (відповідач за первісним позовом), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява б/н від 13.11.2015 року про стягнення 18 500,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року щодо правильного оформлення документів перевезення, не надав повної інформації про вантаж та його характер небезпеки позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), чим позбавив відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) отримати грошові кошти в розмірі 18 500,00 грн. неодержаного доходу за перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року зустрічну позовну заяву б/н від 13.11.2015 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/26724/15, розгляд справи призначено на 17.11.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року оголошено перерву в судовому засіданні до 01.12.2015 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та в порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано Волинську торгово-промислову палату надати інформацію щодо наявності факту форс-мажорних обставин, таких як: протиправні дії третіх осіб, стихійні лиха, пожежі, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, а також обставини викликані винятковими погодними умовами та інші природні та/або стихійні явища, які спричинили пожежу вантажного автомобіля DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Schmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2, яка мала місце 03.07.2015 року на автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин.

Через відділ діловодства суду 30.11.2015 року від Волинської торгово-промислової палати надійшла інформація по справі № 19-22/01-3/556 від 25.11.2015 року, яка долучена судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.12.2015 року оголошено перерву до 09.12.2015 року.

Через відділ діловодства суду 08.12.2015 року від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про виклик в судове засідання для дачі пояснень: експерта Волинської торгово-промислової палати - ОСОБА_8, старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Ковель" - ОСОБА_9, судового експерта МВС України Управління МВС у Волинській області НДЕКЦ - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, яке долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 09.12.2015 року від представника відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Страхову компанію "Країна", які долучені судом до матеріалів справи. Розгляд клопотання було судом відкладено до наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 року було призначено судову комплексну пожежно-технічну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 910/26724/15 зупинено.

Через відділ діловодства суду 21.01.2016 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз були повернуті матеріали справи 910/26724/15 та листом №148 від 18.01.2016 р. повідомлено про неможливість вирішення питань та проведення даної експертизи у зв'язку з відсутністю у зазначеній експертній установі фахівців з експертних спеціальностей 10.8 "Дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки", 10.5 "Дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці" і зі спеціальною підготовкою з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.03.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року призначено у справі № 910/26724/15 повторну судову комплексну пожежно-технічну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 43).

Через відділ діловодства суду 29.03.2016 року Господарським судом міста Києва отримано клопотання № 19/103/10-1530 від 18.03.2016 року Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про надання об'єкту дослідження - вантажного напівпричіпу марки Schmitz, 1998 р.в., р.н. знак НОМЕР_2.

06.04.2016 року від представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 29.04.2016 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла заява, в якій повідомлено суд, що внаслідок пожежі від 03.07.2015 року належний на той момент на праві власності ОСОБА_2 напівпричіп марки Schmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2 був повністю знищений та відповідно не придатний до використання. Крім того, представник третьої особи у заяві вказав, що на даний час ОСОБА_2 не обізнаний про місце знаходження напівпричіпа марки Schmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2, у зв'язку з чим виконати викладені у листі Господарського суду міста Києва № 06-37.1/907/16 від 07.04.2016 року вимоги не вбачається за можливе.

Через відділ діловодства суду 11.05.2016 року від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання, в якому останній просить суд: порушити питання про доцільність проведення повторної судової комплексної експертизи, зважаючи на ту обставину, що ФОП ОСОБА_15 втрутившись в об'єкт дослідження транспортний засіб напівпричіп марки Scmitz, 1998 р.в, державний номерний знак АА 0687 XT фізично вже не зможе надати транспортний засіб напівпричіп марки Scmitz, 1998 р.в, державний номерний знак АА 0687 XT у тому стані, в якому він перебував після пожежі; вирішити питання щодо направлення в порядку ч. 4 ст. 90 ГПК України повідомлення до правоохоронних органів щодо перевірки наявності в діях ФОП ОСОБА_15 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України; в разі, якщо суд прийде до висновку про доцільність проведення повторної судової комплексної експертизи, зобов'язати ФОП ОСОБА_15 в п'яти денний строк після проведення судового засідання надати для огляду об'єкт дослідження транспортний засіб напівпричіп марки Scmitz, 1998 р.в, державний номерний знак АА 0687 XT до експертної установи Волинський НДКЦ МВС України.

Господарський суд міста Києва звернувся до Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з листом № 06-17/187/16 від 24.05.2016 року про повернення матеріалів справи № 910/26724/15 до Господарського суду міста Києва для вчинення процесуальних дій.

Через відділ діловодства суду 26.07.2016 року від представника позивача за первісним позовом надійшла заява від 21.07.2016 року про збільшення розміру позовних вимог, яку було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 27.07.2016 року від представника відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, які було долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 року поновлено провадження у справі № 910/26724/15, розгляд справи призначено на 09.08.2016 року.

Через відділ діловодства суду 08.08.2016 року від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, які було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 09.08.2016 року від представника позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення та клопотання про приєднання доказів, які було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 09.08.2016 року від представника відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення щодо недоведеності витрат на послуги адвоката та відзив на позовну заяву про збільшення позовних вимог, які було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09.08.2016 року оголошено перерву до 16.08.2016 року. Ухвалою суду від 09.08.2016 року відмовлено у задоволенні заяви від 21.07.2016 року про збільшення розміру позовних вимог позивача за первісним позовом, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Страхової компанії "Країна".

Через відділ діловодства суду 15.08.2016 року від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 12 серпня 2016 року, заява про долучення документів до матеріалів справи б/н від 10 серпня 2016 року, які було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 15.08.2016 року від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява про час проведення судового засідання б/н від 08 серпня 2016 року, яку було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 15.08.2016 року від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення судового засідання до отримання відповіді від Міністерства внутрішніх справ України на скаргу № 29/16 від 30.06.2016 року про порушення судовими експертами чинного законодавства з питань судово-експертної діяльності, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 16.08.2016 року від представника відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, які було долучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання 16.08.2016 року представники сторін з'явились. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) позовні вимоги, з урахуванням заяви від 12.08.2016 року про збільшення розміру позовних вимог, підтримав та дав пояснення по суті спору, проти зустрічного позову заперечив, а також підтримав подані ним раніше клопотання про виклик судового експерта НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області - ОСОБА_10 для дачі пояснень, про виклик в судове засідання для дачі пояснень: експерта Волинської торгово-промислової палати - ОСОБА_8, старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Ковель" - ОСОБА_9, судового експерта МВС України Управління МВС у Волинській області НДЕКЦ - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та клопотання про вирішення питання щодо направлення в порядку ч. 4 ст. 90 ГПК України повідомлення до правоохоронних органів щодо перевірки наявності в діях ФОП ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) проти позову заперечив та дав пояснення по суті спору, зустрічні позовні вимоги підтримав повністю, проти задоволення клопотання про виклик судових експертів та посадових осіб та клопотання про направлення в порядку ч. 4 ст. 90 ГПК України повідомлення до правоохоронних органів заперечив.

Представник третьої особи проти позову заперечив та дав пояснення по суті спору, зустрічні позовні вимоги підтримав повністю, проти задоволення клопотання про виклик судових експертів та посадових осіб та клопотання про направлення в порядку ч. 4 ст. 90 ГПК України повідомлення до правоохоронних органів заперечив заперечив.

Розглянувши в судовому засіданні 16.08.2016 року подану позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) заяву від 12.08.2016 року про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою , яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

В поданій заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що відповідно до повідомлення НБУ від 20.07.2016 року курс гривні до євро становить: 100 EUR - 2738,2589 грн., у зв'язку з чим сума позову збільшилась на 169 560,45 грн. та просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) 1 227 444,38 грн. матеріальної шкоди, що є еквівалентом 44 832,96 Євро, яка настала в зв'язку із знищенням вантажу в пожежі, що трапилась 03.07.2015 року.

Проте, беручи до уваги той факт, що позивачем за первісним позовом було заявлено позовні вимоги тільки в національній валюті - гривні, тоді як в поданій позивачем заяві від 12.08.2016 року про збільшення розміру позовних вимог, позивачем зазначено вже суму матеріальної шкоди з еквівалентом в євро, суд вбачає підстави вважати подану заяву від 12.08.2016 року про збільшення розміру позовних вимог заявою про зміну предмету позову.

Водночас, відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Подана позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) заява про збільшення розміру позовних вимог розцінюється судом, як заява про зміну предмету позову, яка подана після початку розгляду справи по суті, тому задоволенню не підлягає.

Розглянувши в судовому засіданні 16.08.2016 року подане третьою особою клопотання про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні, у зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю підстав для її задоволення.

Крім того, розглянувши в судовому засіданні 16.08.2016 року подані раніше позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) клопотання про виклик судового експерта НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області - ОСОБА_10 для дачі пояснень, про виклик в судове засідання для дачі пояснень: експерта Волинської торгово-промислової палати - ОСОБА_8, старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Ковель" - ОСОБА_9, судового експерта МВС України Управління МВС у Волинській області НДЕКЦ - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

За приписами ст. 31 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі може брати участь судовий експерт. Права, обов'язки та відповідальність судового експерта визначаються цим Кодексом та Законом України "Про судову експертизу". Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.

Дослідивши зміст поданих первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) клопотань, суд відмовляє в їх задоволенні, з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Також, розглянувши в судовому засіданні 16.08.2016 року подане раніше позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) клопотання про вирішення питання щодо направлення в порядку ч. 4 ст. 90 ГПК України повідомлення до правоохоронних органів щодо перевірки наявності в діях ФОП ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 90 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Так, дослідивши зміст поданого первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість та недоведеність, з огляду на те, що при вирішенні даного спору судом не встановлено порушення законності та недоліки в діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саликс" (надалі - позивач за первісним позовом, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (надалі - відповідач за первісним позовом, експедитор) було укладено договір № К778/2015-110 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок замовника забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, а також інші послуги пов'язані з перевезенням (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплачувати надавані експедитором послуги.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору замовник оплачує виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці-договорі, в суму доручення включено витрати експедитора на виконання доручення замовника і винагорода експедитора. Заявки, узгоджені сторонами, регулюють взаємини сторін щодо кожного окремого доручення на транспортно-експедиційне обслуговування і є невід'ємною частиною цього договору.

В пункті 2.1. договору визначено, що послуги надаються на підставі даного договору та заявки-договору (далі-заявка) в якій визначаються характеристики вантажу, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість транспортних засобів, вартість послуг, інструкція з кріплення та ін. умови. Заявка є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.2.1. договору, експедитор зобов'язується організувати транспортно-експедиційне обслуговування замовника, а саме організувати належним чином подачу транспортних засобів, перевезення відповідно до встановлених маршрутів, а також організувати надання інших послуг відповідно до заявки замовника.

У відповідності до п. 3.2.2. договору, експедитор має право самостійно залучати перевізника, укладати з ним договори, а у випадку необхідності змінювати транспорт на маршруті перевезення. При цьому виконавець несе відповідальність за дії та/або бездіяльність залучених ним до виконання даного договору третіх осіб, як за свої власні.

Експедитор забезпечує подання під навантаження технічно справного транспортного засобу, згідно прийнятій заявці. Експедитор зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача (п.п. 3.2.3., 3.2.5. договору).

За умовами п. 5.2.1. договору відповідальність експедитора настає, у разі повної або часткової втрати, недостачі або пошкодження (при документальному підтверджені), що відбулося в проміжку часу між прийняттям вантажу для перевезення (оформлення товаро-супровідних документів) і його здачею вантажоодержувачу (оформлення товаро-супровідних документів) експедитор відшкодовує замовнику суму, не більшу вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу за товаро-супровідними документами, а за умови сумнівів щодо вартості - суму відповідно до оцінки спеціалізованої оціночної фірми. Сума, яка підлягає відшкодуванню визначається на підставі вартості вантажу в місці та в час його прийняття до перевезення та повинна визначатись з урахуванням правил та лімітів, визначених Конвенцією КДПВ.

Позивач за первісним позовом вказує, що на виконання умов договору № К778/2015-110 від 02.06.2015 року надав відповідачу за первісним позовом заявку № 4153 від 30.06.2015 року на перевезення вантажу, яка була погоджена останнім, що підтверджується печаткою та підписом уповноваженої особи відповідача за первісним позовом.

Як зазначає позивач за первісним позовом, ним, відповідно до заявки № 4153 від 30.06.2015 року, було надало відповідачу за первісним позовом всю інформацію щодо вантажу, яка передбачена в п. 2.1. договору, а саме: адреса завантаження: Польща, Коморнікі (ul. Zabikowska 7\9 PL 62-052 Komorniki); вантажовідправник: NOVOL Sp. z.o.o.; особа відповідальна за завантаження тел.: Vitali Grebennikov 0048785011707; дата і час завантаження: 02/07/2015 до 13.00; місце митного оформлення: ul. Wichrova 4 Poznan; митний перехід: за вибором експедитора Ягодин; особа відповідальна за вивантаження тел.: ОСОБА_16, НОМЕР_4; місце митного оформлення в місці призначення: м. Київ, вул. Малинська, 20; вантажоотримувач: ТОВ «Саликс»; адреса розвантаження: 10025, м. Житомир, Корольовский р-н, вул. Фастівська, буд.7; назва вантажу: Шпаклівка, грунти та лаки для кузовного ремонту автомобілів; орієнтовна інвойсна вартість вантажу: 55000 евро; кількість і розмір паллет: до 32 шт. 800x1200, вага брутто: 22000 кг; тип і кількість автомобілів: окремий тентований автомобіль /ТЕНТ/до 22т/86м 3 / CMR один, ТЕНТ; спосіб завантаження/вивантаження: заднє/бокове: заднє; ціна договору: 18500 грн., безготівковий розрахунок; транспортний засіб № НОМЕР_5.

03.07.2015 року під час здійснення перевезення вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2, власником якого є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, на трасі сполучення Ковель-Ягодин неподалік м. Ковель виникла пожежа.

Відповідно до експертного висновку В-494 від 03.07.2015 року Волинської Торгово-промислової палати при огляді вантажу після пожежі, який частково висипався з напівпричепа марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2, встановлено: весь товар піддався високій температурі горіння, металеві банки обвуглені, деформувались, втратили герметичність, вміст банок частково або повністю згорів.

Волинською митницею Державної митної служби України було складено Акт про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи № 6 від 03.07.2015 року, у відповідності до додатку №1 якого, вантаж ЕЕ № 100250000/2015/710683, CMR 083561, Faktura НОМЕР_3, найменування товару універсальні шпаклівки для малярних робіт, не в аерозольній упаковці, розчини на основі акрилових полімерів, затверджувачі для затвердження акрилових продуктів, що були заявлені в кількості товару 14976, вагою 22209 наявна різниця, а саме не вистачає товару в кількості 14976, вагою 22209.

У висновку експертного дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру управління МВС України у Волинській області від 27.07.2015 року № 24 встановлено, що осередок виникнення пожежі, яка виникла в автомобілі марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин знаходився в задній праві частині причепа (по ходу руху автомобіля), а саме в місці розташування заднього згорівшого колеса. Джерелом запалювання, яке послужило виникненню пожежі є, найбільш ймовірно, джерело запалювання механічної енергії, яке виникло в наслідок тертя. Найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі, яка виникла в автомобілі марки DAF», д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин є займання горючих матеріалів (гуми, дерев'яної підлоги причепу), які знаходились в межах правого заднього колеса причепа від розігріву тіл в результаті тертя.

Як встановлено у комплексному експертному досліджені № 048/10-03 від 14.08.2015 року, проведеному спеціалістом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція Судових Експертиз» - ОСОБА_17, вантаж: шпаклівка ALU, ємністю 1,80 кг, шпаклівка FIBER, ємністю 1,80 кг, шпаклівка оздоблювальна FINISH, ємністю 2,0 кг, шпаклівка SPRAY, ємністю 0,80 л, універсальна шпаклівка UNI, ємністю 2,0 кг, акриловий грунт PROTEKT 300 4+1, колір сірий, ємністю 1,0 л, затверджував Н 5520 PROTEKT 300, 310, 330, 350, ємністю 0,25 л у відповідності до карт характеристик виробника відноситься до 3 (третьої) категорії небезпечних вантажів, з особливостями пакування, які повинен забезпечити замовник.

Крім того, у комплексному експертному дослідженні № 048/10-03 від 14.08.2015 року, проведеному експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція Судових Експертиз» - ОСОБА_11 встановлено, що об'єкти дослідження, а саме: шпаклівка ALU, ємністю 1,80 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівка FIBER, ємністю 1,80 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівка оздоблювальна FINISH, ємністю 2,0 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівка SPRAY, ємністю 1,20 кг в кількості 2880 шт.; універсальна шпаклівка UNI, ємністю 2,0 кг в кількості 3060 шт.; акриловий грунт PROTEKT 300 4+1, колір сірий, ємністю 1,0 л в кількості 2016 шт.; затверджував Н 5520 PROTEKT 300, 310, 330, 350, ємністю 0,25 л в кількості 3960 шт. є повністю непридатними для подальшого використання за призначенням, реалізації. Причиною втрати якості могли стати високі температури, що виникли внаслідок пожежі. Вартість знищених об'єктів дослідження складає 44 832,96 Євро (1 042 431,19 грн. за курсом Національного банку України станом на 03.07.2015 року).

З матеріалів справи вбачається, що у висновку експерта за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження № 01/11-15 від 26.11.2015 року, складеного судовим експертом ОСОБА_18 встановлено, що матеріали, що виробляються Компанією «NOVOL Sp. z.o.o.», а саме: шпаклівка ALU, ємністю 1,80 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівка FIBER, ємністю 1,80 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівка оздоблювальна FINISH, ємністю 2,0 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівка SPRAY, ємністю 1,20 кг в кількості 2880 шт.; універсальна шпаклівка UNI, ємністю 2,0 кг в кількості 3060 шт.; акриловий грунт PROTEKT 300 4+1, колір сірий, ємністю 1,0 л в кількості 2016 шт.; затверджував Н 5520 300, 310, 330, 350, ємністю 0,25 л в кількості 3960 шт. не підпадають під дію «ДОПНВ» («Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів») на підставі положень п. 2.2.3.1.5. «ДОПНВ».

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом звертався до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з претензією № КІ 1509-689 від 21.09.2015 року, в якій просив перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Саликс" 1 042 431,19 грн. за знищений в результаті пожежі вантаж.

Звертаючись до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права, позивач за первісним позовом посилається на те, що під час здійснення відповідачем за первісним позовом перевезення вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2 на трасі сполучення Ковель-Ягодин неподалік м. Ковель виникла пожежа, в результаті якої весь вантаж, який перевозився вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2, був знищений, а саме було знищено: шпаклівку ALU, ємністю 1,80 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівку FIBER, ємністю 1,80 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівку оздоблювальна FINISH, ємністю 2,0 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівку SPRAY, ємністю 1,20 кг в кількості 2880 шт.; універсальну шпаклівку UNI, ємністю 2,0 кг в кількості 3060 шт.; акриловий грунт PROTEKT 300 4+1, колір сірий, ємністю 1,0 л в кількості 2016 шт.; затверджував Н 5520 300, 310, 330, 350, ємністю 0,25 л в кількості 3960 шт., загальна вартість якого становить 44 832,96 EUR, що в гривневому еквіваленті станом на 05.10.2015 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 1 058 082,07 грн.

Позивач за первісним позовом зазначає, що звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією № 24 від 31.08.2015 року про відшкодування збитків в сумі 44 832,96 EUR завданих пожежею, яка трапилась 03.07.2015 року при перевезені вантажу вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2. Вказана претензія була отримана уповноваженим представником відповідача за первісним позовом 03.09.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

В свою чергу, у відповідь на вищезазначену претензію, відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з претензією № КІ 1509-716 від 23.09.2015 року, в якій зазначив, що не був обізнаний про небезпечність вантажу та просив відшкодувати витрати, пов'язані з транспортуванням небезпечного вантажу в сумі 18 500,00 грн. (копія претензії міститься в матеріалах справи).

Відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач за первісним позовом, як замовник перевезення вантажу не забезпечив виконання вимог законодавства щодо перевезення небезпечних вантажів, а тому відповідач за первісним позовом, як перевізник не міг об'єктивно забезпечити перевезення небезпечного вантажу та зменшити ризики. Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що в силу приписів ст. 22 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, позивач за первісним позовом, як замовник не вправі вимагати будь-якої компенсації за втрачений вантаж, якщо про небезпечність перевізник не був повідомлений належним чином.

Третя особа в письмових поясненнях проти позовних вимог заперечила посилаючись на те, що позивач за первісним позовом, як вантажоодержувач спірного вантажу не попередив відповідача за первісним позовом, як експедитора про те, що вантаж, який перевозився, небезпечний, а також не забезпечив належні умови для перевезення та розміщення вантажу, у зв'язку з чим, на думку третьої особи, пожежа та відповідно знищення вантажу, який перевозився, сталося з вини позивача за первісним позовом та з незалежних від відповідача за первісним позовом причин.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Виходячи з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до суду з матеріально-правовою вимогою до відповідача за первісним позовом про стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст. 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ст. 909 Цивільного кодексу України За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України унормовано, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У відповідності до приписів ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 058 082,07 грн. за знищений внаслідок пожежі вантаж, яка мала місце 03.07.2015 року на автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин, який перевозився вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана норма вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди). Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Тобто, для настання вказаної деліктної відповідальності в сукупності необхідна наявність наступних елементів складу правопорушення, а саме: наявність завданої шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди та вина. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором.

Тобто, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що матеріальна шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача матеріальної шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до норм ст.8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Статтею 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Частиною 1 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Як вже було встановлено судом, 02.06.2015 року між позивачем за первісним позовом, як замовником, та відповідачем за первісним позовом, як експедитором було укладено договір № К778/2015-110 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, експедитор зобов'язується за плату і за рахунок замовника забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, а також інші послуги пов'язані з перевезенням (далі - послуги), а замовник зобов'язується оплачувати надавані експедитором послуги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач за первісним позовом відповідно до заявки № 4153 від 30.06.2015 року надав відповідачу за первісним позовом всю інформацію щодо вантажу, яка передбачена в п. 2.1. договору, а саме: адреса завантаження: ОСОБА_18, Коморнікі (ul. Zabikowska 7\9 PL 62-052 Komorniki); вантажовідправник: NOVOL Sp. z.o.o.; особа відповідальна за завантаження тел.: Vitali Grebennikov 0048785011707; дата і час завантаження: 02/07/2015 до 13.00; місце митного оформлення: ul. Wichrova 4 Poznan; митний перехід: за вибором експедитора Ягодин; особа відповідальна за вивантаження тел.: ОСОБА_16, НОМЕР_4; місце митного оформлення в місці призначення: м. Київ, вул. Малинська, 20; вантажоотримувач: ТОВ «Саликс»; адреса розвантаження: 10025, м. Житомир, Корольовский р-н, вул. Фастівська, буд.7; назва вантажу: Шпаклівка, грунти та лаки для кузовного ремонту автомобілів; орієнтовна інвойсна вартість вантажу: 55000 евро; кількість і розмір паллет: до 32 шт. 800x1200, вага брутто: 22000 кг; тип і кількість автомобілів: окремий тентований автомобіль /ТЕНТ/до 22т/86м 3 / CMR один, ТЕНТ; спосіб завантаження/вивантаження: заднє/бокове: заднє; ціна договору: 18500 грн., безготівковий розрахунок; транспортний засіб № НОМЕР_5.

Як встановлено судом, 03.07.2015 року під час здійснення перевезення вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2, власником якого є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, на трасі сполучення Ковель-Ягодин неподалік м. Ковель виникла пожежа, в результаті якої весь вантаж, який перевозився вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2, був знищений, а саме було знищено: шпаклівку ALU, ємністю 1,80 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівку FIBER, ємністю 1,80 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівку оздоблювальна FINISH, ємністю 2,0 кг в кількості 1020 шт.; шпаклівку SPRAY, ємністю 1,20 кг в кількості 2880 шт.; універсальну шпаклівку UNI, ємністю 2,0 кг в кількості 3060 шт.; акриловий грунт PROTEKT 300 4+1, колір сірий, ємністю 1,0 л в кількості 2016 шт.; затверджував Н 5520 PROTEKT 300, 310, 330, 350, ємністю 0,25 л в кількості 3960 шт., загальна вартість якого становить 44 832,96 EUR, що в гривневому еквіваленті станом на 05.10.2015 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 1 058 082,07 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією № 24 від 31.08.2015 року про відшкодування збитків в сумі 44 832,96 EUR завданих пожежею, яка трапилась 03.07.2015 року при перевезені вантажу вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2, яка була отримана уповноваженим представником відповідача за первісним позовом 03.09.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

У відповідь на претензію № 24 від 31.08.2015 року, відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з претензією № КІ 1509-716 від 23.09.2015 року, в якій зазначив, що не був обізнаний про небезпечність вантажу та просив відшкодувати витрати, пов'язані з транспортуванням небезпечного вантажу в сумі 18 500,00 грн.

Так, суд звертає увагу на те, що з метою об'єктивного вирішення спору у справі № 910/26724/15 судом, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 року було призначено судову комплексну пожежно-технічну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року призначено повторну судову комплексну пожежно-технічну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручити Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

На вирішення експертів поставлено такі питання:

1) До якої категорії небезпечних вантажів (виходячи з положень ДОПНВ -Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та класифікації небезпечних вантажів ООН) відноситься вантаж, зазначений в Фактурі НОМЕР_3 від 01.07.2015 року?;

2) Чи могло відбутися розшарування протекторної частини шини напівпричепом марки Schmitz 1998 р. в. д. н. АА0687ХТ з подальшим її відривом внаслідок пошкодження колеса сторонніми гострими предметами, які знаходилися на дорозі (цвяхом, склом)?;

3) Де був осередок пожежі, який спричинив пожежу вантажного автомобіля DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2, яка мала місце 03.07.2015 року на автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин (місце виникнення початкового горіння)?;

4) Яка причина виникнення пожежі вантажного автомобіля DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2, яка мала місце 03.07.2015 року на автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин?;

5) Чи пов'язана причина пожежі з технічною несправністю вантажного напівпричіпа марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2?;

6) Яке джерело запалювання зумовило займання вантажного напівпричіпа марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2 у місці формування осередку пожежі?;

7) Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику вантажного автомобіля DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2, внаслідок пожежі вантажним напівпричіпом марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2, станом на 03.07.2015 року?;

8) В якому стані перебуває вантажний напівпричіп марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2 станом на час проведення експертизи (пошкодженому чи знищеному)?;

9) Чи був вантажний напівпричіп марки Scnmitz, 1998 р.в., державний номер знак НОМЕР_2 у справному стані на момент виникнення пожежі, яка мала місце 03.07.2015 року на автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин? Якщо ні, то які причини несправності? Чи виникли несправності внаслідок неправильної експлуатації?

Відповідно до пункту 5 ухвали суду від 01.03.2016 року витрати по проведенню повторної судової комплексної пожежно-технічної та товарознавчої експертизи було покладено на позивача за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Саликс".

На поставлені судом питання у висновку експертів № 41 від 24.05.2016 року Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України судовими експертами надані наступні висновки:

1) вантаж, зазначений в Фактурі НОМЕР_3 від 01.07.2015 року, на підставі положень п. 2.2.3.1.5 ДОПНВ не підпадає під дію ДОПНВ («Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів») з причин, вказаних у дослідній частині висновку;

2) з технічної точки зору, розшарування протекторної частини шини напівпричепа марки Schmitz 1998 р.в., р.н. знак АА 0687 XT з подальшим її відривом, не могло відбутися внаслідок пошкодження колеса сторонніми гострими предметами, які знаходилися на дорозі (цвяхом, склом і т.д.). Розшарування протекторної частини шини відбувається поступово (а не раптово), на протязі тривалого часу і як правило у процесі тривалої неправильної експлуатації шини.

3) осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) вантажного автомобіля DAF, р.н. "Знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричепом марки Scnmitz, 1998 р.в., р.н. знак АА 0687 XT, яка мала місце 03.07.2015 року, на авто дорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин, знаходився в правій частині напівпричепа, в місці розташування заднього правого колеса;

4) найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі вантажного автомобіля DAF, р.н. знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричепом марки Scnmitz, 1998 р.в., р.н. знак АА 0687 XT, яка мала місце 03.07.2015 року на автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин, є займання горючих матеріалів (деревини підлоги напівпричепа, матеріалу вантажу) внаслідок розігріву тіл у результаті тертя в зоні розташування правого заднього колеса напівпричепа;

5) найбільш імовірно, причина виникнення даної пожежі пов'язана з розшаруванням протекторної частини шини заднього правого колеса напівпричепа марки Scnmitz 1998 р.в., р.н. знак АА 0687 XT;

6) найбільш імовірним джерелом запалювання, яке зумовило займання вантажного напівпричепа марки Scnmitz, 1998 р.в., р.н. знак АА 0687 XT в осередку пожежі було джерело запалювання механічної енергії, яке виникло внаслідок тертя;

7) питання «Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику вантажного автомобіля DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричепом марки Schmitz 1998 р.в., державний номер знак АА 0687 XT, внаслідок пожежі вантажного напівпричепа марки Schmitz 1998 р.в., державний номер знак АА 0687 XT, станом на 03.07.2015 року?» не надалось можливим, з причин вказаних у дослідній частині висновку;

8) вирішити питання «В якому стані перебуває вантажний напівпричіп марки Schmitz 1998 р.в., державний номер знак АА 0687 XT станом на час проведення експертизи (пошкодженому чи знищеному)?» не надалось можливим, з причин вказаних у дослідній частині висновку;

9) вирішити питання «Чи був вантажний напівпричіп марки Schmitz 1998 р.в., державний номер знак АА 0687 XT у справному стані на момент виникнення пожежі, яка мала місце 03.07.2015 року на авто дорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин? Якщо ні, то які причини несправності? Чи виникли несправності внаслідок неправильної експлуатації?» не надалось можливим, з причин вказаних у дослідній частині висновку.

В дослідній частині висновку експертів № 41 від 24.05.2016 року щодо вирішення питань, зазначених в п.п. 7, 8 резолютивної частини вказаного висновку, визначено, що вирішити поставлені питання не надалось можливим оскільки не проводився безпосередній огляд об'єкта дослідження (не вдалося встановити обсяг та ступінь його пошкоджень внаслідок пожежі, а також обсяг ремонтних робіт, необхідних для відновлення причепа до первинного стану), а в наявних ілюстративних матеріалах справи недостатньо даних для проведення повноцінного дослідження з даних питань і надання об'єктивних та обґрунтованих висновків. Також, не надалось можливим вирішити питання, зазначене п. 9 резолютивної частини вказаного висновку, оскільки не проводився безпосередній огляд об'єкта дослідження (не вдалося визначити його технічний стан в цілому), а в наявних матеріалах справи відсутні дані для проведення повноцінного дослідження з даного питання і надання об'єктивних та обгрунтованих висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Частиною 5 ст. 42 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 року № 4 зазначено, що оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

Так, відповідач за первісним позовом у поданому до суду 09.08.2016 року відзиві на позовну заяву про збільшення позовних вимог проти позовних вимог заперечив, посилаючись, зокрема, на те, що позивач за первісним позовом не є власником вантажу,який перевозився вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту оплати за вантаж, як і відсутні докази на підтвердження факту переходу права власності на вантаж від Компанії «NOVOL Sp. z.o.o.» до позивача за первісним позовом, у зв'язку з чим факт понесених позивачем за первісним позовом збитків матеріалами справи не підтверджується.

В свою чергу, позивач за первісним позовом на підтвердження факту переходу права власності від Компанії «NOVOL Sp. z.o.o.» до позивача за первісним позовом на знищений в результаті пожежі вантаж, який перевозився вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2 надав копію контракту № 23/ЕХ/2015 від 15.05.2015 року, в п. 1.5. якого визначено, що товар, що постачається в рамках цього контракту, є поставленим покупцю і є власністю покупця з моменту відмітки покупця/вантажоодержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній про приймання товару.

В пункті 2.2. контракту № 23/ЕХ/2015 від 15.05.2015 року визначено, що сторони визнають умови поставки товару FCA Коморники, відповідно до Inkoterms 2000.

Таким чином, позивач за первісним позовом вказує, що приймаючи до уваги умови Inkoterms 2000, а саме умови поставки товару FCA Коморники, контракт № 23/ЕХ/2015 від 15.05.2015 року є доказом того, що право власності на знищений в результаті пожежі вантаж перейшло від Компанії «NOVOL Sp. z.o.o.» до позивача за первісним позовом з моменту відвантаження товару Компанією «NOVOL Sp. z.o.o.» на наданий позивачем за первісним позовом транспортний засіб.

При цьому, суд зазначає, що в пункті 1 правил Інкотермс 2000 визначено, що Інкотермс мають справу з рядом визначених обов'язків, що покладаються на сторони - такими як обов'язок продавця надати товар у розпорядження покупця або передати його для перевезення чи то доставити його до пункту призначення та з розподілом ризику між сторонами в різних випадках. Далі, вони стосуються обов'язків щодо очищення товару для експорту та імпорту, упаковки товару, обов'язку покупця прийняти поставку, а також обов'язку сторін надати підтвердження того, що відповідні зобов'язання були належним чином виконані. Хоча Інкотермс є вкрай важливими для здійснення договору купівлі-продажу, велика кількість проблем, що можуть виникнути в цих відносинах, взагалі ними не розглядаються, такі як передача права власності та інші майнові права , порушення договору та наслідки таких порушень, а також звільнення від відповідальності в певних ситуаціях.

За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, момент переходу права власності від Компанії «NOVOL Sp. z.o.o.», як постачальника, до позивача за первісним позовом, як покупця, на знищений в результаті пожежі вантаж, який перевозився вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричіпом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_2, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів оплати товару за контрактом № 23/ЕХ/2015 від 15.05.2015 року, як і не містять доказів того, що позивач за первісним позовом є одержувачем всього знищеного вантажу, оскільки у міжнародній товарно-транспортній накладній про приймання товару CMR № 083561 міститься відмітка про отримання позивачем за первісним позовом 23.07.2015 року залишків вантажу, тобто через 20 днів після виникнення пожежі.

Отже, беручи до уваги відсутність доказів переходу права власності на спірний товар на момент виникнення пожежі 03.07.2015 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення матеріальної шкоди на користь позивача за первісним позовом, оскільки ним належними і допустимими доказами не доведено в розумінні вимог частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України факту того, що майнова шкода, завдана саме його майну.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за первісним позовом.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саликс" про стягнення 18 500,00 грн., суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Позивач за зустрічним позовом в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що внаслідок невиконання позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року щодо правильного оформлення документів перевезення, не надав повної інформації про вантаж та його характер небезпеки позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), чим позбавив відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) отримати грошові кошти в розмірі 18 500,00 грн. неодержаного доходу за перевезення вантажу. Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що між позивачем за зустрічним позовом та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який безпосередньо здійснював перевезення вантажу було підписано заявку-договір № 4153 від 30.06.2015 року на перевезення вантажу за аналогічними заявці № 4153 від 30.06.2015 року умовами.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві проти зустрічних позовних вимог заперечив посилаючись на те, що не отримував передбачені п.п. 4.2., 4.3., 4.4. договору документи для оплати за надані транспортно-експедиційні послуги. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що посилання позивача за зустрічним позовом щодо належності вантажу, який перевозився до категорії небезпечних вантажів спростовується висновком № 01-11-15 від 26.11.2015 року, складеним судовим експертом ОСОБА_18

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдаваної шкоди (цивільне правопорушення).

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

У відповідності до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частино 3 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Отже, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 р. №04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення завданих збитків, суд насамперед повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п. 6 зазначених Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка заподіяла шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доказування у справах про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків і визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка заподіяла ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і нанесеними збитками.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

При обчисленні розміру упущеної вигоди (неодержаного прибутку) має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок з доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого.

Неодержаний прибуток - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення, тобто якщо ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.

Крім того, важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем не було порушено його прав.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

При цьому, судом не приймається до уваги подана позивачем за зустрічним позовом заявка-договір № 4153 від 30.06.2015 року на перевезення вантажу, оскільки остання позивачем за зустрічним позовом та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не підписана, печатками сторін не скріплена, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 належним перевізником знищеного в результаті пожежі вантажу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача за зустрічним позовом та нанесеними збитками та вини, як і не доведено, що неправомірні дії відповідача за зустрічним позовом стали причиною, яка позбавила позивача за зустрічним позовом можливості отримати прибуток (неодержаний дохід) за перевезення вантажу в сумі 18 500,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.08.2016 року.

Суддя О.С. Комарова


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	16.08.2016
Оприлюднено	26.08.2016
Номер документу	59846464
Судочинство	Господарське

Комарова О.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 16.08.2016 по справі 910/26724/15ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/26724/15

Рішення від 16.08.2016

Рішення
від 16.08.2016 по справі 910/26724/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА