Постанова

від 25.01.2017 по справі 910/26724/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Справа № 910/26724/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року у справігосподарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Саликс", м. Житомир доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ провідшкодування збитків та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Саликс", м. Житомир простягнення 18 500 грн.

за участю представників

позивача за первісним позовом: Онопрієнко Н.А., Шестаков А.В.,

відповідача за первісним позовом: Ратушняк П.В.,

третьої особи за первісним позовом: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саликс" (далі за текстом - ТОВ "Саликс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (далі за текстом - ТОВ "Рабен Україна") про відшкодування матеріальної шкоди, яка настала у зв'язку із знищенням вантажу у розмірі 1 058 082, 06 грн.

ТОВ "Рабен Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ТОВ "Саликс" про стягнення неодержаного доходу у розмірі 18 500 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано, тим що позивачем за первісним позовом не надано доказів переходу до нього права власності на отриманий до перевезення вантаж, у зв'язку з чим не підтверджено того факту, що майнова шкода завдана саме його майну; позивачем за зустрічним позовом не доведено, що заявлена до стягнення сума 18 500 грн. є неодержаними доходами і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року скасовано частково; викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: первісний позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з ТОВ "Рабен Україна" на користь ТОВ "Саликс" матеріальну шкоду в розмірі 1 227 444, 38 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 33 400 грн., витрати на проведення комплексної експертизи в розмірі 6 345 грн. та судовий збір; в задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що дії відповідача за первісним позовом щодо залучення до перевезення вантажу перевізника з технічно несправним транспортним засобом, що призвело до загоряння автомобіля і, як наслідок, до пожежі, в якій знищено вантаж, що належить позивачу, підтверджено належними та допустимими доказами та знаходяться у прямому причинному зв'язку зі шкодою, завданою останньому в розмірі 1 227 444, 38 грн., яка є вартістю знищеного вантажу; при цьому, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що заявлена до стягнення сума 18 500 грн. є неодержаними доходами і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року в частині задоволення первісних позовних вимог і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року.

ТОВ "Саликс" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представники третьої особи просили касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року - скасувати в частині задоволення первісних позовних вимог і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року, а представники сторін проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.05.2015 року ТОВ "Саликс" (покупець) та фірмою "NOVOL Sp. z.o.o" (постачальник) укладено Контракт № 23/EX/2015, згідно з п. п. 1.1, 1.2 якого постачальник поставляє покупцю товар-лакофарбові вироби; постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості, якості, за асортиментом та за ціною, що вказані у специфікації та рахунку-фактурі .

За умовами укладеного ТОВ "Рабен Україна" (експедитор) та ТОВ "Саликс" (замовник) Договору № К778/2015-110 від 02.06.2015 року експедитор зобов'язався за плату і за рахунок замовника забезпечити надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні з залученням перевізника, організувати надання інших послуг відповідно до заявки замовника.

На виконання умов Договору № К778/2015-110 від 02.06.2015 року ТОВ "Саликс" надало ТОВ "Рабен Україна" заявку № 4153 від 30.06.2015 року на перевезення вантажу, яка погоджена останнім, що підтверджується печаткою та підписом уповноваженої особи відповідача за первісним позовом.

ТОВ "Рабен Україна" для транспортно-експедиційного обслуговування замовлення ТОВ "Саликс" залучено перевізника - ФОП ОСОБА_4 на підставі Договору № 4153 від 30.06.2015 року.

Відповідно до заявки № 4153 від 30.06.2015 року ТОВ "Саликс" надало ТОВ "Рабен Україна" інформацію щодо вантажу, а саме: адреса завантаження: Польща, Коморнікі (ul. Zabikowska 7\9 PL 62-052 Komorniki); вантажовідправник: NOVOL Sp. z.o.o.; особа відповідальна за завантаження тел.: ОСОБА_11 НОМЕР_6; дата і час завантаження: 02/07/2015 до 13.00; місце митного оформлення: ul. Wichrova 4 Poznan; митний перехід: за вибором експедитора Ягодин; особа відповідальна за вивантаження тел.: ОСОБА_10, НОМЕР_7; місце митного оформлення в місці призначення: м. Київ, вул. Малинська, 20; вантажоотримувач: ТОВ "Саликс"; адреса розвантаження: 10025, м. Житомир, Корольовский р-н, вул. Фастівська, буд. 7; назва вантажу: Шпаклівка, ґрунти та лаки для кузовного ремонту автомобілів; орієнтовна інвойсна вартість вантажу: 55000 евро; кількість і розмір паллет: до 32 шт. 800x1200, вага брутто: 22000 кг; тип і кількість автомобілів: окремий тентований автомобіль /ТЕНТ/до 22т/86м 3 / CMR один, ТЕНТ; спосіб завантаження/вивантаження: заднє/бокове: заднє; ціна договору: 18 500 грн., безготівковий розрахунок; транспортний засіб № НОМЕР_1/НОМЕР_3.

03.07.2015 року під час здійснення перевезення вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричепом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_3, власником якого є ФОП ОСОБА_4, на трасі сполучення Ковель-Ягодин неподалік м. Ковель виникла пожежа, в результаті якої отриманий до перевезення вантаж знищено.

Позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача матеріальної шкоди за знищений внаслідок пожежі вантаж, вартість якого відповідно до рахунку-фактури експорт № 5211500371 від 01.07.2015 року становить 44 832, 96 євро, що за курсом НБУ станом на 05.10.2015 року становила 1 058 082, 07 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ "Саликс" подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути вартість знищеного майна (44 832, 96 євро) за курсом НБУ станом на 20.07.2016 року, що становить 1 227 444, 38 грн., яка місцевим господарським судом не прийнята до розгляду, оскільки розцінена судом як заява про зміну предмета позову, яка подана після початку розгляду справи по суті.

ТОВ "Рабен Україна" звернулось до господарського суду з зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Саликс" неодержаного доходу в розмірі 18 500 грн., що є оплатою замовника експедитору за надані останнім послуги з перевезення вантажу та які не були оплачені у зв'язку з порушенням замовником вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року щодо надання повної інформації про переданий до перевезення небезпечний вантаж та характер його небезпеки, що призвело до негативних наслідків під час транспортування (загоряння вантажу), чим позбавлено позивача за зустрічним позовом можливості отримати запланований дохід.

Сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень подано судам декілька експертних висновків та досліджень щодо причин виникнення пожежі, наслідків такої пожежі та категорії небезпечності/безпечності вантажу, що перевозився третьою особою, в яких викладено протилежні висновки, а тому господарським судом першої інстанції було призначено комплексну пожежно-технічну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Відповідно до Висновку експертів Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 41 від 24.05.2016 року встановлено, що:

- вантаж, зазначений в фактурі 5211500371 від 01.07.2015 року, на підставі положень п. 2.2.3.1.5 ДОПНВ не підпадає під дію ДОПНВ (Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів) з причин, вказаних у дослідній частині висновку;

- з технічної точки зору розшарування протекторної частини шини напівпричепа марки Schmitz 1998 р.в., р.н. знак НОМЕР_3 з подальшим її відривом не могло відбутися внаслідок пошкодження колеса сторонніми гострими предметами, які знаходилися на дорозі (цвяхом, склом і т.д.). Розшарування протекторної частини шини відбувається поступово (а не раптово), на протязі тривалого часу і як правило у процесі тривалої неправильної експлуатації шини;

- осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) вантажного автомобіля DAF, р.н.з. НОМЕР_1 з вантажним напівпричепом марки Scnmitz, 1998 р.в., р.н. знак НОМЕР_3, яка мала місце 03.07.2015 року, на автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин, знаходився в правій частині напівпричепа, в місці розташування заднього правого колеса;

- найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі вантажного автомобіля DAF, р.н. знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричепом марки Scnmitz, 1998 р.в., р.н. знак НОМЕР_3, яка мала місце 03.07.2015 року на автодорозі сполученням Київ-Ковель-Ягодин, є займання горючих матеріалів (деревини підлоги напівпричепа, матеріалу вантажу) внаслідок розігріву тіл у результаті тертя в зоні розташування правого заднього колеса напівпричепа;

- найбільш імовірна причина виникнення даної пожежі пов'язана з розшаруванням протекторної частини шини заднього правого колеса напівпричепа марки Scnmitz 1998 р.в., р.н. знак НОМЕР_3;

- найбільш імовірним джерелом запалювання, яке зумовило займання вантажного напівпричепа марки Scnmitz, 1998 р.в., р.н. знак НОМЕР_3 в осередку пожежі було джерело запалювання механічної енергії, яке виникло внаслідок тертя.

Відповісти на питання щодо технічного стану вантажного напівпричепа марки Scnmitz, 1998 р.в., р.н. знак НОМЕР_3 на момент виникнення пожежі не виявилось можливим, оскільки не проводився безпосередній огляд об'єкта дослідження, а в матеріалах справи відсутні дані для проведення повноцінного дослідження з даного питання і надання об'єктивних та обґрунтованих висновків.

Разом з тим, місцевим господарським судом вищезазначений Висновок експертів не взято до уваги з посиланням на те, що висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і переваги щодо інших доказів та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

При цьому, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення шкоди у розмірі 1 058 082, 06 грн. за знищений в результаті пожежі вантаж виходив з того, що у зв'язку з відсутністю доказів оплати постачальнику переданого до перевезення товару, не є доведеним момент переходу до позивача як покупця права власності від Компанії "NOVOL Sp. z.o.o." на товар, придбаний за Контрактом № 23/ЕХ/2015 від 15.05.2015 року, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення матеріальної шкоди на користь позивача за первісним позовом, оскільки ним не доведено в розумінні вимог ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України того факту, що майнова шкода завдана саме його майну.

Водночас, враховуючи положення ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки ТОВ "Рабен Україна" не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

За результатами апеляційного перегляду апеляційний господарський суд правомірно не погодився з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно з ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із положеннями ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

За умовами укладеного сторонами Договору № К778/2015-110 від 02.06.2015 року на відповідача як експедитора покладався обов'язок збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті прийому вантажоотримувачу. Під час перевезення вантажу залученим відповідачем автомобільним транспортом, який за Висновком експертного дослідження № 24 від 27.07.2015 року НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області мав технічні несправності, відбулось загоряння причепа та знищення вантажу. Повне знищення вантажу підтверджується Експертним висновком № В-494 від 03.07.2015 року Волинської торгово-промислової палати та Актом № 6 від 03.07.2015 року Волинської митниці, у зв'язку з чим позивач просив відшкодувати збитки, завдані знищенням вантажу за рахунок відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення з нього збитків вказав, що відповідальність за знищення вантажу покладається на самого замовника, оскільки останнім надано до перевезення вантаж, який є небезпечним та потребував спеціального пакування, що підтверджується Комплексним експертним дослідженням № 048/10-03 від 14.08.2015 року, проведеним ТОВ "Агенція судових експертиз" та висновком Інституту хімії високомолекулярних сполук, тобто, переданий замовником до перевезення з порушенням положень Конвенції про міжнародне перевезення автомобільним транспортом вантажів, а тому відповідальність за знищення вантажу покладається на самого замовника.

Водночас, апеляційний господарський суд виходив з того, що за результатами проведення судової експертизи Висновком експертів Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 41 від 24.05.2016 року встановлено, що вантаж, зазначений у фактурі 5211500371 від 01.07.2015 року, не підпадає під дію ДОПНВ (Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів) за результатами дослідження технічних карт та карт характеристик виробника, тобто, не відноситься до 3 класу небезпечності та не потребує спеціального пакування такого вантажу при перевезенні. Усі характеристики вантажу зазначені у заявці № 4153 від 30.06.2015 року, а отже перевізник належним чином повідомлений про вантаж прийнятий до перевезення, а тому не звільняється від відшкодування шкоди внаслідок пошкодження вантажу під час здійснення перевезення.

При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно не взято до уваги як належні докази вищезазначені висновки та дослідження експертів (спеціалістів), надані суду як позивачем так і відповідачем, виходячи з того, що особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про кримінальну відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили, а невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі.

За приписами ст. 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, яка ратифікована згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 року (далі за текстом - Конвенція), відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в п. 1 ст. 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача. Однак, право розпорядження вантажем належить одержувачу з моменту складання вантажної накладної, якщо у вантажній накладній відправником зроблена відповідна позначка.

Водночас, ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. ст. 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до п. 1.5 Контракту № 23/ЕХ/2015 від 15.05.2015 року товар, що поставляється в рамках даного Контракту, вважається поставленим покупцю та є його власністю з моменту відмітки покупця/вантажоодержувача в міжнародній товарно-транспортній накладній про прийняття товару.

В п. 6.4 Контракту сторони погодили, що товар вважається прийнятим покупцем з моменту його прийняття та здійснення відмітки в міжнародній товарно-транспортній накладній про прийняття на складі покупця.

З копії міжнародної товарно-транспортної накладної № 083561 (CMR) вбачається, що відправником вантажу "NOVOL Sp. z.o.o" в графі "одержувач вантажу" здійснено відповідну відмітку та зазначено назву позивача та місце одержання вантажу, що підтверджує факт переходу права розпорядження вантажем до одержувача з даного моменту. Крім того, у зазначеній міжнародній товарно-транспортній накладній є відмітка ТОВ "Саликс" (вантажоодержувача) про отримання залишків вантажу та зазначено, що вантаж повністю пошкоджений, про що складений відповідний трьохсторонній акт № 01 від 23.07.2015 року.

З огляду на встановлені обставини справи та вищенаведені законодавчі приписи, право власності на вантаж, що відправлявся продавцем - фірмою "NOVOL Sp. z.o.o" ТОВ "Саликс" у останнього виникло саме з моменту складання вантажної накладної (CMR) та передачі вантажу перевізнику, тобто з 01.07.2015 року, що доводить і наявність у нього права власності на знищений вантаж ТОВ "Саликс" станом на 03.07.2015 року (час пожежі).

Водночас, апеляційним господарським судом вірно зауважено, що не здійснення оплати переданого до перевезення перевізнику товару (вантажу) не може свідчити про відсутність права вимоги у позивача до відповідача за знищений товар, оскільки відповідно до п. 8.1 Контракту № 23/ЕХ/2015 від 15.05.2015 року розрахунок за продукцію, що поставляється, здійснюється частинами шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів в іноземній валюті згідно законодавства України в строк не більше ніж 60 днів з моменту поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Положеннями ст. 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Якщо встановлена втрата вантажу одержувач може від свого імені пред'явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення (ст. 13 Конвенції).

З огляду на вищенаведені законодавчі положення та умови Договору № К778/2015-110 від 02.06.2015 року, укладеного ТОВ "Рабен Україна" та ТОВ "Саликс", відповідальність за втрачений вантаж покладена саме на експедитора, який залучав перевізника та зобов'язувався здійснити збереження вантажу, у межах суми втраченого вантажу (п. п. 3.2.5, 5.2.1 Договору).

В силу приписів ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з положеннями ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до Висновку експертів Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 41 від 24.05.2016 року під час дослідження питання щодо осередка пожежі та причини її виникнення встановлено наявність вини перевізника у події, що мала місце 03.07.2015 року, яка виражається у використанні для тривалого міжнародного перевезення вантажу технічно несправного транспортного засобу (з розшаруванням протекторної частини шини, що відбувається у процесі тривалої неправильної експлуатації шини). За Висновком комплексної експертизи осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) знаходився в правій частині напівпричепа, в місці розташування заднього правого колеса, а отже ймовірною причиною виникнення пожежі є займання горючих матеріалів (деревини підлоги напівпричепа, матеріалу вантажу) внаслідок розігріву тіл у результаті тертя в зоні розташування правого заднього колеса напівпричепа. Внаслідок зазначеної пожежі знищено вантаж належний позивачу вартістю 44 832,96 Євро, що підтверджується рахунком-фактурою експорт № 52115000371 від 01.07.2015 року.

Таким чином, дії перевізника, залученого відповідачем до перевезення вантажу позивача, знаходяться у прямому причинному зв'язку зі збитками, завданими останньому внаслідок пожежі, якою повністю знищено переданий для перевезення вантаж.

При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно відзначено, що розмір завданої позивачу шкоди підтверджується рахунком-фактурою експорт № 52115000371 від 01.07.2015 року, в якому вартість переданого до перевезення товару становить 44 832, 96 євро, а згідно з п. 1.7 Контракту євро є валютою платежу. Ціна позову позивачем за первісним позовом визначена виходячи з вартості знищеного товару за офіційним курсом гривні до євро на момент подачі позову. Разом з тим, нормами чинного законодавства України не визначено заборони для збільшення розміру позовних вимог у випадку зміни офіційного курсу гривні до іноземної валюти.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку щодо необхідності задоволення первісних позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1 227 444, 38 грн., завданої повним знищенням наданого до перевезення вантажу внаслідок пожежі, яка відбулась 03.07.2015 року під час здійснення перевезення вантажним автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з вантажним напівпричепом марки Schmitz, державний номер знак НОМЕР_3, залученим до перевезення відповідачем, на трасі сполучення Ковель-Ягодин неподалік м. Ковель, внаслідок несправності автомобіля, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправність дій перевізника (експедитора) при виконанні умов укладених договорів та, як наслідок, завдання йому (одержувачу вантажу, замовнику) шкоди, з урахуванням того, що придбаний товар після пожежі був повністю непридатним для використання для оптової, роздрібної торгівлі або для власних потреб покупця. При цьому, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 18 500 грн. неодержаного доходу за надані транспортні послуги (перевезення вантажу) апеляційний господарський суд правомірно виходив з того, що в порушення законодавчих приписів позивачем за зустрічним позовом не доведено, що заявлена до стягнення сума 18 500 грн. є неодержаними доходами і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ФОП ОСОБА_4., викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та обставин справи, вільного тлумачення правових норм і не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року у справі № 910/26724/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець