Рішення

від 16.08.2016 по справі 910/9499/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.2016Справа №910/9499/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9499/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

до Київського Національного торгово-економічного університету, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі , м. Київ,

про стягнення 32 432,18 грн.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2); ОСОБА_2 (довіреність від 02.06.2016 № 6-637);

відповідача - Греков І.О. (довіреність від 06.06.2016 № 22/28);

третьої особи - Синявський В.В. (довіреність від 18.12.2015 № б/н);

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (довіреність від 31.01.2016 № 91).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київського Національного торгово-економічного університету (далі - КНТЕУ) за неналежне виконання умов договору на виготовлення поліграфічної продукції від 2015 року № 54 (далі - Договір): 24 100 грн. основної заборгованості; 133 514 грн. пені, а всього 157 614 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 07.06.2016.

07.06.2016 позивач подав суду письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.

07.06.2016 позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення позовних вимог, а саме пені та заявленням до стягнення 3 % річних та втрат від інфляції. Так, ФОП ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача: 24 100 грн. боргу; 5 154,99 грн. пені; 2 505,70 грн. втрат від інфляції; 671,49 грн. 3 % річних, а всього 32 432,18 грн.

07.06.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Договір було укладено з Українським державним університетом фінансів та міжнародної торгівлі (далі - УДУФМТ), про припинення якого ще запису у реєстрі немає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 розгляд справи було відкладено на 19.072016; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - УДУФМТ.

19.07.2016 третя особа подала суду письмові пояснення, в яких заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Договір не укладався; УДУФМТ не отримував від позивача матеріальних цінностей, а тому підстав для оплати заборгованості за Договором немає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 розгляд справи було відкладено на 26.07.2016.

26.07.2016 відповідач подав суду документи для долучення до матеріалів справи; підтвердження про відсутність аналогічних спорів між сторонами і додаткові пояснення по справі.

26.07.2016 третя особа подала суду документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення по справі.

26.07.2016 ОСОБА_7 подав суду пояснення в яких вказав, що працюючи в УДУФМТ отримав збірник на 492 сторінках; 28-29 травня 2015 року в університеті проходила конференція «Диверсифікація міжнародної торгівлі та активізація інвестиційного співробітництва», в якій брав участь ОСОБА_7

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 розгляд справи було відкладено на 16.08.2016.

15.08.2016 третя особа подала суду: заяву про виклик у судове засідання колишнього виконуючого обов'язки головного бухгалтера УДУФМТ ОСОБА_8; письмові пояснення.

16.08.2016 позивач подав суду додаткові письмові пояснення.

16.08.2016 представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 подав суду письмові пояснення, в яких вказав таке: Договір було укладено; продукція була прийнята ОСОБА_7; ОСОБА_5 підтверджує факт укладання Договору ФОП ОСОБА_1 та УДУФМТ та отримання поліграфічної продукції за Договором.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 16.08.2016 надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи надали пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечили повністю.

Суд відмовив у задоволенні клопотання щодо виклику у судове засідання колишнього головного бухгалтера.

У судовому засіданні 16.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

2015 року ФОП ОСОБА_1 (підрядник) і УДУФМТ (замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- підрядник зобов'язується видати збірник матеріалів конференції: «Диверсифікація міжнародної торгівлі та активізація інвестиційного співробітництва» (далі - продукція) замовнику, а замовник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити на умовах і в порядку, визначених Договором (пункт 1.1 Договору);

- замовник зобов'язується своєчасно оплатити продукцію відповідно до пунтку 5.2 Договору (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 Договору);

- підрядник зобов'язується передати продукцію замовнику (підпункт 3.2.2 пункту 3.2 Договору);

- загальна вартість робіт за Договором: 24 100 грн. без ПДВ, податок на рекламу - 0 грн. (пункт 4.1 Договору);

- умови оплати - замовник перераховує 100 % загальної вартості робіт, зазначеної в пункті 4.1 Договору на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 днів із часу передачі продукції замовнику (пункт 5.2 Договору);

- здача-приймання продукції здійснюється шляхом підписання сторонами видаткових накладних (пункт 7.1 Договору);

- Договір вступає в дію з моменту підписання і діє 31.12.2015 або до повного виконання сторонами всіх взятих на себе за Договором зобов'язань (пункт 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, ФОП ОСОБА_1 та від відповідача - в.о. ректора ОСОБА_5, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, укладений позивачем і третьою особою договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач на виконання умов Договору виконав роботи на суму 24 100 грн., а третя особа прийняла їх, що підтверджується накладною від 2015 року на 24 100 грн., яка підписана повноважними представниками та скріплена печаткою позивача.

Крім того, сторонами було оформлено акт виконаних робіт від 2015 року № 54 на суму 24 100 грн., який підписано повноважними представниками та скріплено печатками без зауважень.

Позивач звернувся з позовом до КНТЕУ, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1223-р погоджено пропозицію Міністерства освіти і науки щодо реорганізації УДУФМТ шляхом приєднання до КНТЕУ з утворенням на його базі структурного підрозділу Університету; визначено здійснити реорганізацію в межах бюджетних призначень, передбачених зазначеному Міністерству для підготовки кадрів.

Слід зазначити, що до матеріалів справи долучено копію передавального акта від 08.02.2016, відповідно до якого КНТЕУ були передані майно, активи та зобов'язання УДУФМТ.

Отже, відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків третьої особи, у тому числі і за Договором.

Відповідач та третя особа заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що Договір не було зареєстровано; існує інший правочин під таким же номером 54, який відрізняється за змістом, а тому, на думку відповідача, Договір не підписувався, роботи не виконувалися та продукція не приймалася.

Разом з тим, вказані доводи спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Судом встановлено, що Договір підписано зі сторони замовника в.о. ректора ОСОБА_5, який на вимогу суду підтвердив факт укладення Договору та отримання від позивача продукції.

Відсутність дати та місяця на Договорі, не проведення його реєстрації в бухгалтерії третьої особи не свідчить про його неукладння, а є підтвердженням існування недоліків в оформленні документів особами, які укладали правочин.

Слід зазначити, що накладна та акт також не містять дати та місяця, а датовані лише 2015 року.

Судом встановлено, що Договір було укладено з метою отримання замовником продукції, яка в подальшому була використана для конференції.

Вказану обставину підтвердили ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який безпосередньо отримав продукцію від підрядника.

Конференція проходила 28-29 травня 2015 року, а тому суд дійшов висновку, що оскільки неможливо встановити дату укладення Договору та підписання накладної та акта, то слід вважати, що Договір було укладено напередодні конференції, а накладна та акт підписані не пізніше 31.05.2015.

Інші доводи відповідача та третьої особи, викладені ними у відзиві та поясненнях, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Таким чином, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи, що підлягає стягненню складає 24 100 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2 505,70грн. втрат від інфляції, 5 154,99 грн. пені та 671,49 грн. 3% річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за порушення умов пункту 5.2 Договору замовник сплачує підряднику за його провини пеню в розмірі чинної на той час облікової ставки НБУ від суми несплаченої вартості робіт за кожний день затримки платежу, але не більше 2 % від вартості робіт.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні.

За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає: 1 815,90 грн. втрат від інфляції; 364,47 грн. пені; 728,94 грн. 3 % річних.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського національного торгово-економічного університету (02156, м. Київ, вул. Кіото, 19; ідентифікаційний код: 01566117) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03146, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1): 24 100 (двадцять чотири тисячі сто) грн. боргу; 1 815 (одну тисячу вісімсот п'ятнадцять) грн. 90 коп. втрат від інфляції; 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 94 коп. 3 % річних; 364 (триста шістдесят чотири) грн. 47 коп. пені та 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 59 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 22.08.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук