Постанова

від 18.10.2016 по справі 910/9499/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа№ 910/9499/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.10.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Київського Національного торгово-економічного університету на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року

по справі №910/9499/16 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Київського Національного торгово-економічного університету

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

про стягнення 32 432,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/9499/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Київського національного торгово-економічного університету (надалі - КНТЕУ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: 24 100 грн. боргу; 1 815 грн. 90 коп. втрат від інфляції; 728 грн. 94 коп. 3 % річних; 364 грн. 47 коп. пені та 1 147 грн. 59 коп. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач - Київський Національний торгово-економічний університет звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/9499/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Київського Національного торгово-економічного університету про стягнення 24 100,00 грн. (сума боргу), 1 815,90 грн. (сума втрат від інфляції), 728,94 грн. (3 % річних), 364,47 грн. (пеня) та 1 147,59 грн. (судовий збір) відмовити повністю. Крім того, скаржник просив відновити строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2016 відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник відповідача та третьої особи надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану Київським Національним торгово-економічним університетом апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача та ФОП ОСОБА_2 у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представники вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просили відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом у 2015 році між ФОП ОСОБА_2 (підрядник) та Українським державним університетом фінансів та міжнародної торгівлі (надалі - УДУФМТ, замовник) було укладено договір, за умовами якого, підрядник зобов'язується видати збірник матеріалів конференції: «Диверсифікація міжнародної торгівлі та активізація інвестиційного співробітництва» (далі - продукція) замовнику, а замовник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити на умовах і в порядку, визначених договором (пункт 1.1 договору).

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1, договору замовник зобов'язується своєчасно оплатити продукцію відповідно до пункту 5.2 договору. Підрядник зобов'язується передати продукцію замовнику (підпункт 3.2.2 пункту 3.2 договору).

Загальна вартість робіт за договором: 24 100 грн. без ПДВ, податок на рекламу - 0 грн. (пункт 4.1 договору). Умови оплати - замовник перераховує 100 % загальної вартості робіт, зазначеної в пункті 4.1 договору на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 днів із часу передачі продукції замовнику (пункт 5.2 договору).

Здача-приймання продукції здійснюється шляхом підписання сторонами видаткових накладних (пункт 7.1 договору). Договір вступає в дію з моменту підписання і діє 31.12.2015 року або до повного виконання сторонами всіх взятих на себе за договором зобов'язань (пункт 10.1 договору).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції договір підписано уповноваженими особами, а саме, ФОП ОСОБА_2 та від відповідача - в.о. ректора ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що даний договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, укладений позивачем і третьою особою договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом позивач на виконання умов договору виконав роботи на суму 24100 грн., а Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі прийняв їх, що підтверджується накладною від 2015 року на 24 100 грн., яка підписана повноважними представниками та скріплена печаткою позивача.

Крім того, сторонами було оформлено акт виконаних робіт від 2015 року № 54 на суму 24 100 грн., який підписано повноважними представниками та скріплено печатками без зауважень. До того ж, в акті зазначено, що роботи виконано у повному обсязі, сторони претензій не мають.

Звертаючись з даним позовом саме до Київського Національного торгово-економічного університету, а не до Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі позивач виходив з того, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1223-р погоджено пропозицію Міністерства освіти і науки щодо реорганізації УДУФМТ шляхом приєднання до КНТЕУ з утворенням на його базі структурного підрозділу Університету; визначено здійснити реорганізацію в межах бюджетних призначень, передбачених зазначеному Міністерству для підготовки кадрів.

У відповідності до передавального акта від 08.02.2016 року, що міститься в матеріалах справи, Київському Національному торгово-економічному університету були передані майно, активи та зобов'язання Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі.

Таким чином, на переконання колегії суддів, відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків третьої особи, у тому числі і за спірним договором.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що спірний договір є неукладений оскільки його не було зареєстровано та на ньому відсутня дата його підписання, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Київським апеляційним господарським судом, спірний договір підписано зі сторони замовника в.о. ректора ОСОБА_3, та як вбачається з матеріалів справи договір зі сторони позивача виконано про що, підписано акт виконаних робіт.

Відсутність дати та місяця на договорі, не проведення його реєстрації в бухгалтерії третьої особи на переконання колегії суддів не свідчить про його неукладення, а як вірно зазначив суд першої інстанції є підтвердженням існування недоліків в оформленні документів особами, які укладали правочин. При цьому, накладна та акт також не містять дати та місяця, а датовані лише 2015 року.

Як вірно вказав суд першої інстанції, договір було укладено з метою отримання замовником продукції, яка в подальшому була використана для конференції.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції місцевим господарським судом для надання пояснень по справі викликались ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Так, у відповідності до протоколу судового засідання від 16.08.216 року (а.с. 181-182) та пояснень (а.с. 145) вказану обставину підтвердили ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який безпосередньо отримав продукцію від підрядника.

Оскільки, зі спірного договору неможливо встановити дату укладення договору та підписання накладної та акта, а з матеріалів справи вбачається, що конференція проходила 28-29 травня 2015 року, та робота позивачем виконана, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір було укладено напередодні конференції, а накладна та акт підписані не пізніше 31.05.2015 року.

Посилання скаржника на те, що між сторонами було укладений інший договір, а саме, № 54 від 08.07.2015 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у вказаному договорі сторонами погоджено інший предмет, ціну та кількість примірників. При цьому, як встановлено судом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції спір між сторонами по договору № 54 від 08.07.2015 року відсутній.

Інші доводи скаржника колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи по спірному договору, становить 24 100 грн. та правомірно була стягнута судом.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2505,70грн. інфляційних втрат, 5154,99 грн. пені та 671,49 грн. 3% річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення умов пункту 5.2 договору замовник сплачує підряднику за його провини пеню в розмірі чинної на той час облікової ставки НБУ від суми несплаченої вартості робіт за кожний день затримки платежу, але не більше 2 % від вартості робіт.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що розрахунок позивача є невірним та необґрунтованим. При цьому, розрахунок місцевого господарського суду є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача правомірно було стягнуто 364,47 грн. пені, 1 815,90 грн. інфляційних втрат та 728,94 грн. 3 % річних.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача, який є правонаступником третьої особи на користь позивача 24 100 грн. боргу, 364,47 грн. пені, 1 815,90 грн. інфляційних втрат та 728,94 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Київського Національного торгово-економічного університету слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського Національного торгово-економічного університету на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі № 910/9499/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі № 910/9499/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9499/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова