Постанова

від 16.08.2016 по справі 5011-3/1303-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа№ 5011-3/1303-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Пашкіної С.А.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Міненко Ю.А. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Юрчук О.Ю. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р.

у справі № 5011-3/1303-2012 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія"

про стягнення 400 148,31 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія" про стягнення 400 148,31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. року позовні вимоги державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія" на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" 367 665,66 грн. боргу по орендній платі, 23 007,57 грн. пені, 4 601,51 грн. 3% річних, 7 905,49 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині задоволення позовних вимог у стягненні основного боргу у сумі 4 873,57 грн. відмовлено.

26.03.2012р. було видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 13.03.2012р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2012р. у справі № 5011-3/1303-2012 залишено без змін.

02.07.2016р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 26.03.2012р. у справі № 5011-3/1303-2012 до виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. відновлено строк для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 26.03.2012 у справі № 5011-3/1303-2012 до виконання.

Не погодившись з відновленням строку на виконання судового рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р.

У доводах апеляційного оскарження апелянт посилався на те, що суд визнав причини для пропущення стягувачем строку для пред'явлення наказу до виконання поважним без наведення підстав та аргументації, для цього.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія" у справі № 5011-3/1303-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Чорна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Чорна Л.В., Пашкіна С.А., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.08.2016р.

В судовому засіданні 16.08.2016р. представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 р. просив залишити без змін. Представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статей 4-5 статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Як зазначено у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет України як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказано, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, рішення суду по справі № 5011-3/1303-2012, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання і має бути виконане боржником.

Пунктом 2 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 26.03.2012р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 13.03.2012р. було видано відповідний наказ.

Строк наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 26.03.2012р. для пред'явлення до виконання у відповідності до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" був встановлений до 26.03.2013р.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось з заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 26.03.2012р. до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 09.07.2012р.

12.07.2012р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 33328787 про відкриття виконавчого провадження, згідно якої відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 26.03.2012р. про стягнення з ТОВ "Універсальна транспортна компанія" на користь ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" 403 180,23 грн.

У подальшому, 27.06.2013р., державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 33328787 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 26.03.2012р. з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" .

Підставою закінчення виконавчого провадження стала та обставина, що постановою Господарського суду міста Києва № 49/176-б від 02.08.2007р. боржника визнано банкрутом.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015р. провадження у справі № 49/176-б про банкрутство ТОВ "Універсальна транспортна компанія" припинено і зазначено, що у зв'язку з припиненням провадження у справі № 49/176-б про банкрутство ТОВ "Універсальна транспортна компанія" всі прийняті судом у даній справі процесуальні документи втрачають юридичну силу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 08.04.2015р. та ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", звернувся до місцевого господарського суду 25.06.2015р. із заявою № ЦХП-20/2364 від 23.06.2015р. про направлення наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 26.03.2012р. до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві для подальшого виконання.

Одночасно з цим позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві із заявою № ЦХП-20/2366 від 23.06.2015р. про відновлення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 26.03.2012р.

Господарський суд міста Києва листом № 5011-3/1303-2012 від 07.07.2015р. за відсутності доказів того, що постанова ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 27.06.2013р. ВП № 33328787 про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована та ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві відновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 відмовив у задоволенні вищезазначеної заяви позивача.

Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві листом № 17238 від 04.08.2015р. відмовив у задоволенні заяви позивача, посилаючись на відсутність у нього виконавчого документу, який разом з постановою ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 27.06.2013р. ВП № 33328787 про закінчення виконавчого провадження направлений до Господарського суду міста Києва.

Згодом позивач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2013р. ВП № 33328787 незаконною та просив направити наказ Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 26.03.2012р. до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві для виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1303-2012 від 23.06.2016р. у задоволенні скарги позивача на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається зі змісту заяви стягувача про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та доданих до неї документів, після того, як йому стало відомо, що постановою Вищого господарського суду від 08.04.2015р. у справі № 49/176-б провадження у справі № 49/176-б про банкрутство ТОВ «Універсальна транспортна компанія» припинено, стягувач вживав усіх можливих для нього заходів з наміром отримати повернутий виконавчою службою наказ господарському суду та поновити виконавче провадження у строки, встановлені ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» .

Наявність зазначених обставин суд першої інстанції визнав поважними та поновив стягувачові строк пред'явлення наказу до виконання.

З таким висновком судова колегія у повній мірі погодитися не може.

Стягувач звернувся із заявою до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 09.07.2012р. про примусове виконання судового рішення у межах строків, встановлених Законом, і не може вважатися особою, яка пропустила строк на подання наказу до виконання. У зв'язку із закінченням виконавчого провадження наказ на примусове виконання судового рішення був повернутий органом ДВС господарському суду, який розглядав справу про банкрутство, з посиланням на приписи п. 7 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 59 Господарського кодексу (надалі - ГК) України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням власника (власників), в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому ст. ст. 111, 112 ЦК України та ст. ст. 60, 61 ГК України.

Отже, законодавством передбачено виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

У п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження").

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015р. провадження у справі № 49/176-б про банкрутство ТОВ "Універсальна транспортна компанія" було припинено і на час прийняття постанови строк пред'явлення наказу до виконання у примусову порядку закінчився.

Таким чином, з огляду на обставини справи, колегія суддів вважає, що строк для пред'явлення наказу до виконання має бути відновленим з причини, що не залежали від стяґувача, адже так, подану останнім в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. у справі № 5011-3/1303-2012 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. у справі № 5011-3/1303-2012 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. у справі № 5011-3/1303-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-3/1303-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.В. Чорна

С.А. Пашкіна