Ухвала

від 23.08.2016 по справі 805/475/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року справа №805/475/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д.,

за участі секретаря судового засідання: Терзі Д.А.

позивача: ОСОБА_2

представник позивача: ОСОБА_3

представника відповідача 1: ОСОБА_4

представник відповідача 2: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 805/475/16-а (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, ОСОБА_5 районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року, ОСОБА_2 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 1 або ГУМВС в області), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач 2 або ГУНП в області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 401о/с про її звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пп. В«гВ» п. 64 (через скорочення штатів) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити її на посаді старшого слідчого слідчого відділу ОСОБА_5 районного відділу ГУМВС в області з 06 листопада 2015 року;

- зобов'язати ГУНП в області розглянути її кандидатуру для зайняття посади у відповідності до п. 9 розділу ХІ В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України В«Про Національну поліціюВ» у ГУНП в області та видати відповідній наказ з цього приводу;

- стягнути з ГУМВС в області на її користь відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з 30 березня 2009 року проходила службу в органах внутрішніх справ, з 31 травня 2012 року обіймала посаду старшого слідчого слідчого відділу ОСОБА_5 районного відділу ГУМВС України в Донецькій області (далі - ОСОБА_5), перебуваючи у спеціальному званні В«капітан міліціїВ» . З 19 травня 2014 року позивач знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 401о/с позивач звільнена з органів внутрішніх справ на підставі п.п. 10, 11 розділу ХІ Закону України В«Про Національну поліціюВ» та відповідно до пп. В«гВ» п. 64 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Своє звільнення ОСОБА_2 вважала незаконним, оскільки відповідно до приписів ст. 24 Конституції України, ч. 6 ст. 179, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, п.п. 10, 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, як жінка, яка має дитину віком до трьох років, вона могла бути звільнена лише за умови обов'язкового працевлаштування.

Позивач наголошувала, що поняття В«ліквідаціїВ» врегульовано цивільним законодавством, в ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 184, ч. 5 ст. 252 Кодексу законів про працю України йдеться про В«повну ліквідаціюВ» підприємства, установи, організації. Зазначала, що на час її звільнення ОСОБА_5 перебував в стані припинення, а не ліквідації.

У зв'язку з цим позивач просила визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 401о/с та на підставі п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ поновити її на посаді старшого слідчого слідчого відділу ОСОБА_5 з 06 листопада 2015 року.

Позивач доводила, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеним Законом України В«Про Національну поліціюВ» , а тому з метою повного захисту її прав просила зобов'язати ГУНП в області розглянути її кандидатуру для зайняття посади в ГУНП в області згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України В«Про Національну поліціюВ» та видати відповідній наказ з цього приводу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, до справи долучено у якості відповідачів ОСОБА_5 районний відділ ГУ МВС України в Донецькій області (відповідач 3) та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (відповідач 4).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, суд 1 інстанції позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 401о/с В«По особовому складуВ» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 (М-195715), старшого слідчого слідчого відділу ОСОБА_5 районного відділу ГУМВС України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 В«гВ» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зобов'язав Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області вжити заходи щодо обов'язкового працевлаштування ОСОБА_2.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Задовольняючи позов частково, суд 1 інстанції виходив з того, що Положення п. 11 розділу ХІ В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України В«Про Національну поліціюВ» від 02.07.2015 року № 580-VIII не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки закріплена в них норма звужує зміст та обсяг прав жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, порівняно з нормою, закріпленою у ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись з рішенням суду 1 інстанції, відповідач 1 подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що у рамках реформування правоохоронної системи України, 02 липня 2015 року Верховною ОСОБА_5 України прийнятий Закон України В«Про Національну поліціюВ» , який опублікований в газеті В«Голос УкраїниВ» №№ 141-142 06 серпня 2015 року. Розділом ХІ В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, та з 07 листопада 2015 року Закон України В«Про міліціюВ» втрачає чинність.

Згідно з п. 8 розділу ХІ Закону України В«Про Національну поліціюВ» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

На цих підставах відповідач 1 стверджував, що позивач повідомлена про звільнення через скорочення штатів в силу закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 В«Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ УкраїниВ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України.

Апелянт зазначив, що ОСОБА_2 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, її особова справа залишилась на непідконтрольній органам державної влади території, про своє місцезнаходження та засоби зв'язку з нею позивач не повідомляла. З цих причин провести з нею буд-які заходи превентивного характеру, що здійснювались службою зайнятості, не виявилось можливим. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про національну поліцію», скасуванням всіх штатів і скороченням всіх посад в ГУ МВС України в Донецькій області, ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, у тому числі і Головного управління МВС України в Донецькій області, звільненню підлягали всі працівники без виключення відповідно до п.11 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідач 1 вказує на те, що положення Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, п. 11 розділу ХІ Закону України В«Про Національну поліціюВ» , який передбачає можливість звільнення працівників, які перебувають у відпустці чи на лікарняному, має пріоритет перед нормами інших нормативно-правових актів та неконституційним не визнавався. Апелянт вважає, що правовідносини що виникли при звільненні публічного службовця, регулюються спеціальним законодавством, у даному випадку Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Відповідач 1 також зазначає, що у випадку суперечності правових норм, то у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Крім того, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Апелянт звертає увагу на те, що до матеріалів справи, позивач надала документи про те, що разом з донькою перемістилася з м.Амвросіївка та з 21.01.2015 року зареєстрована у м.Маріуполь, де перебуває на даний час. Про факт зміни місця проживання своєчасно ГУ МВС України в Донецькій області вона не повідомила, а відтак перешкод для вирішення питання щодо подальшого проходження служби у встановленому законом порядку у позивача не було.

Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу та в режимі відеоконференції відповідно до ст.ст. 41, 122-1 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідачів скаргу підтримав, а позивач та представник позивача проти її задоволення заперечували.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на службі в органах внутрішніх справ перебувала з 30 березня 2009 року, з 31 травня 2012 року обіймала посаду старшого слідчого слідчого відділу ОСОБА_5, перебуваючи у спеціальному званні В«капітан міліціїВ» .

Той факт, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ, обіймала посаду старшого слідчого слідчого відділу Амвросіївського РА, перебуваючи у спеціальному званні В«капітан міліціїВ» , сторонами не оспорюються.

Позивач має доньку, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що встановлено на підставі свідоцтва про народження серії І-НО № 570006, виданого 31 березня 2014 року (а.с. 14, 118).

Позивач стверджувала, що з 19 травня 2014 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказ ГУМВС в області про надання ОСОБА_2 відпустки по догляду за дитиною суду не наданий.

Як свідчить лист ГУМВС в області від 25 березня 2016 року № 190лк, згідно наявних обліків в УКЗ ГУМВС в області дані про перебування ОСОБА_2 у відпустці по догляду за дитиною відсутні (а.с. 93-94).

Згідно з довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, від 12 січня 2015 року № НОМЕР_1, ОСОБА_2, разом з донькою ОСОБА_6, перемістилася м. Амвросіївка до м. Маріуполя. З 21 квітня 2015 року зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 (а.с. 23, 120).

21 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до ГУМВС в області з листом, в якому зазначала, що з січня 2015 року разом з донькою мешкає в м. Маріуполі та має статус тимчасово переміщеної особи з зони проведення антитерористичної операції.

Позивач вказувала на те, що відповідно до Закону України В«Про засади запобігання і протидії корупціїВ» має щорічно подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; що з травня 2014 року вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; що вона проходила службу в ОСОБА_5, який знаходиться на тимчасово непідконтрольній органам державної влади території, а тому надсилає свою декларацію за 2014 рік до ГУМВС в області як до вищого органу в порядку підпорядкування.

ОСОБА_2 просила врахувати наведену нею у листі інформацію для вирішення питання щодо подальшого проходження нею служби в органах внутрішніх справ (а.с. 11-12, 122-123).

Листом від 21 січня 2016 року № М-116/02/12-2016 управління кадрового забезпечення ГУМВС в області повідомило позивача, що у зв'язку з набранням чинності Законом України В«Про Національну поліціюВ» наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 401о/с вона звільнена з органів внутрішніх справ. Для отримання дублікату трудової книжки їй необхідно прибути до управління кадрового забезпечення ГУНП в області, а також подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік.

Разом з цим листом на адресу ОСОБА_2 надісланий витяг з наказу ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 401о/с (а.с. 13, 125-126).

Лист від 21 січня 2016 року надісланий на адресу ОСОБА_2 27 січня 2016 року, про що свідчить штамп підприємства поштового зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (а.с. 10).

Позивач зазначала, що про своє звільнення з органів внутрішніх справ вона дізналася лише у січні 2016 року після отримання листа ГУМВС в області від 21 січня 2016 року.

Як свідчить лист ГУМВС в області від 25 березня 2016 року № 190лк, заява ОСОБА_2 щодо прийому на службу до Національної поліції України до управління кадрового забезпечення ГУМВС в області не надходила (а.с. 93-94).

Згідно з довідкою відділу документального забезпечення ГУНП в області від 28 березня 2016 року № 1976/11/01-2016, за даними АРМ В«ЗверненняВ» АІПП В«КанцеляріяВ» ГУНП в області на адресу керівництва ГУНП в області ОСОБА_2 зверталася один раз - 28 грудня 2015 року зі зверненням щодо направлення декларації про доходи, отримані родиною за 2014 рік, а також щодо подальшого проходження служби в поліції (вх. ВДЗ № М-474) (а.с. 106).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду апеляційної інстанції не надані.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про міліціюВ» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Ч. 1 ст. 18 Закону № 565 було визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_2 обіймала посаду старшого слідчого слідчого відділу ОСОБА_5, перебуваючи у спеціальному званні В«капітан міліціїВ» .

Отже, відповідно до п. 2 Положення № 114 позивач належала до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, правовідносини з приводу проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ були унормовані спеціальним законодавством - Положенням № 114, а тому норми всіх актів законодавства до цих правовідносин можуть бути застосовані лише в разі відсутності відповідних норм права в Положенні № 114 та за умови, що приписи цих актів не суперечать характеру та змісту правовідносин з проходження служби в міліції, тобто в субсидіарному порядку.

Відповідно до пп. В«єВ» п. 49 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні відпустки (по вагітності, родах і догляду за дитиною).

Згідно з п. 61 Положення № 114 додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

При цьому відповідно до п. 17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

В силу положень п. 17 Положення № 114 ОСОБА_2 користувалася всіма права і пільгами, встановленими законодавством для матерів.

Так, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Таким чином, ОСОБА_2, яка має дитину віком до трьох років, могла бути звільнена лише у випадку повної ліквідації підприємства (установи, організації) за умови її обов'язкового працевлаштування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641 В«Про утворення Національної поліції УкраїниВ» утворена Національна поліція України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 В«Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справВ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема ГУНП в області.

Цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, в тому числі ГУМВС в області та ОСОБА_5

Аналіз положень Законів № 565, № 580, постанов Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641, від 28 жовтня 2015 року № 877, від 16 вересня 2015 року № 730 зумовлює висновок, що новоутворені територіальні органи Національної поліції не є правонаступниками територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ припиняються як юридичні особи шляхом їх ліквідації. При цьому в силу положень ст. 104 Цивільного кодексу України така форма припинення юридичної особи як ліквідація за своєю сутністю не передбачає правонаступництва.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388 скорочено всі штати і посади, згідно з переліком змін у штатах Міністерства внутрішніх справ України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 19 січня 2016 року у справі № 21-2225а15 Верховний Суд України висловив позицію, що можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Частиною 3 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що Положення п. 11 розділу ХІ В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону № 580 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки закріплена в них норма звужує зміст та обсяг прав жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, порівняно з нормою, закріпленою у ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи встановлені по справі обставини колегія суддів вважає, що рішення суду 1 інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду 1 інстанції і підстави для скасування постанови відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 122-1, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 805/475/16-а - залишити без задоволення, а постанову суду 1 інстанції - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.В. Ляшенко

Судді Л.В. Ястребова

ОСОБА_7