Постанова

від 16.05.2019 по справі 805/475/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №805/475/16-а

адміністративне провадження №К/9901/12003/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року (суддя - Кравченко Т.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року (головуючий суддя - Ляшенко Д.В., судді - Ястребова Л.В., Компанієць І.Д.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Амвросіївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУМВС), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі -ГУНП), в якому просила:

1.1. - визнати протиправним і скасувати наказ ГУМВС від 06 листопада 2015 року № 401о/с про її звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пп. г п. 64 (через скорочення штатів) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

1.2. - поновити її на посаді старшого слідчого слідчого відділу Амвросіївського районного відділу ГУМВС з 06 листопада 2015 року;

1.3. - зобов`язати ГУНП розглянути її кандидатуру для зайняття посади у відповідності до п. 9 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію у ГУНП та видати відповідній наказ з цього приводу;

1.4. - стягнути з ГУМВС в області на її користь відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідно до приписів ст. 24 Конституції України, ч. 6 ст. 179, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, п.п. 10, 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, як жінка, яка має дитину віком до трьох років, вона могла бути звільнена лише за умови обов`язкового працевлаштування. Зазначала, що на час її звільнення Амвросіївський РВ перебував в стані припинення, а не ліквідації. Позивач доводила, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеним Законом України "Про Національну поліцію", а тому з метою повного захисту її прав просила зобов`язати ГУНП розглянути її кандидатуру для зайняття посади в ГУНП згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію".

3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, до справи долучено в якості відповідачів Амвросіївський районний відділ ГУ МВС України в Донецькій області та Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 401о/с По особовому складу в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , старшого слідчого слідчого відділу Амвросіївського районного відділу ГУМВС України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил за п. 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

5. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 , яка має дитину віком до трьох років, могла бути звільнена лише у випадку повної ліквідації підприємства (установи, організації) за умови її обов`язкового працевлаштування. Питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції мало бути вирішено до 06 листопада 2015 року включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення). Новоутворені територіальні органи Національної поліції не є правонаступниками територіальних органів Міністерства внутрішніх справ. Оспорюваний наказ ГУМВС у частині звільнення позивача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки виданий з порушенням вимог п. 17 Положення № 114, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України та не відповідає критеріям, наведеним у п.п. 1, 3, 5, 6 ч. 3 ст. 2 КАС України. Положення п. 11 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки закріплена в них норма звужує зміст та обсяг прав жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, порівняно з нормою, закріпленою в ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України. Всі штати та посади ГУМВС в області та Артемівського РВ скасовані, а тому вимоги позивача про поновлення її на посаді старшого слідчого слідчого відділу Амвросіївського РВ з 06 листопада 2015 року задоволенню не підлягають. Належним способом захисту порушених прав позивача в силу приписів ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України є покладення на ГУМВС обов`язку вжити заходи щодо обов`язкового працевлаштування ОСОБА_1 Із заявою про прийняття на службу до Національної поліції ОСОБА_1 не зверталася, а тому вимоги про зобов`язання ГУНП в області розглянути її кандидатуру для прийняття на службу до Національної поліції та видати відповідний наказ з цього приводу не підлягають задоволенню. Позивач не довела факту спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинно-наслідкового зв`язку між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю першого відповідача та завданими їй моральними стражданнями.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУМВС подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

7. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 805/475/16-а залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.

8. Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив, що в силу положень п. 17 Положення № 114 ОСОБА_1 користувалася всіма права і пільгами, встановленими законодавством для матерів. Отже, ОСОБА_1 , яка має дитину віком до трьох років, могла бути звільнена лише у випадку повної ліквідації підприємства (установи, організації) за умови її обов`язкового працевлаштування. Положення п. 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки закріплена в них норма звужує зміст та обсяг прав жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, порівняно з нормою, закріпленою в ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

9. ГУМВС (далі - скаржник) звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року.

10. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

11. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що перешкод для вирішення питання щодо подальшого проходження служби у встановленому законом порядку у позивача не було. Застосування судами при вирішенні спірних правовідносин положень норм КЗпП України є необґрунтованим. Законом Про Національну поліцію , який є спеціальним нормативно-правовим актом, обмежень щодо звільнення вагітних жінок і жінок, які перебувають у відпустках по догляду за дитино, - не передбачено. Вважає, що суд апеляційної інстанції посилається на постанову Верховного Суду України від 19.01.2016 року у справі № 21-2225а15 всупереч власних висновків про відсутність правонаступництва між територіальними органами МВС та Національної поліції. Вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на приписи ст. 22 Конституції України. Також посилається на неможливість виконання рішення суду в частині вжиття заходів щодо обов`язкового працевлаштування. Вказує, що позивач не подавала заяву на проходження подальшої служби в поліції чи проходження конкурсу в порядку, визначеному п.9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію , а вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі - не є його обов`язком. ГУМВС 07.09.2015 року надало до Маріупольського міського центру зайнятості інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, у тому числі і позивача, передбачене на листопад 2015 року, а 06.11.2015 року - відомості про фактичне звільнення з ОВС через скорочення штатів певної кількості працівників, тому позивач не була позбавлена гарантій соціального захисту та подальшого працевлаштування у визначеному законом порядку або проведення її перепідготовки. Крім того, суди фактично залишили позивача на службі в органах внутрішніх справ, які в силу закону припинили свою діяльність з 07.11.2015 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на службі в органах внутрішніх справ перебувала з 30 березня 2009 року, з 31 травня 2012 року обіймала посаду старшого слідчого слідчого відділу Амвросіївського РВ, перебуваючи у спеціальному званні "капітан міліції".

14. Позивач має доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 31 березня 2014 року.

15. Згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, від 12 січня 2015 року № 1411022493, ОСОБА_1 , разом з донькою ОСОБА_3 , перемістилася м. Амвросіївка до м. Маріуполя. З 21 квітня 2015 року зареєстроване місце проживання позивача:

АДРЕСА_1 . 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ГУМВС з листом, в якому зазначила, що з січня 2015 року разом з донькою мешкає в м. Маріуполі та має статус тимчасово переміщеної особи з зони проведення антитерористичної операції. Позивач вказувала на те, що відповідно до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" має щорічно подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; що з травня 2014 року вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; що вона проходила службу в Амвросіївському РВ, який знаходиться на тимчасово непідконтрольній органам державної влади території, а тому надсилає свою декларацію за 2014 рік до ГУМВС, як до вищого органу в порядку підпорядкування. ОСОБА_1 просила врахувати наведену нею у листі інформацію для вирішення питання щодо подальшого проходження нею служби в органах внутрішніх справ.

17. Листом від 21 січня 2016 року № М-116/02/12-2016 Управління кадрового забезпечення ГУМВС повідомило позивача, що, у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію", наказом ГУМВС від 06 листопада 2015 року № 401о/с вона звільнена з органів внутрішніх справ. Для отримання дублікату трудової книжки їй необхідно прибути до Управління кадрового забезпечення ГУНП, а також подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік.

18. Згідно листа ГУМВС від 25 березня 2016 року № 190лк, заява ОСОБА_1 щодо прийому на службу до Національної поліції України до Управління кадрового забезпечення ГУМВС не надходила.

19. Відповідно до довідки Відділу документального забезпечення ГУНП від 28 березня 2016 року № 1976/11/01-2016, за даними АРМ "Звернення" АІПП "Канцелярія" ГУНП на адресу керівництва ГУНП ОСОБА_1 зверталася один раз - 28 грудня 2015 року зі зверненням щодо направлення декларації про доходи, отримані родиною за 2014 рік, а також щодо подальшого проходження служби в поліції (вх. ВДЗ № М-474).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

20. Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

22. Пункт 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII Про Національну поліцію : з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

23. Пункт 9 розділу XI Закону України Про Національну поліцію : працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

24. Пункт 10 розділу XI Закону України Про Національну поліцію : працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

25. Пункт 11 розділу XI Закону України Про Національну поліцію : перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

26. Пункт 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114): Вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

27. Пункт 24 Положення №114: у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

28. Підпункт г пункту 64 Положення №114: особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

29. Частина 3 статті 184 Кодексу законів про працю України: звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.341 КАС України).

33. Суд зазначає, що сторони не оскаржують в касаційному порядку рішення судів попередніх інстанції в частині відмовлених позовних вимог.

34. Відповідно до наведених приписів законодавства, працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

35. У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

36. Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до пп. г п.64 Положення №114.

37. У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

38. З наведеного випливає, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України Про Національну поліцію щодо звільнення особи за скороченням штатів.

39. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

40. З огляду на приписи ч.2 ст.77 КАС України, Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачами не надано жодних належних доказів, які б підтверджували пропонування позивачу посади в органах Національної поліції і її відмови від цих посад.

41. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі

42. Враховуючи приписи пункту 17 Положення №114 щодо розповсюдження на вагітних жінок і матерів з числа осіб рядового і начальницького складу прав і пільг, встановлених законодавством, то в спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.

43. Частина 3 статті 184 Кодексу законів про працю України надає гарантію щодо обмежень на звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у ч.3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов`язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

44. Зі змісту встановлених судами попередніх інстанцій обставин випливає, що ГУМВС не виконало вказаного обов`язку, тобто позивачу при звільненні не було запропоновано іншу посаду.

45. Подання ГУМВС інформації про заплановане масове вивільнення працівників не звільнює останнього від обов`язку додержання прав і гарантій позивача, передбачених законодавством.

46. Щодо доводів касаційної скарги в частині припинення функціонування органів внутрішніх справ Суд зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що на момент розгляду справи ГУМВС та Амвросіївський районний відділ ГУМВС України в Донецькій області були зареєстровані як юридичні особи.

47. З огляду на викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність наказу ГУМВС від 06 листопада 2015 року № 401о/с, яким позивача звільнено зі служби в міліції, та наявність у ГУМВС обов`язку вжити заходи щодо працевлаштування ОСОБА_1 .

48. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

49. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

50. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

51. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

52. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - залишити без задоволення.

53. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року - залишити без змін.

54. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа