Ухвала

від 25.08.2016 по справі 42/238-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"25" серпня 2016 р. Справа № 42/238-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя

ОСОБА_1, суддя Шутенко І.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" (вх. №2269Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі № 42/238-10 за заявою ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" про визнання правонаступником та заміну сторони по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків,

до відповідача ВАТ "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва", м. Харків,

про стягнення 539116,95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі № 42/238-10 (суддя Яризько В.О.) відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" про визнання правонаступником та заміну сторони (стягувача) по справі № 42/238-10.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі № 42/238-10 та прийняти нову ухвалу, якою замінити стягувача по справі №42/238-10 Публічне акціонерне товариство «Земельний банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Арієс».

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги з наступних підстав.

Частиною третьою статті 94 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до частини першої статті 95 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

В матеріалах, долучених до апеляційної скарги, відсутні докази надіслання копії апеляційної скарги позивачу - Публічного акціонерного товариства "Земельний банк".

Частиною третьою статті 94 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ч.3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

01.09.2015р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" № 484-VIII від 22.05.2015р., яким було внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" щодо розміру ставок судового збору.

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року , який набрав чинності 01.09.2015р., передбачено, що ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду є один розмір мінімальної заробітної плати.

З матеріалів скарги вбачається, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, про що господарським судом Харківської області складений акт від 19.08.2016р.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Одночасно скаржник просить про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на те, що 14.06.2016р. у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, з повним текстом ухвали представник апелянта ознайомився лише 01.08.2016р., про що свідчить копія заяви про ознайомлення з матеріалами справи.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для прийняття апеляційної скарги до провадження та відновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

Отже, встановлений законом термін оскарження ухвали від 14.06.2015р. закінчився 21.06.2015р.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Колегія суддів зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні 14.06.2016р. під час винесення оскаржуваної ухвали, представник апелянта був присутній.

Крім того, від представника, який був присутнім у судовому засіданні надійшла заява від 16.06.2016р. №03К про видачу на руки копії ухвали суду від 14.06.2016р. по справі №42/238-10 (а.с. 177).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначену ухвалу представник отримав лише 15.08.2016р., тобто отримав оскаржувану ухвалу через два місяці (а.с. 177).

Крім того, слід зазначити, що отримати інформацію про наявність прийнятого судом судового акту та ознайомитсь із його змістом можливо, здійснивши відповідний запит в мережі Internet на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за адресою http://www.reyestr.court.gov.ua/ . Оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. по справі № 42/238-10 розміщена на вказаному сайті за електронною адресою http://reyestr.court.gov.ua/Review/58432545. Текст цієї ухвали суду знаходиться у вільному доступі і ознайомитись із її змістом може будь-який користувач мережі Internet. Тобто, ТОВ «Юридична фірма «Арієс», як будь-який учасник провадження у справі, будучи ініціюючим кредитором міг своєчасно отримати інформацію про прийняття судом оскаржуваної ухвали скориставшись послугою Єдиного державного реєстру судових рішень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об’єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, заявником не наведено жодних обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій, а також належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження більш ніж чотири місяці з дня винесення оскаржуваної ухвали, у даному випадку правових підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги не вбачається.

Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб’єктивний характер. Посилання апелянта на те, що 01.08.2016р. він ознайомився з повним текстом ухвали є недостатньо для задоволення заяви про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги за тих обставин, що матеріали справи не містять доказів того, що апелянт не міг за об’єктивних обставин, що перешкоджали б йому раніше скористатись наданими законодавством процесуальними правами. Тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів не вбачає.

А також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 N 23436/03).

Таким чином, необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність з рішенням суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 94 ГПК України .

Як було зазначено вище, апелянт був обізнаний про наявність оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, але протягом законодавчо встановленого часу не скористався наданим йому процесуальним законом правом на ознайомлення із процесуальним документом, та його оскарження в передбаченому процесуальним законодавством порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. та повернення апеляційної скарги заявнику.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись ст.86, п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "АРІЕС" на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.06.2016р. у справі № 42/238-10 повернути заявникові.

Додаток: апеляційна скарга з додатками на 25 аркушах та конверт.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя І.А. Шутенко