Рішення

від 22.08.2016 по справі 755/11880/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/11880/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - суді Гаврилової О.В.,

при секретарях - Неділько Л.Л., Худяковій Н.А., Томіленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів неукладеним та недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, підстави якого були зміненні в порядку, передбаченому ст. 31 ЦПК України, в якому просить суд: визнати договір позики між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 відповідно до розписки від 11.01.2011 року - неукладеним та визнати договір про відступлення права вимоги від 25.12.2012 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - недійсним (а.с.154-155).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Баришівського районного суду Київської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 1 104 760,00грн. заборгованості, посилаючись на те, що за договором про відступлення права вимоги від 25.12.2012 року, укладеним з ОСОБА_4, до нього перейшло право вимоги за договором позики від 11.01.2011 року, який було укладено між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, на підтвердження укладання якого та його умов, ОСОБА_2 було складено розписку, згідно з якою ОСОБА_2, фермер СФГ «Мрія», отримав від ОСОБА_4 у борг 50 000,00 доларів США строком на один рік з щомісячною відсотковою ставкою 3,5% (або 42% річних). Однак, ОСОБА_2 стверджує, що факту складання ним тексту розписки від 11.01.2011 року та отримання у борг грошових коштів у розмірі 50 000,00 доларів США не існувало. Зважаючи на те, що грошові кошти за розпискою від 11.01.2011 року не передавались - договір позики є неукладеним, у зв'язку з чим договір про відступлення права вимоги від 25.12.2012 року, за яким ОСОБА_3 змінив ОСОБА_4 у зобов'язанні за договором позики є недійсним, оскільки права вимоги до ОСОБА_2 у ОСОБА_4 за цією розпискою не існувало.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, та просив його задовольнити, додатково пояснив, що ОСОБА_4 позивачу кошти не передавав, у відповідачів, чи ОСОБА_6 позивач кошти не отримував і розписку не підписував.

Представник відповідачів у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, подав письмові заперечення на позов, у яких зазначив, що позовна заява була подана для того, щоб запобігти цивільно-правовій відповідальності за виконання зобов'язань. ОСОБА_2 отримав, як фізична особа, по розписці від 11.01.2011 року, 50000,00 доларів США від фізичної особи ОСОБА_4, цей факт доведений в судах трьох інстанцій та визнаний позивачем. Крім того, розписка сама по собі є доказом підтверджуючим факт отримання коштів. 25.12.2012 року право вимоги на отримання вищезазначеної суми у ОСОБА_2, отримав ОСОБА_3, після укладення договору уступки права вимоги (цесії) з ОСОБА_4 При розгляді цивільної справи Баришівським судом Київської області, ОСОБА_3 було запропоновано ОСОБА_2 вирішити питання шляхом укладення мирової угоди, на що останній після обговорення умов мирової угоди надав свою згоду. На наступне судове засідання ОСОБА_3 було надано до суду мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яка містила списання значної суми боргу зазначеної у розписці, а також розстрочку більшої частини боргу майже на рік. Проте, перед судовим засіданням ОСОБА_2 відмовився підписувати узгоджену мирову угоду та залишив судове засідання без пояснення причин. У своїх скаргах до різних судових інстанцій, ОСОБА_2 жодного разу не оскаржував Рішення Баришівського районного суду Київської області від 17.02.2015 року, по цивільній справі № 355/1868/14-ц, в частині стягнення з нього боргу в сумі 1766680,00грн. та 3654,00грн. судових витрат, що також доказує, як і у випадку з укладенням мирової угоди, що ОСОБА_2 визнає свою заборгованість перед ОСОБА_4, а після укладення договору цецїї від 25.12.2012 року - перед ОСОБА_3 у вищезазначеній сумі. ОСОБА_3 погасив заборгованість ОСОБА_2 у сумі 50000,00 доларів США, перед ОСОБА_4 Цей факт досліджений та визнаний судом першої інстанції, Апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ та доказаний показаннями свідків в ході розгляду цивільної справи № 355/1868/14-ц. У позовній заяві позивач, як і раніше у своїх скаргах на рішення Баришівського районного суду Київської області, посилається на фрази свідків які він вирвав з контексту технічного запису судового процесу в цивільній справі № 355/1868/14-ц, тому вони не можуть бути доказами. Додатково представник відповідачів пояснив, що одержання позивачем коштів у позику підтверджується показаннями свідків та висновком судової експертизи. ОСОБА_2 попросив у борг у ОСОБА_3 50000,00 доларів США, останній озвучив це прохання ОСОБА_6, який в свою чергу звернувся до ОСОБА_4, який 10.01.2011р. надав кошти в зазначеній сумі ОСОБА_6, який наступного дня, як посередник, в присутності ОСОБА_4, передав їх у позику ОСОБА_2, який отримавши пакет з грошима, заглянув у нього, гроші не перераховував, та підписав розписку про отримання грошових коштів, поставив на ній печатку. Текст розписки за допомогою технічних засобів був виготовлений ОСОБА_6 на прохання ОСОБА_2, який лише цього дня приїхав до м. Києва. В подальшому ОСОБА_4 телефонував до позивача, той повідомив, що все в порядку з отриманими грошима, та що поверне їх в обумовлений строк, однак в подальшому в телефонній розмові повідомив, що грошей не брав та віддавати їх не буде. ОСОБА_4, зрозумівши, що позивач не бажає повертати кошти, повідомив про це ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які сплатили ОСОБА_4 суму позики без обумовлених відсотків, оскільки несли моральну відповідальність як посередники, внаслідок чого й був укладений договір цесії.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали справи №355/1868/14-ц, заслухавши аудіо-запис технічної фіксації частини судового засідання з допитом в якості свідка ОСОБА_4, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 17.02.2015 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 основну суму боргу за договором позики 778000грн. 00коп., що є еквівалентом 50000,00 доларів США, відсотки за три роки в розмірі 988680грн. 00коп., що є еквівалентом 63000,00 доларів США, а всього 1766680грн. 00 коп. (а.с.7-9, 27-29).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07.04.2015 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 17.02.2015 року залишено без змін (а.с.30-32).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.06.2015 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 17.02.2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 07.04.2015 року залишено без змін (а.с.33).

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 17.02.2015 року встановлено, що 25 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір уступки (цесії) про стягнення боргу з ОСОБА_2 в розмірі 50000 доларів США з відсотковою ставкою 3.5% річних на місяць та 42% річних. В договорі уступки від 25.12.2012 року в п.5 (договору) зазначено, що цедент передає цесіонарію первісний екземпляр розписки від 11.01.2011 року.

Також зазначеним судовим рішенням встановлено, що 11.01.2011 року ОСОБА_2 написав розписку ОСОБА_4, де зобов'язувався повернути йому борг в сумі 50000 доларів США до 11.01.2012 року з відсотковою ставкою 3.5% річних на місяць та 42% річних, однак борг не повернув.

Матеріали цивільної справи, що розглядається також містять копії розписки від 11.01.2011р. та договору уступки вимоги (цесії) від 25.12.2012р. (а.с.5-6, 77).

Також судом були витребувані матеріали кримінального провадження №12014110070001106, в яких знаходиться оригінал розписки, яка в подальшому була направлена до експертної установи для проведення судової почеркознавчої експертизи і технічної експертизи документів.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі № 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Як убачається зі змісту оспорюваного договору позики, складеного у вигляді розписки, ОСОБА_2, фермер СФГ «Мрія» отримав у борг від ОСОБА_4 50000 доларів США строком на один рік з процентною ставкою 3,5% на місяць, 42% на рік та зобов'язався повернути 71000,00 доларів США до 11.01.2012р., залишивши за собою право дострокового часткового чи повного повернення боргу. Також розписка містить підпис із зазначенням прізвища ОСОБА_2, відбиток печатки СФГ «Мрія» та дату складання розписки - 11.01.2011р.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р. у справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи розписку від 11.01.2011р., виходячи зі змісту та суті цього правочину, суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою, вона є договором позики в розумінні ст. 1046 ЦК України.

Як убачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач просить визнати договір позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 11.01.2011р. та оформлений розпискою, - неукладеним, внаслідок не складання та не підписання розписки позивачем, а також внаслідок неотримання останнім грошових коштів у борг.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2 ст.640 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як визначено частиною 1 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що встановлюючи обставини укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору позики, оформленого розпискою, Баришівським районним судом Київської області в рішенні від 17.02.2015 року наведені показання допитаних в судовому засіданні свідків:

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він знає ОСОБА_3 та ОСОБА_2 З ОСОБА_2 його познайомив ОСОБА_3, з яким вони працювали по питанню закупки зерна. ОСОБА_2 потрібні були кошти і ОСОБА_6 сказав йому, що є кошти які належать ОСОБА_4. 11.01.2012 року ОСОБА_2 із своїм сином приїхали в м. Київ до торгового центру «Аладін». ОСОБА_6 віддрукував на той час текст розписки по домовленістю з ОСОБА_2 на 50000 тис. доларів США. ОСОБА_2 розписався у розписці і поставив свою печатку. Починаючи з 2009 року ОСОБА_2 були надані кошти в сумі 600000 тис. грн., не враховуючи ці 50000 тис. доларів. В 2010 році він повернув лише 10000 тис. грн., а решту сказав буде повертати щороку по 250000 тис. грн. Коли ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_2 то той сказав, що, він у нього гроші не брав. ОСОБА_3 сам назбирав гроші в доларах щоб віддати ОСОБА_4. ОСОБА_10 ніколи не брав у ОСОБА_2 чисті аркуші паперу Ф-4 з підписами і печатками ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона працює бухгалтером у СФГ «Мрія» у ОСОБА_2 і не контролює кошти ОСОБА_2, які він бере у когось, як фізична особа. ОСОБА_11 пам'ятає, як ОСОБА_2 весною 2009 року потрібний був інвестор на придбання насіння, добрив, солярки. По документах у неї появилась ОСОБА_12, яка на протязі 2009 року траншами дала ОСОБА_2 374097грн. 48коп. В січні 2011 року ОСОБА_2 повернув їй гроші.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він знає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В січні 2011 року до нього звернувся ОСОБА_6 та сказав, що йому потрібні кошти для інвестування ОСОБА_2 ОСОБА_4 погодився надати 50000 тис. доларів США. В м. Києві біля торгового центру «Аладін» в автомобілі ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_2, який на аркуші паперу Ф-4 під надрукованим змістом розписки поставив власноручно свій підпис та печатку, а ОСОБА_6 передав йому гроші в сумі 50000 тис. доларів США номіналом по 100 доларів. Цю розписку друкував ОСОБА_6, де зазначався термін повернення коштів та процентна ставка. ОСОБА_2 гроші в автомобілі не рахував. Ці гроші напередодні ОСОБА_4 дав ОСОБА_6. В травні 2012 року ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_2 та запитав, як там справи. Коли ОСОБА_4 зателефонував йому вдруге то ОСОБА_2 сказав: -«чому я йому телефоную, так як гроші він брав не у нього». Про це ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6, який сказав, що гроші йому повернуть. Вдома у ОСОБА_6 ОСОБА_3 з ОСОБА_6 повернули йому борг і тоді він написав договір переуступки боргу.

За клопотанням сторони позивача в судовому засіданні був частково відтворений аудіо-запис технічної фіксації судового засідання, що надало суду можливість переконатися у тому, що твердження представника позивача про те, що ОСОБА_4 під час його допиту в якості свідка зазначав, що не надавав ОСОБА_2 у позику грошові кошти, є надуманими.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №3-03/131 від 03.03.2015р. (складеного в межах кримінального провадження №№12014110070001106), підпис у розписці ОСОБА_2 від 11.01.2011 року, виконаний, ймовірно, ОСОБА_2. Відповісти на питання в категоричній формі не представилось можливим в зв'язку з тим, що досліджувальний підпис являється конструктивно спрощеним через що в ньому не появились ідентифікаційні ознаки в повній мірі, які б своїй сукупності були підставою для категоричного висновку, а також підписи в зразках - варіаційні, тому не вдалось прослідкувати стійкість деяких ознак (а.с.57-64).

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №3-03/132 від 04.03.2015р. (складеного в межах кримінального провадження №№12014110070001106), в розписці від 11.2.2011 року відтиск печатки нанесений поверх підпису та друкованого тексту (а.с.65-70).

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №47 від 27.04.2015р. (складеного в межах кримінального провадження №№12014110070001106), друкований текст у розписці, який починається словами «Расписка, ….Я, ОСОБА_2, фермер СФГ «Мрия» получил в долг от ...» та закінчується словами «Обязуюсь вернуть семдесят одну тисячу доларов США до…» та друкований текст, що розміщений під текстом розписки «Подпись, Печать, ОСОБА_2, 11.01.2011 года», нанесені за допомогою друкуючого пристрою з електрофотографічним способом нанесення зображень. Встановити, чи на одному і тому самому друкуючому пристрої виконаний текст у розписці, який починається словами: «Расписка, ... Я, ОСОБА_2, фермер СФГ «Мрия» получил в долг от ...» та закінчується словами «Обязуюсь вернуть семдесят одну тисячу доларов США до ...» та друкований текст, що розміщений під текстом розписки: «Подпись, Печать, ОСОБА_2, 11.01.2011 года», не виявляється можливим у зв'язку з відсутністю необхідного комплексу індивідуальних ознак, які б вказували на виготовлення документа за допомогою одного або різних друкуючих пристроїв. Відбиток печатки «Селянське (фермерське) господарство «МРІЯ» ідентифікаційний код №20580123», який наявний у розписці від імені ОСОБА_2, нанесено не печаткою «Селянське (фермерське) господарство «МРІЯ» ідентифікаційний код № 20580123», яка була надана на експертизу (а.с.71-76).

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1630/16-32/1631/16-33 від 31.03.2016р., підпис від імені ОСОБА_2, що міститься у рядку «/Подпись/» у розписці від імені ОСОБА_2 про отримання 50000,00 доларів США від 11.01.2011, виконаний ОСОБА_2. У наданій на дослідження розписці від імені ОСОБА_2 від 11.01.2011 спочатку був надрукований текст, потім виконаний підпис від імені ОСОБА_2, а потім нанесений відтиск печатки від імені Селянського (фермерського) господарства «МРІЯ». Підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 11.01.2011 виконаний рукописним способом - за допомогою кулькової ручки, спорядженої пастою. Для його виконання попередня підготовка та технічні засоби (принтер і копіювально-розмножувальний апарат) не використовувалися. Друкований текст розписки виконаний за допомогою знакосинтезуючого пристрою з лазерною технологією друку (принтера, багатофункціонального пристрою). Копіювально-множний апарат для виконання тексту розписки не використовувався. При виготовленні розписки від імені ОСОБА_2 від 11.01.2011 монтаж з використанням комп'ютерної та копіювально-множної техніки не застосовувався (а.с.118-125).

Суд в повному обсязі приймає Висновки експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1630/16-32/1631/16-33 від 31.03.2016р., за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, призначеної ухвалою суду, оскільки надані у цьому висновку відповіді на поставлені судом питання є однозначними, висновки належним чином обґрунтовані та відповідають методиці та інструкціям про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, на відміну від зазначених вище висновків експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, проведених в межах кримінального провадження №№12014110070001106, які в своїх відповідях містять припущення та обґрунтування неможливості надання однозначних відповідей на поставлені питання через варіаційність наданих зразків та відсутність необхідного комплексу індивідуальних ознак.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині визнання неукладеним договору позики між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, оформленого розпискою від 11.01.2011 року не підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що розписка підписана позивачем, кошти за договором позики отримані ОСОБА_2, надані в позику саме ОСОБА_4 за посередництвом ОСОБА_6, який також на прохання позивача за допомогою знакосинтезуючого пристрою з лазерною технологією друку виготовив текст розписки.

Досліджені та оцінені судом докази, а також обставини, встановлені рішенням Баришівського районного суду Київської області від 17.02.2015р., з урахуванням наведених вище норм цивільного законодавства, спростовують позицію представника позивача в судовому засіданні щодо надання коштів у позику не ОСОБА_4, а ОСОБА_6, тим більше, що таке припущення представника позивача суперечить й змісту позовної заяви, згідно якої позивач стверджував, що грошові кошти в позику взагалі не отримував.

Що стосується вимоги позиву про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.12.2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд також не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України ).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором бо законом. (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Крім того, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вимога позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.12.2012 року, є похідною від вимоги про визнання неукладеним договору позики від 11.01.2011р., в задоволенні якої судом відмовлено, інших підстав, ніж відсутності у ОСОБА_4 на час укладення договору про відступлення права вимоги, права на таку вимогу за розпискою внаслідок не укладення договору позики, позовна заява не містить, тому й відсутні визначені законом підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного, ст. 11, 15, 16, 202, 203, 207, 215, 512, 514, 638, 640, 1046, 1047, 1051 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів неукладеним та недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі через Дніпровський районний суд м. Києва апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя