Постанова

від 23.08.2016 по справі 7/446-08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2016 р.Справа № 7/446-08 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: О.Л. Воронюка

суддів: В.В. Лашина, Величко Т.А.

при секретарі Станковій І.М.

За участю:

Від Бериславського міжрайонного управління водного господарства - ОСОБА_1, довіреність № 09-05/489, дата видачі : 18.08.16;

Від Бериславського міжрайонного управління водного господарства - ОСОБА_2, довіреність № 09-05/489, дата видачі : 18.08.16;

Представник підприємства "Меркурій" Міжнародного Благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бериславського міжрайонного управління водного господарства

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 26 травня 2016 р. (про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання)

у справі № 7/446-08

за позовом підприємства "Меркурій" Міжнародного Благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка,

до Бериславського міжрайонного управління водного господарства,

про стягнення 202 825 грн. 52 коп.

Встановила:

26.02.2016 до господарського суду Херсонської області від підприємства "Меркурій" Міжнародного Благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка, надійшла заява про відновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання.

29.02.2016 ухвалою господарського суду Херсонської області прийнято зазначену заяву до розгляду

26.05.2016 ухвалою господарського суду Херсонської області, заяву позивача про відновлення строку на пред'явлення наказу до виконання задоволено, поновлено строк на пред'явлення до виконання наказу суду № 7/446-08 від 15.09.2008р., який на час цієї ухвали залишається не виконаним у частині припису про стягнення 40577грн. на відшкодування втрат від інфляції (інфляційних збитків) та 5006грн. 09коп. у якості відсотків річних.

Зазначене судове рішення обґрунтовано наявністю поважної причини пропуску строку для пред’явлення наказу до виконання, оскільки відсутні докази фактичного своєчасного направлення органом ДВС наказу до Державної казначейської служби України, а відповідач отримав копію постанови про закінчення виконавчого провадження та наказ суду по закінченню цього строку 04.02.2016р. з вини органу ДВС.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.05.2016 до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Бериславське міжрайонне управління водного господарства в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у відновленні пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання.

В обґрунтуванні своїх вимог скаржник послався на порушення судом норм процесуального права, а саме не з’ясуванням усіх фактичних обставин справи.

22.06.2016 до Одеськогго апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання зі змісту якого вбачається що представник підприємства "Меркурій" Міжнародного Благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка просить провести судове засідання за його відсутностю та заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги заслухавши пояснення представників скаржника, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали , на виконання рішення суду від 28.08.2008р. підприємству "Меркурій" Міжнародного Благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка видано наказ про стягнення з Бериславського міжрайонного управління водного господарства 138492грн. боргу, 40577грн. на відшкодування втрат від інфляції, 5006,09грн. у якості відсотків річних, 1958,75грн. на відшкодування судових витрат.

З копії платіжного доручення № 841 від 13.11.2008р., вбачається, що, боржник частково виконав рішення суду у справі на користь кредитора щодо сплати 138492грн. боргу та 1958,75грн. на відшкодування судових витрат.

Не виконаним залишається частина рішення суду, відповідно до наказу щодо стягнення 40577грн. на відшкодування втрат від інфляції (їх названо інфляційними збитками) та 5006,09грн. у якості відсотків річних.

26.02.2016 до суду від підприємства "Меркурій" Міжнародного Благодійного фонду милосердя імені пана Хлистюка, надійшла заява про відновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання.

Як вірно встановлено, господарським судом Херсонської області, з написів на наказі суду органом ДВС (слідує, що звернутий стягувачем до виконання наказ суду двічі - 20.05.2010р. та 24.01.2011р. - повертався стягувачу без виконання із позначенням у якості підстави такого повернення п.2 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", іншого разу - 30.11.2012р. повертався без виконання із позначенням у якості підстави такого повернення п.2 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", а 25.10.2013р. виконавче провадження закінчено відповідно до п.11 ст.49 того ж Закону.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах оскарження ухвали наявні копії заяв стягувача, адресовані ВДВС Бериславського РУЮ з помітками про їх прийняття щодо звернення наказу до виконання у частині 45483,09грн., датовані 15.09.2009р., 09.04.2010р., 26.05.2010р., 18.07.2012р., 25.04.2013р. (остання отримана адресатом 07.05.2013р.).

Як вбачається із письмової відповіді Бериславського районного ВДВС ГТУЮ у Херсонській області № 131-38/755 від 25.05.2016р. на звернення позивача, через канцелярську помилку органу ДВС позивач не отримав своєчасно датовану 25.10.2013р. постанову ВДВС про закінчення виконавчого провадження з додатком-оригіналом наказу, отримав цю постанову та наказ лише 04.02.2016р. за зверненням до органу ДВС.

Заява про відновлення строку на пред'явлення наказу до виконання подана до суду 26.02.2016р.

Законом України № 2677 від 04.11.2010р. "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів", строк на пред'явлення наказів до виконання був встановлений продовжуваністю 1 рік, проте за п.4 Прикінцевих та перехідних положень до цього Закону виконавчі документи, видані до набрання ним чинності, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, як вірно встановлено господарським судом Херсонської області, 3-річний строк на пред'явлення наказу у цій справі до виконання, визначений на 28.08.2008р., зберігається щодо цього наказу і після набрання чинності Закону від 04.11.2010р. № 2677.

Тому, після останнього повернення органом ДВС виконавчого документа 30.11.2012р. строк на пред'явлення наказу до виконання поновився (3-річний), та мав перебіг відповідно, з 01.12.2012р. по 30.11.2015р.

Судова колегія погоджується із висновком господарського суду про те, що після 30.11.2012р. слід обраховувати останнє поновлення строку на пред'явлення наказу до виконання, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження органом ДВС за непідвідомчістю від 25.10.2013р., як і звернення наказу до виконання, що їй передувало, не мають юридичного значення як підстави для переривання та поновлення строку на пред'явлення наказу до виконання, так як станом на цей час законодавством змінено підвідомчість виконання виконавчих документів, боржниками за якими є державні органи, державні та місцеві бюджети, бюджетні установи, підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства. Такі виконавчі документи не підлягають виконанню органами ДВС, відтак по зверненню їх до виконавчих органів, як неповноважних порушувати виконавче провадження у цих випадках, вчиняти стягнення, строк на пред'явлення не переривається та не поновлюється як при відмові органом ДВС у прийнятті виконавчого документа (коли виключається здійснення виконавчого провадження цим органом), так і при використанні цим органом інституту закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції станом на час постанови про закінчення виконавчого провадження у 2013р. рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Абзацом 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" і п.9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. № 45) у тексті цього документа термін "боржники" вживається у такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів - розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Згідно з пунктом 3 Порядку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. № 45) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. № 45) встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

За Положенням про відповідача у справі він є бюджетною організацією, щодо стягнень до нього у 2013р. у зв'язку зі зміною законодавства слід було звертатися до органу казначейства, а не до органу ДВС.

Як зазначено, позивач вправі був пред'явити наказ до виконання до компетентного органу до 30.11.2015р.

Оскільки позивач отримав копію постанови про закінчення виконавчого провадження та наказ суду по закінченню цього строку 02.04.2016р. з вини органу ДВС, який не направив позивачу цієї постанови та наказу раніше,колегія суддів погоджується із висновком господарського суду Херсонської області про наявність поважності причину пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального Кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Відповідно до ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Разом з тим, можливість відновлення судом пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання безпосередньо пов'язана із наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним попущений строк з поважних причин.

Так, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Статтею 19 Закону України „Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання передбачено ст. 23 Закону України „Про виконавче провадження, відповідно до якої строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

- пред'явленням виконавчого документа до виконання;

- частковим виконанням рішення боржником;

- наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання з відповідних підстав, перебіг цього строку поновлюється, тобто починається саме новий строк пред'явлення до виконання, тривалість якого встановлена законом на момент видачі виконавчого документу, та не змінюється шляхом зарахування часу, що минув до переривання строку (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження").

У своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що позивачем були представленні сумнівні докази від Бериславського районного ВДВС ГТУЮ у Херсонській області № 131-38/755 від 25.05.2016, а саме, довідка, яка повинна бути підписана начальником відділу та завірена печаткою.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити про те, що, довідка Бериславського районного ВДВС ГТУЮ у Херсонській області № 131-38/755 від 25.05.2016, на яку посилається скаржник за своєю правовою природою є супровідним листом ДВС.

Відповідно до Інструкції з діловодства у державній виконавчій службі України, затвердженої Наказом №19/2 від 18.04.2012 на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється гербовою печаткою ДВС України.

Перелік документів, підписи на яких необхідно скріплювати гербовою печаткою, визначається на підставі нормативно-правових актів та примірного переліку документів, підписи на яких скріплюються гербовою печаткою (додаток 9).

Відповідно до Додатку 9 Інструкції з діловодства у державній виконавчій службі України, гербовою печаткою ДВС України скріплюються: акти (виконання робіт, списання, експертизи, фінансових перевірок; вилучення справ для знищення; передачі справ тощо), аркуші погодження проектів нормативних актів, висновки і відгуки ДВС України на дисертації та автореферати, що надсилаються до Вищої атестаційної комісії України, довідки (лімітні; про виплату страхових сум; використання бюджетних асигнувань на зарплату; про нараховану зарплату тощо), договори (про матеріальну відповідальність, науково-технічне співробітництво, підряди, оренду приміщень; про виконання робіт тощо), документи (довідки, посвідчення тощо), що засвідчують права громадян і юридичних осіб, доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей, бюджетні, банківські, пенсійні, платіжні, завдання (на проектування об'єктів, технічних споруд, капітальне будівництво; технічні тощо), заяви (на акредитив; про відмову від акцепту тощо), заявки (на обладнання, винаходи тощо), зразки відбитків печаток і підписів працівників, які мають право здійснювати фінансово-господарські операції, кошторис витрат (на утримання апарату ДВС України; на калькуляцію за договором; на капітальне будівництво тощо), Листи гарантійні (на виконання робіт, надання послуг тощо), номенклатури справ, описи справ, подання і клопотання (про нагородження орденами і медалями; про преміювання), протоколи (погодження планів поставок), реєстри (чеків, бюджетних доручень), специфікації (виробів, продукції тощо), спільні документи, підготовлені від імені двох і більше установ, титульні списки, трудові книжки, штатні розписи.

Крім того, відповідно до п.48 вищевказаної Інструкції посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених у положенні про Державну виконавчу службу України, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, наказі про розподіл функціональних повноважень між Головою ДВС України та його заступниками тощо. У зазначених документах визначається також порядок підписання документів іншими особами, у разі відсутності Голови ДВС України та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати.

Документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються Головою ДВС України або його заступниками згідно з розподілом функціональних повноважень або керівниками структурних підрозділів відповідно до їх повноважень.

Отже, посилання скаржника на відсутність печатки на супровідному листі № 131-38/755 від 25.05.2016 та на те, що невідомо хто підписав супровідний лист судовою колегією не приймається, оскільки спростовується вищенаведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /далі Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.05 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на вищенаведене, та той факт, що рішення суду від 28.08.2008р до цього часу залишається частково невиконаним, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Постановила:

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 26 травня 2016 р. (про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання) у справі № 7/446-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Бериславського міжрайонного управління водного господарства без задоволення.

Головуючий суддя О.Л. Воронюк

Суддя В.В. Лашин

Суддя Т.А. Величко