Рішення

від 25.08.2016 по справі 354/1216/13-ц

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/1216/13-ц

Провадження по справі № 2/354/3/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2016 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі : головуючого судді Марчака Ю.І. секретаря Савчук М.І.

з участю : прокурора Лещенко О.І. представника Карпатського НПП ОСОБА_1 відповідача

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3О

представника відповідача

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м.Яремче цивільну справу за позовом прокурора м.Яремче в інтересах держави в особі - Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Яремчанської міської ради про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради від 13.10.2009, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повернення земельних ділянок ,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради від 13.10.2009, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повернення земельних ділянок. Із змісту позовної заяви вбачається, що відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1980 року №376 було створено Карпатський НПП з передачею у користування земельних ділянок. Згідно діючого на той час земельного законодавства відбулась передача у користування земельних ділянок Карпатському НПП, що підтверджується також змістом геодезичного журналу окружної межі Карпатського НПП складеного в 2002 році на основі геоданих проведеної інвентаризації ДП «Карпатигеодезкартографія» земель Карпатського НПП та технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державного акту на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради. В подальшому рішенням сесії Яремчанської міської ради № 189-3/2001р від 27.12.2001 «Про затвердження матеріалів інвентаризації КНПП» затверджено межі території Карпатського НПП. 29.12.2001 на підставі вказаного рішення Карпатському НПП було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766, згідно якого на території Яремчанської міської ради Карпатському НПП надано у постійне користування 3592,69га для природно-заповідного використання. Відповідно до ст. 43, 44 Земельного кодексу України землі, що були надані Карпатському НПП у постійне користування, відносяться до земель природно-заповідного фонду. Рішенням 27-ї сесії Яремчанської міської ради п'ятого скликання № 379- 27/2009 від 13.10.2009 затверджено матеріали вибору земельної ділянки загальною площею 1.82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 В подальшому, рішенням 27-ї сесії Яремчанської міської ради п'ятого скликання № 406-29/2010 від 21.01.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1.32 га та 0.50 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Гірська ОСОБА_4, жителю ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано їх у власність.

На підставі вказаних рішень, ОСОБА_4 04.06.2010 було видано державні акти на право власності на земельні ділянки:серії ЯИ № 576680 на земельну ділянку площею 1.32 га; серії ЯИ № 576677 на земельну ділянку площею 0.50 га.

06.09.2010 ОСОБА_4 на підставі заяви № 471 від 13.07.2010р., на земельну ділянку площею 1.32 га було видано два державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ № 787088 на земельну ділянку площею 0.65 га. та серії ЯИ № 787087 на земельну ділянку площею 0.67 га.

Яремчанською міською радою при наданні ОСОБА_4 у власність земельних ділянок площею 0.50 га та 1.32 габуло грубо порушені вимоги ст. 84, 141, 149, 150 Земельного кодексуУкраїни. Так земельні ділянки площею 1.32 га та 0.50 га, які були надані ОСОБА_4 у приватну власність знаходяться в м. Яремче по вул. Гірська і відносяться до земель природно-заповітного фонду Карпатського національного природного парку. Даний факт підтверджується висновком експертизи від 25.02.2012р., проведеної на підставі постанови старшого слідчого прокуратури області по матеріалах кримінальної справи № 333551, згідно якого земельна ділянка площею 0. 50 га та земельна ділянка площею 1.32 га, які надані у приватну власність ОСОБА_4 на підставі державних актів серії ЯИ № 576677 та серії ЯИ № 576680, розмішені в м. Яремче вул. Гірська, відносяться до земель природно-заповітного фонду Карпатського національного природного парку.

Також факт знаходження спірних земельних ділянок, які передані у приватну власність ОСОБА_4, на території земель природно-заповітного фонду Карпатського національного природного парку підтверджується викопіюванням з чергового кадастрового плану м. Яремче, а також схемою розташування земельних ділянок ОСОБА_4 Передача спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_4, відбулась за сприяння начальника Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП ОСОБА_8, що було встановлено постановою Яремчанського міського суду від 13.08.2013, якою було звільнено ОСОБА_8 від покарання згідно ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» 2011 року. Вказана посадова особа всупереч посадовій інструкції, з метою укриття приналежності вказаних земельних ділянок до території КНПП, умисно не провів обстеження зазначених земельних ділянок в натурі та не виготовив абрис розташування вказаних земельних ділянок з прив'язкою до найближчого межового знаку на території КНПП. В подальшому ОСОБА_8 незаконно завірив своїм підписом та відтиском трикутного штампу Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП земельно-кадастровий план розташування вказаних земельних ділянок, в якому було вказано, що вони відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення Яремчанської міської ради. І на підставі вказаних документів органи виконавчої влади та контролю надали позитиві висновки при відведенні земельних ділянок ОСОБА_4

Враховуючи викладене рішення Яремчанської міської ради № 379-27/2009 від 13.10.2009р., яким затверджено матеріали вибору земельної ділянки площею 1.82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 та рішення Яремчанської міської ради № 406-29/2010 від 21.01.2010, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1.32 га та 0.50 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Гірська ОСОБА_4, жителю ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано їх у власність, є незаконними оскільки було порушено вимоги ст. ст.84, 141, 150 ЗК України право державної власності на землі природно-заповідного фонду, а тому їх слід визнати недійсними та скасувати.

Вказані рішення прийняті з порушенням вимог ЗК України та порушують право позивача на користування наданими йому у встановленому законодавством порядку землями для природно-заповідного використання.

Таким чином, державні акти серії ЯИ № 576680 на земельну ділянку площею 1.32 га та серії ЯИ № 576677 на земельну ділянку площею 0.50 га видані ОСОБА_4 з порушенням вимог ст. 84, 141, 149, 150 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене підлягають скасуванню видані на підставі вказаних рішень державні акти від 04.06.2010 серії ЯИ № 576680 на земельну ділянку площею 1.32 га, серії ЯИ № 576677 на земельну ділянку площею 0.50 га, та від 06.09.2010 серії ЯИ № 787088 на земельну ділянку площею 0.65 га, серії ЯИ № 787087 на земельну ділянку площею 0.67 га (видані на підставі заяви ОСОБА_4 № 471 від 13.07.2010).

06.07.2010року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки і згідно змісту вказаного договору ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,50га.

15.09.2010 ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_4 та став власником земельної ділянки площею 0,67га. В той же день 15.09.2010року ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_4 та стала власником земельної ділянки площею 0,65га. Вказані договори відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України слід визнати недійсними.

У відповідності до вимог ст.1212ЦК України, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілої) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Оскільки відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 безпідставно набули спірні земельні ділянки, тому слід повернути земельні ділянки площею 0,50 га кадастровий № 2611000000:03:008:0153, площею 0,65 га кадастровий № 2611000000:03:008:0164 та площею 0,67 га кадастровий № 2611000000:03:008:0165 загальною вартістю 1908544грн. Карпатському НПП.

Підчас розгляду вказаної справи, прокурором було подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме прокурор просив залишити без розгляду вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 06.07.2010року укладеного ОСОБА_4 з ОСОБА_7 про відчуження земельної ділянки площею 0,50га. та від 15.09.2010року укладеного ОСОБА_4 з ОСОБА_6 про відчуження земельної ділянки площею 0,67 га, а також від 15.09.2010року укладеного ОСОБА_4 з ОСОБА_5 про відчуження земельної ділянки площею 0,65га. Також було змінено підстави позовних вимог та ставилась вимога про повернення Карпатському НПП спірних земельних ділянок згідно вимог ст.388 ЦК України.

Вказана заява про уточнення позовних вимог ухвалою Яремчанського міського суду від 13.05.2014року не була задоволена.

В подальшому, у судових засіданнях прокурор та представники Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку підтримували позовні вимоги згідно уточнених позовних вимог, які суд своєю ухвалою від 13.05.2014року не задоволив та просили визнати недійсними рішення 27-ї сесії Яремчанської міської ради п'ятого скликання № 379-27/2009 від 13.10.2009, яким затверджено матеріали вибору земельної ділянки площею 1.82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 та рішенням № 406-29/2010 від 21.01.2010, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1.32 га та 0.50 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Гірська, ОСОБА_4, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2 та передано їх у власність; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, які розташовані в м. Яремче по вул. Гірській, видані ОСОБА_4: серії ЯИ № 576680 від 04.06.2010 на земельну ділянку площею 1.32 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800214; серії ЯИ № 576677 від 04.06.2010 на земельну ділянку площею 0.50 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800213; серії ЯИ № 787088 від 13.07.2010 на земельну ділянку площею 0.65 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800256; серії ЯИ № 787087 від 13.07.2010 на земельну ділянку площею 0.67 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800255. Також просили повернути земельні ділянки площею: 0.50 га кадастровий №2611000000:03:008:0153; 0.65 га кадастровий №2611000000:03:008:0164; 0.67 га кадастровий № 261000000:03:008:0165 загальною вартістю 1 908 544 грн. Карпатському національному природному парку згідно вимог ст. 388 ЦК України.

Представники Міністерства екології та природних ресурсів України, а також Карпатського національного природного парку в своїх письмових та усних поясненнях підтримували уточнені позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Представники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та суду пояснили, що рішенням Яремчанської міської ради № 379-27/2009 від 13 жовтня 2009року було затверджено матеріали вибору земельної ділянки загальною площею 1,82 га для ведення селянського господарства по вул. Гірська ОСОБА_4 Згідно рішенням Яремчанської міської ради № 406- 29/2010 від 21 січня 2010 року, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Гірська ОСОБА_4 та передано ці земельні ділянки йому у власність. На підставі вказаних рішень Яремчанської міської ради ОСОБА_4 було видано Державні акти на право власності на земельні ділянки:серії ЯИ № 576680 на земельну ділянку площею 1,32 га та серії ЯИ № 576677 на земельну ділянку площею 0,50 га. Вказані рішення Яремчанської міської ради прийняті з дотриманням всіх вимог діючого законодавства, а твердження позивача про порушення вимог ст.ст. 84,116,141,150 Земельного кодексу України при прийнятті Яремчанською міською радою вказаних рішень, нічим не підтверджена.

Твердження прокурора, що земельні ділянки, які були надані ОСОБА_4 у власність і знаходяться по вул. Гірська в м. Яремче, відносяться до земель природно-заповідного фонду Карпатського національного природного парку і належать останньому на праві постійного користування в судовому засіданні не було у встановленому порядку підтверджено. Посилання позивача на висновок експертизи від 25 лютого 2012року, проведеної в рамках кримінальної справи № 333551, згідно якої земельна ділянка площею 0,50 га та земельна ділянка площею 1,32 га, які надані у приватну власність ОСОБА_4 відносяться до земель Карпатського національного природного парку не може братись судом до уваги з наступних підстав. Так на підтвердження входження спірних земельних ділянок в межі території КНПП, позивач посилається на Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766, який було видано КНПП на підставі рішення Яремчанської міської ради № 189-3/2001 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації КНПП». Даним рішенням було затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок та вирішено видати Державний акт на право постійного користування. Однак експертиза на яку посилається позивач не може свідчити про наявність будь-яких накладок земельних ділянок, на які було оформлено право власності ОСОБА_4 з земельною ділянкою, яка належить КНПП.

На вирішення експертизи в кримінальній справі було поставлено ряд запитань, одне з яких звучало наступним чином: чи відносяться визначені в натурі та обстежені земельні ділянки, що були надані ОСОБА_4 (площею 0,50 га та 1,32 га) по вул. Гірська в м. Яремче до земель природно-заповідного фонду Карпатського національного природного парку, якщо так, то в якій частині і згідно яких документів. Згідно висновку експертів вбачається, що земельні ділянки, які були надані у приватну власність ОСОБА_4 площею 1,32 га та 0,50 га знаходяться у кварталі № 4 виділах № 43, № 36 та № 46 Карпатського національного природного парку згідно матеріалів лісовпорядкування від 2001 року і згідно ст. 5 Лісового кодексу України. Проте у висновку експерта відсутні дані про накладення земельних ділянок наданих ОСОБА_4 із земельними ділянками КНПП. Тобто експерт не вказав в якій частині (в якій площі) і конфігурації земельні ділянки ОСОБА_4 співпадають з землями КНПП, і чи взагалі існує будь-яка накладка по землях, яка б свідчила про порушення прав і законних інтересів КНПП чи Міністерства екології та природних ресурсів. Експерт, прийшов до висновку про входження спірних земельних ділянок до складу земель КНПП на основі матеріалів лісовпорядкування від 2001 року та на підставі ст. 5 Лісового кодексу України.

При проведені експертизи і для визначення чи дійсно землі надані ОСОБА_4 належать до земель КНПП, експерт повинен був використовувати проект відведення земельної ділянки, який виготовлявся для КНПП та матеріали перенесення земельної ділянки на місцевості (в натурі). Із висновку експерта вбачається, що експерт не використовував вказаних документів. В судовому засіданні позивач не надав проекту відведення земельної ділянки Карпатському НПП, що свідчить про відсутність вказаного документа, як на момент видачі Державного акту на право постійного користування так і на даний час. Окрім цього позивач не надав суду акту про винесення меж земельної ділянки КНПП, на місцевості (в натурі). Відповідно до вимог ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року, що була чинна на момент видачі Державного акту КНПП - право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, заборонено. Викладене свідчить про неповноту проведеної експертизи від 25 лютого 2012року, про відсутність чітких відповідей на поставлені питання і про підміну понять і висновків в проведеній так званій експертизі.

В судовому засіданні позивач не надав належних доказів із яких би вбачалось, що межі земельної ділянки, які передані Карпатському НПП по Державному акту на право постійного користування, в натурі (на місцевості) належним чином встановлювалися, а також судом встановлено, що проект відведення такої земельної ділянки не виготовлявся і відповідно висновок, що земельна ділянка Карпатського НПП у законом визначений спосіб була передана парку і межі такої земельної ділянки було встановлено є не підтверджена. Тому, за відсутності належних документів у КНПП, які б підтверджували встановлення чітких меж земельної ділянки належної КНПП, суд немає можливості встановити, що є накладки земельної ділянки переданої у користування парку із землями переданими ОСОБА_4 Тому жодних правових підстав для скасування державних актів виданих ОСОБА_4 та відміни рішень, які стали підставою для видачі цих державних актів немає.

Оскільки немає належних доказів належності спірної земельної ділянки Карпатському НПП тому є безпідставною і необгрунтованою твердження прокурора, про нібито порушене право Карпатського НПП чи Міністерства екології та природних ресурсів прийнятими рішеннями Яремчанської міської ради № 379-27/2009 від 13 жовтня 2009 року яким затверджено матеріали вибору земельної ділянки загальною площею 1,82 га для ведення селянського господарства по вул. Гірська ОСОБА_4, та № 406-29/2010 від 21 січня 2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Гірська ОСОБА_4 та передано ці земельні ділянки йому у власність. На підставі викладеного позовні вимоги Прокурора міста Яремча в частині визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради, та в частині визнання недійсними державних актів на право власності на землю виданих ОСОБА_4 не підлягають до задоволення. Також не підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які були укладені між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як покупцями.

Згідно первинних позовних вимог вбачається, що позивач, а також представник Карпатського НПП та представник Міністерства екології та природних ресурсів свої позовні вимоги обґрунтовували ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України та вимогами ст. 215 Цивільного кодексу України і вказували, що оскільки підлягають скасуванню незаконно видані ОСОБА_4 державні акти на право власності на землі, то відповідно договори купівлі-продажу, які останній уклав стосовно цих земельних ділянок, повинні бути визнані недійсними в судовому порядку. В обґрунтування своїх вимог позич посилається на те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, ч. 1 ст. 203 ЦК України, а також вказує що ОСОБА_4 не мав необхідного обсягу дієздатності ч. 3 ст. 203 ЦК України. Вказані твердження є безпідставними та суперечать судовій практиці та нормам Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зі змісту вказаної статті чітко вбачається, що підставою для визнання правочину недійсним є недодержання вимог ст. 203 Цивільного кодексу України саме в момент укладення оспорюваного правочину, а не пізніше.

Із змісту договорів купівлі-продажу вбачається, що ОСОБА_4 мав усю необхідну дієздатність, адже його право власності, як продавця на земельні ділянки на момент укладення договорів не оспорювалося і не було скасоване. Усі правовстановчі документи ОСОБА_4 в момент укладення договорів (і на даний час) були дійсні, не скасовані, належно оформлені і відповідали чинному законодавству. Жодних підстав для висновків, що він не мав права відчужувати належні йому земельні ділянки матеріали даної цивільної справи не містять. Посилання позивача на норму ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України про те, що правочини не можуть суперечити нормам Цього кодексу та іншим актам цивільного законодавства, то жодних доказів того що договори укладені ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як покупцями суперечать ЦК чи іншим законам не додано. Натомість, оспорювані договори укладені у відповідності до Цивільного кодексу України, відповідають усім істотним умовам, визначеним для таких правочинів, є нотаріально посвідченими і належним чином зареєстрованими. Оспорювані прокуратурою договори, в момент їх укладення не суперечили жодній нормі ст. 203 Цивільного кодексу України. Не може бути підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельних ділянок обставина на яку посилається позивач, про те, що продавець ОСОБА_4 неправомірно отримав (приватизував) спірні земельні ділянки, а тому в подальшому не мав права їх відчужувати, що по своїй суті свідчить про недійсність таких договорів. Така форма захисту права власності суперечить єдиній судовій практиці наведеній у відповідних роз'ясненнях Верховного Суду України. Так, пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» чітко визначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Тобто майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Відповідно до вказівок Верховного Суду України, якщо первинний договір (за яким продавець набув право власності) визнаний недійсним, то законних підстав для визнання недійсним наступних договорів немає, відповідно якщо державні акти ОСОБА_4 і були б визнані недійсними, це не дає підстав позивачу звертатися з позовом про визнання недійсним наступних, укладених ОСОБА_4 договорів. Враховуючи викладене позовні вимоги позивача в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок що були укладені ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як покупцями не підлягає до задоволення. Не підлягає до задоволення і вимога позивача про повернення земельної ділянки площею 0,50 га, площею 0,65 га та площею 0,67 га Карпатському національному природному парку відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, яка регламентує процедуру повернення безпідставно набутого майна. Так підставами для набуття ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права власності на земельні ділянки є договори, які були укладені в передбачений законом спосіб. Окрім цього вимога про повернення виконаного за недійсним правочином та повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні то такі вимоги можуть бути пред'явлені тільки однією із сторін укладеного договору, тобто позивачем за такими вимогами може бути лише та особа, яка уклала договір який в подальшому визнаний недійним. В даному випадку ні позивач, ні Карпатський НПП, ні Міністерство екології та природних ресурсів не були стороною договорів укладених між ОСОБА_4 та іншими відповідачами, що по своїй суті виключає правові підстави для застосування вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також судом встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є добросовісними набувачами тобто вказані особи, як набувачі не знали в момент укладення оспорюваних договорів про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що Яремчанська міська рада як власник та ОСОБА_4, як продавець не мали права відчужувати майно. Тому ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є добросовісними набувачами і питання про витребування у них майна регулюється спеціальними нормами ЦК України, а не вимогами ст.. 1212 ЦК України. При вирішенні позовних вимог просять взяти до уваги, що ставити питання і вимоги в суді про витребування майна у добросовісного набувача згідно норм ЦК України які регулюють такі правовідносини може тільки власник майна, а позивачі по справі не є власниками спірних земельних ділянок ні в силу закону ні на підставі правовстановчих документів. Тому вимога прокурора про повернення земельної ділянки площею 0,50 га, площею 0,65 га та площею 0,67 га Карпатському національному природному парку, який не був власником спірних земельних ділянок не підлягає до задоволення. Враховуючи викладене просять відмовити прокурору, який діє і в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку в задоволені позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Яремчанської міської ради про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради від 13 жовтня 2009 року, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повернення земельних ділянок повністю. Представник Яремчанської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що спірні земельні ділянки є власністю територіальної громади м. Яремче і тому Яремчанська міська рада правомірно прийняла рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_4 спірних земельних ділянок. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.

Суд вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Сторонами не оспорюються наступні фактичні обставини.

Так із змісту рішення Яремчанської міської ради № 379-27/2009 від 13 жовтня 2009року вбачається, що Яремчанською міською радою було затверджено матеріали вибору земельної ділянки загальною площею 1,82 га для ведення селянського господарства по вул. Гірська ОСОБА_4

Як вбачається із рішення Яремчанської міської ради № 406- 29/2010 від 21 січня 2010 року, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га. та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Гірська ОСОБА_4 та передано ці земельні ділянки йому у власність.

Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки вбачається, що ОСОБА_4 на підставі рішень Яремчанської міської ради № 406- 29/2010 від 21 січня 2010 року було видано державні акти серії ЯИ № 576680 на земельну ділянку площею 1,32 га та серії ЯИ № 576677 на земельну ділянку площею 0,50 га. Після звернення ОСОБА_4 13.07.2010р. до Яремчанської міської ради із заявою № 471 останньому 06.09.2010 на земельну ділянку площею 1.32 га було видано два державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ № 787088 на земельну ділянку площею 0.65 га та серії ЯИ № 787087 на земельну ділянку площею 0.67 га.

Згідно вимог ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Із вимог ст. 61ЦК України вбачається, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому обставини встановлені по результатах розгляду кримінального провадження, щодо ОСОБА_8 підлягають доказуванню щодо обставин законності отримання у власність ОСОБА_4 спірних земельних ділянок.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» - судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Вимогами ст. 55 ЦК України встановлено, що експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються, як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах. Із описової частини комплексної земельно-лісовпорядної експертизи від 25.02.2012року на який посилається прокурор, як на доказ неправомірності передачі ОСОБА_4 спірних земельних ділянок вбачається, що комплексну земельно-лісовпорядну експертизу, слідчий прокуратури вповноважив проводити інженеру таксатору другої категорії Львівської державної лісовпорядної експедиції ОСОБА_9 та заступнику начальника відділу лісового господарства Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_10, без залучення експертів експертних установ. Вказані особи не внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів, а тому суд вважає, що вони не відповідають вимогам встановленим Законом України «Про судову експертизу» і тому суд приходить до переконання , що вказану експертизу проведено з порушенням вимог Закону України «Про судову експертизу». Для проведення експертизи слідчим надано матеріали лісовпорядкування Ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП від 2001року та державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 серії ЯИ № 576680 на земельну ділянку площею 1,32 га та серії ЯИ № 576677 на земельну ділянку площею 0,50 га. В той же час судом встановлено і це визнали сторони, що ОСОБА_4 06.09.2010р. на земельну ділянку площею 1.32 га було видано два державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ № 787088 на земельну ділянку площею 0.65 га та серії ЯИ № 787087 на земельну ділянку площею 0.67 га. Тобто на вирішення комплексної земельно-лісовпорядної експертизи не надавались два державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ № 787088 на земельну ділянку площею 0.65 га та серії ЯИ № 787087 на земельну ділянку площею 0.67 га, які просить визнати недійсними позивач. Також при проведенні вказаної експертизи слідчим не було надано проект відведення земельної ділянки, який виготовлявся для Карпатського КНПП та ОСОБА_4, а також матеріали перенесення земельних ділянок на місцевості в натурі. У висновку комплексної земельно-лісовпорядної експертизи не вказано в якій частині та яка площа або конфігурація земельної ділянки, що була виділена ОСОБА_4 накладається на земельну ділянку Карпатського НПП. Враховуючи все викладене суд вважає, що висновок комплексної земельно-лісовпорядної експертизи від 25.02.2012року є недопустимим доказом і при вирішенні вказаної справи не бере його до уваги. Згідно змісту та висновку судової земельно-технічної експертизи №3506 від 09.12.2015року проведеної судовим експертом Львівського НДІ судових експертиз МЮ України вбачається, що у Карпатського національного природного парку із землевпорядної документації наявний державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766 виданий Карпатському національному природному парку у постійне користування для природно-заповідного фонду, та план зовнішніх меж землекористування в масштабі 1:40000 ( в 1см - 400 м.) (а.с.23-25). Проекту землеустрою, що передбачений ст.47 «Про землеустрій», що розробляється в обов'язковому порядку для національних природних парків щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду в матеріалах справи немає. Згідно положень законів України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Основних положень створення Державної геодезичної мережі України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 № 844 Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 646, та інших нормативних актів з питань землеустрою та геодезії, певне місцеположення земельних ділянок визначається за допомогою просторово-часових координат у встановленій системі.Відповідно до Основних положень створення Державної геодезичної мережі України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 № 844 та Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 646, координати умовної систему координат 1963 року (СК-63) таДержавної геодезичної системи координат УСК-2000 складаються із семизначних цифр.

Згідно п. п. 3.5., 4.3. Положення про порядок встановлення місцевих систем координат, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 03.07.2001 № 245, місцева система координат - система координат, утворена від переобчислених координат системи 1942 року шляхом введенням відповідного «ключа» переходу таким чином, щоб координати в місцевій системі складалися в метрах з п'ятизначних цифр. Тобто, місцеположення земельних ділянок визначається за координатами СК-63, УСК- 2000 або місцевих систем координат, за умови їх переобчислення до відповідної державної системи координат.

З матеріалах справи (а.с. 124-126) наявний лише геодезичний журнал окружної межі Карпатського національного природного парку, складений в 2002 році на основі геоданих проведеної інвентаризації ДП "Карпатигеодезкартографія" земель Карпатського НПП, що виконаний Комплексною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання та завізований начальником лісовпорядної партії у 2003 році. В даному журналі окружної межі наявні координати точок від № 294 до № 411. Приспівставленні лінії, що утворена координатами від точки №344 до точки №377 з лінією по аналогічних номерах точок, що наявні на плані зовнішніх меж землекористуваннявстановлено, що дані лінії мають різну конфігурацію.

Як вбачається з проведеного дослідження лінія (межа), що утворена координатами точок окружної межі Карпатського національного природного парку, які укладені у 2002 році, не відповідає конфігурації зовнішніх меж (лінії) землекористування відповідно державного акту на право постійного користування, що належить Карпатському національному природному парку (29.12.2001 року).

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутня будь-яка землевпорядна документація, що містить інформацію про земельні ділянки Карпатського НПП, визначити можливість встановлення накладання земельних ділянок, що належали гр. ОСОБА_4 на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ №576680 на земельну ділянку площею 1.32 га, серії ЯИ №576677 на земельну ділянку площею 0.50 га та в подальшому на підставі заяви № 471 від 13.07.2010 земельну ділянку площею 1.32 га було розділено та видано державні акти на право приватної власності серії ЯИ №787088 та земельну ділянку площею 0.65 га та серії ЯИ № 787087 на земельну ділянку площею 0.67 га із земельною ділянкою, що належить Карпатському національному природному парку на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 29.12.2001 року ІІ-ІФ №002766 не надається можливим. В матеріалах справи відсутній проект землеустрою щодо відведення Карпатському національному природному парку в постійне користування земельної ділянки, на яку виданий державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766 від 29.12.2001року, відтак визначити, його (проекту землеустрою) відповідність вимогам законодавства, встановленим стандартам і правилам, не надається можливим.

Пунктом 1.15. інструкції Держкомзему №43 " Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійнго користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" передбачено: - розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

На підставі викладеного судовий експерт Львівського НДІ судових експертих МЮ України в своєму висновку судової земельно-технічної експертизи №3506 від 09.12.2015року встановив, що визначити можливість встановлення накладання земельних ділянок, що належали гр. ОСОБА_4 на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ №576680 на земельну ділянку площею 1.32 га, серії ЯИ №576677 на земельну ділянку площею 0.50 га (в подальшому на підставі заяви №471 від 13.07.2010 земельну ділянку площею 1.32 га було розділено та видано державні акти на право приватної власності серії ЯИ №787088 на земельну ділянку площею 0.65 га та серії ЯИ № 787087 на земельну ділянку площею 0.67 га) на земельну ділянку, що належить Карпатському національному природному парку на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 29.12.2001 року ІІ-ІФ №002766, не надається можливим. Чи накладаються межі земельних ділянок, що належали гр. ОСОБА_4 на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ №576680 на земельну ділянку площею 1.32 га, серії ЯИ №576677на земельну ділянку площею 0.50 га (в подальшому на підставі заяви №471 від 13.07.2010 земельну ділянку площею 1.32 га було розділено та видано державні акти на право приватної власності серії ЯИ №787088 на земельну ділянку площею 0.65 га та серії ЯИ № 787087 на земельну ділянку площею 0.67 га) на земельну ділянку, що належить Карпатському національному природному парку на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 29.12.2001 року ІІ- ІФ №002766, не надається можливим. (т.2 а.с.2-6) .

Вказаний факт позивачта представник Карпатського НПП в с удовому засіданні не спростували.

Згідно вимог ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Тобто згідно вказаних норм Земельного Кодексу України наявність кадастрового номеру, тобто унікального коду, який не повторюється на всій території України та зберігається за земельною ділянкою протягом всього часу існування, є обов'язковою ідентифікуючою ознакою земельної ділянки, як об'єкта цивільних правовідносин. Наявність кадастрового номеру гарантує власнику земельної ділянки факт її існування та неможливості посягання на неї інших осіб. Із наданих суду документів та копій державних актів на право власності на земельні ділянки вбачається, що земельним ділянкам відповідачів по справі присвоєні кадастрові номери, в земельна ділянка Карпатського НПП згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766, згідно якого на території Яремчанської міської ради Карпатському НПП надано у постійне користування 3592,69 га для природно-заповідного використання не присвоєно кадастровий номер.

Підставами виникнення і припинення права власності земельною ділянкою визначені Земельним Кодексом України і серед них немає такої підстави, як «накладання» на земельну ділянку первісного власника, ділянки іншого власника. Це відмічено у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014року, від 10.06.2015року в справах (№6-46цс14; № 6-267цс15) за спорами, що виникли у зв'язку із «накладанням» земельних ділянок. Згідно вимог ст.. 360-7 ЦПК України такі постанови є обов'язковими для всіх судів України. Згідно позовних вимог викладених при подачі позивачем позову вбачається, що прокурор просив визнати рішення Яремчанської міської ради про передачу у власність ОСОБА_4 спірних земельних ділянок у зв'язку із «накладанням» та недотриманням і порушенням Яремчанською міською радою вимог ст..ст. 44,83,84,149,150,151 ЗК України при прийнятті вказаних рішень та порушення права державної власності на спірні земельні ділянки.

Враховуючи вище викладене суд прийшов до переконання, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування незаконності прийняття Яремчанською міською радою рішення № 379- 27/2009 від 13.10.2009 про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки загальною площею 1.82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 та визнання незаконним рішення 27-ї сесії Яремчанської міської ради п'ятого скликання № 406-29/2010 від 21.01.2010р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1.32 га та 0.50 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Гірська ОСОБА_4, жителю ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано їх у власність. Тому суд вважає, що вказані рішення прийняті Яремчанською міською радою з дотриманням вимог ст..ст. 84,116,141,150 Земельного кодексу України оскільки позивачем не надано суду належних доказів із яких би вбачались порушення при прийнятті вказаних рішень, що було б підставою для їхнього скасування.

Згідно змісту договорів купівлі -продажу вбачається, що 06.07.2010року ОСОБА_4 продав ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,50 га, а 15.09.2010року ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,67 га, в цей же день 15.09.2010року ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,65га.

Згідно позовних вимог викладених у позовній заяві прокурора при подачі позову вбачається, що вказані договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок прокурор просив визнати недійсними відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України та просив повернути земельні ділянки площею: 0.50 га кадастровий №2611000000:03:008:0153; 0.65га. кадастровий №2611000000:03:008:0164; 0.67га. кадастровий № 261000000:03:008:0165 загальною вартістю 1 908 544 грн. Карпатському національному природному парку згідно вимог ст.1212 ЦК України . В подальшому прокурор відмовився від підтримання вказаних вимог та подав до суду 09.04.2014року заяву про уточнення позовних вимог і просив повернути земельні ділянки площею: 0.50га кадастровий № 2611000000:03:008:0153; 0.65 га кадастровий №2611000000:03:008:0164; 0.67 га кадастровий № 261000000:03:008:0165 загальною вартістю 1 908 544 грн. Карпатському національному природному парку згідно вимог ст.388 ЦК України .В задоволенні вказаної заяви ухвалою Яремчанського міського суду від 13.05.2014року було відмовлено.

У всіх наступних судових засіданнях прокурор та представник Карпатського НПП не дивлячись на ухвалу Яремчанського міського суду від 13.05.2014року просили повернути земельні ділянки площею: 0.50 га кадастровий №2611000000:03:008:0153; 0.65га кадастровий №2611000000:03:008:0164; 0.67га кадастровий № 261000000:03:008:0165 загальною вартістю 1 908 544 грн. Карпатському національному природному парку згідно вимог ст. 388 ЦК України. Оскільки судом було відмовлено в задоволення вимог про скасування рішень на підставі яких ОСОБА_4 було передано у власність спірні земельні ділянки то відповідно підстав для задоволення вимог про визнання недійсними договорів купівлі- продажу спірних земельних ділянок відповідно до вимог ст..ст. 203,215 ЦК України та повернення земельних ділянок Карпатському НПП на підставі вимог ст..1212 ЦК України та вимог ст.388 ЦК України не має.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст..1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Оскільки позов заявлено в інтересах Карпатського НПП який не є власником спірних земельних ділянок до осіб, що набули право власності на спірне майно на підставі правочинів учасником яких Карпатський НПП не був то вимоги прокурора в цій частині позовних вимог не підлягають до задоволення. Окрім цього вимога про повернення земельних ділянок Карпатському НПП на підставі вимог ст..1212 ЦК України не підлягає до задоволення оскільки за правилами ст..1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Оскільки рішенням Яремчанської міської ради передано у приватну власність ОСОБА_4 земельні ділянки, та в подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були укладені договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, який позивачем фактично не оспорюється, то до спірних правовідносин ст..1212 ЦК України не підлягає застосуванню. Не підлягають застосуванню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчиненні після недійсного правочину. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215,216,1212 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст..388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно. Позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що Міністерство екології та природних ресурсів України або Карпатський НПП є власниками спірних земельних ділянок. В той же час представник Яремчанської міської ради стверджує, що власником спірних земельних ділянок є територіальна громада міста Яремче і у випадку витребування земельних ділянок від ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно ст..388 ЦК України вказане майно повинно бути повернуто власнику, тобто територіальній громаді міста Яремче, а не Карпатському НПП.

Згідно з вимогами ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215- 235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 330, 338). Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним належить власнику майна. Зі змісту ч.1 та ч.3 ст.215 ЦК України вбачається, що на угоди, укладені з порушенням вимог закону, не застосовуються загальні положення недійсності угод, крім наслідку визнання такої угоди недійсною. Такі наслідки не можуть бути застосовані й у випадку оспорення дійсності угоди заінтересованою особою, яка не була стороною угоди. Відповідно до ст. 216 ЦК визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Отже, на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється дія загального правила про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо в законі передбачені інші наслідки такого порушення. Так відповідно до вимог ст. 14Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно з частинами першою, другою ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування ч.2 ст.5 Конституції України. Відповідно до ч.3 ст140, ч.1 ст144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку згідно вимог ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно вимог ст.80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності ч1, ч.2 ст.83 Земельного кодексу України. Згідно вимог п В«аВ» , В«бВ» , В«вВ» , В«гВ» і В«кВ» ст.12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міської ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом згідно вимог ст.172 ЦК України. Відповідно до вимог ст.. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова м.Яремче представляє територіальну громаду та її виконавчий орган при здійсненні своїх повноважень та підписуючи рішення міської ради. Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації прав та посвідчується державним актом. Судом встановлено, що ОСОБА_4 на день укладення договору купівлі -продажу земельної ділянки мав належним чином оформлені та зареєстровані державні акти на право власності на земельні ділянки і порушень при укладенні нотаріально посвідченого договору не було. Тобто ОСОБА_4 набув право власності на спірну земельну ділянку від особи, яка правомірно володіла майном і мала право підписувати державний акт на земельну ділянку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.317 ЦК України тільки власник має право вільно розпоряджатись своїм майном і саме він згідно ст..319 ЦК України на власний розсуд здійснює право власності , презумпція непорушності якого встановлена ст. 41 Конституції України та ст.. 321 ЦК України. Особа , яка не є власником не має права його відчужувати без згоди власника. Така особа може тільки неправомірно передати чуже майно, вчинивши відчужувальний правочин , який відповідно до приписів ч.2 ст. 215 та ст.. 228ЦК України вважається нікчемним. Тому правочин на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку слід визнати законним і таким, що відповідає вимогам діючого законодавста. Враховуючи викладене в задоволенні вимоги прокурора м. Яремче про визнання недійсними рішення 27-ї сесії Яремчанської міської ради п'ятого скликання № 379-27/2009 від 13.10.2009, яким затверджено матеріали вибору земельної ділянки площею 1.82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 та рішенням № 406-29/2010 від 21.01.2010, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1.32 га та 0.50 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Гірська Михасюку Петру Богдановичу, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2 та передано їх у власність;визнання недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, які розташовані в м. Яремче по вул. Гірській, видані ОСОБА_4: серії ЯИ № 576680 від 04.06.2010 на земельну ділянку площею 1.32 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800214; серії ЯИ № 576677 від 04.06.2010 на земельну ділянку площею 0.50 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800213; серії ЯИ № 787088 від 13.07.2010 на земельну ділянку площею 0.65 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800256; серії ЯИ № 787087 від 13.07.2010 на земельну ділянку площею 0.67 га, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800255 слід відмовити. Згідно вимог ст. 334ЦК України право власності до набувача переходить в момент передання йому майна власником або управомоченою ним особою. Із змісту ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено судом. За загальним правилом ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює для його сторін юридичних наслідків, крім тих, які і пов'язані з його недійсністю. Тому, якщо вчинений власником або управомоченою особою ним особою відчужувальний правочин визнано судом дійсним, набувач майна, а в нашому випадку це є ОСОБА_4 за таким правочином у розумінні вимог ст. 330ЦК України вважається управомоченим відчужувачем. Враховуючи, що ОСОБА_4 відчужив спірне майно ОСОБА_5В, ОСОБА_6М, ОСОБА_7, які сторони в судовому засіданні визнали добросовісними набувачами то питання про правомірність набуття ОСОБА_5В, ОСОБА_6М, ОСОБА_7, права власності на спірну земельну ділянку необхідно вирішувати з урахуванням приписів ст. 330ЦК України. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215,216,1212 ЦК. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 330 ЦК якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. У ст. 388 ЦК передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку: 1.якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2.було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3.якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Також із змісту ст.. 388 ЦК України вбачається, що власник не має права витребувати майно від добросовісного набувача, якщо передане правомірному володільцю майно було відчужено за наявності волі самого власника або особи якій він передав майно у володіння.

В нашому випадку встановлено що майно передано правомірному володільцю ОСОБА_5В, ОСОБА_6М, ОСОБА_7, з волі правомірного володільця ОСОБА_4, який на момент укладення договору купівлі-продажу мав право відчужувати спірну земельну ділянку. Окрім цього сам ОСОБА_4 отримав у власність земельну ділянку з волі особи, яка мала право передачі майна у володіння, а саме міський голова м.Яремче на підставі рішення Яремчанської міської ради.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. В силу вимог ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 41 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини вказує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бити позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Перший протокол ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року та із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Серков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Враховуючи вищевикладене суд прийшов до переконання, що відбулось втручання в право власності відповідачів, а тому в задоволенні позову прокурора м.Яремче в інтересах держави в особі - Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Яремчанської міської ради про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради від 13.10.2009, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повернення земельних ділянок відмовити .

На підставі вимог ст.ст.5,9,10,14, 41,140,144, Конституції України ст.ст. 172,203, 215,216,228,317,319,321,330,334,387,388,1212 ЦК України, ст42,ст.59 ч.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.2,12,79-1,83,80 116 ЗК України керуючись вимогами ст.212-215ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

в задоволенні позову прокурора м.Яремче в інтересах держави в особі - Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Яремчанської міської ради про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради від 13.10.2009, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу земельних ділянок та повернення земельних ділянок відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Для особи, що не брала участь у розгляді справи цей строк обчислюється з дня отримання копії рішення.

Повне рішення було проголошено 30.08.2016 року.

Суддя: ОСОБА_11