Рішення

від 22.08.2016 по справі 915/644/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року Справа № 915/644/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Косінчук О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 12.04.2016 року,

від відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 08.07.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ» ,

02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В, офіс В«ВВ» (ідентифікаційний код 36422974),

адреса для листування: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Юридична фірма ВернерВ» (ОСОБА_3В.),

01001, м. Київ, а/с 199,

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВалеКомВ» ,

54020, м. Миколаїв, пров. Транспортний, 9 (ідентифікаційний код 23398755),

про стягнення грошових коштів у сумі 694 720,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВалеКомВ» про стягнення грошових коштів у сумі 1 446 614,83 грн., з яких:

- 1 221 272,78 грн. - основна заборгованість за кредитним договором № 50010575 від 18.11.2013 року;

- 143 255,89 грн. - штраф;

- 1 180,90 грн. - пеня;

- 18 219,62 грн. - 3 % річних;

- 16 844,03 грн. - інфляційні витрати;

- 33 841,61 грн. - збитки;

- 12 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 08.06.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.06.2016 року.

Ухвалою суду від 21.06.2016 року розгляд справи відкладено на 05.07.2016 року у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача, а також необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 05.07.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 02.08.2016 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

02.08.2016 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 01.08.2016 року (том 2, а.с. 76), відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 694 720,98 грн., з яких:

- 493 437,13 грн. - основна заборгованість за кредитним договором № 50010575 від 18.11.2013 року;

- 62 647,12 грн. - штраф;

- 20 915,58 грн. - пеня;

- 12 307,05 грн. - 3 % річних;

- 63 472,49 грн. - інфляційні витрати;

- 41 941,61 грн. - збитки.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Другий екземпляр заяви від 01.08.2016 року про зменшення розміру позовних вимог з додатками надійшов до суду по пошті 04.08.2016 року (том 2, а.с. 76-109).

Ухвалою суду від 02.08.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 09.08.2016 року, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

09.08.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 22.08.2016 року.

22.08.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2016 року зменшені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.08.2016 року проти позову заперечив.

У наданому суду відзиві (том 1, а.с. 175-183, том 2, а.с. 111-115) зазначив наступне.

Сума заявлених до стягнення позивачем збитків визнається відповідачем частково в сумі 23 698,98 грн. - компенсації витрат по оплаті страхових платежів, без урахування ПДВ, оскільки позивачем не доведено, що вказані платежі були ним оплачені з ПДВ.

Суму збитків 1 502,83 грн. у вигляді витрат, сплачених ТОВ В«ОрумВ» за договором про надання колекторських послуг, а також 10 000,00 грн. (12 000 грн. з ПДВ), сплачених ТОВ В«Юридична фірма ВернерВ» за договором про надання юридичних послуг, відповідач не визнає, вказуючи, що позивачем не обгрунтовано, які саме послуги надавались у вигляді колекторської допомоги, а понесені позивачем витрати в сумі 10 000 грн. є за своєю правовою природою витратами на правову допомогу, а тому не підлягають стягненню, оскільки правова допомога здійснена не адвокатом та крім того, сплачені без урахування ПДВ.

Щодо вимог про стягнення штрафу в сумі 62 647,12 грн. та пені у розмірі 20 915,58 грн., відповідач просить застосувати строк позовної давності, крім того зазначає, що штраф нарахований необґрунтовано.

Також, 02.08.2016 року відповідач звернувся до суду із заявою про зарахування суми страхового відшкодування 522 679,81 грн., отриманого позивачем, як вигодонабувачем за договором страхування від 19.11.2013 року № 28-0199-13-01008, при встановлені боргових зобов'язань відповідача за Договором. (том 2, а.с. 10-11)

02.08.2016 року відповідач звернувся до суду з заявою про визнання недійсним кредитного договору в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки позивач здійснює діяльність без отримання відповідної ліцензії. (том 2, а.с. 16-18)

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ» (далі - Компанія, позивач, ТОВ В«Порше МобілітіВ» ) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ВалеКомВ» (далі - Позичальник, відповідач, ТОВ В«ВалеКомВ» ) укладено кредитний договір № 50010575 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 403 043,85 грн., що на дату укладання Договору становило еквівалент 49 050,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою 9,9 % (далі - ОСОБА_4), з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Touareg NF, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 2 967 куб. см., рік випуску 2013 (далі - Автомобіль), а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу ОСОБА_4 на умовах Договору. Спосіб надання кредиту визначений шляхом перерахування на рахунок ТОВ В«Автогранд МиколаївВ» за придбання вказаного автомобіля. (том 1, а.с. 30)

Відповідно до умов Договору він складається з кредитного договору № 50010575 від 18.11.2013 року, Загальних умов кредитування, Графіку погашення кредиту, а також додаткових угод та інших документів, що можуть бути укладені у відношенні ОСОБА_4.

Відповідно до п. 1.3.1. Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення ОСОБА_4 та Додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення Кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення ОСОБА_4 та Додаткового кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у Кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, та обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню укладення Кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягають сплаті відповідно до умов цього Кредитного договору. При цьому сума основної заборгованості за Кредитним договором відображається в рахунках, наданих Компанією, в українських гривнях відповідно до встановленого Сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення Кредитного договору. Сторони погоджуються, що розрахункова сума процентів за відповідний період, після врахування позитивного або від'ємного значення курсової різниці, як зазначено вище, а також сума процентів, що підлягає сплаті за такий період, не можуть мати від'ємне значення.

Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний Компанією, збільшиться більше, ніж на 2 % (два відсотки), різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується Позичальником

Відповідно до п. 1.4.2 Загальних умов кредитування повернення відповідачем кредиту здійснюється в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.1 Загальних умов кредитування за використання ОСОБА_4 у межах встановленого терміну кредитування відповідач сплачує позивачу проценти за процентною ставкою, визначеною в Договорі.

Відповідно до п. 2.4 Загальних умов кредитування нарахування процентів здійснюється щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом В« 30/360В» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається з 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми ОСОБА_4 в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіку погашення.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ч.1 ст. 1048, ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При укладенні Договору сторонами був погоджений Графік погашення кредиту (том 1, а.с. 39), який є невід'ємною частиною Договору.

18.11.2013 року між відповідачем, як покупцем, та Товаристом з обмеженою відповідальністю В«Автогранд МиколаївВ» (далі - ТОВ В«Автогранд МиколаївВ» ), як продавцем укладено договір № 909555 купівлі-продажу автомобіля марки В« VW TouaregВ» за ціною 537 391,80 грн., включаючи ПДВ. (том 1, а.с. 198)

Згідно з п. 5.1. цього договору передбачено поетапну оплату ціни автомобілю: 134 347,95 грн. покупець сплачує в день укладення договору, а 403 043,85 грн. сплачує ТОВ В«Порше МобілітіВ» після державної реєстрації автомобіля в органах ДАІ за покупцем.

Дані зобов'язання були виконані позивачем, який 09.12.2013 року сплатив на рахунок ТОВ В«Автогранд МиколаївВ» суму 403 043,85 грн.

Позивач зазначає, що починаючи з травня 2014 року, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, відповідач перестав виконувати свої зобов'язання за Договором, виплачуючи щомісячні платежі у погашення кредиту із простроченням терміну їх виплати, а з жовтня 2014 року взагалі перестав виконувати свої зобов'язання за договором частково сплативши кредитний платіж за жовтень 2014 року та взагалі не сплативши платежі року в період з листопада 2014 року по липень 2016 року.

З наданого позивачем розрахунку (том 2 а.с. 23-25) вбачається, що станом на 29.07.2016 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за несплаченими платежами за Договором (тіло + відсотки) на суму 493 437,13 грн.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, судом встановлено наступне.

Відповідно до рахунку-фактури № 00215945 від 01.10.2014 року сума до сплати за жовтень 2014 року становить 13 464,89 грн., з яких: тіло кредиту - 5 619,11 грн. та відсотки - 7 845,78 грн. (том 1, а.с. 42)

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за ОСОБА_4 вбачається, що заборгованість за жовтень 2014 року складає 10 292,90 грн. (13 464,89 - 3 171,99)

В той же час платіжним дорученням № 106 від 28.11.2014 року відповідач оплатив 4 864, 89 грн., призначення платежу: рах.№00215945 від 01.10.2014 року ( том 2 а.с. 116).

Вказана сума була зарахована позивачем наступним чином:

3 171,99 грн. - за жовтень 2014 року згідно Договору;

1 692,90 грн. - інші витрати відповідно до п. 6.3 Договору.

Відповідно до п. 6.3 Загальних умов кредитування Компанія має право у разі неналежного виконання Позичальником та/або поручителем зобов'язань за Кредитним договором, вживати необхідних, на розсуд Компанії, заходів для забезпечення прав компанії, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з Позичальником. Витрати Компанії на такі дії підлягають відшкодуванню Позичальником у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються окрім іншого, але не виключно, шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ч. ч. 2, 3. ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 8.5. Договору збитки заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням Договору, повинні бути відшкодовані винною Стороною, понад штрафні санкції.

Проте позивачем не надано суду доказів вчинення дій, передбачених п. 6.3 Загальних умов кредитування, на спірну суму 1 692, 90 грн., а тому суд вважає за необхідне зарахувати суму 4 864, 89 грн., сплачену відповідачем за платіжним дорученням № 106 від 28.11.2014 року, в рахунок погашення заборгованості за жовтень 2014 року.

Таким чином, сума заборгованості за жовтень складає 8 600,00 грн., а загальний розмір заборгованості за ОСОБА_4 (тіло + відсотки) складає 491 744,23 грн. (493 437, 13 - 1 692, 90)

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 62 647,12 грн., слід зазначити наступне.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на приписи ст. 230 ГК України, ст. ст. 549, 611 ЦК України, пунктів 8.3, 8.4 Загальних умов кредитування.

Відповідно до п. 8.3 Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення Позичальником умов ст. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Позичальник сплачує Компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту Суми кредиту та/або Додат кового кредиту у Кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у Кредитному договорі на момент направ лення Компанією першого листа щодо сплати. Якщо Позичальник у розумний строк після направлення листа продовжує порушувати вказані статті, Компанія направляє другий лист. У такому випадку штраф за порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, складатиме еквівалент 20 Євро чи 25 дол. США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у Кредитному договорі на момент направлення Компанією такого листа. Якщо Позичальник у розумний строк після направлення другого листа продовжує порушувати вказані статті, Компанія має право направити третій лист. У такому випадку штраф за порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 складатиме еквівалент 25 Євро чи 30 дол. США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у Кредитному договорі на момент направлення Компанією такого листа. Позичальник зобов'язується сплатити всі вищевказані штрафи протягом строку відповідно до Контракту або у строки, окремо вказані Компанією.

Відповідно до п. 8.4 Загальних умов кредитування у випадку будь-якого порушення Позичальником вимог статті 5.5 цього Кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення Позичальником договору страхування із страховою компанією, що не авторизована Компанією тощо, Позичальник сплачує на вимогу Компанії штраф в розмірі 15% від Суми кредиту. Зазначені у цій статті штрафні санкції підлягають сплаті Позичальником не пізніше ніж через 7 робочих днів з дня направлення відповідної вимоги Компанією, а у разі дострокового повернення ОСОБА_4 та/або Додаткового кредиту за рішенням Компанії - відповідно до статті 3.3. Якщо Позичальник не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання першої вимоги шодо сплати, Компанія надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. Якщо Позичальник не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання другої вимоги щодо сплати, Компанія відповідно до статті 3.2 вимагатиме повернення ОСОБА_4 та/або Додаткового кредиту достроково, а також погашення всієї суми заборгованості за Кредитним договором, про що повідомить у відповідній вимозі (повідомленні) про дострокове погашення ОСОБА_4 та/або Додаткового кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 190,54 грн. штрафу за порушення умов повернення ОСОБА_4 та 60 456,58 грн. штрафу за несплату страхових платежів на користь страхової компанії.

Суд вважає необґрунтованим нарахування штрафу в сумі 60 456,58 грн., оскільки п. 5.5 та п. 8.4 Загальних умов кредитування не передбачено право нарахування штрафних санкцій за несплату страхових платежів.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу в сумі 2 190,54 грн., то вона також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено направ лення на адресу ТОВ "Валеком" нагадування щодо несплаченого платежу та рахунка-фактури № 00217489 від 03.10.2014 р. Сума штрафної санкції складає 309, 16 грн.; нагадування щодо несплаченого платежу та рахунка-фактури № 00218526 від 16.10.2014 р. Сума штрафної санкції складає 327, 92 грн.; нагадування щодо несплаченого платежу та рахунка-фактури № 00224097 від 04.11.2014 р. Сума штрафної санкції складає 468, 38 грн.; нагадування щодо несплаченого платежу та рахунка-фактури № 00225265 від 18.11.2014 р. Сума штрафної санкції складає 516, 18 грн.; нагадування щодо несплаченого платежу та рахунка-фактури № 00226700 від 04.12.2014 р. Сума штрафної санкції складає 568, 90 грн.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Остання вимога відповідачу щодо порушення умов договору кредиту була складена позивачем 04.12.2014 року. Таким чином, строк позовної давності сплинув у грудні 2015 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 20 915,58 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.1 Загальних умов кредитування у разі порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення ОСОБА_4 та/або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, Позичальник сплачує Компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування ОСОБА_4 та/або Додатковим кредитом.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 16.10.2014 року по 29.07.2016 року по кожному окремому зобов'язанню. Детальний розрахунок наявний у матеріалах справи (том 2, а.с. 29).

Як зазначено вище, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 06.06.2016 року.

Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та встановлено, що розмір пені за період з 16.06.2015 року 29.07.2016 року складає 13 281,78 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 12 307,05 грн., а також інфляційних витрат у сумі 63 472,49 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані відповідачу 3 % річних за період з 16.10.2014 року по 29.07.2016 року по кожному окремому зобов'язанню в сумі 12 307,05 грн. Детальний розрахунок наявний у матеріалах справи (том 2, а.с. 30-31).

Судом здійснено перерахунок 3 % річних за вказаний період у зв'язку зі зменшенням суми заборгованості за жовтень 2014 року, про що зазначено вище, в результаті чого сума 3 % річних склала 12 216, 19 грн.

Судом також перевірено розрахунок інфляційних витрат, здійснений позивачем (том 2, а.с. 31), та встановлено, що розрахунок здійснений без урахування положень абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок інфляційних витрат по кожному окремому зобов'язанню з урахуванням вищезазначених положень абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , а також з урахуванням зменшенням суми заборгованості за жовтень 2014 року, та встановлено, що інфляційні витрати, які підлягають стягненню, складають 59 910,88 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 41 941,61 грн., слід зазначити наступне.

Позивач із посиланням на приписи ст.ст. 20, 224 ГК України, ст. 22 ЦК України, пункти 5.5, 5.6, 6.3, 8.5 Договору просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 41 941,61 грн., з яких:

- 1 502,83 грн. - збитки, понесені у зв'язку з укладанням договору колекторських послуг,

- 12 000,00 грн. - збитки, понесені у зв'язку з укладанням договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року та додаткової угоди № 47 від 15.01.2013 року до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року,

- 28 438,78 грн. - здійснені позивачем страхові платежі.

Всі суми, зазначені позивачем, він просить стягнути з урахуванням податку на додану вартість, оскільки ТОВ В«Порше МобілітіВ» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються окрім іншого, але не виключно, шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ч. ч. 2, 3. ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 6.3. Договору, у разі неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, позивач має право вживати необхідних, на його розсуд, заходів для забезпечення прав позивача, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з відповідачем. Витрати позивача на такі дії підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.5. Договору збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням Договору, повинні бути відшкодовані винною Стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням умов Договору відповідачем, він був вимушений скористатися своїм правом відповідно до Договору і чинного законодавства почати процедуру звернення стягнення на Предмет застави у примусовому порядку та процесу повернення заборгованості за Договором відповідачем.

Позивач звернувся до спеціалізованих організацій ТОВ В«Юридична компанія В«ОРУМВ» , ТОВ В«Юридичної фірми В«ВернерВ» для супроводження процесу стягнення заборгованості відповідно до Договору та представництва інтересів позивача у суді.

Позивач зазначає, що поніс витрати у зв'язку із супроводженням процесу стягнення заборгованості, що підтверджується наступними документами:

№ Назва документаСума без ПДВ (грн.)Сума з ПДВ (грн.) ТОВ «ОРУМ» 1 1Договір про надання колекторських послуг від 29.03.2011 року (том 1, а.с. 118-125) 1 252,36 1 502,83 Рахунок - фактура № 02-1214 від 01.12.2014 року (том 1, а.с. 126) Акт дачі приймання наданих послуг № 02-1214 (том 1, а.с. 127) Платіжне доручення № 50007811 від 04.12.2014 року (том 1, а.с. 128) ТОВ «Юридична фірма Вернер» 2Договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р. 10 000, 00 12 000, 00 Додаткова угода № 47 від 15.01.2013 р. до Договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р. Додаткова угода № 224 від 10.08.2015 р. Заявка № 523 Рахунок-фактура № 647 (том 1, а.с. 147) Акт наданих послуг № 648 11 252,36 13 502,83 Вимоги про стягнення збитків в сумі 1 502,83 грн. у вигляді витрат, сплачених ТОВ В«ОрумВ» за договором про надання колекторських послуг не підлягають задоволенню, так як в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), наданому позивачем, вказано у призначенні платежу 1 502,83 грн.: за юридично-консультаційні послуги з повернення заборгованості у справі В«ВалеКомВ»ТОВВ» , але не зазначено, які конкретно дії виконувались, обґрунтування наданих послуг, в той час як згідно умов договору з ТОВ В«ОрумВ» : у п. 3.8. (п.п. 3.8.1. - 3.8.4.) встановлено перелік випадків, коли послуги вважаються наданими належним чином, жоден з яких не має місця; відсутні докази передачі ТОВ В«ОрумВ» документів відносно справи ТОВ В«ВалеКомВ» , незрозуміло яким чином визначалася вартість послуг і як це співвідноситься з розділом 6 договору В«Ціна колекторських послугВ» .

10 000,00 грн., сплачені відповідно до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року та додаткової угоди № 47 від 15.01.2013 року до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року, позивач розцінює як збитки відповідно до п. 6.3 Договору. При цьому, у первісних вимогах вказану суму позивач зазначає як витрати на правову допомогу (том 1 ас. 13).

Дослідивши договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року та додаткову угоду № 47 до нього, суд вважає, що ця сума має природу витрат на правову допомогу, яка відповідно до закону надається лише адвокатами, і витрати на яку стягуються у складі судових витрат в порядку ст. 49 ГПК (а не як збитки).

Так, відповідно до абз. 4 п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК УкраїниВ» за змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 ЗУ В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Крім того, позивач не надав доказів фактичної оплати 12 000,00 грн., а надані документи (акт надання юридичних послуг, рахунок-фактура від 13.05.2016 року, платіжне доручення №50008746 від 27.05.2016 року) свідчать про узгодження позивачем та ТОВ "Юридичною фірмою В«ВернерВ» юридичних послуг на суму 10 000,00 грн., які і були сплачені (реально понесені витрати) без ПДВ.

Із посиланням на пункти 5.5, 5.6 Договору, позивач просить стягнути з відповідача в якості збитків 28 438,78 грн., в тому числі 23 698,98 грн. - суму компенсації витрат по оплаті страхових платежів, та суму ПДВ - 4 739,80 грн.

Відповідно до п. 5.5. Договору, відповідач зобов'язався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань за Договором, протягом усього терміну дії Договору.

Відповідно до п. 5.6. Договору, якщо позичальник в порушення п. 5.5. цього Договору не укладе Договір страхування, компанія на власний вибір укладає такий Договір від власного імені або від імені позичальника.

19.11.2013 року між відповідачем та ПАТ В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 28-0199-13-01008 (том 1, а.с. 195), вигодонабувачем за яким є позивач.

До позовної заяви позивачем додані 8 платіжних доручень про сплату страхових платежів на користь СК В«Українська страхова групаВ» , у тому числі за ТОВ В«ВалеКомВ» , на загальну суму 23 698,98 грн. (том 1, а.с. 63, 68, 75, 80, 86, 93, 101, 107)

Згідно з п. 5.6. Договору, в тому випадку, якщо відповідач не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаними в п. 5.5. Договору, відповідач надав згоду і доручив позивачу здійснити від імені і за рахунок відповідача сплату страхових платежів на користь страхової компанії. Відповідач компенсує позивачу витрати, понесені останнім у зв'язку із виконанням даного доручення в порядку, передбаченому пунктом 1.7.3. Договору.

Починаючи з грудня 2014 року відповідачем були порушені зобов'язання, визначені у п. 5.5. Договору щодо сплати страхових платежів на користь страхової компанії ПАТ В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» за Договором страхування на транспорті № 28-0199-13-01008 від 19.11.2013 року.

Станом на момент подання позовної заяви, на виконання п. 5.6. Договору позивачем було сплачено страхові платежі за грудень 2014 року - липень 2015 року на загальну суму 23 698,98 грн.

Детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (том 2, а.с. 26-27).

Сума сплачених позивачем страхових платежів 23 698,98 грн. має бути стягнута з відповідача на користь позивача на підставі п. 5.6 Договору.

При цьому, суд вважає, що стягненню підлягає саме реальна сума здійснених платежів, а не сума з урахуванням ПДВ, тобто в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:

- 491 744,23 грн. - основна заборгованість (тіло + проценти) за кредитним договором № 50010575 від 18.11.2013 року;

- 13 281,78 грн. - пеня;

- 12 216, 19 грн. - 3 % річних;

- 59 910,88 грн. - інфляційні витрати;

- 23 698,98 грн. - компенсація сплачених страхових платежів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 9 014,00 грн.

Судом також встановлено наступне.

На забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором 06.12.2013 року між сторонами був укладений договір застави транспортного засобу (реєстр № 3316) (том 1, а.с. 114-117), за яким відповідач, як заставодавець, заставив на користь позивача автомобіль В« Volkswagen TouaregВ» , що придбаний за договором купівлі-продажу № 909555 від 18.11.2013 року, часткову оплату ціни якого в сумі 403 043,85 грн. (що дорівнює сумі кредиту) здійснив позивач 09.12.2013 року.

Як зазначено вище, 19.11.2013 року між відповідачем та ПАТ В«Страхова компанія В»Українська страхова групаВ» (далі - Страхова компанія) був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 28-0199-13-01008, вигодонабувачем за яким є позивач.

Згідно п. 6.4 Загальних умов кредитування у разі настання страхового випадку з майном, переданим у забезпечення зобов'язань позичальника, страхове відшкодування має бути сплачено виключно Компанії або, за попередньою письмовою згодою Компанії, уповноваженим постачальникам послуг (авторизованим сервісним центрам).

17.05.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на перешкоду), в якій автомобіль був пошкоджений. Страхова компанія листом від 03.07.2015 року звернулася до позивача з пропозицією прийняти рішення з питання виплати страхового відшкодування.

10.03.2016 року ТОВ В«Порше МобілітіВ» , як вигодонабувачу за договором страхування від 19.11.2013 року № 28-0199-13-01008, було виплачено страхове відшкодування вартості автомобілю в розмірі 522 679,81 грн., що підтверджується страховим актом № ПСКА-5226 від 10.03.2016 року (том 2, а.с. 13), розрахунком суми страхового відшкодування від 10.03.2016 року (том 2, а.с. 14) та платіжним дорученням від 10.03.2016 року № 4131 на суму 522 679,81 грн. (том 2, а.с. 15)

Згідно довідки ТОВ В«Порше МобілітіВ» від 04.08.2016 року (том 2 а.с. 130) грошові кошти в сумі 522 679,81 зараховані товариством як власний дохід.

Вказані кошти не перераховувались авторизованим сервісним центрам для виконання робіт по відновленню заставного транспортного засобу.

Кредитним договором передбачено, що сума страхового відшкодування може бути отримана вигодонабувачем, проте не передбачено, яким чином ця сума зараховується (розподіляється) у разі не здійснення ремонтних робіт та при встановлені боргових зобов'язань відповідача за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Враховуючи викладене, а також керуючись принципом розумності та справедливості, передбаченим ст. 3 ЦК України, враховуючи що автомобіль є предметом застави, перебуває у невідновленому стані, при цьому позивач отримав страхове відшкодування та просить стягнути нараховані за крединим договором грошові кошти, а також черговість оплати за кредитним договором (п. 1.7 Договору) та пояснення позивача (том 2 а.с. 204-205), суд вважає за необхідне отриману позивачем суму страхового відшкодування 522 679,81 грн. врахувати при встановлені боргових зобов'язань відповідача за Договором.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:

- 6 045,18 грн. - основна заборгованість (тіло) за кредитним договором № 50010575 від 18.11.2013 року;

- 12 216, 19 грн. - 3 % річних;

- 59 910,88 грн. - інфляційні витрати.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги відповідача про визнання недійсним кредитного договору № 50010575 від 18.11.2013 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, в тому числі, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідач, посилаючись на те, що позивач здійснює діяльність без відповідної ліцензії, просить визнати недійсним кредитний договір № 50010575 від 18.11.2013 року.

Ухвалою суду від 21.06.2016 року у позивача ТОВ В«Порше МобілітіВ» було витребувано наступні документи: свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 02.07.2009 року № 16102366 та ліцензію на право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів, а у разі відсутності ліцензії - пояснення та документи на підтвердження того, що кредит був виданий за рахунок власного капіталу (не за рахунок залучених коштів).

Позивачем було надано суду копію свідоцтва про реєстрацію фінустанови серії ІК № 58 від 02.07.2009 року, але не надано додатку до цього свідоцтва, який містить перелік видів діяльності, які може здійснювати фінансова установа (згідно з п. 2 розділу ХІ Положення про Державний реєстр фінансових установ, затв. Розпорядженням Держкомфінпослуг від 28.08.2003 року № 41).

Відповідно до Закону України від 12.07.2001 року № 2664-III В«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послугВ» , згідно ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 34 цього Закону, надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Залученими коштами, згідно з п. 1.1. Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, є кошти, прямо або опосередковано отримані на зворотній основі від фізичних осіб та/або юридичних осіб, отримані залишки фінансових активів, які виникли в результаті здійснення звичайної господарської діяльності в інтересах цих осіб. До залучених коштів не належать кошти, отримані у вигляді внесків до капіталу кредитної установи, у т.ч. субординований капітал, отримані від кредитних установ за кредитними договорами, а також кошти, отримані з місцевих та державних бюджетів фінансовими установами - юридичними особами публічного права.

Відповідно до п. 1.3. Ліцензійних умов, кредитна установа може провадити діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів тільки після отримання ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної установи, у т.ч. субординованого капіталу, за кредитними договорами з кредитними установами, а також коштів з державного та місцевих бюджетів, отриманих фінансовими установами - юридичними особами публічного права, не потребує отримання ліцензії.

Предмет діяльності позивача зазначений у п.п. 1.9. - 1.11. його Статуту - надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, та окремо - надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, що становить виключну його діяльність; при здійсненні діяльності, яка підлягає ліцензуванню, Товариство має право здійснювати цю діяльність лише після одержання відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , фінансові установи зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком шляхом розміщення на власній веб-сторінці з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях.

Із матеріалів фінансової звітності позивача за 2013 рік (том 2, а.с. 19-21) вбачається, що позивач використовує як власні, так і залучені кошти: власний капітал -12 085 190,00 грн. ( п. 2.1. Статуту (том 1, а.с. 148-166), рядок 1400 Балансу); згідно Балансу за 2013 р. довгострокові кредити банків на кінець року складають 669 млн. 813 тис.грн. (ряд. 1510); довгострокова дебіторська заборгованість, до якої включаються видані на кілька років фінансові кредити на кінець 2013 року, складає 508 млн. 321 тис.грн. (рядок 1040); отримано позик у звітному 2013 році на суму 145 млн. 872 тис.грн., погашено позик на 9 млн. 991 тис.грн. (рядки 3305, 3350 Звіту про рух грошових коштів за 2013 р.). Реалізація продукції за 2013 р. складає 630 млн. 278 тис.грн, витрати на оплату товарів (робіт, послуг) 730 млн. 748 тис.грн. (рядки 3000, 3100 Звіту про рух грошових коштів за 2013).

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Суд не вбачає підстав для визнання недійсним кредитного договору № 50010575 від 18.11.2013 року, оскільки неможливо встановити з яких коштів (власних чи залучених) був виданий кредит відповідачу, а відповідно, чи потрібна у даному випадку ліцензія на надання фінансових послуг за рахунок залучених коштів. При цьому відповідачем не доведені оставини надання кредиту саме із залучених фінансовою установою документів.

Твердження відповідача також спростовуються наданим аудиторським висновком щодо повного пакету фінансових звітів позивача станом на 31.12.2013 року (том 2, а.с. 58).

Судовий збір в сумі 9 014,00 грн. у відповідності до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача без урахування зменшення суми, яка підлягає стягненню, на розмір сплаченого позивачу страхового відшкодування в сумі 522 679,81 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВалеКомВ» (54020, м. Миколаїв, пров. Транспортний, 9, ідентифікаційний код 23398755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В, офіс В«ВВ» , ідентифікаційний код 36422974, адреса для листування: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Юридична фірма ВернерВ» (ОСОБА_3В.), 01001, м. Київ, а/с 199, п/р 26001014076000, філія ПАТ В«ОСОБА_4 ОСОБА_5В» , м. Київ, МФО 300379):

- 6 045,18 грн. (шість тисяч сорок п'ять грн. 18 коп.) - основна заборгованість за кредитним договором № 50010575 від 18.11.2013 року;

- 12 216,19 грн. (дванадцять тисяч двісті шістнадцять грн. 19 коп.) - 3 % річних;

- 59 910,88 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот десять грн. 88 коп.) - інфляційні витрати.

- 9 014,00 грн. (дев'ять тисяч чотирнадцять грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційавторизованим сервісним центрам)ної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 29.08.2016 року.

Суддя В.О. Корицька