Постанова

від 01.12.2016 по справі 915/644/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р.Справа № 915/644/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача:

- ОСОБА_1, довіреність № б/н , дата видачі : 23.06.16 (в судовому засіданні від 03.11.16р.);

- ОСОБА_2, довіреність № б/н , дата видачі : 02.06.16 (в судовому засіданні від 01.12.16р.);

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н , дата видачі : 08.07.16 (в судовому засіданні від 03.11.16р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.2016р.

у справі № 915/644/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВалеКомВ»

про стягнення грошових коштів у сумі 694 720,98 грн.

В С Т А Н О В И В :

06.06.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ» (далі по тексту ТОВ «Порше мобіліті» звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВалеКомВ» (далі по тексту ТОВ «Валеком» про стягнення грошових коштів у сумі 1 446 614,83 грн., з яких:

- 1 221 272,78 грн. - основна заборгованість за кредитним договором № 50010575 від 18.11.2013 року;

- 143 255,89 грн. - штраф;

- 1 180,90 грн. - пеня;

- 18 219,62 грн. - 3 % річних;

- 16 844,03 грн. - інфляційні витрати;

- 33 841,61 грн. - збитки;

- 12 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

02.08.2016 року до суду 1 інстанції від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 01.08.2016 року (том 2, а.с . 76), відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 694 720,98 грн., з яких:

- 493 437,13 грн. - основна заборгованість за кредитним договором № 50010575 від 18.11.2013 року;

- 62 647,12 грн. - штраф;

- 20 915,58 грн. - пеня;

- 12 307,05 грн. - 3 % річних;

- 63 472,49 грн. - інфляційні витрати;

- 41 941,61 грн. - збитки.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом 1 інстанції до розгляду.

02.08.2016 року відповідач звернувся до суду з заявою про визнання недійсним кредитного договору в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки позивач здійснює діяльність без отримання відповідної ліцензії. (том 2, а.с . 16-18). Вказана заява відповідача судом 1 інстанції правомірно залишена без задоволення із посиланням на відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору № 50010575 від 18.11.2013 року, оскільки відповідачем не доведено належними доказами з яких коштів (власних чи залучених) був виданий кредит відповідачу, а відповідно, чи потрібна у даному випадку ліцензія на надання фінансових послуг за рахунок залучених коштів.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.08.16 р. (суддя Корицька В.О.) позовні вимоги ТОВ В«Порше МобілітіВ» задоволнено частково, з ТОВ В«ВалеКомВ» на користь ТОВ В«Порше МобілітіВ» стягнуто :

- 6 045,18 грн. основного боргу за кредитним договором №50010575 від 18.11.2013 року;

- 12 216,19 грн. - 3 % річних;

- 59 910,88 грн. інфляційних втрат;

- 9 014,00 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково щодо основного боргу, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач із загальної суми основного боргу не довів належними доказами борг за жовтень 2014 р. у сумі 1692,9 грн., а відповідно із цим загальна сума основного боргу склала 491744,23 грн. (493437,13-1692,9). При цьому в погашення цієї суми основного боргу місцевий господарський взаємозаліком зарахував 485699,05 грн. страхового відшкодування, отриманого позивачем на відшкодування пошкодженого автомобілю, який є предметом застави у забезпечення кредитного договору, але не використану на відновлення вказаного автомобілю. З огляду на зазначене місцевий господарський суд стягнув з відповідача 6045,18 грн. (491744,23-485699,05) основного боргу.

Позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат місцевим господарським судом задоволені частково відповідно у сумі 12 216,19 грн. та 59 910,88 грн., з огляду на зменшення суми заборгованості за жовтень 2014 р. та перерахунку розміру цих позовних вимог.

Крім того, судом здійснено перерахунок пені з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та встановлено, що розмір пені за період з 16.06.2015р. по 29.07.2016р., яка підлягає стягненню з відповідача, складає 13 281,78 грн., однак зазначена вимога судом також погашена за рахунок суми, отриманої позивачем в якості страхового відшкодування, а тому у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

У стягненні штрафу у сумі 62 647,12 грн. судом 1 інстанції відмовлено, зокрема, щодо 60456,58 грн. штрафу, судом 1 інстанції відмовлено з посиланням на те, що пунктами 5.5 та 8.4 Загальних умов кредитування не передбачено право нарахування штрафних санкцій за несплату страхових платежів. Щодо стягнення решти суми штрафу у розмірі 2190,54грн. також відмовлено, оскільки позивачем не доведено направлення на адресу ТОВ «Валеком» нагадування щодо несплачених платежів та рахунків-фактур по сплаті сум, на які нарахований штраф, та позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків якого заявив відповідач.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 41941,61 грн. збитків, які складаються з: 1502,83 грн. збитків, понесених у зв'язку із укладанням договору колекторських послуг; 12000 грн. збитків у зв'язку із укладанням договору про надання юридичних послуг; 28438,78 грн. збитків, понесених у зв'язку із сплатою позивачем страхових платежів, суд 1 інстанції відмовив з огляду на наступне.

Так, місцевий господарський суд відмовив у стягненні збитків в сумі 1502,83 грн. у вигляді витрат, сплачених ТОВ В«ОрумВ» за договором про надання колекторських послуг, так як в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), наданому позивачем, вказано у призначенні платежу 1502,83 грн. «за юридично-консультаційні послуги з повернення заборгованості у справі В«ВалеКомВ»ТОВВ»», але позивачем не доведено, які конкретно дії виконувались, в той час як згідно умов договору з ТОВ В«ОрумВ» : у п. 3.8. (п.п . 3.8.1. - 3.8.4.) встановлено перелік випадків, коли послуги вважаються наданими належним чином, жоден з яких не має місця; відсутні докази передачі ТОВ В«ОрумВ» документів відносно справи ТОВ В«ВалеКомВ» , не доведено яким чином визначалася вартість послуг, і як це співвідноситься з розділом 6 договору В«Ціна колекторських послугВ» .

Щодо вимог позивача про стягнення 12 000,00 грн., сплачених відповідно до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року та додаткової угоди № 47 від 15.01.2013 року до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року, які позивач вважає збитками, судом 1 інстанції відмовлено у їх стягненні, оскільки вони за своєю правовою природою є витратами на правову допомогу, які відповідно до закону надаються лише адвокатами, і стягуються у складі судових витрат в порядку ст. 49 ГПК України, а не як збитки. Крім того, позивачем не надано доказів сплати цих витрат.

Відносно суми сплачених позивачем страхових платежів у розмірі 28438,78 грн., які позивач просив стягнути також як збитки, суд 1 інстанції дійшов висновку, що вказана сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача частково у сумі 23 698,98 грн., тобто у розмірі реально здійснених платежів без урахування ПДВ на підставі п. 5.6 Договору. Однак, враховуючи отримане позивачем страхове відшкодування, суд здійснив взаємозалік зазначеної суми відповідно до черговості оплати, визначеної п. 1.7 кредитного договору .

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ В«Порше МобілітіВ» через господарський суд Миколаївської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.16 р. в частині відмови у стягненні з відповідача основного боргу у розмірі 491 744,23 гри., пені у розмірі 13 281,78 грн. та сплачених страхових платежів у розмірі 23 698,98 грн. та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, оскільки вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на ст.ст. 525,526,599,611 629,628,638,1049,1054 ЦК України, ст. 193 ГК України та зазначає суд 1 інстанції, помилково застосував ст. 3 ЦК України, ст. 202 ГК України та неправомірно зарахував кошти у розмірі 522679,81 грн., отримані позивачем в якості страхового відшкодування, в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором № 50010575 від 27.05.2013 р., а саме основного боргу у сумі 485699,05 грн., збитків у сумі 23698,98 грн., пені у сумі 13281,78 грн. На думку скаржника нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами кредитного договору та договору страхування, укладеного між відповідачем і ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» не передбачено можливості такого зарахування. Скаржник також вважає, що суд 1 інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення всупереч вимогам ст.ст. 43, 82 та 84 ГПК України не було повно та всебічно досліджено докази, подані апелянтом, які визначають право апелянта на отримання страхового відшкодування як Вигодонабувача, та не було надано їм належну оцінку.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, при цьому погодившись із рішенням місцевого господарського суду щодо суті спору, просив змінити його в частині судового збору, зменшивши суму стягнутого з відповідача судового збору до 1172,58 грн., оскільки судовий збір має бути стягнутий пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідач в судове засідання 01.12.2016року не з'явився, однак 01.11.2016р. на електронну пошту суду надіслав письмове клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутністю його представника у зв'язку із зайнятістю його представника у іншому судовому процесі, а також враховуючи, що в судовому засіданні 03.11.2016р. його представник вже надав пояснення.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

18.11.2013 року між ТОВ В«Порше МобілітіВ» (далі - Компанія) та ТОВ В«ВалеКомВ» (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 50010575 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 403 043,85 грн., що на дату укладання Договору становило еквівалент 49 050,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою 9,9 % (далі - ОСОБА_4), з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Touareg NF, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 2 967 куб. см., рік випуску 2013 (далі - Автомобіль), а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу ОСОБА_4 на умовах Договору. Спосіб надання кредиту визначений шляхом перерахування на рахунок ТОВ В«Автогранд МиколаївВ» за придбання вказаного автомобіля. (том 1, а.с. 30)

Відповідно до умов Договору він складається з кредитного договору № 50010575 від 18.11.2013 року, Загальних умов кредитування, Графіку погашення кредиту, а також додаткових угод та інших документів, що можуть бути укладені у відношенні ОСОБА_4.

Відповідно до п. 1.3.1. Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення ОСОБА_4 та Додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення Кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення ОСОБА_4 та Додаткового кредиту відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у Кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, та обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню укладення Кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягають сплаті відповідно до умов цього Кредитного договору. При цьому сума основної заборгованості за Кредитним договором відображається в рахунках, наданих Компанією, в українських гривнях відповідно до встановленого Сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення Кредитного договору. Сторони погоджуються, що розрахункова сума процентів за відповідний період, після врахування позитивного або від'ємного значення курсової різниці, як зазначено вище, а також сума процентів, що підлягає сплаті за такий період, не можуть мати від'ємне значення.

Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний Компанією, збільшиться більше, ніж на 2 % (два відсотки), різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується Позичальником

Відповідно до п. 1.4.2 Загальних умов кредитування повернення відповідачем кредиту здійснюється в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.1 Загальних умов кредитування за використання ОСОБА_4 у межах встановленого терміну кредитування відповідач сплачує позивачу проценти за процентною ставкою, визначеною в Договорі.

Відповідно до п. 2.4 Загальних умов кредитування нарахування процентів здійснюється щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом В« 30/360В» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається з 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми ОСОБА_4 в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіку погашення.

При укладенні Договору сторонами був погоджений Графік погашення кредиту (том 1, а.с. 39), який є невід'ємною частиною Договору.

18.11.2013 року між відповідачем, як покупцем, та ТОВ В«Автогранд МиколаївВ» , як продавцем, укладено договір № 909555 купівлі-продажу автомобіля марки В« VW TouaregВ» за ціною 537 391,80 грн., включаючи ПДВ. (том 1, а.с. 198)

Згідно з п. 5.1. цього договору передбачено поетапну оплату ціни автомобілю: 134347,95 грн. покупець сплачує в день укладення договору, а 403 043,85 грн. сплачує ТОВ В«Порше МобілітіВ» після державної реєстрації автомобіля в органах ДАІ за покупцем.

Дані зобов'язання були виконані позивачем, який 09.12.2013 року сплатив на рахунок ТОВ В«Автогранд МиколаївВ» суму 403 043,85 грн.

При цьому за твердженням позивача, починаючи з травня 2014 року, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, відповідач перестав виконувати свої зобов'язання за Договором, виплачуючи щомісячні платежі у погашення кредиту із простроченням терміну їх виплати, а з жовтня 2014 року взагалі перестав виконувати свої зобов'язання за договором частково сплативши кредитний платіж за жовтень 2014 року та взагалі не сплативши платежі в період з листопада 2014 року по липень 2016 року.

З наданого позивачем розрахунку (том 2 а.с. 23-25) вбачається, що станом на 29.07.2016 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за несплаченими платежами за Договором (тіло + відсотки) на суму 493 437,13 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст. 1048, ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до наданого позивачем рахунку-фактури № 00215945 від 01.10.2014 року сума до сплати за жовтень 2014 року становить 13464,89 грн., з яких: тіло кредиту - 5619,11 грн. та відсотки - 7845,78 грн. (том 1, а.с. 42)

Із вказаного вище розрахунку заборгованості за ОСОБА_4 вбачається, що заборгованість за жовтень 2014 року складає 10292,90 грн. (13464,89 - 3171,99).

В той же час платіжним дорученням №106 від 28.11.2014 року відповідач оплатив 4 864, 89 грн., призначення платежу: рах.№00215945 від 01.10.2014 року ( том 2 а.с. 116).

Вказана сума була зарахована позивачем наступним чином:

3 171,99 грн. - за жовтень 2014 року згідно Договору;

1 692,90 грн. - інші витрати відповідно до п. 6.3 Договору.

Відповідно до п. 6.3 Загальних умов кредитування Компанія має право у разі неналежного виконання Позичальником та/або поручителем зобов'язань за Кредитним договором, вживати необхідних, на розсуд Компанії, заходів для забезпечення прав компанії, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з Позичальником. Витрати Компанії на такі дії підлягають відшкодуванню Позичальником у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються окрім іншого, але не виключно, шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ч. ч. 2, 3. ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 8.5. Договору збитки заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням Договору, повинні бути відшкодовані винною Стороною, понад штрафні санкції.

Проте позивачем не надано суду доказів вчинення дій, передбачених п. 6.3 Загальних умов кредитування, на спірну суму 1692, 90 грн., а тому суд 1 інстанції правомірно зарахував суму 4864,89 грн., сплачену відповідачем за платіжним дорученням № 106 від 28.11.2014 року, в рахунок погашення заборгованості за жовтень 2014 року.

Таким чином, суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку, що сума заборгованості за жовтень складає 8600,00 грн., а загальний розмір заборгованості за ОСОБА_4 (тіло + відсотки) складає 491744,23 грн. (493437, 13 - 1 692, 90).

Крім того, відповідно до п. 8.3 Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення Позичальником умов ст. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Позичальник сплачує Компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту Суми кредиту та/або Додат кового кредиту у Кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у Кредитному договорі на момент направ лення Компанією першого листа щодо сплати. Якщо Позичальник у розумний строк після направлення листа продовжує порушувати вказані статті, Компанія направляє другий лист. У такому випадку штраф за порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, складатиме еквівалент 20 Євро чи 25 дол. США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у Кредитному договорі на момент направлення Компанією такого листа. Якщо Позичальник у розумний строк після направлення другого листа продовжує порушувати вказані статті, Компанія має право направити третій лист. У такому випадку штраф за порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 складатиме еквівалент 25 Євро чи 30 дол. США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у Кредитному договорі на момент направлення Компанією такого листа. Позичальник зобов'язується сплатити всі вищевказані штрафи протягом строку відповідно до Контракту або у строки, окремо вказані Компанією.

Відповідно до п. 8.4 Загальних умов кредитування у випадку будь-якого порушення Позичальником вимог статті 5.5 цього Кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення Позичальником договору страхування із страховою компанією, що не авторизована Компанією тощо, Позичальник сплачує на вимогу Компанії штраф в розмірі 15% від Суми кредиту. Зазначені у цій статті штрафні санкції підлягають сплаті Позичальником не пізніше ніж через 7 робочих днів з дня направлення відповідної вимоги Компанією, а у разі дострокового повернення ОСОБА_4 та/або Додаткового кредиту за рішенням Компанії - відповідно до статті 3.3. Якщо Позичальник не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання першої вимоги щодо сплати, Компанія надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. Якщо Позичальник не здійснить оплату протягом вказаного терміну з моменту отримання другої вимоги щодо сплати, Компанія відповідно до статті 3.2 вимагатиме повернення ОСОБА_4 та/або Додаткового кредиту достроково, а також погашення всієї суми заборгованості за Кредитним договором, про що повідомить у відповідній вимозі (повідомленні) про дострокове погашення ОСОБА_4 та/або Додаткового кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача 2190,54 грн. штрафу за порушення умов повернення ОСОБА_4 та 60456,58 грн. штрафу за несплату страхових платежів на користь страхової компанії.

Судова колегія згодна з висновком суду 1 інстанції щодо необґрунтованості нарахування штрафу в сумі 60 456,58 грн., оскільки п. 5.5 та п. 8.4 Загальних умов кредитування не передбачено право нарахування штрафних санкцій за несплату страхових платежів.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу в сумі 2 190,54 грн., то вона також не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено направ лення на адресу ТОВ "Валеком" нагадування щодо несплаченого платежу та рахунка-фактури № 00217489 від 03.10.2014 р. Сума штрафної санкції складає 309,16 грн.; нагадування щодо несплаченого платежу та рахунка-фактури № 00218526 від 16.10.2014 р. Сума штрафної санкції складає 327, 92 грн.; нагадування щодо несплаченого платежу та рахунка-фактури № 00224097 від 04.11.2014 р. Сума штрафної санкції складає 468, 38 грн.; нагадування щодо несплаченого платежу та рахунка-фактури № 00225265 від 18.11.2014 р. Сума штрафної санкції складає 516, 18 грн.; нагадування щодо несплаченого платежу та рахунка-фактури № 00226700 від 04.12.2014 р. Сума штрафної санкції складає 568, 90 грн.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Остання вимога відповідачу щодо порушення умов договору кредиту була складена позивачем 04.12.2014 року. Таким чином, строк позовної давності сплинув у грудні 2015 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.1 Загальних умов кредитування у разі порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення ОСОБА_4 та/або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, Позичальник сплачує Компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування ОСОБА_4 та/або Додатковим кредитом.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 16.10.2014 року по 29.07.2016 року по кожному окремому зобов'язанню. Детальний розрахунок наявний у матеріалах справи (том 2, а. с. 29).

Як зазначено вище, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 06.06.2016 року.

Колегія суддів вважає, що судом 1 інстанції правомірно здійснено перерахунок пені з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та встановлено, що розмір пені за період з 16.06.2015 року 29.07.2016 року складає 13 281,78 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 12 307,05 грн., а також інфляційних витрат у сумі 63472,49 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані відповідачу 3 % річних за період з 16.10.2014 року по 29.07.2016 року по кожному окремому зобов'язанню в сумі 12 307,05 грн. Детальний розрахунок наявний у матеріалах справи (том 2, а. с. 30-31).

Судом 1 інстанції правомірно здійснено перерахунок 3 % річних за вказаний період у зв'язку зі зменшенням суми заборгованості за жовтень 2014 року, про що зазначено вище, в результаті чого сума 3 % річних склала 12 216, 19 грн.

Судом 1 інстанції також перевірено розрахунок інфляційних витрат, здійснений позивачем (том 2, а.с. 31), та вірно встановлено, що розрахунок здійснений без урахування положень абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, судом 1 інстанції правомірно здійснено перерахунок інфляційних витрат по кожному окремому зобов'язанню з урахуванням вищезазначених положень абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , а також з урахуванням зменшенням суми заборгованості за жовтень 2014 року, та правильно встановлено, що інфляційні витрати, які підлягають стягненню, складають 59910,88 грн.

Згідно уточнених позовних вимог, позивач із посиланням на приписи ст.ст. 20, 224 ГК України, ст. 22 ЦК України, пункти 5.5, 5.6, 6.3, 8.5 Договору просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 41941,61 грн., з яких:

- 1502,83 грн. - збитки, понесені у зв'язку з укладанням договору колекторських послуг,

- 12000,00 грн. - збитки, понесені у зв'язку з укладанням договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року та додаткової угоди № 47 від 15.01.2013 року до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року,

- 28438,78 грн. - здійснені позивачем страхові платежі.

Всі суми, зазначені позивачем, він просив стягнути з урахуванням податку на додану вартість, оскільки ТОВ В«Порше МобілітіВ» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються окрім іншого, але не виключно, шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ч. ч. 2, 3. ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 6.3. Договору, у разі неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, позивач має право вживати необхідних, на його розсуд, заходів для забезпечення прав позивача, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з відповідачем. Витрати позивача на такі дії підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.5. Договору збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням Договору, повинні бути відшкодовані винною Стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням умов Договору відповідачем, він був вимушений скористатися своїм правом відповідно до Договору і чинного законодавства почати процедуру звернення стягнення на Предмет застави у примусовому порядку та процесу повернення заборгованості за Договором відповідачем.

Позивач звернувся до спеціалізованих організацій ТОВ В«Юридична компанія В«ОРУМВ» , ТОВ В«Юридичної фірми В«ВернерВ» для супроводження процесу стягнення заборгованості відповідно до Договору та представництва інтересів позивача у суді.

Позивач зазначає, що поніс витрати у зв'язку із супроводженням процесу стягнення заборгованості, що підтверджується наступними документами:

щодо ТОВ В«ОРУМВ» - договором про надання колекторських послуг від 29.03.2011 року (том 1, а.с. 118-125), рахунком - фактурою № 02-1214 від 01.12.2014 року (том 1, а.с. 126), актом здачі приймання наданих послуг № 02-1214 (том 1, а.с. 127), платіжним дорученням № 50007811 від 04.12.2014 року (том 1, а.с. 128);

щодо ТОВ В«Юридична фірма ВернерВ» - договором про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р., додатковою угодою № 47 від 15.01.2013 р. до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р., додатковою угодою № 224 від 10.08.2015 р., заявкою № 523, рахунком-фактурою № 647 (том 1, а.с. 147), актом наданих послуг № 648.

Однак, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення збитків в сумі 1502,83 грн. у вигляді витрат, сплачених ТОВ В«ОрумВ» за договором про надання колекторських послуг не підлягають задоволенню, так як в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), наданому позивачем, вказано у призначенні платежу 1502,83 грн.: за юридично-консультаційні послуги з повернення заборгованості у справі В«ВалеКомВ»ТОВВ» , але не зазначено, які конкретно дії виконувались, обґрунтування наданих послуг, в той час як згідно умов договору з ТОВ В«ОрумВ» : у п. 3.8. (п.п. 3.8.1. - 3.8.4.) встановлено перелік випадків, коли послуги вважаються наданими належним чином, жоден з яких не має місця; відсутні докази передачі ТОВ В«ОрумВ» документів відносно справи ТОВ В«ВалеКомВ» , незрозуміло яким чином визначалася вартість послуг і як це співвідноситься з розділом 6 договору В«Ціна колекторських послугВ» .

10 000,00 грн., сплачені відповідно до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року та додаткової угоди № 47 від 15.01.2013 року до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 року, позивач розцінює як збитки відповідно до п. 6.3 Договору. При цьому, у первісних вимогах вказану суму позивач зазначає як витрати на правову допомогу (том 1 ас. 13).

Дослідивши договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року та додаткову угоду № 47 до нього, суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку, що ця сума має природу витрат на правову допомогу, яка відповідно до закону надається лише адвокатами, і ці витрати стягуються у складі судових витрат в порядку ст. 49 ГПК, а не як збитки.

Так, відповідно до абз. 4 п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК УкраїниВ» за змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 ЗУ В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Крім того, позивач не надав доказів фактичної оплати 12 000,00 грн., а надані документи (акт надання юридичних послуг, рахунок-фактура від 13.05.2016 року, платіжне доручення №50008746 від 27.05.2016 року) свідчать про узгодження позивачем та ТОВ "Юридичною фірмою В«ВернерВ» юридичних послуг на суму 10 000,00 грн., які і були сплачені (реально понесені витрати) без ПДВ.

Також із посиланням на пункти 5.5, 5.6 Договору, позивач просить стягнути з відповідача в якості збитків 28438,78 грн., в тому числі 23 698,98 грн. - суму компенсації витрат по оплаті страхових платежів, та суму ПДВ - 4 739,80 грн.

Відповідно до п. 5.5. Договору, відповідач зобов'язався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань за Договором, протягом усього терміну дії Договору.

Відповідно до п. 5.6. Договору, якщо позичальник в порушення п. 5.5. цього Договору не укладе Договір страхування, компанія на власний вибір укладає такий Договір від власного імені або від імені позичальника.

19.11.2013 року між відповідачем та ПАТ В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 28-0199-13-01008 (том 1, а.с. 195), вигодонабувачем за яким є позивач.

До позовної заяви позивачем додані 8 платіжних доручень про сплату страхових платежів на користь СК В«Українська страхова групаВ» , у тому числі за ТОВ В«ВалеКомВ» , на загальну суму 23698,98 грн. (том 1, а.с. 63, 68, 75, 80, 86, 93, 101, 107)

Згідно з п. 5.6. Договору, в тому випадку, якщо відповідач не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаними в п. 5.5. Договору, відповідач надав згоду і доручив позивачу здійснити від імені і за рахунок відповідача сплату страхових платежів на користь страхової компанії. Відповідач компенсує позивачу витрати, понесені останнім у зв'язку із виконанням даного доручення в порядку, передбаченому пунктом 1.7.3. Договору.

Починаючи з грудня 2014 року відповідачем були порушені зобов'язання, визначені у п. 5.5. Договору щодо сплати страхових платежів на користь страхової компанії ПАТ В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» за Договором страхування на транспорті № 28-0199-13-01008 від 19.11.2013 року.

Станом на момент подання позовної заяви, на виконання п. 5.6. Договору позивачем було сплачено страхові платежі за грудень 2014 року - липень 2015 року на загальну суму у розмірі 23698,98 грн.

Детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (том 2, а.с. 26-27).

Таким чином, сума сплачених позивачем страхових платежів 23698,98 грн. має бути стягнута з відповідача на користь позивача на підставі п. 5.6 Договору.

При цьому, колегія суддів згодна с висновком суду 1 інстанції та вважає, що стягненню підлягає саме реальна сума здійснених платежів, а не сума з урахуванням ПДВ, тобто в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому, як вбачається з наявних матеріалів справи, на забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором 06.12.2013 року між сторонами був укладений договір застави транспортного засобу (реєстр № 3316) (том 1, а.с. 114-117), за яким відповідач, як заставодавець, заставив на користь позивача автомобіль В« Volkswagen TouaregВ» , що придбаний за договором купівлі-продажу № 909555 від 18.11.2013 року, часткову оплату ціни якого в сумі 403 043,85 грн. (що дорівнює сумі кредиту) здійснив позивач 09.12.2013 року.

Як зазначено вище, 19.11.2013 року між відповідачем та ПАТ В«Страхова компанія В»Українська страхова групаВ» (далі - Страхова компанія) був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 28-0199-13-01008, вигодонабувачем за яким є позивач.

Згідно п. 6.4 Загальних умов кредитування у разі настання страхового випадку з майном, переданим у забезпечення зобов'язань позичальника, страхове відшкодування має бути сплачено виключно Компанії або, за попередньою письмовою згодою Компанії, уповноваженим постачальникам послуг (авторизованим сервісним центрам).

17.05.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на перешкоду), в якій автомобіль був пошкоджений. Страхова компанія листом від 03.07.2015 року звернулася до позивача з пропозицією прийняти рішення з питання виплати страхового відшкодування.

10.03.2016 року ТОВ В«Порше МобілітіВ» , як вигодонабувачу за договором страхування від 19.11.2013 року № 28-0199-13-01008, було виплачено страхове відшкодування вартості автомобілю в розмірі 522 679,81 грн., що підтверджується страховим актом № ПСКА-5226 від 10.03.2016 року (том 2, а.с. 13), розрахунком суми страхового відшкодування від 10.03.2016 року (том 2, а.с. 14) та платіжним дорученням від 10.03.2016 року № 4131 на суму 522 679,81 грн. (том 2, а.с. 15)

Згідно довідки ТОВ В«Порше МобілітіВ» від 04.08.2016 року (том 2 а.с. 130) грошові кошти в сумі 522 679,81 грн. зараховані товариством як власний дохід.

Вказані кошти не перераховувались авторизованим сервісним центрам для виконання робіт по відновленню заставного транспортного засобу.

Відповідно до ст.581 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про заставу» у разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

З огляду на викладене, а також те, що позивач до звернення із даним позовом отримав та зарахував у власний дохід суму страхового відшкодування у розмірі 522679,81 грн. та враховуючи черговість оплати за кредитним договором (п. 1.7 Договору), пояснення позивача (том 2 а.с. 204-205), судова колегія вважає, що суд 1 інстанції правомірно зарахував суму страхового відшкодування у розмірі 522679,81 грн. при встановленні боргових зобов'язань відповідача за кредитним договором, у погашення 13281,78 грн. пені, 23 698,98 грн. відшкодування страхових платежів, 485699,05 грн. основного боргу, які позивач вимагав стягнути з відповідача.

Таким чином, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» та стягнення на користь останнього:

- 6045,18 грн. - основна заборгованість (тіло) за кредитним договором № 50010575 від 18.11.2013 року;

- 12216, 19 грн. - 3 % річних;

- 59910,88 грн. - інфляційних втрат.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ТОВ В«Порше МобілітіВ» щодо оскарженого рішення, з підстав, наведених вище у мотивувальній частині цієї постанови.

Як зазначалося вище, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що суд 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення неправильно визначив розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Вказані доводи відповідача заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Позивач первісно звернувся до суду з позовом на суму 1 446 614,83 грн., та сплатив судовий збір в сумі 21 699,23 грн.

02.08,2016 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (том 2, а.с. 76), згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 694720,98 грн. Таким чином, судовий збір, що підлягає сплаті з цієї суми за встановленою ставкою 1,5%, складає 10 420,81 грн.

Позовні вимоги задоволені судом частково в сумі 78172,25 грн., тобто на 11,25% від зменшеної суми позову 694720,98 грн. (78172,25 х 100 : 694720,98 = 11,25), Отже, за приписами ст. 49 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позову - в сумі 1 172,34 грн. (10420,81 х 11,25%= 1172,34). Суд 1 інстанції вказані обставини не прийняв до уваги та стягнув судовий збір у сумі 9014 грн. без врахування розміру задоволених позовних вимог і відповідного обґрунтування розміру стягнутого судового збору.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ» підлягає залишенню без задоволення, оскільки оскаржене рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.16р. по суті є вірним, але це рішення слід змінити в частині стягнення судового збору, зменшивши її до 1172 грн. 34 коп.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ» залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.2016 року у справі № 915/644/16 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції :

« 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ» задовольнити частково.

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВалеКомВ» (54020, м. Миколаїв, пров. Транспортний, 9, ідентифікаційний код 23398755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше МобілітіВ» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В, офіс В«ВВ» , ідентифікаційний код 36422974, адреса для листування: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Юридична фірма ВернерВ» (ОСОБА_5В.), 01001, м. Київ, а/с 199, п/р 26001014076000, філія ПАТ В«ОСОБА_4 ОСОБА_6В» , м. Київ, МФО 300379):

- 6 045,18 грн. (шість тисяч сорок п'ять грн. 18 коп.) - основної заборгованості за кредитним договором № 50010575 від 18.11.2013 року;

- 12 216,19 грн. (дванадцять тисяч двісті шістнадцять грн. 19 коп.) - 3 % річних;

- 59 910,88 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот десять грн. 88 коп.) - інфляційних втрат;

- 1172 (тисячу сто сімдесят дві) грн. 34 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.»

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 02.12.2016 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.