Рішення

від 16.08.2016 по справі 910/6479/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа № 910/6479/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Купава-Укрторг»

про стягнення 499051,28 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 06.04.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (керівник), ОСОБА_3 (довіреність б/н від 16.05.2016 р.)

Обставини справи:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2016 р. було порушено провадження у справі № 910/6479/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Купава-Укрторг» (далі - відповідач) про стягнення 499051,28 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2016 р. справу № 910/6479/16 було передано за підсудністю до господарського суду Київської області (вх. № 1824/16 від 30.05.2016 р.), оскільки судом було встановлено, що юридична особа відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Купава-УкрторгВ» має місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, вул. Тельмана, 37.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2016 р. справу № 910/6479/16 було прийнято до провадження суддею Бабкіною В.М.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником був укладений договір підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р., відповідно до якого відповідач зобов'язувався виконати визначені у договорі види робіт щодо виготовлення продукції (причепа), а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити вказані роботи. На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачеві передплату в сумі 361606,00 грн., в той час як в період з 22.12.2015 р. по 12.03.2016 р. відповідачем, за твердженням позивача, було виконано робіт на суми 38153,63 грн. та 9656,00 грн., у зв'язку з чим на підставі п. 5.3.4 договору замовник надіслав підрядникові вимогу про розірвання договору в односторонньому порядку та про повернення залишку авансу в сумі 313793,37 грн. протягом трьох банківських днів від дня отримання вимоги.

У зв'язку з неповерненням відповідачем коштів, позивач просить суд стягнути з підрядника 313793,37 грн. заборгованості з повернення авансового платежу, 3% річних від суми заборгованості, 185000,00 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Розгляд справи відкладався.

09.06.2016 р. до господарського суду Київської області позивачем була подана заява б/н від 08.06.2016 р. (вх. № 65/16 від 09.06.2016 р.) про забезпечення позову, за змістом якої позивач просить суд у зв'язку з тим, що відповідач не бажає повертати позивачеві кошти, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем, вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на майно відповідача, яке він може відчужити, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду, а саме - на виробничу базу загальною площею 1636,1 кв.м. за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Тельмана, 37, а також на трикімнатну квартиру загальною площею 104,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Заява позивача про забезпечення позову залишена судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивачем у даному випадку не доведено наявності зазначених вище фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову, та не надано відповідних доказів.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі.

13.06.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано відзив б/н від 13.06.2016 р. (вх. № 12380/16 від 13.06.2016 р.) щодо позовних вимог, за змістом якого відповідач заперечує проти позову, зазначаючи про надання суду позивачем підробленого договору, умови якого не були узгоджені обома сторонами.

Так, відповідач стверджує, що подання позивачем даного позову є відволікаючим маневром з метою прикриття вчиненого злочину, а саме - грабіжницького викрадення з території відповідача виготовленого шасі з платформою до автомобільного причепу. За вказаним фактом ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2016 р. зобов'язано Бориспільський відділ поліції внести інформацію про зазначене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому, за твердженням відповідача, до позову надано підроблений договір № 40/12/15В від 22.12.2015 р., в якому позивачем замінено усі сторінки, крім останніх сторінок договору та додатків до нього, на яких містяться оригінальні підписи в.о. генерального директора ТОВ «Купава-Укрторг» та відбитки його печатки. При цьому, текст на сторінках, які замінено, відрізняється від первісного тексту, в якому викладені умови договору, щодо яких було волевиявлення ТОВ «Купава-Укрторг».

Відповідач наголошує, що усі викладені в позові вимоги ТОВ «ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА» ґрунтуються на вигаданих позивачем умовах, на які відповідач ніколи не погоджувався, що підтверджується відсутністю на підмінених сторінках договору підпису в.о. генерального директора ТОВ «Купава-Укрторг», які були на всіх сторінках справжнього договору.

Відповідач у відзиві також зазначає, що факт підроблення договору може бути встановлений шляхом проведення експертизи, оскільки справжній договір друкувався на принтері в офісі ТОВ «Купава-Укрторг», а всі інші подані позивачем сторінки - на іншому невідомому принтері.

Поряд з цим, відповідач стверджує, що відповідно до оригінального тексту договору, щодо якого було волевиявлення ТОВ «Купава-Укрторг», одностороння відмова від договору або його одностороннє розірвання не допускається, відсутні умови про обов'язок підрядника сплачувати 5000,00 грн. штрафу за кожний день затримки виконання робіт, а також позивач мав сплатити відповідачеві передплату в еквіваленті 18000,00 доларів США, що становило 478800,00 грн., і строк виконання робіт (60 днів) розпочинався після внесення цієї суми. Водночас, позивачем було сплачено відповідачеві лише 361606,00 грн., і, відповідно, на переконання відповідача, має місце прострочення самого замовника, а не підрядника.

14.06.2016 р. вказаний вище відзив відповідача надійшов до господарського суду Київської області поштою (вх. № 12519/16 від 14.06.2016 р.).

14.07.2016 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подано письмові пояснення б/н від 14.07.2016 р. (вх. № 14650/16 від 14.07.2016 р.), за змістом яких позивач зазначає, між сторонами 22.12.2015 р. укладений договір підряду № 40/12/15В, в якому відповідно до додатку - Специфікації № 1 сторонами визначена вартість шасі причепу, який складається з металевої рами, осі, коліс, опорних механізмів, опорних коліс, тормозів накату та становить 38156,63 грн. На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 6 від 18.02.2016 р. за дообладнання згідно дод. угоди № 1 від 13.02.2016 р. на загальну суму 9656,00 грн.з ПДВ, відповідачем було дообладнано шасі причепу, що збільшило його вартість та на дату отримання позивачем від відповідача (21.03.2016 р.) вартість шасі причепу становила 47812,63 грн. При цьому позивач наголошує, що відповідачу був направлений для підписання акт прийому-передачі шасі причепу, який відповідач отримав, але відмовився від підписання.

Водночас, позивач звертав увагу суду на те, що відповідачем у відзиві до позову та наданих копіях заяви про вчинення кримінального правопорушення до Шевченківського управління поліція ГУПН України в м. Києві від 10.05.2016 р. та Ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2016 р. по справі № 359/3620/16-к було повідомлено про те, що позивачем було забрано саме шасі з платформою. З огляду на викладене, позивач наголошував на законності та обґрунтованості зазначеної у позові вартості шасі причепу, оскільки відповідач, на думку позивача, не заперечує той факт, що позивачем було отримано шасі з платформою загальною вартістю 47812,63 грн.

Окрім того, щодо обставин укладання договору № 40/12/15В від 22.12.2015 р. позивач зазначив, що на дату подання позовної заяви існував та існує лише один варіант підписаного договору підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р., оригінал якого був наданий представником позивача у судовому засіданні для огляду. Як зазначав відповідач, продукція, яку вони виробляють, є типовою, тому і договори підряду є типовими. На сайті http://kupava.ub.ua/ru/ розміщена інформація щодо торгових кіосків, які виробляє відповідач із зазначеною їх вартістю від 53077,00 грн. до 167392,00 грн. Оскільки причіп, який замовив позивач, суттєво відрізняється за розмірами, якістю матеріалів та оздобленням, зрозуміло, що вартість такої продукції сторонами у договорі була визначена у розмірі 606666,20 грн., у зв'язку з чим укладаючи із відповідачем договір підряду, позивач наполягав внести зміни до запропонованої відповідачем редакції договору підряду. Під час зустрічі, на яку керівник відповідача приїхав з роздрукованими примірниками 2 договорів та проставленими печатками ТОВ «Купава-Укрторг», шляхом тривалих переговорів у договір були внесені зміни, доповнена відповідальність відповідача та більш детально прописані дії відповідача та обов'язковість погодження із позивачем, в результаті чого деякі сторінки договору були замінені у присутності керівника відповідача, після чого договори були підписані керівником позивача, один з примірників якого був переданий та отриманий відповідачем.

Позивач наполягає на тому, що оскільки відповідно до діючої редакції договору штрафні санкції при неналежному виконанні ТОВ «Купава-Укрторг» умов договору є достатньо суттєвими та вагомішими, ніж у типовій формі договору, остання неодноразово обговорювалась, змінювалась шляхом правок, і договір був підписаній у тій редакції, на якій наполягав позивач.

У судовому засіданні 14.07.2016 р. представники відповідача проти наведених вище пояснень позивача заперечували, наголошуючи на тому, що позивачем було замінено першу сторінку специфікації № 1, відтак посилання позивача на обсяги та вартість фактично виконаних відповідачем робіт є необґрунтованими. Щодо посилань позивача на обставини укладання договору, керівник відповідача у засіданні суду категорично заперечував укладання договору на умовах зі змінами, запропонованими керівником позивача, а також заперечував отримання підписаного позивачем примірника договору з умовами, запропонованими позивачем.

27.07.2016 р. до господарського суду Київської області позивачем було подане клопотання б/н від 27.07.2016 р. (вх. № 85535/16 від 27.07.2016 р.) про відкладення розгляду справи, а також клопотання б/н від 27.07.2016 р. про продовження строку розгляду справи, яке було задоволено ухвалою суду від 01.08.2016 р.

01.08.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано пояснення у справі б/н від 01.08.2016 р. (вх. № 15847/16 від 01.08.2016 р.) щодо обставин укладення договору № 40/12/15В від 22.12.2015 р., за змістом яких ТОВ «Купава-Укрторг» зазначало, що позовні вимоги ґрунтуються на направленні позивачем відповідачу повідомлення про розірвання договору підряду від 22.12.2015 р. в односторонньому порядку. Підставами для розірвання договору позивачем визначено порушення відповідачем умов договору підряду щодо строків виконання робіт, а також якості вже виконаних етапів робіт. Проте, відповідно до п. 10.2 договору, одностороннє його розірвання не допускається.

Відповідач наполягає на тому, що пункт 5.3.4 договору, на який позивач посилається як на підставу для розірвання договору, не погоджувався відповідачем у тому вигляді, в якому на нього посилається позивач. Позивач замінив початкові аркуші договору (усі, крім останнього, який був підписаний генеральним директором відповідача з проставленням печатки) - і підклав нові аркуші із вигаданим текстом. При цьому, в судовому засіданні представник позивача не заперечував, що початкові аркуші договору (усі, крім останнього) виготовлені на іншому принтері, у більш пізній час та взагалі за інших обставин. Представник позивача пояснював заміну аркушів внесенням змін до початкової редакції договору, і начебто ці зміни були погоджені обома сторонами договору. Проте, відповідно до п. 11.5 договору, усі виправлення (корективи) за текстом цього договору мають юридичну силу лише при взаємному їх посвідченні представниками сторін та скріпленні печатками сторін. Позивачем не доведено, що умови договору, які містяться на поданих до господарського суду нових аркушах, погоджувалися відповідачем у спосіб, який є загальноприйнятим у діловій практиці - шляхом підписання та проставляння печатки на відповідних аркушах із текстом, що містить умови договору (або в будь-який інший спосіб).

Таким чином, відповідач наголошує на тому, що надані позивачем аркуші «договору» не являють собою одного цілого з аркушами, на яких містяться погоджені відповідачем умови договору. Зокрема, на відміну від аркушів, на яких містяться погоджені відповідачем умови договору, на замінених позивачем аркушах відсутній підпис керівника відповідача та печатка товариства; замінені аркуші не підшиті (не прошнуровані) разом із останнім аркушем, на якому містяться погоджені відповідачем умови договору; умови договору на замінених аркушах суперечать умовам, викладеним на аркуші, на якому містяться погоджені відповідачем умови договору (якщо порівнювати п. 10.2 на останній сторінці договору та п. 5.3.4 в редакції позивача); нумерація пунктів на замінених аркушах не узгоджується із нумерацією на аркуші, на якому містяться погоджені відповідачем умови договору.

На переконання відповідача, за вказаних обставин надані позивачем аркуші без підписів та відбитків печаток сторін договору, без інших доказів погодження відповідачем викладених на них умов, взагалі не можуть вважатися офіційним документом та договором. При цьому, на думку відповідача, саме позивач зобов'язаний доводити, що умови договору, текст яких викладений на аркушах без підпису та печатки іншої сторони, погоджений відповідачем як іншою стороною такого договору.

Крім того, неналежна якість виконаних відповідачем етапів робіт не підтверджена позивачем жодним допустимим засобом доказування (двосторонніми актами виконаних робіт або виявлених дефектів, висновками експерта тощо). Натомість виготовлений відповідачем проміжний результат робіт був викрадений представниками позивача грабіжницьким способом (навіть до тієї дати, яку позивач вважає датою розірвання договору), і перероблений.

Крім того, відповідач не порушував умов договору щодо строків виконання робіт, натомість позивач порушив строки внесення передплати. Так, відповідно до п. 3 Специфікації (додатку № 1 до договору), виконання робіт та їх передача замовнику здійснюється підрядником протягом 60 робочих днів з дати отримання підрядником передплати згідно п. 5 даної Специфікації, а відповідно до п. 5 Специфікації розмір передплати становить еквівалент 18000 доларів США або 478800 грн. (за курсом долару США, погодженим сторонами в п. 4 Специфікації: 26,6 грн. за 1 долар США), і мав бути сплачений у строк до 01.02.2016 р. (не пізніше 41 дня після підписання договору). Проте, позивач перерахував відповідачу лише 361606,00 грн. Таким чином, з урахуванням положень ст. 612 ЦК України, прострочення відповідача не настало у зв'язку із простроченням позивача (невиконанням передбаченого договором обов'язку щодо сплати передплати).

Окрім того, відповідач наголошував, що позивач замінив не тільки початкові аркуші договору (усі, крім останнього, який був підписаний генеральним директором відповідача з проставленням печатки), але й першу сторінку Специфікації (додатку № 1 до Договору).

Крім того, 01.08.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано клопотання б/н від 01.08.2016 р. (вх. № 15846/16 від 01.08.2016 р.) про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено ухвалою суду від 01.08.2016 р.

12.08.2016 р. до господарського суду Київської області відповідачем було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме - довідки про виробничу собівартість продукції, інформаційного запиту до ТОВ «Інтернет інвест», інформаційного запиту до ТОВ «Укрнет», листа-запиту до ТОВ «Лайфселл», а також листування між сторонами.

16.08.2016 р. до господарського суду Київської області відповідачем було подано клопотання б/н від 16.08.2016 р. (вх. № 16874/16 від 16.08.2016 р.) про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи з метою встановлення розміру фактичних витрат, понесених відповідачем у зв'язку з виконанням договору підряду, проведення якої заявник просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Окрім того, 16.08.2016 р. до господарського суду Київської області позивачем було подано письмові пояснення б/н від 16.08.2016 р. (вх. № 16865/16 від 16.08.2016 р.), за змістом яких позивач наголошував на тому, що у позовній заяві ТОВ «ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА» посилається на п. 6.4 договору підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р., відповідно до якого у разі порушення відповідачем строків графіку відповідно до п. 2.1 договору, відповідач сплачує замовнику штраф у розмірі 5000,00 грн. за кожен день затримки. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо дотримання строків (з 25.12.2015 р. по 25.01.2016 р.) по виготовленню базової комплектації причепу (виготовлення платформи, стін, підлоги, стеля) позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафу, проте, нарахування останнього здійснене за період з 18.02.2016 р. з огляду на те, що з 26.01.2016 року по 17.02.2016 року між позивачем та відповідачем були наради, зустрічі та погодження порядку та якості виготовлення конструкції. Оскільки погодження відбувались в усній формі під час зустрічей представників сторін договору та в вигляді листування засобами електронного зв'язку, підтвердити викладені обставини документально у позивача немає можливості, однак, відповідач не заперечує та не спростовує факти, викладені у позовній заяві позивача, а, отже, погоджується з тим, що між представниками сторін постійно відбувались зустрічі та погодження в рамках укладеного договору.

У судовому засіданні 16.08.2016 р. представник позивача позовні вимоги та заяву про забезпечення позову підтримувала у повному обсязі; представники відповідача проти позову заперечували та підтримували подану у справі заяву про призначення експертизи.

У судовому засіданні 16.08.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Звертаючись з даним позовом до суду, ТОВ «ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА» посилається на укладення в якості замовника з ТОВ «Купава-Укрторг» в якості підрядника договору підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р., за умовами якого останній у передбачені договором строки зобов'язувався виконати передбачені договором роботи з виготовлення продукції (причепа), які замовник зобов'язався оплатити в порядку та на умовах, визначених договором.

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору ним було перераховано відповідачеві загалом 361606,00 грн.

Факт перерахування коштів у вказаній сумі підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями, та не заперечується відповідачем.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем строків виконання робіт, встановлених згідно графіку виконання робіт у п. 2.1 договору, на підставі п. 5.3.4 договору заявив відповідачеві про розірвання договору в односторонньому порядку листом № 287 від 14.03.2016 р. та вимагав на протязі 3-х банківських днів повернути невикористаний аванс у сумі 313793,37 грн., оскільки в період з 22.12.2015 р. по 12.03.2016 р. відповідачем було виконано робіт на суми 38153,63 грн. та 9656,00 грн.

Оскільки зазначені кошти повернуто не було, позивач і звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 313793,37 грн. заборгованості з повернення авансового платежу, 3% річних від суми заборгованості, 185000,00 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що позивачем надано до суду підроблений договір, оскільки відповідачем надавалися позивачеві два підписаних з боку відповідача примірники договору іншого змісту, який містив умови, що були погоджені відповідачем. При цьому відповідач категорично заперечував наявність волевиявлення на укладення договору на таких умовах, які містяться у варіанті договору, що наданий позивачем (у тому числі - в оригіналі для огляду суду).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене вище, враховуючи зміст вимог позивача та заперечень відповідача, дослідженню у даній справі підлягає факт укладення сторонами договору підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р. та зміст його умов.

Як з'ясовано судом, жодна із сторін справи не має у своєму розпорядженні примірника оригіналу договору, кожний аркуш якого був би засвідчений підписами керівників сторін та відбитками їх печаток, що надавало б можливість беззаперечно встановити зміст умов договору підряду, який мали намір укласти сторони.

Відповідач надав до матеріалів справи копію договору підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р., з якої вбачається проставлення керівником відповідача, за його твердженням, підпису на кожному аркуші договору.

Варіант договору відповідача містить 7 аркушів, копія останнього з яких містить підписи керівників і печатки обох сторін договору.

Умови договору, викладені на останній сторінці, сторонами не заперечуються.

Окрім того, відповідач надав до матеріалів справи копію додатку № 1 до договору підряду - Специфікацію № 1, на першому аркуші якої, за твердженням керівника відповідача, проставлений його підпис. Специфікація № 1 містить загалом 2 аркуші, останній з яких містить підписи керівників та відбитки печаток сторін, і зміст викладених на цьому другому аркуші умов сторонами не заперечується.

Щодо обставин укладання договору судом з'ясовано наступне.

Як стверджував у судових засіданнях керівник відповідача, підрядником за свого боку був підписаний договір підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р. та два його примірники були передані особисто керівникові позивача для підписання, які залишилися в розпорядженні позивача. Керівник відповідача неодноразово звертався до керівника позивача з проханням повернути один підписаний примірник договору, однак, зі слів керівника відповідача, підписаного договору позивач відповідачеві так і не повернув.

Зазначені обставини будь-якими доказами жодною із сторін справи не підтверджуються.

Натомість позивач наголошував на тому, що на дату подання позовної заяви існував та існує лише один варіант підписаного договору підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р., оригінал якого був наданий представником позивача у судовому засіданні для огляду. За твердженням позивача, під час зустрічі, на яку керівник відповідача приїхав з двома роздрукованими примірниками договору з проставленими на них печатками ТОВ «Купава-Укрторг», шляхом тривалих переговорів у договір були внесені зміни, доповнена відповідальність відповідача та більш детально прописані дії відповідача та обов'язковість їх погодження із позивачем, в результаті чого деякі сторінки договору були замінені у присутності керівника відповідача, після чого договори були підписані керівником позивача, один з примірників якого був переданий та отриманий відповідачем.

Зазначені обставини також жодними доказами не підтверджуються.

Поряд з цим, відповідач наполягав на тому, що позивачем замінено усі сторінки, крім останніх сторінок договору та додатків до нього, на яких містяться оригінальні підписи в.о. генерального директора ТОВ «Купава-Укрторг» та відбитки печатки товариства. При цьому, текст на сторінках, які замінено, відрізняється від тексту, в якому викладені умови договору, щодо яких, за твердженням відповідача, було волевиявлення ТОВ «Купава-Укрторг».

Також відповідач наголошував, що усі викладені в позові вимоги ТОВ «ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА» ґрунтуються на умовах, на які відповідач ніколи не погоджувався, що підтверджується відсутністю на замінених сторінках договору підпису в.о. генерального директора ТОВ «Купава-Укрторг», які були на всіх сторінках договору, що містив волевиявлення відповідача.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що у кожної із сторін договору є власний варіант «договору підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р.», що містить різні його умови.

При цьому жодних належним чином підписаних обома сторонами документів на підтвердження існування відповідних правовідносин за договором підряду між позивачем та відповідачем у даній справі (додаткові угоди про внесення змін до договору, акти виконаних робіт, акти звіряння розрахунків тощо) та виконання його узгоджених умов до матеріалів справи не надано, і, за поясненнями представників сторін, не існує.

Згідно з п. 2.1 договору в редакції, наявній у позивача, виконання робіт та їх передача (передача товару) замовнику здійснюється підрядником протягом 60 робочих днів з дати отримання підрядником передплати згідно Специфікації до даного договору за наступним графіком: базової комплектації причепу (виготовлення платформи, стін, підлоги, стелі) - з 25.12.2015 р. по 25.01.2016 р.; виготовлення та встановлення вікон - 15.01.2016 р. по 07.02.2016 р.; виготовлення та встановлення барної стійки - 15.01.2016 р. по 01.02.2016 р.; виготовлення та встановлення деко даху, лайт боксів, обклеювання фасаду - 01.02.2016 р. по 01.03.2016 р.; виготовлення та встановлення сонцезахисної системи - 25.02.2016 р. по 15.03.2016 р.; внутрішнє оздоблення - 15.02.2016 р. по 01.03.2016 р.; встановлення обладнання - 01.03.2016 р. по 15.03.2016 р.; зовнішнє оздоблення - 15.02.2016 р. по 10.03.20.16 р.; надання відповідної документації, сертифікати - 15.03.2016 р. по 17.03.2016 р.

Поряд з цим, пунктом 2.1 договору в редакції, наявній у відповідача, встановлено, що виконання робіт та їх передача (передача товару) замовнику здійснюється підрядником протягом 60 робочих днів з дати отримання підрядником передплати згідно Специфікації до даного договору. Графіку виконання робіт та змісту їх етапів редакція договору відповідача не містить.

Як зазначено у пункті 1.2 договору в редакціях як позивача, так і відповідача, обсяги та ціна (вартість) робіт, а також технічні специфікації, вимоги по зовнішньому виду та інші вимоги до товару, наводяться в додатках до договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

Додатком № 1 до договору - Специфікацією, в редакції договору позивача, встановлено перелік операцій/одиниць обладнання, які мають бути виконані (поставлені) підрядником. Зокрема, вартість шасі причепу встановлено в сумі 38156,63 грн.

Водночас, додатком № 1 до договору - Специфікацією, в редакції договору відповідача, передбачений інший перелік робіт, а вартість певних позицій не є деталізованою. Так, Специфікація відповідача взагалі не містить окремо визначеної вартості шасі причепу.

Окрім того, у варіанті договору позивача міститься пункт 5.3.4, покладений в основу вимог ТОВ «ЕМОУШН ТУ ГОУ», за змістом якого замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний договір у разі порушення підрядником положень розділу 2 даного договору, про що письмово проінформувати підрядника та вимагати повернення сплачених замовником на рахунок підрядника коштів за договором. В такому випадку договір вважається розірваним від дати отримання підрядником такого повідомлення засобами електронного зв'язку. В інших випадках діє п. 10.2 договору.

Варіант договору як позивача, так і відповідача містить п. 10.2 договору, який розташований на останньому його аркуші, на якому проставлені підписи і печатки сторін. За змістом пункту 10.2 договору одностороння відмова від зобов'язань за цим договором і його одностороннє розірвання не допускаються. Договір може бути достроково розірваний тільки за письмовою згодою сторін, або в порядку, встановленому чинним законодавством України. Водночас, варіант договору відповідача не містить пункту 5.3.4.

Пункт 6.4, на який посилається позивач при нарахуванні штрафу і згідно з яким, у разі порушення підрядником строків графіку відповідно до п. 2.1 договору, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 5000,00 грн. за кожен день затримки, у вказаній редакції міститься тільки у варіанті договору позивача. Варіант договору відповідача містить пункт 6.4 іншого змісту, і не містить пунктів, що встановлювали б відповідальність підрядника у вигляді наведеного вище штрафу.

Слід зазначити, що у відповідності зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору . Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 641 того ж Кодексу передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 646 ЦК України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що до матеріалів справи сторонами не надано доказів укладення договору підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р. у встановленому чинним законодавством порядку, як і доказів погодження обома сторонами його істотних умов, зокрема, в частині видів та обсягів робіт, що підлягали виконанню, а також строків їх виконання.

Таким чином, договір підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р. не є укладеним між сторонами у встановлений законом спосіб.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було здійснено перерахування на користь відповідача коштів на підставі договору, який, як вказано вище, є неукладеним.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За таких обставин, у відповідача існує обов'язок повернути позивачу перераховані ним кошти.

Оскільки позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача частину коштів, сплачених в якості авансу, в сумі 313793,37 грн., то відповідна вимога позивача підлягає задоволенню саме в цій сумі, з урахуванням меж позовних вимог.

При цьому судом залишаються поза увагою посилання відповідача на те, що згідно з довідкою про виробничу собівартість продукції вартість виконаних відповідачем на замовлення відповідача робіт з виготовлення автопричепу складає понад 200000,00 грн., у зв'язку з чим у даній справі підлягає з'ясуванню розмір фактичних витрат, понесених відповідачем у зв'язку із виконанням договору підряду, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, у даному випадку договір підряду є неукладеним. Відповідно, всі дії ТОВ «Купава-Укрторг» щодо виконання робіт з виготовлення автопричепу для ТОВ «ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА» є такими, що вчинялися відповідачем на власний ризик та не на виконання договору, до того ж, за відсутності, як стверджували самі представники відповідача, у останнього будь-якого варіанта договору, підписаного позивачем.

При цьому будь-яких зустрічних вимог до позивача в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, у даній справі ТОВ «Купава-Укрторг» не заявляло.

Відтак, встановлення розміру витрат ТОВ «Купава-Укрторг» на виготовлення спірного автопричепу не входить до предмету доказування у даній справі.

Відповідачем було подано до суду клопотання б/н від 16.08.2016 р. про призначення у даній справі судової бухгалтерської експертизи для з'ясування розміру фактичних витрат, понесених відповідачем у зв'язку із виконанням договору підряду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як зазначено в п.п. 2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

З урахуванням викладеного, господарським судом клопотання відповідача про призначення у даній справі судової бухгалтерської експертизи було залишено без задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 257,91 грн. 3% річних від суми заборгованості, слід зазначити, що згідно з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних залишається судом без задоволення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 185000,00 грн. штрафу, слід зазначити, що за приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Поряд з цим, стаття 546 Кодексу встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Відтак, оскільки договір підряду № 40/12/15В від 22.12.2015 р. є неукладеним, і, відповідно, вчинення сторонами письмового правочину щодо встановлення для відповідача відповідальності у вигляді штрафу в сумі 5000,00 грн. за кожний день прострочення виконання робіт є недоведеним, то і підстави для стягнення з відповідача штрафу є відсутніми.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача 313793,37 грн. безпідставно перерахованих позивачем коштів.

Решта доводів сторін, у тому числі - щодо викрадення позивачем, за твердженням відповідача, шасі з причепом ще до моменту, з якого позивач вважає договір розірваним, щодо наявності листування сторін (зокрема, електронного) з приводу дообладнання причепу та ін., була досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Купава-Укрторг» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Тельмана, будинок 37, код 24257689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМОУШН ТУ ГОУ УКРАЇНА» (01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 40-А, код 39991133) 313793 (триста тринадцять тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 37 коп. безпідставно перерахованих позивачем коштів, 4706 (чотири тисячі сімсот шість) грн. 90 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 22.08.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна