Рішення

від 11.08.2016 по справі 920/568/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.2016 Справа № 920/568/16

За позовом: Селянського (фермерського) господарства «Чисті пруди», смт. Ялта Першотравневого району Донецької області

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 177 389 грн. 81 коп.

Суддя Ю.А.Джепа

Представники сторін:

від позивача - Криворучко В.Ж. (довіреність № 1 від 18.04.2016)

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 05.03.2016)

За участю секретаря судового засідання - А.М.Осокіної

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 177 389 грн. 81 коп., у тому числі 166 200 грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки № 26/11 від 26.11.2015, 11 189 грн. 81 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач у поданому до суду відзиві проти вимог позивача заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача були подані до суду пояснення з урахуванням заперечень відповідача, у яких доводи останнього стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог не визнаються як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Представники сторін підтримали свої позиції з предмета спору, викладені у поданих до суду документах.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2015 між Селянським (фермерським) господарством «Чисті пруди» (позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем у справі) був укладений договір поставки № 26/11.

Згідно з умовами п. 1.1 цього договору відповідач як постачальник зобов'язався передати, а позивач як покупець - прийняти і оплатити товар, у кількості та за цінами, відповідно до накладних та рахунків, що є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 2.1. договору ціна, загальна кількість товару, що підлягає поставці, узгоджуються в замовленнях покупця та рахунках постачальника, та вказуються у видатково-прибуткових накладних, складених та підписаних уповноваженими представниками сторін на підтвердження факту приймання - передачі товарів, та скріплених печатками сторін. Сторони розглядають зазначені накладні, як невід'ємну частину цього договору.

Обов'язки сторін узгоджені у розділі 5 договору № 26/11. Так, постачальник зобов'язується поставляти товар покупцю в термін договірного строку з покупцем з моменту отримання попередньої оплати (п. 4.1); покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар відповідно до термінів, вказаних в п.5.1 цього договору (п. 4.2).

Відповідно до п. 5.1 договору поставки від 26.11.2015 позивач проводить оплату товару у термін від одного до трьох календарних днів з моменту отримання рахунку, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника.

У розділі 6 укладеного договору сторони узгодили терміни та умови постачання товару, у відповідності до якого сторони визначили, що постачальник здійснює постачання товару на умовах (відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року), протягом від трьох до семі банківських днів с моменту отримання попередньої оплати відповідно до замовлень покупця (п. 6.1). Транспортування товару зі складу постачальника забезпечується автотранспортом постачальника до складу покупця: Донецька область, Першотравневий р-н, смт Ялта (п. 6.2). Передача партії товару постачальника проводиться за наявності у представника довіреності на отримання товару, виписаної підприємством. У разі відсутності довіреності на отримання товару у представника покупця, у обов'язковому порядку повноважними представниками сторін підписується двосторонній акт прийому-передачі товару (п. 6.3). Приймання товару за якістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції № П-7 від 25.04.1966, а по кількості - відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 (п. 6.5). Моментом отримання (приймання) товару є дата підпису повноважного представника покупця на накладній, яка не повинна виходити за терміни дії довіреності (п.6.6). Всі ризики, пов'язані з можливою втратою або ушкодженням товарів, переходять до покупця з моменту поставки товарів. Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за накладною (п.6.6).

Відповідно до п.10.1 договір поставки № 26/11 набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31.03.2016, за винятком випадку, якщо до моменту закінчення дії договору не проведений остаточний взаєморозрахунок сторін. У цьому випадку дія договору продовжується до остаточного взаєморозрахунку сторін.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що на виконання умов зазначеного договору згідно рахунку № 83 від 26.11.2015 позивач перерахував відповідачеві передоплату за товар у сумі 166 200,00 грн. згідно платіжного доручення № 61 від 26.11.2015, таким чином, протягом строку від трьох до семи банківських днів з моменту попередньої оплати товар за договором мав бути поставлений позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як зазначав позивач, відповідач свої зобов'язання за договором поставки в частині поставки товару після отримання попередньої оплати не виконав, що призвело до порушення прав позивача.

Як зазначав у відзиві відповідач, товар, обумовлений договором поставки № 26/11, був поставлений відповідачу автомобілем ДАФ (державний номер, НОМЕР_2, напівпричіп НОМЕР_3), однак не був прийнятий вантажоодержувачем (позивачем) за обставин, незалежних від відповідача.

Як пояснював представник позивача, відповідачем був поставлений інший товар ніж обумовлений договором поставки від 26.11.2015, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до Першотравневого райвідділу ГУМВС України в Донецькій області з відповідно заявою.

Моментом отримання товару за умовами укладеного договору поставки є дата підпису повноважного представника покупця (позивача) на накладній, яка не повинна виходити за терміни дії довіреності, умови видачі якої також передбачені умовами цього договору. У разі ж відсутності такої довіреності в обов'язковому порядку повноважними представниками сторін складається двосторонній акт приймання-передачі товару.

Матеріали справи не містять доказів наявності у представника отримувача (позивача) довіреності на отримання товару чи доказів складання двостороннього акут приймання-передачі на виконання умов пункту 6.3 договору поставки. Видаткова накладна №225 від 30.11.2016 про отримання товару (амофос NP 12:582 фас.з доставкою) у кількості 12 т на загальну суму 166200,00 грн. також не містить підпису особи, яка відповідальна за отримання цього товару.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що прийняття товару за договором поставки № 26/11 позивачем відбулось.

Умовами договору передбачено, що прийняття товару за якістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції № П-7 від 25.04.1966. Так, у відповідності до пунктів 14, 16 даної Інструкції прийняття продукції за якістю та комплектністю здійснюється в точній відповідності вимогам стандартів, технічних умов, основним та спеціальним умовам поставки, іншим обов'язковим для сторін правилам, а також згідно супроводжуючих документів, що підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість, рахунок-фактура, специфікації тощо). Відсутність визначених супроводжуючих документів або деяких з них не зупиняє прийняття продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті вказується, які документи відсутні. При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування поставленої продукції, тари чи пакування вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразкам (еталонам), договору чи даним, зазначеним у маркуванні та супроводжуючих документах, які посвідчують якість продукції, отримувач призупиняє подальше прийняття продукції та складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при огляді дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості чи некомплектної продукції в умовах, що попередять погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов'язаний визвати для участі у подальшому прийманні продукції та складання двостороннього акту представника виготовлювача (відправника), якщо він знаходиться в іншому місті, у разі коли це обумовлено основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами чи договором.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, прийняття товару за якістю та кількістю не відбулось, оскільки слідчим відділом Першотравневого відділення поліції Маріупольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області на підставі заяви позивача була вилучена продукція, поставлена ФОП ОСОБА_1 за договором поставки № 26/11.

Таким чином, зауваження відповідача, що товар був прийнятий позивачем з порушенням вимог Інструкції № П-7 не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки факт вилучення співробітниками поліції товару унеможливив його прийняття вантажоодержувачем за вимогами цієї Інструкції.

У відповідності до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до платіжного доручення № 61 від 26.11.2015 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 166 200 грн. 00 коп., але товар у відповідності до умов договору поставки отриманий покупцем не був.

Статтею 693 Цивільного кодексу України покупцю надано право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав цей товар у встановлений строк.

До матеріалів справи позивачем додано копію претензії №17 від 17.03.2016 з вимогою повернути суму отриманої передоплати протягом семи днів від дня отримання претензії; доказів повернення позивачеві суми попередньої оплати матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що товар був у передбаченому договором порядку поставлений позивачу, а також те, що зазначений товар міг бути викрадений або замінений представниками позивача та відповідачу невідома подальша доля даного товару, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.

Так, відповідно до довідки № 500 від 04.12.2015 Першотравневого райвідділу ГУМВС України в Донецькій області, відповідей Маріупольського відділу поліції в Донецькій області № 1010 від 30.12.2015 та № 068/101/01-2016 від 11.02.2016, протоколу огляду місця подій від 02.12.2015 вбачається, що 02.12.2015 СВ Першотравневого ВП Маріупольського ВП в Донецькій області за фактом скоєння шахрайства внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочато кримінальне провадження № 12015050710000749 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою, вчинене у великих розмірах), а 11.01.2016 СВ Першотравневого ВП Маріупольського ВП в Донецькій області прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що відносини між сторонами у справі мають господарсько-правовий характер, однак мішки з хімічною речовиною, вилучені співробітниками поліції за заявою позивача 02.12.215, перебувають на відповідному складі, а з відповідним клопотанням про їх повернення жодна із сторін даного спору до відділу поліції не зверталась.

Враховуючи, що право власності на товар, який позивач вважає доставленим відповідачу згідно умов договору поставки № 26/11, до позивача так і не перейшло, суд вважає за можливе роз'яснити відповідачу як власнику даного товару про його право витребувати у разі необхідності даний товар від органів поліції в порядку кримінального процесу або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Пояснення позивача стосовно того, що він 29.02.2016 звертався до Запорізької філії державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» для визначення складу хімічної речовини, отриманої від відповідача за договором поставки № 26/11, у зв'язку з її можливою небезпекою і що згідно протоколу № 13 досліджень проб зразків мінеральних добрив від 02.03.2016 дана хімічна речовина у складі має вміст азоту 46,0% (що відповідає вимогам ГОСТ 2-2013 «Селітра аміачна»), суд до уваги не приймає, оскільки даними висновками не підтверджується факт того, що на дослідження були передані саме зразки хімічної речовини, яка була поставлена позивачу згідно умов спірного договору. Крім того, вказані зразки були направлені на дослідження через три місяці з дати огляду та арешту вантажу.

Таким чином, на підставі встановлених фактів, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 166200,00 грн. попередньої оплати за договором поставки № 26/11 від 26.11.2015 правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 189 грн. 81 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставами для застосування для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Такі проценти нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України).

Дослідивши зміст договору поставки № 26/11 від 26.11.2015, суд зауважує, що умови даного договору не містять положень стосовно сплати винною стороною відсотків за користування чужими грошовими коштами. Стаття ж 693 ЦК України, на яку посилається позивач, не містить обов'язку сплати відсотків у конкретному розмірі за користування чужими грошовими коштами особою, яка допустила прострочення виконання в частині передачі товару після отримання суми попередньої оплати, а є банкетною нормою.

Твердження позивача стосовно того, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки НБУ, суд вважає безпідставним, оскільки дане твердження не ґрунтується на положеннях діючого законодавства.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 189,81 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 536, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Селянського (фермерського) господарства «Чисті пруди» (87450, Донецька область, Першотравневий район, смт. Ялта, вул. Котовського, 8; код ЄДРПОУ 21983490) 166 200 грн. 00 коп. попередньої оплати за договором поставки № 26/11 від 26.11.2015; 2493 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.08.2016.

Суддя Ю.А.Джепа