Ухвала

від 26.05.2011 по справі 2а/0570/2348/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року справа №2а/0570/2348/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Васильєвої І.А.

суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

за участю представника позивача - ОСОБА_2М.( на підставі довіреності)

представника відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ( на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області та Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/2348/2011 (головуючий і інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання дій неправомірними, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання дій Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 31.01.2011р. № 05-07-10-14/950 «Про відшкодування порушень, виявлених ревізією» неправомірними; скасування вимоги від 31.01.2011р. № 05-07-10-14/950 «Про відшкодування порушень, виявлених ревізією» висунутої Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними пункти 1, 3, 4, 6 вимоги від 31.01.2011р. № 05-07-10-14/950 «Про відшкодування порушень, виявлених ревізією», висунутої Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року позовні вимоги задоволені частково, а саме визнано недійсним пункт 1 вимоги від 31.01.2011 року, визнано частково недійсним пункт 3 вимоги від 31.01.2011 року «Про відшкодування порушень, виявлених ревізією» в частині стягнення з працівників інспекції, зазначених у додатку № 130 до акту ревізії зайво виплачених у 2009 році та січні-лютому 2010 року коштів в загальній сумі 264,87 гривень. Визнано недійсним пункт 4 вимоги від 31.01.2011 року та визнано недійсним пункт 6 вимоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач і відповідач подали апеляційні скарги, а саме позивач просив частково скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року в частині безпідставно проведених додаткових виплат працівникам у вигляду матеріальної допомоги до свят, ювілеїв, щомісячних допомоги при скрутному матеріальному положенні на суму 264872,00 гривень та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Контрольне-ревізійне Управління в Донецькій області просило постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники сторін доводи апеляційних скарг підтримали, надавши аналогічні пояснення, викладеним в апеляційних скаргах.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційних скарг, судова колегія встановила наступне.

Державна інспекція з карантину рослин по Донецькій області зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 28.02.2001р., включене до ЄДРПОУ за номером 00483524, діє на підставі Положення Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області, затвердженого наказом начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України від 17.01.2007р. № 14 (арк. справи 34 - 42, том 1).

У період з 22.11.2010р. по 24.12.2010р. Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Голов КРУ України на ІV квартал 2010р., на підставі направлень від 18.11.2010р. №№ 3616, 3617, 3618, від 19.11.2010р. № 3634, від 30.11.2010р. № 3758 проведена ревізія фінансово - господарської діяльності Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області за 2008, 2009р.р. та завершений звітний період 2010р., за результатами якої складено акт № 07/17/028 від 28.12.2010р. (арк. справи 43 - 90, том 1).

За результатами ревізії позивачу направлена вимога «Про відшкодування порушень, виявлених ревізією» від 31.01.2011р. № 05-07-10-14/950 (арк. справи 11 - 15, том 1).

Пунктом 1 вимоги визначено, що позивачем внаслідок реалізації у 2009р. та за 9 місяців 2010р. платних послуг за розмірами, які не коригувалися на рівень інфляційних змін на підставі даних Державного комітету статистики України, як це передбачено п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2008р. № 578 «Про затвердження переліку платних послуг Державної служби з карантину рослин та розміру плати за їх надання», недоотримано власних надходжень, отриманих як плата за послуги на загальну суму 298,74 тис. грн., що підтверджено проведеними зустрічними звірками у 34 суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим позивач повинен відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість на зазначену суму і виставити рахунки на оплату наданих послуг 34-ом суб'єктам господарювання, стягнути цю суму із суб'єктів господарювання та забезпечити їх надходження на реєстраційний рахунок спеціального фонду інспекції, письмово звернутися до Головної державної інспекції з карантину рослин України, Міністерства аграрної політики України для вирішення питання щодо проведення індексації розміру платних послуг.

Суд першої інстанції стосовно першого пункту вимоги відповідача дійшов висновку що позивачем не порушені вимоги п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2008р. № 578 «Про затвердження переліку платних послуг Державної служби з карантину рослин та розміру плати за їх надання», оскільки обов'язок щодо щорічного проведення індексації розміру плати за послуги, що надаються Державною службою з карантину рослин, на рівень інфляційних змін на підставі даних Державного комітету статистики належить саме Міністерству аграрної політики України, а не позивачу.

З вказаним висновком погоджується судова колегія, оскільки відповідно відповідно до п. 2 постанови КМУ від 25.06.2008 року № 578 Міністерство аграрної політики України повинно забезпечити щорічне проведення індексації розміру плати за послуги, що надаються Державною службою з карантину рослин, на рівень інфляційних змін на підстав даних Державного комітету статистики. Між тим, як встановлено в судовому засіданні та під час перевірки, Міністерство аграрної політики України не проводило індексації розмірів плати за платні послуги, що підтверджується дослідженими доказами /А.С. 165-166 т.1/.

Стосовно вимоги щодо відображення суми 298,74 тис. грн. у бухгалтерському обліку та стягнення зазначеної суми з отримувачів цих послуг судова колегія має зазначити, що вона суперечить чинному законодавству, оскільки дебіторська заборгованість у кредитора виникає внаслідок невиконання боржником зобов'язання в повному обсязі у відповідності до умов договору. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, які підтверджені документально /А.С. 76, 29-142 т.1/, що відповідачем в акті ревізії позивача, а також в довідках зустрічних звірок не встановлено невиконання суб'єктами господарювання перед позивачем своїх зобов'язань у зв'язку з не проведенням коригування цін на індекс інфляції, отже підстави для існування дебіторської заборгованості в сумі 298,74 тис. грн., відображення її у бухгалтерському обліку позивача та стягнення з отримувачів послуг відсутні.

Стосовно вимоги відповідача звернутися до Головної державної інспекції з карантину рослин України, Міністерства аграрної політики України для вирішення питання щодо проведення індексації розміру платних послуг, що надаються Державною службою з карантину рослин, судова колегія зазначає, що порядком складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228 передбачені певні вимоги щодо порядку складання проектів та затвердження кошторисів бюджетних установ. Вищенаведеним порядком не передбачено, що в ході складання проекту кошторису бюджетної установи розпорядники коштів нижчого рівня повинні передбачати рівень індексації розмірів плати за послуги, які надаються ними на платній основі. Норми чинного законодавства та Положення позивача не передбачають обов'язок позивача звертатися до Головної державної інспекції з карантину рослин України та Міністерства аграрної політики України з питання проведення індексації розміру плати за послуги, що надаються на платній основі інспекцією. Чинне законодавство не наділяє Головну державну інспекцію з карантину рослин України та Мінагрополітики України правом чи обов'язком розглядати відповідні звернення.

Спірним пунктом 3 вимоги визначено, що в порушення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» у 2009р. та січні - лютому 2010р. за рахунок коштів спеціального фонду проведено нарахування та сплата працівникам, які не відносяться до категорії державних службовців, додаткових виплат у вигляді матеріальної допомоги (до свят, ювілеїв, щомісячних допомог при скрутному матеріальному положенні тощо) у розмірі більш, ніж один посадовий оклад на рік на загальну суму 264,87 тис. грн.

У зв'язку з чим позивачу висунуто вимогу про стягнення з працівників інспекції, зазначених у додатку № 130 до акту ревізії (арк. справи 117 - 123, том 1) зайво виплачених у 2009р. та січні - лютому 2010р. коштів в загальній сумі 264,87 тис. грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах в загальній сумі 264,87 тис. грн., шкоду у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133 - 136 КЗпП України.

Як встановлено ревізією, виплати здійснені у відповідності до п. 6.1.1. Колективного договору. Проте, відповідно до ст. 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, а підпунктом «б» п. 4 постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» визначено, що керівникам бюджетних установ, закладів і організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, надано право надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

На повноваження підприємств та організацій, які фінансуються з бюджету поширюється дія Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», підпунктом «б» п. 4 якої надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.

Незалежно від того, з якого фонду кошторису (загального чи спеціального) здійснюється виплата матеріальної допомоги, її сумарний розмір для працівника не повинен перевищувати одного посадового окладу на рік. З огляду викладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок що позивачем безпідставно проведено додаткові виплати працівникам у вигляді матеріальної допомоги до свят, ювілеїв, щомісячні допомоги при скрутному матеріальному положенні на суму 264 872,00 грн. За рахунок коштів спеціального фонду, можуть проводитися виплати матеріальної допомоги працівників в межах затвердженого кошторису. Проте зазначений порядок не надає право керівнику бюджетних установ проводити виплату матеріальної допомоги в більшому розмірі, аніж встановленому п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298. Позивач повинен дотримуватися вимог цієї постанови незалежно від джерел виплат матеріальної допомоги. Пункт 3 вимоги відповідача є обґрунтований частково, а саме, в частині, стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах в загальній сумі 264,87 тис. грн., шкоди у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133 - 136 КЗпП України.

Нормами ст.ст. 127, 128 КЗпП України обмежено право керівників підприємств, установ, організацій стягувати з працівників інспекції, зайво отриману матеріальну допомогу, у зв'язку з чим п. 3 вимоги в частині стягнення з працівників інспекції, зазначених у додатку № 130 до акту ревізії (арк. справи 117 - 123) зайво виплачених у 2009р. та січні - лютому 2010р. коштів в загальній сумі 264,87 тис. гривень суперечить чинному законодавству.

Пунктом 4 вимоги визначено, що в порушення п.п. 20, 22, 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228 та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» Інспекції у 2008р. та 2010р. зайво виділені кошти загального фонду Державного бюджету за КПКВ 2801310 «Організація і регулювання діяльності установ в системі агропромислового комплексу» на суму 175,17 тис. грн. (в т.ч. на заробітну плату та нарахування на заробітну плату) внаслідок завищення потреби у бюджетних асигнуваннях через включення в кошториси, розрахунки до кошторисів, що обґрунтовують показники видатків на оплату праці працівників, матеріальної допомоги в розмірах, що перевищують один посадовий оклад на рік, у зв'язку з чим позивач повинен стягнути з осіб, винних у зайвому отриманні коштів зазначену суму у порядку та розмірах ст.ст. 133 - 136 КЗпП України.

Судом першої інстанції встановлено, що помилково в розрахунках зазначалася матеріальна допомога на оздоровлення та соціально-побутові потреби, помножена на 12 місяців року, але фактично матеріальна допомога жодного разу за даний період не перевищувала одного посадового окладу на співробітника (арк. справи 237, том 1). Вказані доводи не спростовані відповідачем у справі. Позивачем необґрунтовано включено у розрахунки заробітної плати до кошторисів та у кошториси за 2008р. та 2010р. видатки на матеріальну допомогу у розмірі, що перевищують один посадовий оклад на рік, що є порушенням п. 20. постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228.

Суть встановленого порушення полягає у порушенні позивачем вимог щодо порядку складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ. Відповідно до спірної вимоги відповідач вимагає від позивача стягнути з осіб, винних у зайвому отриманні коштів шкоду в сумі 175,17 тис. грн. у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133 - 136 КЗпП України, але вищезазначеними статтями КЗпП України встановлений порядок та підстави матеріальної відповідальності працівників підприємств, установ, організацій, винних у заподіянні шкоди такому підприємству, установі, організації, шкода, заподіяна з вини працівників стягується з них у розмірах, встановлених ст.ст. 135 - 136 КЗпП України. Відповідачем не доведено факт того, що зайво виділені кошти були виплачені працівникам Інспекції і цим завдана матеріальна шкода саме Інспекції. На підставі викладеного суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про невідповідність п. 4 вимоги діючому законодавству.

Спірним пунктом 6 вимоги визначено, що позивачем в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. № 332 «Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів» Інспекцією у 2009р. придбано матеріальні цінності за вартістю, що перевищує граничні норми сум витрат на загальну суму 21,47 тис. грн. у зв'язку з чим позивач повинен стягнути з осіб винних у зайвих грошових виплатах шкоду у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133 - 136 КЗпП України. Ревізією встановлено, що при обмеженних витратах на придбання відеотехніки для службових кабінетів граничною сумою 600,00 грн. за одиницю, Інспекцією у листопаді 2009р. придбано для службових кабінетів 7 Інтернет - камер багатофункціональних DСS-2121 вартістю 3 666,50 грн. за одиницю з ПДВ. Розрахунок перевищення міститься в матеріалах справи (арк. справи 238, том 1). Інспекцією на підставі розрахунку видатків на оплату з утримання бюджетних установ на 2009р. (арк. справи 149, том 1) 25.09.2009р. були внесені зміни до кошторису на 2009р. в сумі 44 000,00 грн., які затверджені начальником Укрголовдержкарантину (арк. справи 139, том 1). Інспекцією був направлений лист до УДК у м. Донецьку від 12.11.2009р. № 1147 (арк. справи 137, том 1) з проханням дозволити проведення оплати Інтернет - камер для встановлення на вході та у коридорах офісного приміщення. Платіжним дорученням від 13.11.2009р. № 2277 на суму 43 998,00 грн. (арк. справи 239, том 1) позивач сплатив на користь ТОВ «Фірма «Інформаційні технології» за придбані Інтернет - камери у кількості 12 шт. згідно накладної від 02.11.2009р. № 014819 (арк. справи 240, том 1). Інтернет - камери були придбані для встановлення на вході та у коридорах офісного приміщення. Під час їх розташування, відповідно до вказівки колишнього керівника, їх також було встановлено у кабінетах. Судом першої інстанції встановлено, що під час ревізії Інтернет - камери були демонтовані з кабінетів та встановлені на вході, у коридорах та в класі (арк. справи 152, том 2). Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачем не порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. № 332 щодо встановлених граничних сум витрат на придбання обладнання для службових кабінетів, оскільки придбавалось воно не для службових кабінетів.

Судова колегія вважає, що відповідачем не доведено правомірності спірних пунктів вимоги, а саме - пункту 1, частково пункту 3, пунктів 4, 6.

На підставі викладеного судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення без змін. Інші доводи апеляційних скарг також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Завдяки великому обсягу судового рішення в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної інспекції з карантину рослин по Донецькій області та Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/2348/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/2348/2011 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст виготовлено31 травня 2011 року.

Суддя доповідач Васильєва І.А.

Судді Яманко В.Г.

ОСОБА_6