Рішення

від 16.08.2016 по справі 369/13900/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13900/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М. Провадження № 22-ц/780/4210/16 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В. Категорія 23 16.08.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

16 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-2012» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2016 року у справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-2012» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и л а:

у грудні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є позивач - ОСББ ''Добробут-2012''.

Оскільки відповідач не сплачує кошти за надані їй житлово-комунальні послуги і станом на 01 жовтня 2015 року ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 4579 грн. 42 коп., 2278 грн. 48 коп. - інфляційні нарахування, 217 грн. 77 коп. - нараховані 3 % річних, позивач просив стягнути на свою користь загальну суму заборгованості в розмірі 7 075 грн. 07 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26 вересня 2011 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1

Згідно рішення Боярської міської ради VI скликання чергової 24 сесії від 06 вересня 2012 року «Про передачу на баланс ОСББ «Добробут-2012» багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1» надано згоду про передачу на баланс ОСББ «Добробут-2012» багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Акта приймання-передачі житлового будинку в м. Боярка по вул. Колгоспна, 23/3 на баланс ОСББ «Добробут-2012», КП «Боярське ГВУЖКГ» передало, а ОСББ «Добробут-2012» прийняло на обслуговування житловий будинок по АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.1. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-2012», затвердженого рішенням установчих зборів члена ОСББ «Добробут-2012» від 13 травня 2012 року протокол № 1, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-2012» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків».

Згідно п 1.4. Статуту ОСББ «Добробут-2012» є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатки з власним найменуванням та інші необхідні реквізити.

Пунктом 2.5. Статуту передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків ОСББ «Добробут-2012» має право вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх установлених законом та Статутом Об'єднання платежів. Зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Згідно Статуту діяльність ОСББ «Добробут-2012» регулюється Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, Цивільним, Житловим, Земельним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що між сторонами не укладено договору про надання житлово-комунальних послуг в зв'язку з чим відповідач не несе відповідальності по їх оплаті.

Проте такий висновок суду не відповідає вимогам закону.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Разом із тим законодавче визначення терміну "балансоутримувач", дане в статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", допускає можливість існування різних ситуацій, у тому числі таких, коли багатоквартирний будинок існує, а особи, що має права та несе обов'язки балансоутримувача, немає (власники квартир балансоутримувачами бути не можуть за визначенням, а договір з будь-якою юридичною особою не укладався). За відсутності вирішення в цьому Законі питання про те, хто саме має ці права й обов'язки, застосуванню підлягає частина перша статті 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", зі змісту якої випливає, що функції балансоутримувача до приватизації квартир виконував попередній власник будинку. Він повинен на вимогу об'єднання власників багатоквартирного будинку передати житловий комплекс на баланс об'єднання. Якщо ж немає особи, якій будинок може бути переданий на баланс, попередній власник (територіальна громада та уповноважені нею юридичні особи) змушені продовжувати виконувати функції балансоутримувача.

Передача майна з балансу на баланс відбувається відповідно до Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521. Цей Порядок регулює процедуру передачі житлового комплексу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, з балансу колишнього балансоутримувача.

Так, згідно статуту позивача, зареєстрованого у встановленому законодавством порядку, одним із видів діяльності підприємства є утримання на балансі переданого йому житлового фонду територіальної громади, об'єктів благоустрою та інженерної інфраструктури.

Рішенням Боярської міської ради VІ скликання чергової 24 сесії № 24/1135 від 06 вересня 2012 року багатоповерховий будинко за адресою: вул. Колгоспна, 23/3 в місті Боярка передано на баланс ОСББ ''Добробут-2012''.

Отже, позивач у цій справі є належним балансоутримувачем, якого визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків, а також: разом із суб'єктами господарювання, предметом діяльності яких є надання відповідних послуг та з якими укладено договори зазначеним підприємством, - з ремонту приміщень, будинків, споруд, передбачених пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Оскільки у період з жовтня 2012 року по вересень 2015 року у відповідача виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги, така заборгованість має бути стягнута з відповідача на користь позивача і позов в цій частині грунтується на законодавстві.

Крім того правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких обставин 2278 грн. 48 коп. - інфляційні нарахування, 217 грн. 77 коп. - нараховані 3 % річних також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і в цій частині позов також є обгрунтованим.

Проте не можна погодитись з обгрунтуванням підстав для задоволення позову із посиланням на норми житлового законодавства.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

Так, завданнями житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою: 1) забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло; 2) належного використання і схоронності житлового фонду; 3) зміцнення законності в галузі житлових відносин (ст. 2 ЖК Української РСР).

За змістом ст. 9 ЖК Української РСР житлові права громадян поділяються на три види:

- право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за бажанням громадян грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

- право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

- на гарантію неможливості бути виселеним із займаного жилого приміщення або обмеженим у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У свою чергу, встановивши заборону використання громадянами жилих будинків і жилих приміщень на шкоду інтересам суспільства, законодавець у ст. 10 ЖК Української РСР визначив такі житлові обов'язки громадян:

- дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають;

- використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення;

- додержувати правил користування жилими приміщеннями;

- економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

У Розділі V ЖК України (ст. ст. 189, 190) передбачена відповідальність за порушення житлового законодавства, а саме:

- за неналежне використання житлового фонду та інші порушення житлового законодавства;

- за заподіяння шкоди житловому фонду.

Таким чином, питання оплати житлово-комунальних послуг, у т.ч. і щодо належного виконання відповідних зобов'язань, житловим законодавством не регулюється.

Натомість, відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.

Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Як вбачається з Преамбули Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

За визначенням, наданим у ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).

Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Таким чином на дані правовідносини норми ЖК України не поширюються в зв'язку з чим із цих підстав позов є необгрунтований тому задоволений він з цих підстав бути не може.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-2012» задовольнити .

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2016 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Позов об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-2012» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (02091, Київ, АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-2012» (08150, Київська область, місто Боярка, Києво-Святошинський район, вулиця Колгоспна 23/3, код ЄДРПОУ 38274622, р/р 26002300766551 в АТ «Ощадбанк», МФо 322669) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2012 року по вересень 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (02091, Київ, АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут-2012» (08150, Київська область, місто Боярка, Києво-Святошинський район, вулиця Колгоспна 23/3, код ЄДРПОУ 38274622, р/р 26002300766551 в АТ «Ощадбанк», МФо 322669) судові витрати в сумі 2558 гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів

Головуючий

Судді