Ухвала

від 27.03.2017 по справі 369/13900/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Завгородньої І.М., Писаної Т.О., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут - 2012 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Добробут - 2012 (далі - ОСББ Добробут - 2012 ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є ОСББ Добробут-2012 , однак не сплачує кошти за надані їй житлово-комунальні послуги.

Внаслідок несплати житлово-комунальних послуг утворилась заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2015 року становить 7 075 грн 07 коп. та складається з 4 579 грн 42 коп. - оплата житлово-комунальних послуг,

2 278 грн 48 коп. - інфляційні нарахування, 217 грн 77 коп. - 3 % річних, яку ОСББ Добробут - 2012 просило стягнути з ОСОБА_4

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від

03 червня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСББ Добробут - 2012 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2016 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСББ Добробут - 2012 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2012 року по вересень 2015 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСББ Добробут - 2012 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року зазначено суму боргу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСББ Добробут - 2012 за період з жовтня 2012 року по вересень

2015 року, а саме 4 579 грн 42 коп., 2 278 грн 48 коп. - інфляційних нарахувань, 217 грн 77 коп. - 3 % річних.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних у кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами відсутні договірні відносини, договір про надання житлово-комунальних послуг не укладався, а тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСББ Добробут - 2012 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати таких послуг, включаючи відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Висновки суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень , будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЗаконуУкраїни Прожитлово -комунальніпослуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином , згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Враховуючи, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, за вказаною адресою надавалися житлово-комунальні послуги їх виконавцем ОСББ Добробут - 2012 , яке згідно з рішенням Боярської міської ради від 06 вересня 2012 року є балансоутримувачем вказаного будинку, правильним є висновок апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСББ Добробут - 2012 заборгованості за надані та спожиті за вказаною адресою житлово-комунальні послуги.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

При цьому безпідставними є доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, оскільки навіть за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам, законно та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Попович

І.М.Завгородня

Т.О.Писана