Ухвала

від 30.08.2016 по справі 704/1353/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2083/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 50 Дьяченко Д. О. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г. суддівПодороги В. М., Демченка В. А. при секретаріНаконечній М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області - Ткаченка Олександра Миколайовича на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, третя особа - відділ культури Тальнівської РДА про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_7 та його представника, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

26 жовтня 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, третя особа - відділ культури Тальнівської РДА про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що він працював у Колодистенському сільському будинку культури директором з 01 травня 2003 року, свої трудові обов'язки виконував сумліннно. Однак, розпорядженням сільського голови ОСОБА_15. № 05-КР від 21 вересня 2015 року його було звільнено з займаної посади з 04 вересня 2015 року за прогул без поважних причин (відсутність на робочому місці більше трьох годин 03 вересня 2015 року) за п. 4 ст. 40 КЗпП України. З даним розпорядженням позивач незгідний, своє звільнення вважає незаконним посилаючись на те, що 03 вересня 2015 року він перебував у м. Тальному по службовим справам, а саме необхідно було вирішити питання про проведення експертної оцінки електроінструментів з метою подальшого їх списання, про що було відомо всім працівникам сільської ради, в тому числі і сільському голові ОСОБА_15 яка неодноразово нагадувала про прискорення вирішення вказаного питання.

Крім того, 03 вересня 2015 року близько 17-00 год. він змушений був звернутися до лікаря-стоматолога в зв'язку з зубним болем, що підтверджується відповідною довідкою.

Разом з тим, 08 вересня 2015 року та 15 вересня 2015 року позивач отримав поштою листа за підписом сільського голови ОСОБА_15. № 235 від 03 вересня 2015 року та відповідно № 245 від 09 вересня 2015 року в яких було зазначено, що комісією зафіксовано 03 вересня 2015 року відсутність ОСОБА_7 на робочому місці.

Позивач зазначає, що 28 вересня 2015 року йому було вручено трудову книжку, де міститься запис про те, що розпорядженням сільського голови ОСОБА_15. № 05-КР від 21 вересня 2015 року його звільнено з 04 вересня 2015 року за прогул без поважних причин, однак 03 вересня 2015 року дане розпорядження йому вручено не було.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати незаконним розпорядження № 05-КР від 21 вересня 2015 року про звільнення ОСОБА_9, поновити його на посаді директора Колодистенського сільського будинку культури, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 вересня 2015 року до дня постановлення рішення суду.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 липня 2016 року позов ОСОБА_7 задоволено.

Визнано незаконним розпорядження № 05-КР від 21 вересня 2015 року сільського голови ОСОБА_15. про звільнення ОСОБА_7.

Поновлено ОСОБА_7 на посаді директора Колодистенського сільського будинку культури.

Стягнуто з Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 вересня 2015 року по 20 липня 2016 року.

Стягнуто з Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області в дохід держави судовий збір у розмірі 1 653,60 грн.

В апеляційній скарзі представник Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області - Ткаченко О.М. просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 липня 2016 року як незаконне та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що 01 травня 2003 року відповідно до розпорядження № 08-РК від 30 квітня 2003 року ОСОБА_7 був прийнятий на роботу директором Колодистенського сільського будинку культури по переводу. Графік роботи було встановлено наступний: з 10.00 год. до 12 год. та з 16.00 год. до 22.00 год., вихідні дні неділя та понеділок. Встановлено, що він є членом профспілки Тальнівського районного відділу культури..

Як вбачається з посадової інструкції директора Колодистенського сільського будинку культури, з якою ОСОБА_7 був ознайомлений 23 листопада 2011 року, директор сільського будинку культури призначається і звільняється від займаної посади сільським головою в обов'язковому погодженні з відділом культури Тальнівської районної державної адміністрації.

З Акту перевірки виходу на роботу директора сільського будинку культури с. Колодисте ОСОБА_7 б/н складено комісійно 03 вересня 2015 року вбачається, що комісією в складі працівників та депутата Колодистенської сільської ради при перевірці встановлено відсутність на робочому місці ОСОБА_7 03 вересня 2015 року станом на 10.00 год., на 11.00 год., на 17.00 год., на 18.00 год., на 19.00 год., на 20.00 год., на 21 год..

Відповідно до розпорядження № 05-КР від 21 вересня 2015 року ОСОБА_7 звільнено з 04 вересня 2015 року з займаної посади за прогул без поважних причин (відсутність його на робочому місці більше трьох годин 03 вересня 2015 року) відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. В обгрунтування даного розпорядження покладено вищевказані Акти комісії.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 123-128) суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що позивачем надано обгрунтовані докази в підтвердження його позовних вимог, представником відповідача не спростовано надані докази, тому є всі підстави для захисту порушеного права позивача та задоволення позову.

В апеляційній скарзі (а.с. 134-136) представник апелянта вказав, що судом першої інстанції не правильно дано оцінку наданим доказам по справі, порушено норми матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7.

Перевіряючи обґрунтованість та вмотивованість судового рішення суду першої інстанції, доводів апеляційної скарги, пояснень, наданих сторонами та їх представниками, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 на підтвердження причин відсутності на роботі були надані пояснення та докази, а саме довідка № 84 від 03 вересня 2015 року, згідно якої вбачається, що він був на прийомі у лікаря-стоматолога. Перебування позивача в лікаря-стоматолога 03 вересня 2015 року в період часу з 16.30 год. до 18.30 год. були визнані відповідачем, а тому дана обставина вважається судом встановленою.

Також, як вбачається з інформації, наданої СВ Тальнівського ВП ГУНП в Черкаській області від 28 березня 2016 року № 1764/88/03-16, ОСОБА_7 був допитаний в якості свідка по кримінальному провадженню за № 12015250240000403, яке було відкрито за заявою, що надійшла до Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області 03 вересня 2015 року.

Крім того, відповідно до інформаційного листа № 5640 від 10 вересня 2015 року, наданого Тальнівським РВ УМВС, Колодистенській сільській раді повідомлено, що 03 вересня 2015 року в період часу з 19.00 год. до 21.00 год. ОСОБА_7 знаходився в лісовому масиві, урочищі Колодисте.

Факт перебування ОСОБА_7 03 вересня 2016 року в період часу з 10.00 год. до 12.00 год. у відділі культури Тальнівської РДА підтверджені показами свідків ОСОБА_15 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.

Підсумовуючи вище встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що надані позивачем пояснення та докази поважності причин відсутності ОСОБА_7 03 вересня 2015 року є вмотивовані підтверджуються наданими доказами і не були спростовані відповідачем.

При вирішенні спору, колегія суддів враховує, що посадовою інструкцією директора сільського будинку культури визначено, зокрема і те, що він «здійснює господарську діяльність, розпоряджається матеріальними цінностями, турбується про залучення додаткових коштів, зміцнення матеріально-технічної бази», в тому числі і за межами будинку культури.

Позивач в обгрунтування позовних вимог вказував, що він 03 вересня 2015 року він перебував у м. Тальному по службовим справам, а саме вирішував питання про проведення експертної оцінки електроінструментів з метою подальшого їх списання. Дана поїздка була узгоджена, в тому числі і з головою Колодистенської сільської ради.

Посилання представника апелянта на ту обставину, що відрядження на поїздку в м. Тальне ОСОБА_7 не видавалося, спростовується встановленими обставинами по справі, а саме показами секретаря сільської ради, про те, що відрядження не завжди фіксуються та визнанням відповідачем того факту, що відрядження дійсно не видаються в з'язку з браком коштів на їх оплату.

Крім того, в суді встановлено, що профспілковий комітет працівників культури згідно протоколу № 4 від 12 лютого 2016 року не давав згоди на звільнення ОСОБА_7.

Тому, з урахуванням вище приведених норм чинного законодавства та встановлених в судовому засіданні обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем надано вмотивовані та підтверджуючі докази поважності причин відсутності на робочому місці 03 вересня 2015 року, а тому розпорядження № 05-КР від 21 вересня 2015 року про звільнення ОСОБА_7 з посади директора Колодистенського сільського будинку культури за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України правильно визнано незаконним.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин, висновок суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тобто з дня звільнення до ухвалення районним судом свого рішення є правильним та відповідає вимогам діючого законодавства.

Правильним є і висновок суду в частині стягнення судових витрат, який відповідає встановленим вимогам ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи надані сторонами докази як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, враховуючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем під час розгляду справи надано належні та вмотивовані докази, які дають підстави для задоволення позову та визнання рішення суду законним та обгрунтованим.

Суд першої інстанції розглянув справу в межах позовних вимог та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області - Ткаченка Олександра Миколайовича відхилити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, третя особа - відділ культури Тальнівської РДА про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :