Постанова

від 22.08.2016 по справі 823/792/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року справа № 823/792/16

17 год. 01 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю представників:

позивача - Нор А.Г. за довіреністю,

відповідача - Павленко М.В. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області №86/0000492200 від 17.02.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийнявши податкове повідомлення-рішення відповідач дів з перевищенням своїх повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією і законами України, оскільки на момент його прийняття і надіслання (вручення) позивач не перебував на податковому обліку у відповідача, а тому останній не вправі був здійснювати заходи податкового контролю по відношенню до позивача.

Позивач вказує, що контролюючий орган не мав права приймати податкове повідомлення-рішення, оскільки перевірка призначена на підставі постанови слідчого у межах кримінального провадження. Натомість, відповідно до вимог пункту 36 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок, розпочатих та закінчених після 1 вересня 2015 року, які проводилися у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, предметом яких є податки і збори, та які були розпочаті до набрання чинності Законом України №655-VІІІ, приймаються протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання контролюючим органом обвинувального вироку, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань, або отримання ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, що набрали законної сили.

Позивач вважає, що посадові особи контролюючого органу порушили вимоги Податкового кодексу України, здійснивши позапланову виїзну перевірку, висновки якої оформлені актом №8/23-13/2200/31082518 від 03.02.2016р., будучи обізнаним з відсутністю у позивача оригіналів первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, які відображають результати його господарських взаємовідносин з ПП «ЮНІФОЛ» у лютому 2015 року, з огляду на їх вилучення правоохоронними органами.

Позивач стверджує, що питання, які є предметом даної перевірки вже охоплені під час попередніх перевірок платника податків, а тому відповідачем порушено вимоги абзацу 2 пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України щодо заборони проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Неправомірність таких дій відповідача підтверджено постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.03.2016р. у справі №823/101/16.

Крім того позивач зазначає, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентом ПП «ЮНІФОЛ» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи. Висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив про безпідставність доводів позивача щодо неможливості проведення перевірки посадовими особами відповідача у зв'язку з перереєстрацією позивача за іншим місцем обліку тому, що відповідно до пункту 10.14 розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09 грудня 2011 року після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори.

У запереченнях відповідач звернув увагу, що пункт 36 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки акт перевірки не містить будь-яких відомостей щодо наявності винесеного у кримінальному провадженні № 32014100030000057 обвинувального вироку, що набрав законної сили, або його закриття за нереабілітуючими підставами. Крім того постанова слідчого про призначення позапланової перевірки від 10 липня 2015 року не містить даних щодо наявності кримінального провадження щодо кримінального правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор».

Відповідач стверджує, що під час проведення перевірки позивачем надані наявні у нього первинні бухгалтерські документи. При цьому, складення актів про ненадання документів в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки обумовлено тим, що позивач не надав інших витребуваних документів на підтвердження здійснення господарських операцій та не надав завірених копій документів, оригінали яких досліджені в ході проведення перевірки.

Відповідач зазначив про безпідставність доводів позивача щодо вилучення правоохоронними органами документів бухгалтерського обліку, так як згідно протоколу обшуку від 08.06.2015р., на який у своєму листі посилається платник, відсутні вилучені документи по взаємовідносинах з ПП «Юніфол» у лютому 2015 року.

Також відповідач вказує, що у зв'язку з надходженням постанови слідчого про проведення перевірки позивачу направлено лист № 10698/23-13-2 від 08.09.2015р. "Про надання до перевірки первинних та інших документів", на який позивачем надано відповідь № 2229 від 09.08.2015р. "Щодо запиту про надання до перевірки первинних та інших документів", згідно якої виконання запиту унеможливлює та обставина, що запитувана документація або була вилучена в ході неодноразових обшуків правоохоронними органами або була викрадена. У зв'язку з цими обставинами Золотоніською ОДПІ скаладено акт №112/23-13-2200/31082518 від 09.09.2015р. "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" з питань декларування достовірних даних". За результатами висновків акта від 09.09.15 № 112/23-13-2200/31082518 податкове повідомлення - рішення не приймалось, а відповідно грошове (податкове) зобов'язання позивачу не визначалось.

На думку відповідача, оскільки документальна позапланова виїзна перевірка позивача відповідно до наказу №464 від 07.09.2015р. не проведена, то питання, що є предметом позапланової виїзної перевірки (акт від 03.02.2016р.), не були охоплені жодними із попередніх перевірок.

Щодо посилань позивача на порушення порядку проведення перевірки відповідач зазначив, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Черкаській області Вія С.В. від 14.07.2015р. у кримінальному провадженні №32015250000000022, Золотоніською ОДПІ видано наказ № 464 від 07.09.2015р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин, в тому числі з ПП «Юніфол» (код ЄДРПОУ 32696784) за період з 01.01.2014р. по 30.06.2015р.

У зв'язку з наведеним, посадовими особами відповідача направлено позивачу лист від 08.09.15 № 10698/23-13-22-015 "Про надання до перевірки первинних та інших документів".

На вказаний лист позивач надіслав лист № 2229 від 09.08.2015р. "Щодо запиту про надання до перевірки первинних та інших документів якому повідомив, що виконання запиту унеможливлює та обставина, що запитувана документація або вилучена в ході неодноразових обшуків правоохоронними органами або викрадена.

Як наслідок, Золотоніською ОДПІ складено акти №112/23-13-2200/31082518 від 09.09.2015р. та №206/23-13-2200/31082518 від 25.11.2015р. "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" з відповідних питань.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, постановою слідчого з особливо важливих справ другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві від 10.07.2015р. у кримінальному провадженні №32014100030000057 «Про призначення позапланової податкової перевірки» призначено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» по взаєморозрахунках, зокрема із ПП «Юніфол» за період 2013-2015 роки з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток.

На підставі постанови слідчого посадовими особами Золотоніської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин із ПП «Юніфол» за період з 01.02.2015р. по 28.02.2015р., за результатами якої складено акт №8/23-13/2200/31082518 від 03.02.2016р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 870 759 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №86/0000492200 від 17.02.2016р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 306 138 грн. 50 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням 870 759 грн. та за штрафними санкціями 435 379 грн. 50 коп.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено, що рішенням Державної фіскальної служби України №26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПП від 08.12.2015р. змінено основне місце обліку позивача шляхом його переведення на облік до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС.

Відповідно до пункту 10.14 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011р., після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов'язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата або призначена та контролюючий орган вже повідомив платника податків про її проведення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що посадові особи відповідача мали достатні повноваження для проведення перевірки позивача, з огляду на ту обставину, що про проведення перевірки позивач повідомлявся, а її призначення постановою слідчого передувало зміні місця обліку позивача.

Щодо посилань позивача на порушення контролюючим органом заборони прийняття податкового повідомлення-рішення до набрання законної сили вироком суду, суд зазначає, що згідно пункту 36 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

З наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що прийняття податкового повідомлення-рішення є наслідком винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесення ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами. Проте, наведені положення Податкового кодексу України не містять зв'язку із призначенням перевірки на підставі постанови слідчого та не містять заборони прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а тому суд відхиляє доводи позивача щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення з наведених підстав.

Щодо посилань позивача на проведення перевірки без дослідження первинних бухгалтерських документів, суд звертає увагу, що за даними пункту акту перевірки №8/23-13/2200/31082518 від 03.02.2016р. під час її проведення використані оригінали первинних бухгалтерських документів, таких як товарно-транспортні накладні, видаткові накладні податкові накладні, договір поставки та інші, детальний опис яких міститься в акті перевірки. Крім того платнику податків запропоновано надати додаткові документи для підтвердження правомірності декларування ПДВ за лютий 2015 року по контрагенту ПП «Юніфол», а також їх завірені копії. Однак, посадові особи позивача відмовились надати вказані документи, у зв'язку з чим складено відповідні акти №6/23-13-2200/31082518 від 27.01.2016р. та №7/23-13-2200/31082518 від 27.01.2016р. Таким чином, суд вважає безпідставними наведені доводи позивача, оскільки перевірка проведена за наявності первинних бухгалтерських документів.

Суд також вважає непереконливими посилання позивача на порушення відповідачем пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України щодо заборони проведення документальної позапланової перевірки, за умови, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що контролюючим органом не проводились перевірки позивача з тих самих питань, які відображені в акті №8/23-13/2200/31082518 від 03.02.2016р. При цьому, складення актів про неможливість проведення перевірки позивача №112/23-13-2200/31082518 від 09.09.2015р. та №206/23-13-2200/31082518 від 25.11.2015р. не є свідченням факту проведення перевірки. Навпаки, наведені акти підтверджують ту обставину, що перевірка фактично не відбулась.

Щодо посилань позивача на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/101/16 від 02.03.2016р., як преюдиційне рішення, яке підтверджує неодноразове проведення перевірок позивача, суд зазначає таке.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 14.11.2012 р. за № 2379/12/13-12, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Суд погоджується з доводами відповідача, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Щодо підтвердження первинними бухгалтерськими документами операцій придбання позивачем товарів у ПП «Юніфол», суд враховує, що згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи реальність здійснення зазначених господарських операцій, суд встановив, що між ПП «Юніфол» та позивачем укладено договір поставки №19 від 01.02.2015р. за умовами якого ПП «Юніфол» зобов'язалось передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти і оплатити його вартість. Асортимент та ціна товару узгоджується з покупцем в товарно-транспортній документації, що є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами договору, оплата товару здійснюється у безготівковій формі у строк до 31.12.2025р. в сумі, зазначеній у податковій накладній.

Суд погоджується з висновками акту перевірки №8/23-13/2200/31082518 від 03.02.2016р. щодо непропорційно значного проміжку часу для одержання постачальником оплати вартості товару, що суперечить основній меті здійснення господарської діяльності - отримання прибутку, та є свідченням відсутності намірів учасників правочину на реальне настання наслідків його вчинення.

Суд критично оцінює наявність додаткової угоди укладеної між позивачем та ПП «Юніфол» від 26.02.2015р., якою змінено строки та умови оплати товару, оскільки зазначена додаткова угода не надана під час проведення перевірки разом з договором поставки №19 від 01.02.2015р. Отже, на переконання суду її оформлення здійснено після проведення перевірки та складення акту за її наслідками.

Суд також звертає увагу, що у період з листопада 2014 року по липень 2015 року засновником, керівником та головним бухгалтером ПП «Юніфол» зареєстрована ОСОБА_3 (АДРЕСА_1).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 надала свої пояснення у кримінальному провадженні №32015160000000378, відповідно до яких жодних документів з приводу створення, придбання та перереєстрації ПП «Юніфол» не підписувала і нікого не уповноважувала це робити. Також не відкривала жодних банківській рахунків ПП «Юніфол» (код 32696784) та нікого не уповноважувала це робити; не підписувала установчих, реєстраційних, жодних фінансових, господарських (договорів, податкових чи видаткових накладних, актів тощо) та інших документів від імені цього підприємства. Бухгалтерських (звітів, відомостей, декларацій) документів від імені ПП «Юніфол» не складала, не підписувала та до контролюючих органів не надсилала. Товарів, робіт, послуг від імені ПП «Юніфол» на адресу покупців та постачальників не поставляла (не виконувала, не надавала) та не отримувала.

Як наслідок, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2016р. у справі №522/1866/16-к за наслідками розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №32015160000000378 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

У підготовчому судовому засіданні учасниками кримінального провадження надано суду угоду про визнання винуватості, укладену 14.01.2016р. між прокурором відділу прокуратури Одеської області Чорним Д.М. та підозрюваною ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 472 КПК України. Згідно даної угоди, прокурор та підозрювана дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК України, а також, що підозрювана під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у зазначеному кримінальному провадженні.

Згідно відомостей, які містяться в наведеному вироці незаконна діяльність ПП «Юніфол» полягала у тому, що невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ПП «Юніфол», розрахункові рахунки та печатки, здійснювали документальне оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств-контрагентів, після чого такі документи передавались замовникам «послуг» (підприємствам - вигодонабувачам), з метою ухилення від оподаткування, шляхом незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток, одержання готівкових коштів.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року у справі № 21-421а11 міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З урахуванням наведеного, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ПП «Юніфол» та позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що приватне підприємство «Юніфол» не передавало у власність позивача товарів, а від імені ПП «Юніфол» оформлені бухгалтерські документи та зареєстровані податкові накладні, з метою формування податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 870 759 грн. А тому, ці документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку з податку на додану вартість.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу положень частини 2 статті 71 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні довела належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про незаконність формування позивачем податкового кредиту за лютий 2015 року у зв'язку з включенням до його складу суми податку на додану вартість в розмірі 870 759 грн., а тому відсутні правові підстави для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 29.08.2016р.