Постанова

від 08.11.2016 по справі 823/792/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/792/16 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" звернулося в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 17 лютого 2016 року № 86/0000492200 про збільшення ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 306 138 грн. 50 коп., з яких 870 759 грн. - основний платіж та 435 379 грн. 50 коп. - штрафні санкції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що матеріалами справи не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Юніфол , а питання щодо протиправності призначення та проведення перевірки, вирішується лише на етапі допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на незаконність проведення перевірки, передчасність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, в межах якої її було проведено та зазначає, що наявні в матеріалах справи документи у своїй сукупності в повній мірі підтверджують фактичний рух активів на рахунках позивача внаслідок його господарської діяльності з контрагентом ПП Юніфол за перевіряємий період.

Представник відповідача в судові засідання двічі не з'явився, заперечень не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Державної фіскальної служби України №26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПП від 08.12.2015 змінено основне місце обліку позивача шляхом його переведення на облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (а.с. 28).

На підставі постанови слідчого з ОВС 2 відділу КР СУФР у м. Києві майора податкової міліції ОСОБА_2 про призначення позапланової перевірки у кримінальному провадженні № 32014100030000057 від 10.07.2015 за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 3 ст. 212 КК України, зокрема за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі службовими особами ТОВ "Елсі-А" (контрагента ПП Юніфол ) (а.с. 10-11), наказів № 657 від 28.12.2015, № 9 від 20.01.2015 (а.с. 54, 55) та направлення на перевірку від 28.12.2015 № 403 (а.с. 33) посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість про проведені взаємовідносин з ПП Юніфол за період з 01.02.2015 по 28.02.2015.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 8/23-13/2200/31082518 від 03.02.2016 (а.с. 17-26).

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 870 759 грн.

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №86/0000492200 від 17.02.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 306 138 грн. 50 коп., з яких 870 759 грн. за податковим зобов'язанням та 435 379 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 29).

Податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Юніфол .

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва необґрунтовано погодився з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, у тому числі, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до ч. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з ч. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що матеріали перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27 січня 2015 року у справі № 21-494а14.

Колегія суддів зазначає, що пункт 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України виключено на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків від 17.07.2015 року № 655-VIII, який набув чинності 01.09.2015 року.

Листом Державної фіскальної служби України від 28.08.2015 року № 32067/7/99-99-22-04-02-17 у зв'язку з набранням з 01 вересня 2015 року чинності Закону України від 17 липня 2015 року № 655-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків роз'яснено: …Щодо перевірок, які проводяться (проводились) у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих до набрання чинності Законом № 655, то у цьому випадку податкові повідомлення-рішення за результатами перевірок, розпочатих та закінчених до 01 вересня 2015 року, розпочатих до, але закінчених після 01 вересня 2015 року, а також розпочатих та закінчених після 01 вересня 2015 року, приймаються протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили… .

На думку колегії суддів, відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі, яке набрало законної сили не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2016 року № 2а-1670/7873/11, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2016 року у справі 805/4606/15-а.

Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 17 лютого 2015 року за результатами розгляду кримінального провадження, в рамках якого проведена перевірка, відповідного рішення, зокрема, вироку, ухвали про закриття кримінального провадження, що набрали законної сили прийнято не було.

Таким чином, оскільки постанова слідчого з ОВС 2 відділу КР СУФР у м. Києві майора податкової міліції ОСОБА_2 про призначення позапланової перевірки у кримінальному провадженні № 32014100030000057 прийнята 10.07.2015, до набрання чинності наведених змін у податковому законодавстві, а перевірка податковим органом проведена в період з 29.12.2015 по 27.01.2016, з урахуванням того, що дотепер відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили у кримінальному провадженні, в рамках якого проведено перевірку суду не надано, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП Юніфол було укладено договір поставки № 19 від 01.02.2015 року, за умовами якого ПП Юніфол зобов'язалось передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти і оплатити його вартість. Асортимент та ціна товару узгоджується з покупцем в товарно-транспортній документації, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 74-75).

Також, 01.02.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду до зазначеного договору поставки (а.с. 76).

На підтвердження реальності виконання умов за вказаним договором, позивачем надано суду копії: видаткових накладних від 26.02.2015 № ЮФ00000394, від 27.02.2015 № ЮФ00000395, від 28.02.2015 № 00000396; рахунків фактури від 26.02.2015 № ЮФ 00000403, від 27.02.2015 № ЮФ00000404, від 28.02.2015 № ЮФ 00000405; податкових накладних від 28.02.2015 № 167, від 28.02.2015 № 166, від 26.02.2015 № 165; товарно-транспортних накладних від 26.02.2015 № 39/41, від 26.02.2015 № 394/14, від 27.02.2015 № 394/2, від 27.02.2015 № 395/1, від 28.02.2015 № 395/2, від 28.02.2015 № 396/1, від 28.02.2015 № 394/3, від 28.02.2015 № 394/4, від 28/.02.2015 № 394/5, від 01.03.2015 № 394/6, від 01.03.2015 № 395/3, від 02.03.2015 № 396/2, від 02.03.2015 № 396/3, від 02.03.2015 № 395/4, від 02.03.2015 № 394/7, від 02.03.2015 № 394/8, від 03.03.2015 № 395/5, від 03.03.2015 № 394/9, від 04.03.2015 № 396/4, від 04.03.2015 № 396/5, від 04.03.2015 № 395/6, від 04.03.2015 № 394/10, ВІД 04.03.2015 № 394/11, від 05.03.2015 № 395/7, від 05.03.2015 № 395/8, від 06.03.2015 № 396/6, від 06.03.2015 № 396/7, від 06.03.2015 № 394/12, від 06.03.2016 № 394/13, від 07.03.2015 № 395/9, від 07.03.2015 № 395/10: копії платіжних доручень від 16.03.2015 № 1168, від 17.03.2015 № 1172 (а.с. 77-119, 139-140). За умовами договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.02.2015), оплата товару здійснювалася у безготівковій формі у строк до 31.12.2015 в сумі, зазначеній у податковій накладній.

Згідно товарно-транспортних накладних, послуги з автомобільного перевезення здійснювалися безпосередньо позивачем та ТОВ Транс-Вест-Експедиція .Так, в матеріалах справи наявна копія договору про надання транспортних послуг від 01.03.2012 № 04/12, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ Транс-Вест-Експедиція (виконавець), за умовами якого виконавець зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником або за його вказівкою іншим особам вантаж з пункту (місця) призначення і передавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу та первинні документи, що складалися на його виконання (а.с. 122-138).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаним договором поставки, укладеними між позивачем та ПП Юніфол , оскільки останні відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договорів ПП Юніфол у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та даним контрагентом, недійсними у судовому порядку, а також будь-яких доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача.

Колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02). Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентами.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Чинне законодавство України також не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Крім того, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових виїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. Невиконання зазначених вимог податкового законодавства призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.

Так, постановою Черкаського окружного адміністративного суду України від 02 березня 2016 року у справі № 823/101/16 визнано протиправним та скасовано наказ Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаські області від 28.12.2015 № 657 (а.с. 71-73) (рішення набрало законної сили 23 травня 2016 року) (на підставі якого було проведено перевірку позивача та прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2016 року № 86/0000492200) та визнано протиправними дії Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаські області щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП Юніфол за період фінансового господарської діяльності з 01.02.2015 по 28.02.2015.

Враховуючи протиправність зазначеного наказу відповідача, колегія суддів вважає, що перевірка була проведена з порушенням вимог податкового законодавства, що на думку колегії суддів призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, що також свідчить про протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення відповідача.

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на вирок Приморського районного суду м. Одеси, яким ОСОБА_3 визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн. (а.с. 57-59), оскільки цим вироком не встановлено неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Юніфол у лютому 2015 року. Крім того, на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначений вирок не набрав чинності.

Оскільки в межах зазначеного кримінального провадження № 32015160000000378 та в вироці суду не досліджувалися фінансово-господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" з приводу придбання товарів , в тому числі і номенклатури поставленої від імені ПП "Юніфол", даний вирок не може бути беззаперечним доказом податкових порушень ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" при проведенні даних господарських операцій з придбання товарів та сплати податків, оскільки механізми нарахування та перерахування податків до Державного бюджету не порушені та вчинені відповідно до приписів Податкового кодексу України.

Наявність неправомірної податкової поведінки ПП "Юніфол" або іншого контрагента при поставці товарів не може утворювати негативних податкових наслідків для позивача, за умови, що в його діях не вбачається порушень податкового законодавства.

Таким чином, зазначений вирок не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та ПП Юніфол за період з 01.02.2015 по 28.02.2015.

Тому зазначений вирок суду у кримінальному провадженні, враховуючи частину четверту статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не є обов'язковим для адміністративного суду у цій справі.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2015 року у справі № 802/3927/13-а.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами, що набрали законної сили стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаним контрагентом, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, а тому є підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової, про задоволення позову.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"- задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та ухвалити нову задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 17 лютого 2016 року № 86/0000492200.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.