Постанова

від 21.12.2006 по справі 35/244

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/244

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.12.2006                                                                                           № 35/244

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -Литовченко Н.С. (довіреність № 158 від 16.03.2006)

 від відповідача - Кравчук Л.С. – директор,     Рідзель І.А. (довіреність б/н від 12.12.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління культури Солом"янської районної в м.Києві державної адміністрації

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.09.2006

 у справі № 35/244 (Літвінова М.Є.)

 за позовом                               Управління культури Солом"янської районної в м.Києві державної адміністрації

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобудінвест"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 12498,95 грн.

 Рішенням Господарського суду м.Києва від19.09.2006 у справі №35/244 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що воно прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому заявник вказує на те, що ст. 785 ЦК України встановлена відповідальність відповідача якщо він не виконує обов'язку щодо повернення приміщення у вигляді неустойки і дана неустойка є відповідальністю відповідача за несвоєчасне повернення приміщення, а не за несвоєчасну сплату орендної плати, комунальних платежів та експлуатаційних витрат.

Також позивач зазначає, що сплата чи несплата заборгованості по орендній платі, комунальних платежах та експлуатаційних витратах не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасне повернення приміщення у вигляді неустойки, що встановлена ст. 785 ЦК України.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін. При цьому відповідач вказав на те, що звільнив приміщення та передав його позивачу по акту прийому-передачі. За час фактичного користування орендованим приміщенням належним чином сплатив всі необхідні платежі, таким чином виконав зобов'язання, передбачені п. 3.7. договору суборенди. Також, відповідач вказує на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 ГК України).

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 12 498,95 грн., в тому числі: 3 990,89 грн. орендної плати за договором суборенди № 2-2004 від 14.10.2004, 526,28 грн. плати за електроенергію, комунальні послуги та експлуатаційні витрати та 7 981,78 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення.

В ході розгляд справи в суді першої інстанції позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, у зв'язку із сплатою відповідачем суборендної плати та плати за електроенергію, комунальні послуги та експлуатаційні витрати. В останній заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач поросив стягнути з відповідача лише неустойку за несвоєчасне повернення приміщення в розмірі подвійної суборендної плати за період з листопада 2005 року по 19 червня 2006 року (включно), що становить 7 981,78 грн.

Рішенням господарського суду першої інстанції від 19.09.2006 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно із наявними в матеріалах справи документами відповідач сплатив орендну плату та комунальні платежі за фактичне користування орендованим приміщенням за весь час прострочення повернення приміщення у відповідності до вимог п. 3.7. договору оренди. Таким чином, сторони передбачили можливість несвоєчасного повернення наданого в оренду приміщення, відповідно зазначена норма договору є певним видом забезпечення виконання зобов'язання. За таких обставин стягнення в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є безпідставним та необґрунтованим.

Апеляційний господарський суд із вказаним висновком господарського суду першої інстанції не погоджується, з огляду на викладене.

14.10.2004 між позивачем та відповідачем укладено договір суборенди нежилого приміщення № 2-2004 (далі договір суборенди), за умовами якого позивач, як орендар, на підставі розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 14.10.2004 № 1413 ”Про використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва” передав, а відповідач, як суборендар, прийняв в орендне користування приміщення для адміністративних потреб, за адресою: м. Київ, вул. Західна, 11 (п. 1.1.). Строк дії договору встановлено з 14.10.2004 по 13.10.2005 (п. 8.1.).

Договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 8.2. договору суборенди).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2005 у справі № 36/641, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2006, виселено ТОВ ”Технобудінвест” з приміщення загальною площею 24,0 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Західна, 11, передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення Управлінню культури Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.

Вищевказаними рішенням та постановою встановлено, що договір суборенди припинив свою дію.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, договір суборенди припинив свою дію 13.10.2005 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено.

За умовами ст. 3 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно із п. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 4.11. договору суборенди у разі закінчення строку дії договору або його дострокового припинення відповідач зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт суборенди позивачу у належному стані з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта суборенди без заподіяння йому шкоди з урахуванням зносу за період строку дії договору.

Як свідчать матеріали справи, а саме: акт прийому-передачі приміщення від 19.06.2006, відповідачем було повернуто позивачу орендоване ним приміщення по акту прийому-передачі лише 19.06.2006.

Згідно із п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, відповідач не повернувши позивачу вчасно орендоване ним приміщення по акту прийому-передачі порушив взяті на себе за договором суборенди зобов'язання, чим вчинив правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Згідно із п. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, встановлена п. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є передбаченим чинним законодавством заходом захисту прав позивача в разі невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого ним приміщенням, а тому відповідач вчинивши правопорушення у сфері господарювання у вигляді несвоєчасного повернення орендованого ним приміщення повинен її сплатити.

Отже, оскільки відповідач вчасно свого обов'язку щодо повернення орендованого ним приміщення по акту прийому-передачі не виконав, позивач обґрунтовано нарахував до сплати відповідачу неустойку на підставі п. 2 ст. 785 ЦК України.

Однак, розмір неустойки визначений позивачем у сумі 7 981,78 грн. невірний, чого не заперечує і сам позивач. Відповідно до наданого позивачем та перевіреного апеляційним господарським судом уточненого розрахунку неустойка у розмірі подвійної плати за користування приміщенням становить 6 541,80 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що сторони, встановивши в п. п. 3.7., 3.8. договору суборенди зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату та інші передбачені договором суборенди платежі по день фактичної здачі приміщення по акту, після закінчення дії договору, таким чином, передбачили можливість несвоєчасного повернення наданого в оренду приміщення і відповідно зазначені норми договору є певним видом забезпечення виконання зобов'язання по поверненню орендованого приміщення, виходячи з наступного.

Згідно із п. 3.7. договору суборенди орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачуються відповідачем, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Плата за оренду нараховується: до дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта суборенди позивачу; дати складання акту державним виконавцем про виселення на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 3.8. договору суборенди у випадку закінчення строку дії договору, орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачуються відповідачем по день фактичної здачі приміщення по акту представникам.

Отже, у пунктах 3.7., 3.8. договору суборенди сторонами не визначена відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення орендованого приміщення після закінчення дії договору суборенди, а лише встановлена сплата відповідачем орендної плати та інших передбачених договором суборенди платежів за фактичне користування приміщенням після закінчення дії договору суборенди.

Таким чином, сплата відповідачем орендної плати та комунальних платежів за фактичне користування наданим йому приміщенням згідно із п. п. 3.7., 3.8. договору суборенди не звільняє останнього від сплати передбаченої п. 2 ст. 785 ЦК України неустойки за прострочення виконання свого обов'язку щодо повернення орендованого приміщенням.

Що стосується посилання відповідача на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 ГК України) апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, п. 6 ст. 232 ГК України застосовується лише в тому випадку коли в договорі чи законі не має спеціальної вказівки на період, за який стягується неустойка.

Згідно із приписів п. 2 ст. 785 ЦК України сплата неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю передбачена за час прострочення.

Отже, в даному випадку п. 6 ст. 232 ГК України не підлягає застосуванню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за весь час прострочення відповідачем повернення позивачу орендованого ним приміщення, а саме з листопада 2005 року по червень 2006 року.

Щодо стягнення з відповідача орендної плати за договором суборенди та плати за електроенергію, комунальних послуг та експлуатаційних витрат, то провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.п. 1-1 п. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із сплатою відповідачем суборендної плати та плати за електроенергію, комунальних послуг та експлуатаційних витрат.

Таким чином, з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає зміні

ВСТАНОВИВ:

 Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від19.09.2006 у справі №35/244 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

”Позов задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ”Технобудінвест” (03058, м. Київ, вул. Західна, 11, р/р 26006001949001 в Святошинській філії АТ ”Укрінбанк” в м. Києві, МФО 321756, р/р 260098338 у ВАТ ”Укргазбанк”, МФО 320478, код 30058573) на користь Управління культури Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, пр-кт. Повітрофлотський, 41, р/р 35420008001460 в РВДК Солом'янського району м. Києва, МФО 820019, код 26088647) 6 541,80 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення орендованого приміщення.

В частині стягнення суборендної плати, плати за електроенергію, комунальних послуг та експлуатаційних витрат за договором суборенди № 2-2004 від 14.10.2004 провадження у справі припинити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ”Технобудінвест” (03058, м. Київ, вул. Західна, 11, р/р 26006001949001 в Святошинській філії АТ ”Укрінбанк” в м. Києві, МФО 321756, р/р 260098338 у ВАТ ”Укргазбанк”, МФО 320478, код 30058573) на користь Управління культури Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, пр-кт. Повітрофлотський, 41, р/р 35420008001460 в РВДК Солом'янського району м. Києва, МФО 820019, код 26088647) 110,60 грн. витрат по сплаті державного мита.”

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю ”Технобудінвест” (03058, м. Київ, вул. Західна, 11, р/р 26006001949001 в Святошинській філії АТ ”Укрінбанк” в м. Києві, МФО 321756, р/р 260098338 у ВАТ ”Укргазбанк”, МФО 320478, код 30058573) на користь Управління культури Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, пр-кт. Повітрофлотський, 41, р/р 35420008001460 в РВДК Солом'янського району м. Києва, МФО 820019, код 26088647) 53,26 витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Матеріали справи № 35/244 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.