Постанова

від 06.02.2007 по справі 22/135

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/135

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.02.2007                                                                                           № 22/135

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                     Дегтярюк Л.О.  

 За участю представників:

 від позивача - Черненко С.С. (довіреність № 374 від 17.05.2006)

 від відповідача - повідомлений, але не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодас"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.09.2006

 у справі № 22/135 (Шкурат А.М.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодас"

 про                                                  стягнення 3 121,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від25.09.2006 у справі №22/135 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”ТОДАС” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Винфорт” 2 203,86 грн. основного боргу, 204,34 грн. пені, 550,97 грн. штрафу, 96,79 грн. витрат по сплаті державного мита та 111,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та припинити провадження у справі, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому заявник вказує на те, що господарський суд першої інстанції в порушення ст. 77 ГПК України, не витребував від позивача повного документального підтвердження поставки відповідачу товару та розглянув справу за наявними в ній матеріалами,  в порушення ст. 207 ЦК України не витребував у позивача та не оглянув довіреності чи генеральної довіреності, згідно із якою ТОВ ”ТОДАС” уповноважував Кузьмиченко та Копейку на отримання товару, що свідчить про неповне з'ясування господарським судом першої інстанції матеріалів справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду м. Києва без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач вказує на те, що відповідач під час розгляду даної справи господарським судом першої інстанції проігнорував вимоги ст. 22 ГПК України та належним чином не скористався своїми правами та не виконав встановлені обов'язки, хоча мав реальну можливість.

Також, позивач зазначає, що судом правомірно та обґрунтовано встановлено, що факт поставки товару відповідачу підтверджується товарно-транспортними накладними, на кожній з яких міститься відбиток штампу ”ТОВ ”ТОДАС” ”Склад № 1” і підписи відповідальних осіб, які отримали товар.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвал від 11.12.2006 про прийняття апеляційної скарги до провадження та від 30.01.2007 про відкладення розгляду справи з відміткою про відправку документа, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, та повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень № 260473 та № 260481.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом було заслухано пояснення представника позивача, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 3 121,91 грн., що складається з 2 203,86 грн. заборгованості за отриманий по договору поставки № 1196/05 товар, 550,97 грн. штрафу та 367,08 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2005 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 1196/05 (далі договір), за умовами якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити у відповідності із замовленнями відповідача, а відповідач, як покупець, прийняти по товарно-транспортним накладним чи рахункам-фактурам і оплатити в порядку передбаченому договором, алкогольні напої (п. 1.1. договору).

Відповідач сплачує 100% вартість поставленого товару протягом 21 банківського дня з моменту отримання товару у відповідності з базисом поставки, погодженим сторонами в п. 2.1. даного договору (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору позивач здійснює поставку товару в об'ємі та асортименті, погодженому сторонами по кожній разовій поставці на умовах DDU (склад відповідача) у відповідності з умовами ІНКОТЕРМС-2000.

Тобто, відповідач повинен сплатити 100% вартість поставленого позивачем товару протягом 21 банківського дня з моменту поставки товару на склад відповідача.

Позивач в позовній заяві зазначив про те, що ним на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 203,86 грн., в підтвердження чого надав належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних № РкС1К 3902 від 12.10.2005 на суму 661,13 грн., № РкС1К 4108 від 25.10.2005 на суму 543,60 грн., № РкС1К 4249 від 01.11.2005 на суму 537,79 грн., № РкС1К 4379 від 08.11.2005 на суму 461,35 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі вказує на те, що він не отримував від позивача товар на суму 2 203,86 грн. у період з 12.10.2005 по 08.11.2005.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

З метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 31.01.2007 зобов'язав відповідача надати, зокрема, довідку за підписом директора та головного бухгалтера про оприбуткування чи не оприбуткування продукції на загальну суму 2 203,86 грн.

На виконання вимог вказаної ухвали відповідач надав доповнення до апеляційної скарги вих. № 11 від 05.02.2007, в якому вказав, що нове керівництво ТОВ ”ТОДАС” товар на загальну суму 2 203,86 грн. не приймало, серед документів, отриманих від попереднього керівництва, вказаних в позовній заяві накладних не знайдено.

За умовами договору (п. 2.2.) представник відповідача, пред'явивши належним чином оформлену довіреність, приймає товар по кількості одиниць на складі відповідача і підписує документи про відпуск.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач може здійснити отримання товару без довіреності у випадку, якщо він представить позивачу повідомлення (що є невід'ємною частиною даного договору) за підписом директора і головного бухгалтера про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що приймає товар, засвідчує на документах про відпуск свій підпис про отримання цінностей.

Сторони також підписали доповнення до п. 2.3. договору поставки № 1196/05, в якому зазначили, що відповідач на підставі п. 13 Інструкції ”Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, представив зразок печатки (штампу), яким матеріально відповідальна особа, що приймає товар, засвідчує на супровідних документах (товарно-транспортній накладній, акті, ордері в т. і.) свій підпис про отримання товару, а позивач на основі даної відмітки передає товар відповідачу. Також сторони визначили матеріально відповідальних осіб, а саме: Когут В.І. та Костенко О.В. і зразки їх підписів.

Відповідно до п. 13 Інструкції ”Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Як вбачається із товарно-транспортних накладних № РкС1К 4108 від 25.10.2005 на суму 543,60 грн., № РкС1К 4249 від 01.11.2005 на суму 537,79 грн., № РкС1К 4379 від 08.11.2005 на суму 461,35 грн. на них містяться підписи матеріально-відповідальних осіб відповідача, що одержали товар від позивача посвідчені штампом, представленим відповідачем в доповненні до п. 2.3. договору, а тому твердження відповідача, про неотримання товару за вказаними товарно-транспортними накладними не приймаються апеляційним господарським судом до уваги.

При дослідженні товарно-транспортної накладної № РкС1К 3902 від 12.10.2005 на суму 661,13 грн. апеляційний господарський суд виявив, що на ній підпис матеріально відповідальної особи, яка отримала товар відсутній. Докази отримання відповідачем по даній товарно-транспортній накладній товару позивач не надав, а відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме позивач, стверджуючи про отримання відповідачем товару по вказаній товарно-транспортній накладній, повинен довести цю обставину, чого останній не зробив.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що позивачем поставлено відповідачу товар за товарно-транспортними накладними № РкС1К 4108 від 25.10.2005, № РкС1К 4249 від 01.11.2005, № РкС1К 4379 від 08.11.2005 на загальну суму 1 542,73 грн. (543,60 грн. + 537,79 грн. + 461,35 грн.).

Документи, які б свідчили про сплату відповідачем 1 542,73 грн. вартості отриманого товару  в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і в ході розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за отриманий по товарно-транспортним накладним № РкС1К 4108 від 25.10.2005, № РкС1К 4249 від 01.11.2005, № РкС1К 4379 від 08.11.2005 товар в розмірі 1 542,73 грн.

Згідно із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки відповідач свого обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 1 542,73 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 550,97 грн. штрафу та 367,08 грн. пені за прострочку оплати товару апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 1 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що у випадку прострочки відповідачем оплати товару у відповідності із статтею 3 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочки; у випадку прострочки відповідачем оплати товару більш ніж на 30 днів у відповідно до із статтею 3 даного договору відповідач додатково сплачує позивачу штраф в розмірі 25% від суми неоплаченого в строк товару.

Як було встановлено вище, відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар (прострочена сума) 1 542,73 грн., отже, пеня та штраф підлягають стягненню з відповідача на користь позивача від суми 1 542,73 грн., а саме: 357,82 грн. пені та 385,69 грн. штрафу.

Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає зміні, а позов задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл господарських витрат при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від25.09.2006 у справі №22/135 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

”Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”ТОДАС” (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 14, р/р 26007280110011 в Укрсиббанку в м. Києві, МФО 300733, код 31086004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Винфорт” (65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3 р/р 26000312626 в АБ ”Південний” в м. Одеса, МФО 328209, код 30704028) 1 542,73 грн. основного боргу, 357,82 грн. пені та 385,69 грн. штрафу, 74,69 грн. державного мита та 86,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.”

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 22/135 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.