Постанова

від 30.08.2016 по справі 902/467/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа № 902/467/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 19.07.16 р. у справі № 902/467/16

за позовом : Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19)

до : Комунального підприємства "Добробут Метанівки" (23831, Вінницька обл., Теплицький район, с. Метанівка, вул. Леніна, 59)

про відшкодування збитків в сумі 42 516,90 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.07.2016 р. у справі №902/467/16 (суддя Маслій І.В.) у позові Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Комунального підприємства "Добробут Метанівки" про відшкодування збитків в сумі 42 516,90 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 19.07.2016р. у справі №902/467/16 скасувати прийняти нове рішення про стягнення з Комунального підприємства "Добробут Метанівки" на рахунок держави суму збитків завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 42 516,90 грн.

В апеляційній скарзі Державна екологічна інспекція у Вінницькій області посилається на ту обставину, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку щодо відсутності відсутність підстав для задоволення позову.

Зокрема скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково ототожнено два різних за призначенням дозволів, а саме: дозволу на спецводокористування та дозволу на користування надрами.

Відтак, господарським судом Вінницької області при дослідженні доказів та з'ясуванні обставин нарахування підприємству суми збитків у розмірі 42 516,90 грн., не враховано той факт, що позов пред'явлено за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, а не дозволу на користування надрами, як описано та обґрунтовано в оскаржуваному судовому рішенні. Суд першої інстанції мотивував своє рішення посиланням на норми закону, які не можуть бути застосовані у випадку стягнення збитків за самовільне водокористування при відсутності дозволу на спецводокористування, оскільки в даному випадку необхідно застосовувати ст..44, 48 Водного кодексу України , а не норми ст..23 Кодексу України «Про надра», оскільки Кодекс України «Про надра» регулює питання отримання дозволу на користування надрами (право видобування надр).

З урахуванням вище викладеного, висновки господарського суду Вінницької області необґрунтовані у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 р. апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

25.08.2016 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Добробут Метанівки" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися та не реалізували надане їм процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Відтак, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 272-П від 26.12.2013 р. та направлення № 008 від 14.01.2014, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області 24.01.2014 року проведено планову перевірку додержання Комунальним підприємством "Добробут Метанівки" вимог чинного природоохоронного законодавства, за результатами якої складено ОСОБА_1.

Відповідно до вказаного ОСОБА_1 встановлено, що підприємство займається збиранням, очищенням та розподіленням води для: потреб населення - 300 чол.; дитячого садка, школи, магазину, амбулаторії. Майно що закріплене за підприємством є спільною власністю територіальної громади с. Метанівка. На балансі підприємства знаходяться 2 артезіанські свердловини, 2 водонапірні башти та сільській водогін. Артезіанська свердловина №1152: глибина 100 м. дебіт забору води 3,6 м.куб./год. Артезіанська свердловина №1151: глибина 101 м. дебіт забору води 2,7 м.куб./год. Артезіанські свердловини розміщені на землях запасу сільської ради. Термін дії дозволу на спеціальне водокористування закінчився 24.06.2013 р.

З 25.06.2013 р. Комунальне підприємство "Добробут Метанівки" проводить самовільний забір води. Крім того на водозабірних свердловинах не встановлені водомірні пристрої, облік забору води не ведеться в журналах встановленого зразку, зони суворого санітарного режиму не огороджені, що є порушенням п. 9 ст. 44, ст. 49 та ст. 98 Водного кодексу України.

У зв'язку із виявленими порушеннями на директора КП "Добробут Метанівки" ОСОБА_1, 24.01.2014 р. складено протокол №003767 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 48, 60 КУпАП, за результатами розгляду якого винесено постанову №04/10 від 27.01.2014 р., за якою директора КП "Добробут Метанівки" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 48 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн.

Суму штрафу сплачено у добровільно порядку, що стверджується наявною в справі квитанцією № 10 від 04.02.2014 року.

18.03.2014 року КП "Добробут Метанівки" отримало дозвіл на спеціальне водокористування № 406 терміном дії до 19.02.2017 року.

На запит Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 26.03.2014 року про кількість використаної води з артезіанських скважин за період з 25.06.2013 року по 18.03.2014 року КП "Добробут Метанівки" надало довідку № 1 від 02.04.2014 р., що за запитуваний період ними було використано 2700 м.куб. води.

У подальшому, на підставі акту перевірки, згідно В«Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсівВ» затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20 липня 2009 р. №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 року за №767/16783, проведено розрахунок збитків заподіяних КП "Добробут Метанівки" самовільним водокористуванням на суму 42 516,90 грн. виходячи з обсягу фактично відібраної води, який відповідно до довідки КП "Добробут Метанівки" № 1 від 02.04.2014 р. становив 2700 м.куб.

Враховуючи вище викладене, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства "Добробут Метанівки" про стягнення збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства в сумі 42 516,90 грн.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.151 ГК України порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 19 Кодексу України В«Про надраВ» надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Згідно ч. 1 ст. 23 Кодексу України В«Про надраВ» землевласники та землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Із аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до встановлених в ОСОБА_1 перевірки дебетів забору води по свердловинам, а саме одна свердловина має дебет 3,6 м.куб/год інша - 2,7 м.куб/год, зроблено розрахунок згідно якого максимальний водозабір з двох артезіанських свердловин на добу не перевищує 151,20 м. куб.

Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідач не може нести майнову відповідальність за самовільне використання надрами, оскільки він здійснював використання підземних вод для господарсько-питного водопостачання населення, що не перевищувало 300 кубічних метрів на добу на підставі дозволу на спеціальне водокористування, що з урахуванням приписів частини 3 статті 19 та частини 1 статті 23 Кодексу України В«Про надраВ» звільняє водокористувача від обов'язку отримання спеціального дозволу, та не є самовільним.

Цей висновок цілком узгоджується також з правовою позицією Верховного суду України у постанові від 01 квітня 2015 року в справі № 922/2610/14, в який Верховним судом надано аналіз наведених вище норм законодавства та застосування їх до подібних правовідносин. Наявність окремого нормативного регулювання відносин водокористування та користування надрами зумовлює існування двох дозволів для використання суб'єктами господарювання водних ресурсів, проте видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу для власних господарсько-побутових потреб є правомірним.

Судом відхиляються доводи скарги, що КП «Добробут Метанівки» здійснено видобуток підземної води без відповідного дозволу на спецводокористування, чим порушено норми водного законодавства, оскільки відповідно до ст.23 Кодексу України про надра відповідач вправі здійснювати забір води з підземного горизонту без спеціального дозволу, оскільки використовує воду для своїх господарських і побутових потреб та добовий обсяг спожитої води не перевищує 300м3.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. В«Про судове рішенняВ» зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 19.07.16 р. у справі № 902/467/16 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №902/467/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.