Постанова

від 29.08.2016 по справі 922/2104/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р. Справа № 922/2104/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

1-го відповідача: не з'явився;

2-го відповідача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 0107.16 р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Транснова" (вх. № 2227Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.06.2016 р. у справі № 922/2104/16

за позовом фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків до відповідача 1: фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Транснова", м. Харків провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2016 р. у справі 922/2104/16 (суддя Ємельянова О.О.) вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони внесення змін до складу відомостей про засновників ТОВ "Транснова" код ЄДРПОУ 32251730 до державних реєстрів.

Стягувачем за цією ухвалою визначений ОСОБА_2 (61027, АДРЕСА_1).

Боржниками за цією ухвалою визначено:

1. ОСОБА_4 (61027, АДРЕСА_1);

2. ТОВ "Транснова" (61022, м. Харків, пр. Правди, буд. 7, літ. "А-6", ЄДРПОУ 32251730).

В подальшому, ухвалою господарського суду Харківської області від 15.08.2016 р. у даній справі скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2016 р. у справі № 922/2104/16.

ТОВ "Транснова" із даною ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми процесуального права, що згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для її скасування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.08.2016 р.

В судове засідання, призначене на 29.08.2016 р. представники позивача та 1-го відповідача не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення позивача та 1-го відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу 2-го відповідача за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції у винесенні ухвали від 30.06.2016 року виходив з таких обставин, що забезпечення позову попередить майбутні порушення прав і законних інтересів позивача та забезпечить реальне виконання рішення суду.

Проте, погодитись з такими висновками суду не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладанням арешту на майно, що належить відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії (стаття 67 ГПК України в редакції на дату прийняття оскаржуваної ухвали).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у пункті першому постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Такої ж правової позиції щодо вирішення питання про забезпечення позову дотримується і Верховний Суд України (пункт 45 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Отже, єдиною підставою забезпечення позову статтею 66 Господарського процесуального кодексу України визначено гарантію реального виконання рішення господарського суду. У свою чергу, заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення).

У спірних відносинах предметом позову є вимога про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства про зміну складу засновників. Відтак, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони товариству вносити зміни до складу відомостей про засновників ТОВ "Транснова" до державних реєстрів не перебуває у логічному та наслідковому зв'язку з предметом заявленої позовної вимоги.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, наведеного не врахував, не дослідив, яким чином невжиття такого заходу забезпечення позову, у випадку задоволення позовних вимог, утруднить виконання або призведе до неможливості виконання рішення суду у справі чи яким чином його вжиття забезпечить фактичне виконання рішення суду.

Крім того, під час винесення ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції, не звернув уваги на відсутність доказів, підтверджуючих необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Транснова" здійснювати дії стосовно проведення змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Місцевим господарським судом не надано оцінку тому факту, що відповідно до відомостей які містяться у відкритій мережі інтернет на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (https://usr.minjust.gov.ua/ua), єдиним засновником (учасником) ТОВ "Транснова" є ОСОБА_5, а не ОСОБА_2, як зазначено в позовній заяві позивачем.

Отже, судом першої інстанції не здійснено оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову, не враховано принципу забезпечення збалансованості інтересів інших учасників товариства, а саме ТОВ "Транснова".

Викладене приводить колегію суддів до висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином не досліджувалась адекватність вжитих ним заходів у співвідношенні права (інтересу) позивача, на захист якого подано позов у даній справі, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти відповідні дії.

Вжитий місцевим господарським судом оскаржуваною ухвалою господарського суду захід забезпечення позову жодним чином не спроможний забезпечити фактичне виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову, оскільки судове рішення про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю "Транснова", не потребує його фактичного виконання у порядку, передбаченому статтею 115 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, судова колегія вважає, що обрані заходи забезпечення позову не пов'язані із предметом спору та можуть впливати на господарську діяльність товариства, а відтак безпідставно застосовані судом першої інстанції.

Зокрема, заборонивши відповідачу вчиняти дії щодо внесення змін до установчих документів, місцевий суд всупереч вимогам статті 67 ГПК України вирішив питання, які стосуються внутрішньої діяльності товариства, та обмежують права учасників ТОВ "Транснова".

Отже, виходячи з досліджених апеляційним господарським судом матеріалів оскарження ухвали по справі та наведених вище положень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у спірних відносинах підстав для застосування статті 66 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, за приписами статті 33, 66 ГПК України заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16).

При цьому, виходячи з пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16, про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, тоді як саме лише посилання в заяві на потенційну можливість здійснення відповідачем дій без наведення відповідного обґрунтування не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Незважаючи на це, у заяві не міститься посилання на будь-які докази, що свідчать про намір відповідача щодо порушення корпоративних прав заявника.

Відтак, відсутні належні й достатні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони внесення змін до складу відомостей про засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Транснова" до державних реєстрів.

Окрім того, надаючи правову оцінку оскарженій ухвалі, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову були застосовані судом із порушенням приписів територіальної підсудності.

Так, 30.06.2016 р. позовне провадження, в межах якого були застосовані заходи забезпечення позову, було порушене господарським судом Харківської області.

Відповідно до приписів ст. 16 ГПК справи даної категорії (корпоративні спори) розглядаються за правилами виключної підсудності - за місцем розташування юридичної особи відповідно до даних ЄДРПОУ.

Колегією суддів достовірно встановлено, що як на день порушення провадження, так і на день винесення даної постанови місцем розташування ТОВ «Транснова» - є м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б. Таким чином, вирішення спору повинно відбуватися у господарському суді м. Києва.

Саме з цієї причини ухвалою місцевого господарського суду у даній справі від 15.08.2016 р. справу направлено по підсудності до господарського суду м. Києва.

Колегія суддів зазначає, що виконання вимог щодо підсудності спору відповідає приписам закону, а встановлений колегією суддів факт забезпечення позову із порушенням вимог територіальної підсудності є самостійною підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів до забезпечення позову у місцевого господарського суду були відсутні, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 30.06.2016 року скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься ухвала господарського суду Харківської області від 15.08.2016 р., якою скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2016 р. у справі № 922/2104/16.

Вирішуючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить із того, що скасування судом першої інстанції застосованих заходів забезпечення позову не впливає на апеляційний розгляд апеляційної скарги по суті, оскільки предметом апеляційного провадження є ухвала як процесуальний документ, який може бути скасований лише судом апеляційної інстанції або касаційної інстанції.

Крім того, колегія суддів враховує, що касування заходів забезпечення позову судом першої інстанції не призводить до автоматичної втрати сили застосованих заходів, оскільки доказів її виконання не надано.

Також колегія суддів враховує, що оскаржувана ухвала і заходи забезпечення позову діяли певний час - з моменту винесення ухвали про забезпечення позову і до моменту скасування місцевим господарським судом заходів забезпечення позову, і могли призвести до певних правових наслідків. Таким чином, приходячи до висновку про безпідставність застосування цих заходів, суд апеляційної інстанції повинний застосувати всіх заходів щодо усунення негативних наслідків, які могли виникнути під час виконання цієї ухвали.

В силу викладеного колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги по суті є її обов'язком.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 19.07.2016 р. по справі № 922/1177/16.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Транснова" на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.06.2016 р. у справі № 922/2104/16 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.06.2016 р. у справі № 922/2104/16 скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 61027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транснова" (код ЄДРПОУ 32251730, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, 03164) 1378, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.