Рішення

від 26.08.2016 по справі 370/198/16-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 35

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2016 р. Справа № 370/198/16-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Устимчук М.Ю., при секретарі Захарченко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Макарів цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Альтернатива-Новий Дім» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та відшкодування завданої шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПП «Альтернатива-Новий Дім» звернулось до Макарівського районного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.06.2016 року) просили визнати недійсним акт про відновлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу межових знаків власнику земельної ділянки від 11.06.2015р., відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом демонтажу межових знаків земельної ділянки та польових доріг, які були встановлені на підставі акту про встановлення на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки від 16.03.2016р.,зобов'язати відповідача здійснити відновлення меж земельної ділянки та стягнути з відповідача майнової шкоди в розмірі 3328,48 грн., стягнути сплачений судовий збір

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказував на те, що ПП «Альтернатива-Новий Дім» є сільськогосподарським підприємством, котре здійснює свою діяльність шляхом вирощування зернових, бобових та інших культур на орендованих земельних ділянках, які розташовані на території Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області. Так, 11.06.2015р. відповідачем по справі ОСОБА_1 було складено Акт про відновлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу межових знаків власнику земельної ділянки від 11.06.2015р. щодо належної йому земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, а також щодо земельної ділянки його дружини ОСОБА_2 (кадастровий номер ділянки НОМЕР_2). Акт про відновлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу межових знаків власнику земельної ділянки від 11.06.2015р. є правочином в розумінні ч. 1 ст. 202, адже він спрямований на набуття права безперешкодного проїзду Відповідача до своєї земельної ділянки та права самостійно господарювати на своїй земельній ділянці, котра має встановлені чіткі межі. А тому вказаний акт має бути визнано недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України, оскільки його було складено з порушеннями норм пунктів 1.3 та 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Держкомзему України від 18.05.2010р. №376, а форма самого акту не відповідала типовій формі документа, яка затверджена згаданою Інструкцією. Також представник позивача вказував на те, що відповідачем було завдано позивачу матеріальної шкоди в розмірі 3328,48 грн., яка полягала в тому, що відповідач по незаконно винесеній польовій дорозі виїхав за допомогою трактора Т-40 з використанням причепу на засіяні позивачем поля, чим знищив частину посівів кукурудзи на площі 0,2105 га.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.06.2016 року ) підтримав, викладене у позові підтвердив .

Відповідач ОСОБА_1 та його представник Ганенко Роман Андрійович у судовому засіданні проти позову заперечили, вказували на те, що оскаржуваний акт про відновлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки не є правочином, оскільки складання та підписання акту про відновлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки не має наслідком набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Також вказували на те, що представником позивача не доведено факту порушення прав чи інтересів позивача оскаржуваним актом, не доведено належними доказами як факту завдання матеріальної шкоди, так і її розміру.

Третя особа без самостійних вимог,на стороні відповідачка , яка була залучена до справи за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 до зали суду не прибула, хоча належним чином була повідомлена.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач по справі Приватне підприємство «Альтернатива-Новий Дім», яке займається вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур ( а.с. 10) станом на 01.01.2016 року має в користуванні на умовах оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області 1225,9461 га, що підтверджується Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, а також договорами оренди, які подані до матеріалі справи. ( а.с. 24-39, 63)

Відповідач по даній справі ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,9602 га, яка розташована на території Вільнянської сільської ради та призначена для ведення особистого селянського господарства (згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрованого 06.05.2009р. за НОМЕР_4). Власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1,7499 га є його дружина - ОСОБА_2 (згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, зареєстрованого 06.05.2009р. за НОМЕР_6).

( а.с. 75,76)

Починаючи з 2010 року земельні ділянки відповідача та третьої особи використовуються позивачем по справі - приватним підприємством «Альтернатива-Новий Дім» - без погодження з їх власниками, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладали із вказаним підприємством договорів оренди зазначених земельних ділянок, що не заперечується представником позивача.

У 2015 році після чергової суперечки з працівником підприємства агрономом ОСОБА_6, останній вказав відповідачу про необхідність визначення в натурі (на місцевості) меж згаданих вище земельних ділянок з метою визначення їх точного розташування, що також не заперечується сторонами по справі.

У червні 2015р. відповідач звернувся до ТОВ НВФ «Кадастр-Геоматика», спеціалістами якого за результатами виконання робіт із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було складено оскаржуваний Акт про відновлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки від 11.06.2015р. згаданою землевпорядною організацією.( а.с. 11)

15.03.2016р. ТОВ «Земля Полісся» на замовлення відповідача ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 було повторно виконано роботи із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_1 та НОМЕР_2. При цьому позивач по справі - ПП «Альтернатива-Новий Дім» - був належним чином повідомлений про дату виконання робіт із землеустрою листом ТОВ «Земля Полісся», який було отримано представником підприємства 10.03.2016р., що не заперечувалось представником позивача.( а.с. 87-98)

Під час виконання робіт із відновлення меж земельних ділянок відповідача, окрім представників позивача, були також присутні представник Вільнянської сільської ради та інспектори Державної інспекції сільського господарства у Київській області, якими 15.03.2016р. було складено акт №А4/206 перевірки дотримання вимог земельного законодавства. ( а.с. 90)

В той же час представники позивача, які були присутніми під час складання акту про встановлення на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки від 15.03.2016р., відмовились від підписання вказаного акту, оскільки його форма на їх думку не відповідала вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376, і акт не містив графи для підпису чи зауважень суміжних землевласників (користувачів земельних ділянок). Це слідує з пояснень представника ОСОБА_4 та не заперечується відповідачем по справі.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд керується тим, що з урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З врахуванням положень статей 10 та 60 Цивільного процесуального кодексу України саме на позивача покладено обов'язок доведення як наявності порушеного права чи законного інтересу, на захист якого подано позов, так і факту його порушення з боку відповідача. При цьому доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача не надав суду належних доказів того, яке саме право чи законний інтерес позивача було порушено відповідачем оскаржуваним актом про відновлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу межових знаків власнику земельної ділянки від 11.06.2015р. Вказуючи на невідповідність акту про відновлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу межових знаків власнику земельної ділянки від 11.06.2015р. та акту про встановлення на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки від 15.03.2016р. вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Держкомзему України від 18.05.2010р. №376, представник позивача не надав суду доказів того, що наведені ним порушення форми та змісту згаданих актів, якимось чином порушують права позивача як користувача суміжних з відповідачем земельних ділянок.

Зокрема, представник позивача не надав доказів того, що внаслідок складання оскаржуваних актів про відновлення (встановлення) меж земельних ділянок відповідача та третьої особи ОСОБА_2 було невірно визначено межі зазначених ділянок чи що встановлені відповідачем межові знаки якимось чином перешкоджають позивачу виконувати сільськогосподарські роботи на суміжних земельних ділянках.

Суд також погоджується з доводами представника відповідача про те, що акт про відновлення на місцевості меж земельної ділянки та передачу межових знаків власнику земельної ділянки від 11.06.2015р. та акт про встановлення на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків власнику земельної ділянки від 15.03.2016р. виготовлялись землевпорядними організаціями (ТОВ НВФ «Кадастр-Геоматика» та ТОВ «Земля Полісся» відповідно). З врахуванням положень ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. А тому, на думку суду відповідач ОСОБА_1 не повинен нести відповідальність за невідповідність форми актів про відновлення (встановлення) меж земельних ділянок вимогам чинного законодавства.

Не обґрунтованими є також вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 3328,48 грн. за знищення частини посівів кукурудзи на площі 0,2105 га.

В цьому аспекті суд зазначає, що відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях .

Питання визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, врегульовано Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963 (далі за текстом - Методика).

Відповідно до пункту 1 Методики, дана методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Відповідно до пункту 7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам проводиться територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Однак розрахунок розміру завданої матеріальної шкоди було проведено працівниками позивача ПП «Альтернатива - Новий Дім» самостійно, без залучення територіальних органів Держсільгоспінспекції, а обстеження земельної ділянки, на якій як стверджує позивач було знищено частину посівів, також проведено лише працівниками позивача, без складання відповідних документів , де відображались би відповідні заміри та розрахунки здійснені в установленому законом порядку.

Суд ставиться критично до наявного в матеріалах справи викопіювання з публічної кадастрової карти, на якому наведено розрахунки площі земельної ділянки, на якій було знищено посіви кукурудзи. В своїх усних поясненнях представник позивача вказував на те, що ширина цієї ділянки визначалась в натурі (на місцевості) із застосуванням рулетки, в той же час довжина ділянки, на якій було знищено посіви, визначалась технічними засобами онлайн-сервісу «Публічна кадастрова карта», а не шляхом безпосереднього вимірювання довжини цієї ділянки на місцевості.

Окрім того з наявних в матеріалах справи фотографіях частини земельної ділянки, на якій як стверджує представник позивача було знищення посіви ( а.с. 40-44), суду не можливо встановити ані самого факту знищення посівів, ані площі цієї земельної ділянки, ані часу виконання цих фото світлин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його представником жодним чином не доведено та підтверджено доказами у судовому засіданні тих обставин, на які позивач посилався у своєму позові.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як вбачається з поданих до справи копії квитанції та виписок з банківського рахунку адвокатського бюро «Романа Ганенка» відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 1000 грн. на оплату витрат на правову допомогу на користь адвокатського бюро «Романа Ганенка». Безпосередньо правова допомога надавалась адвокатом бюро Ганенко Романом Андрійовичем, повноваження якого підтверджуються договором про надання правової допомоги №23/03 від 23.03.2016р.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 13, 15,60,79, 209,212-215,223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заявлені вимоги за позовом Приватного підприємства «Альтернатива-Новий Дім» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та відшкодування завданої шкоди, залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства «Альтернатива-Новий Дім» , місце знаходження : село Вільне Макарівського району Київської області, вулиця Ілліча-45 кв.4 (код ЄДРПОУ 35170466, р/р 26004055908333 в Житомирському РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Житомир) на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на правову допомогу грошові кошти в сумі 1 000 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 01.09.2016 року.

Суддя М.Ю. Устимчук