Ухвала

від 30.08.2016 по справі 638/20898/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/5418/16 Головуючий 1-інст. - Гріщенко І.О.

Справа - № 638/20898/14-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія - виконання рішення

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів КРУГОВОЇ С.С.,

МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення суми за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.01.2016 року, з урахуванням його змін рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені: звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлові приміщення цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом визнання за ОСОБА_6 права продати їх будь-якій особі-покупцеві у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням всіх повноважень продавця за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна на час його продажу. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ОСОБА_6 за договором позики від 29.08.2012 року в межах суми заборгованості, яка складає 841 254,42 гривень. З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації передано ОСОБА_6 в управління нежитлові приміщення цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_1 на період до їхньої реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, укладання договорів оренди предмету іпотеки з правом отримання орендної плати. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки - нежитлових приміщень цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_1 для їх подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Зобов'язано ОСОБА_6 спрямувати доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки- нежитловими приміщеннями цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_1 на задоволення забезпечених іпотекою його вимог за договором позики від 29.08.2012 року в межах суми заборгованості - 841 524, 42 грн.

19.05.2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання зазначеного вище рішення шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, а саме, на нежитлові приміщення цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_1 в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_6 за договором позики від 29.08.2012 року в розмірі 841 254,42 гривень.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 червня 2016 року заяву ОСОБА_5 задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_6 за договором позики від 29.08.2012 року в розмірі 841 254,42 гривень визнано за ОСОБА_6 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на предмет іпотеки, а саме на нежитлові приміщення цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_1 за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити стягувачу у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення.

В обгрунтування скарги посилається на те, що заява стягувача була спрямована не на зміну способу виконання рішення, а на зміну способу захисту порушеного права і фактично відбулася зміна рішення, а не порядку і способу його виконання.

Вказує, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальні значення, які розраховані на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст.16 ЦК України Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Законом не передбачено такого захисту цивільного права як визнання права власності на майно боржника на стадії виконання рішення суду, що узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1829цс15 ( постанова від 25.11.2015)

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, на апеляційну скаргу подала заперечення, в яких просить про її відхилення і залишення ухвали суду першої інстанції без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Вирішуючи заяву ОСОБА_6 суд першої інстаїнції дійшов висновків про те, що здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки способом, який зазначено в рішенні суду, а саме, шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, виявилося неможливим і що заміна способу виконання рішення у вигляді надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не є зміною способу захисту порушеного права, оскільки способом захисту порушеного права в даному випадку залишається звернення стягнення на предмет іпотеки, у відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку».та послався при цьому на таке:

Згідно п. 2.7 глави 2 розділу Іпп. 1.1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (надалі - Порядок), якщо рішенням суду передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Правочини щодо відчуження майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності на майно, що відчужується.

Оригінали документів, що посвідчують право власності на предмет іпотеки, знаходяться у відповідача ОСОБА_3, який не віддає їх позивачеві.

У видачі дублікату правовстановлюючого документу приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В., яка 10.08.2012 року посвідчила договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що згодом були передані в іпотеку, було відмовлено, оскільки оригінал не є втраченим.

Пунктом 13 договору про іпотеку від 29.08.2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 передбачено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя за рішенням суду або у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки було покладено на іпотекодержателя. В даному випадку - за рішенням суду.

В ч.2 ст.36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз положень частини 3 статті 33 та частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" дає підстави зробити висновок про те, що іпотекодержатель може реалізувати своє право звернення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та 23654/08), рішення від 9 грудня 2010 року, п.п. 36-40, Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.

Суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. ( рішення Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012).

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що на стадії виконання судового рішення іпотекодержатель може обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не грунтуєтьсяі на законі, оскільки право вибору звернення стягнення на предмет іпотеки позивач реалізував, заявивши до суду позов за обранним способом задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і за цим позовом ухвалено судове рішення, яке є чинним.

Висновку про неможливість здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки способом, який зазначено в рішенні суду, а саме, шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, суд першої інстанції на думку колегії суддів дійшов передчасно.

В обгрунтування вказаного висновку суд послався на відмову ОСОБА_3 віддати ОСОБА_6 оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки та на відмову приватного нотаріуса Тихонової І.В. видати дублікат цих документів.

Між тим, постанова приватного нотаріуса Тихонової І.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.05.2016 року свідчить про те, що приватним нотаріусом відмовлено у видачі дублікату правовстановлюючого документу на нежитлові приміщення, що є предметом іпотеки, за заявою ОСОБА_6, а не в порядку виконання судового рішення, а саме рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.01.2016 року, яким визначено таке його право і яке в цій частині не скасовано , не змінено та набрало законної сили.

Крім того, в заяві ОСОБА_6 просив передати йому у власність нежитлові приміщення, що є предметом іпотеки за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки суб"єктом оціночної діяльності , з чим погодився суд, у той час як за поясненнями представника ОСОБА_3 в апеляційному суді, заперечення останнього проти заяви і ухвали суду грунтуються у першу чергу на тому, що він не зможе вплинути на цю оцінку і вона буде значно занижена.

Порушення судом порядку вирішення питання у відповідності до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду від 24.06.2016 року з передачею заяви ОСОБА_6 до суду першої інстанції на новий розгляд, під час якого суду належить ретельно дослідити підстави заяви про зміну порядку і способу виконання рішення, її відповідність правовим позиціям Верховного Суду України, на які представник ОСОБА_9 посилається у запереченнях на заяву та в апеляційній скарзі, з метою сприяння виконанню рішення суду без затримок та уникнення шкоди для будь-якої зі сторін, дослідити інші обставини, зазначені в ухвалі апеляційного суду та прийняти рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303,304, ч.2 ст.307, п.3 ч.1 ст.312, ст.ст.313,314,315,317,319,324 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 червня 2016 року скасувати. Заяву ОСОБА_6 про зміну порядку і способу виконання рішення передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) С.С. Кругова

(підпис) Н.О.Міненкова