Ухвала

від 27.10.2016 по справі 638/20898/14-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/20898/14-ц

Провадження № 6/638/301/16

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Наумової С.М.

при секретарі - Токарєвої М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про заміну способу виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.01.2016 року, зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 14.04.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежитлові приміщення цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку №1 літ «А-5-7» по вулиці Чичибабіна у місті Харкові шляхом визнання за ОСОБА_1 права продати їх будь-якій особі-покупцеві у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням всіх повноважень продавця за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна на час його продажу. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ОСОБА_1 за договором позики від 29.08.2012 року в межах суми заборгованості, яка складає 841 254,42 гривень. З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації передано ОСОБА_1 в управління нежитлові приміщення цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку №1 літ. «А-5-7» по вулиці Чичибабіна у місті Харкові на період до їхньої реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, укладання договорів оренди предмету іпотеки з правом отримання орендної плати. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки - нежитлових приміщень цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку №1 літ. «А-5-7» по вулиці Чичибабіна у місті Харкові для їх подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Зобов'язано ОСОБА_1 спрямувати доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки- нежитловими приміщеннями цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку №1 літ. «А-5-7» по вулиці Чичибабіна у місті Харкові на задоволення забезпечених іпотекою його вимог за договором позики від 29.08.2012 року в межах суми заборгованості - 841 524, 42 грн.

19.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання зазначеного вище рішення шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, а саме, на нежитлові приміщення цокольного поверху №1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, VIIа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку №1 літ «А-5-7» по вулиці Чичибабіна у місті Харкові в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 29.08.2012 року в розмірі 841 254,42 гривень.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 червня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2М перед ОСОБА_1 за договором позики від 29.08.2012 року в розмірі 841 254,42 гривень визнано за ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на предмет іпотеки, а саме на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1а, 2а, 4а, 5а, 6а, 7а, УПа загальною площею 79,1 кв.м. в житловому будинку №1 літ «А-5-7» по вулиці Чичибабіна у місті Харкові за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2016 року Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 червня 2016 року скасовано. Заяву ОСОБА_3 передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4. в судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5. в судовому засіданні в задоволенні заяви просила відмовити з підстав, зазначених в письмових запереченнях. А також вважає, , що заява стягувача була спрямована не на заміну способу виконання рішення, а на зміну способу захисту порушеного права і фактично відбулася зміна рішення, а не порядку і способу його виконання. Вказує,що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальні значення, які розраховані на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст.16 ЦК України Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Законом не передбачено такого захисту цивільного права як визнання права власності на майно боржника на стадії виконання рішення суду, що узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1829цс15 ( постанова від 5.11.2015)

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно ч.І ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Пунктом 13 договору про іпотеку від 29.08.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6. передбачено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя за рішенням суду або у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки було покладено на іпотекодержателя. В даному випадку - за рішенням суду.

В ч.2 ст.36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та 23654/08), рішення від 9 грудня 2010 року, п.п. 36-40, Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.

При розгляді питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на нього , необхідно врахувати позицію Верховного суду України , викладена в Постанові по справі № 6-1851 цс15 від 30 березня 2016 року , в якій зазначено:

«у наданих для порівняння рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2012 року та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року суд касаційної інстанції виходив з того , що як у статі 39 Закону України «Про іпотеку», так і у договорі іпотеки зазначено , що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу , встановленої статтею 38 цього Закону. Передача іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом. Не враховані вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та не прийняли до уваги умови договору іпотеки, застосували спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки , що не передбачено застосовувати у судовому порядку

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права , судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" .

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону , якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону .

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України . У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина першастатті 328 ЦК України) .

Стаття 392 ЦК України , у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Договором іпотеки не передбачене право іпотекодержателя на визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Постанова приватного нотаріуса ОСОБА_7 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.05.2016 року свідчить про те , що приватним нотаріусом відмовлено у видачі дублікату правовстановлюючого документу на нежитлові приміщення , що є предметом іпотеки , за заявою ОСОБА_1 , а не в порядку виконання судового рішення , а саме рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.01.2016 року, яким визначено таке його право і яке в цій частині не скасовано , не змінено та набрало законної сили.

Надані до суду представником заявника повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання від 27.10.2016 року Дзержинським відділом виконавчої служби м. Харкова ГТУЮ у Харківській області у зв*язку з тим що стягувачем не додано квитанції про сплату авансового внеску свідчить про його невиконання вимог державного виконавця. ОСОБА_8 нотаріуса ОСОБА_9 від 26.10.2016 року про неможливість вчинити нотаріальну дію , у зв*язку з неподанням відомостей та документів на вимогу нотаріуса відповідає вже отриманої постанови приватного нотаріуса ОСОБА_7 від 04.05.2016 року

На підставі викладеного ,суд вважає що на стадії виконання судового рішення іпотекодержатель не може обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки бо це не грунтуєтьсяі на законі, оскільки право вибору звернення стягнення на предмет іпотеки позивач реалізував, заявивши до суду позов за обраним способом задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і за цим позовом ухвально судове рішення.

Керуючись ст. 209, 373 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про заміну способу виконання рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.01.2016 року, зміненого рішенням апеляційного суду Харківської області від 14.04.2016 року- залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через районний суду апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання її копії.

Суддя : С.М.Наумова.