Рішення

від 29.08.2016 по справі 910/10221/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа № 910/10221/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Реаліст Груп" доПриватного акціонерного товариства "Телесистеми України" простягнення 89 588 грн 79 коп. Представники сторін: від позивача:Дроздович О.О. - представник за довіреністю від відповідача: Ляхович С.О. - представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Реаліст Груп" з вимогами про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" 89 588 грн 79 коп. заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011, у тому числі 67 500 грн 00 коп. основного боргу та 22 088 грн 79 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договором оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати орендних платежів та комунальних послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за період з лютого 2015 року по квітень 2016 року у розмірі 67 500 грн 00 коп., крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 22 088 грн 79 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10221/16, розгляд справи призначений на 30.06.2016.

30.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 30.06.2016 оголошено перерву до 08.08.2016.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 08.08.2016 оголошено перерву до 09.08.2016.

09.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та про долучення документів до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 09.08.2016 оголошено перерву до 29.08.2016.

12.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

29.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення.

У судове засідання 29.08.2016 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 28.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реаліст Груп" (орендодавець за договором) та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (орендар за договором) укладено договір про оренди нерухомого майна № 16/09/11-3, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (окрема кімната) загальною площею 9,00 кв.м. на 9 поверсі корпусу № 7 та частину даху загальною площею 10,0 кв.м. зазначеного будинку (для розташування антенно-фідерних пристроїв) (далі - об'єкт оренди), розташованого за адресою: 40009, Сумська область, м. Суми, вул. Калініна, 57/1.

Згідно з пунктом 12.1 договору даний договір набирає чинності з 16.09.2011 та діє до 15.09.2012.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до договору оренди нежитлового приміщення № 16/09/11-3 від 16.09.2011, відповідно до яких вносилися зміни та доповнення до умов договору оренди, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 15.09.2012, крім іншого, сторони погодилися встановити новий строк дії договору з 15.09.2012 до 15.09.2013; сторони погодились викласти пункт 3.1 договору в наступній редакції: "Розмір місячної орендної плати визначається за домовленістю сторін та складає 4 500 грн 00 коп. без ПДВ. Для нарахування орендної плати за цим договором розрахунковий місяць розпочинається з першого дня підписання договору"; за цією угодою сторони повертають (приймають) майно, яке є предметом договору користування та передають (приймають) у користування на наступний строк дії договору, встановлений у пункті 1 даної додаткової угоди;

- додатковою угодою № 2 від 15.09.2013, крім іншого, сторони погодилися встановити новий строк дії договору з 15.09.2013 до 15.09.2014; за цією угодою сторони повертають (приймають) майно, яке є предметом договору користування та передають (приймають) у користування на наступний строк дії договору, встановлений у пункті 1 даної додаткової угоди;

- додатковою угодою № 3 від 01.09.2014, крім іншого, сторони погодилися встановити новий строк дії договору з 15.09.2014 до 15.09.2015; за цією угодою сторони повертають (приймають) майно, яке є предметом договору користування та передають (приймають) у користування на наступний строк дії договору, встановлений у пункті 1 даної додаткової угоди.

Відповідно до пункту 2.1 договору передача орендарю майна в користування здійснюється одночасно з підписанням сторонами акта приймання-передачі вказаного в пункті 1.1. майна, але не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору та сплати орендарем орендної плати.

У відповідності до пункту 2.3 договору майно, передане орендарю, повертається орендодавцеві не пізніше 10 (десяти) днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про продовження строку дії договору, або в разі його дострокового розірвання) за Актом приймання - передачі, звіреним з Актом приймання-передачі, зазначеним в пункті. 2.1 цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору з урахуванням додаткової годи № 1 від 15.09.2012 розмір місячної орендної плати визначається за домовленістю сторін та складає 4 500 грн 00 коп. без ПДВ. Для нарахування орендної плати за цим договором розрахунковий місяць розпочинається з першого дня підписання договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата за розрахункові місяці сплачується передоплатою до 25 числа кожного місяця, що передує розрахунковому. Орендодавець зобов'язується надати орендарю акт виконаних робіт та податкову накладну (у випадку якщо орендодавець є платником податку на додану вартість) або копію квитанції еро сплату єдиного податку (у випадку якщо орендодавець є платником єдиного податку).

В разі закінчення терміну дії цього договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого приміщення (пунктом 3.4 договору).

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору про оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення (окрема кімната) загальною площею 9,00 кв.м. на 9 поверсі корпусу № 7 та частину даху загальною площею 10,0 кв.м. зазначеного будинку (для розташування антенно-фідерних пристроїв), розташованого за адресою: 40009, Сумська область, м. Суми, вул. Калініна, 57/1 .

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 15/ГО/С599 від 13.08.2015 відповідач повідомив позивача про демонтаж телекомунікаційного обладнання та про дострокове розірвання договору № 16/09/11-3 з 15.09.2015.

Судом встановлено, що договір оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011 з урахуванням положень розділу 12 договору та норм статей 632 та 763 Цивільного кодексу України, є таким, що припинив свою дію 15.09.2016, у зв'язку із закінченням терміну на який його було укладено.

Суду не надано доказів повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011 за актом приймання-передачі.

Відповідач в порушення умов договорів та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати орендних платежів, за період з лютого 2015 року по квітень 2016 року, у зв'язку з чим, з урахуванням положень пункту 3.4 договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 67 500 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за період з лютого 2015 року по квітень 2016 року за договором про оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011, а також ненадання доказів повернення позивачу об'єкта оренди за актом приймання-передачі у термін, визначений договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 67 500 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що останній в порядку статті 762 Цивільного кодексу України звільняється від орендної плати починаючи з 2012 року, оскільки не мав змоги належним чином користуватися об'єктом оренди, у зв'язку з протіканням даху, не приймаються судом до уваги, оскільки у відповідності до пункті 6.1.4 договору на орендаря покладено обов'язок самостійно проводити за власний рахунок необхідний поточний ремонт орендованих площ.

Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що відповідач був позбавлений доступу до орендованих приміщень та телекомунікаційного обладнання.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 22 088 грн 79 коп. пені, нарахованої за невиконання зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16/09/2011.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення пені за загальний період з 26.01.2015 по 30.04.2016 за договором оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011 позивач посилається на положення пункту 3.5 договору, відповідно до якого передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 3.5 договору.

Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є неправильним, оскільки в порушення норм статті 232 Господарського кодексу України позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів, період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку, пеню нараховано за період, коли умови договору щодо її застосування вже не діяли, а також з порушенням строку позовної давності.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховані рекомендації, викладену у пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо того, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Строк дії договору оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011 сторонами визначений у додатковій угоді № 3 від 01.09.2014 та становить до 15.09.2015, при цьому сторони не узгодили, що договір в частині нарахування штрафних санкцій діє до повного виконання орендарем зобов'язань за договором. Крім того, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо продовження строку дії договору.

Таким чином, враховуючи те, що строк дії договору оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011, в тому числі і положень щодо застосування відповідальності за його порушення закінчився 15.09.2015, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період прострочення за загальний період з 16.09.2015 по 30.04.2016, визнається судом не обґрунтованими, оскільки пеня нарахована за період, коли умови договору щодо її застосування вже не діяли. Також, суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо забезпечення неустойкою (штрафом, пенею) виконання відповідачем обов'язку після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" стосовно того, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені починаючи з 26.01.2015, а звернувся з позовом до суду 02.06.2016 (відповідно до дати реєстрації цієї заяви в канцелярії суду), вимоги позивача про нарахування відповідача пені за період з 26.01.2015 по 01.06.2016 включно, не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідно до норм статті частини 6 статті 232 Господарського кодексу України з урахуванням розміру простроченого платежу, терміну дії договору та спливу строку позовної давності:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення Лютий 2015 4500.00 02.06.2015 - 26.07.2015 55 30.0000 % 0.164 %* 406.85 Березень 2015 4500.00 02.06.2015 - 25.08.2015 85 30.0000 % 0.164 %* 628.77 Квітень 2015 4500.00 02.06.2015 - 27.08.2015 87 30.0000 % 0.164 %* 643.56 4500.00 28.08.2015 - 15.09.2015 19 27.0000 % 0.148 %* 126.49 Травень 2015 4500.00 02.06.2015 - 27.08.2015 87 30.0000 % 0.164 %* 643.56 4500.00 28.08.2015 - 15.09.2015 19 27.0000 % 0.148 %* 126.49 Червень 2015 4500.00 02.06.2015 - 27.08.2015 87 30.0000 % 0.164 %* 643.56 4500.00 28.08.2015 - 15.09.2015 19 27.0000 % 0.148 %* 126.49 Липень 2015 4500.00 25.06.2015 - 27.08.2015 64 30.0000 % 0.164 %* 473.42 4500.00 28.08.2015 - 15.09.2015 19 27.0000 % 0.148 %* 126.49 Серпень 2015 4500.00 25.07.2015 - 27.08.2015 34 30.0000 % 0.164 %* 251.51 4500.00 28.08.2015 - 15.09.2015 19 27.0000 % 0.148 %* 126.49 Вересень 2015 4500.00 25.08.2015 - 27.08.2015 3 30.0000 % 0.164 %* 22.19 4500.00 28.08.2015 - 15.09.2015 19 27.0000 % 0.148 %* 126.49 Всього: 4472.36 З огляду на вищенаведене та доведенням факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16/09/2011, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 472 грн 36 коп. за розрахунком суду.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 7, ідентифікаційний код 22599262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реаліст Груп" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 35032502) заборгованість у розмірі 67 500 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп., пеню у розмірі 4 472 (чотири тисячі чотириста сімдесят дві) грн 36 коп. та судовий збір у розмірі 1 107 (одна тисяча сто сім) грн 04 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 05.09.2016

Суддя Н.Б. Плотницька