Постанова

від 16.08.2017 по справі 910/10221/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року Справа № 910/10221/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Корнілової Ж.О., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі№ 910/10221/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Реаліст Груп" доПриватного акціонерного товариства "Телесистеми України" простягнення 89 588,79 грн

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився ,

відповідача: Скрицький О.М., Ляхович С.О.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реаліст Груп" звернулося до господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" 89 588,79 грн заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011, у тому числі 67 500 грн основного боргу та 22 088,79 пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди №16/09/11-3 від 16.09.2011 відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо оплати орендних платежів та комунальних послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за період з лютого 2015 по квітень 2016 у розмірі 67 500 грн., крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 22 088,79 грн пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від29.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі №910/10221/16, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 67500,00 грн основного боргу та 4472,36 грн пені, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ "Телесистеми України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 та рішення місцевого господарського суду від 29.08.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 16.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Реаліст Груп" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 16/09/11-3, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення (окрема кімната) загальною площею 9,00 кв м на 9 поверсі корпусу № 7 та частину даху загальною площею 10,00 кв м зазначеного будинку (для розташування антенно-фідерних пристроїв), розташованого за адресою: 40009, Сумська область, м. Суми, вул. Калініна, 57/1.

Пунктом 12.1 договору сторони погодили строк його дії - з 16.09.2011 до 15.09.2012. У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до договору оренди:

- додаткова угода № 1 від 15.09.2012, якою, зокрема, погоджено новий строк дії договору з 15.09.2012 до 15.09.2013, а також викладено п. 3.1 договору у наступній редакції: "Розмір місячної орендної плати визначається за домовленістю сторін та складає 4500,00 грн без ПДВ. Для нарахування орендної плати за цим договором розрахунковий місяць розпочинається з першого дня підписання договору.";

- додаткова угода № 2 від 15.09.2013, якою, зокрема, погоджено новий строк дії договору з 15.09.2013 до 15.09.2014;

- додаткова угода № 3 від 01.09.2014, якою, зокрема, погоджено новий строк дії договору з 15.09.2014 до 15.09.2015.

Пунктом 2.1 укладеного договору оренди визначено, що передача орендарю майна в користування здійснюється одночасно з підписанням сторонами акта приймання-передачі вказаного у пункті 1.1 майна, але не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору та сплати орендарем орендної плати.

Майно, передане орендарю, повертається орендодавцеві не пізніше 10 (десяти) днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про продовження строку дії договору, або в разі його дострокового розірвання) за актом приймання - передачі, звіреним з актом приймання-передачі, зазначеним у пункті. 2.1 цього договору (п. 2.3 договору оренди).

Як зазначалося вище, п. 3.1 договору у редакції додаткової угоди № 1 від 15.09.2012 р., встановлено місячну орендну плату у розмірі 4500,00 грн без ПДВ, що нараховується за кожен місяць, починаючи з першого дня підписання договору. Також, у п. 3.2 договору передбачено, що орендна плата за розрахункові місяці сплачується передоплатою до 25 числа кожного місяця, що передує розрахунковому. Орендодавець зобов'язується надати орендарю акт виконаних робіт та податкову накладну (у випадку якщо орендодавець є платником податку на додану вартість) або копію квитанції про сплату єдиного податку (у випадку якщо орендодавець є платником єдиного податку).

У разі закінчення терміну дії цього договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого приміщення (п. 3.4).

Суди встановили, що на виконання умов укладеного договору оренди згідно акту приймання передачі від 16.09.2011орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення (окрема кімната) загальною площею 9,00 кв м на 9 поверсі корпусу № 7 та частину даху загальною площею 10,00 кв м зазначеного будинку (для розташування антенно-фідерних пристроїв), розташованого за адресою: 40009, Сумська область, м. Суми, вул. Калініна, 57/1.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо оплати орендних платежів та комунальних послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за період з лютого 2015 по квітень 2016 у розмірі 67 500 грн., це стало підставою звернення позивача до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно оплати орендних платежів та комунальних послуг, дійшов висновку про стягнення з останнього суми заборгованості, яка складає 67 500 грн., а також 4472,36 грн пені , в іншій частині позову, стосовно стягнення пені, відмовлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 ГК та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. ст. 759, 762 ЦК України).

Також, відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Судами вірно встановлено, що листом № 15/ГО/С599 від 13.08.2015 відповідач повідомив позивача про демонтаж телекомунікаційного обладнання та дострокове припинення дії договору № 16/09/11-3 з 15.09.2015. у зв`язку з небажанням його пролонгації на новий строк, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що договір оренди є таким, що припинив свою дію 15.09.2015, у зв'язку із закінченням терміну, на який його було укладено.

Судами також встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів за період з лютого 2015 по квітень 2016 , у зв'язку з чим, з урахуванням положень пункту 3.4 договору, у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 67500,00 грн, доказів погашення якої скаржником не надано, тому колегія суддів вважає, що вказана заборгованість правомірно була стягнута місцевим судом на користь позивача.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просив суд стягнути з останнього 22088,79 грн пені, нарахованої за невиконання зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна № 16/09/11-3 від 16.09.2011.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що доданий до позовної заяви розрахунок пені є неправильним, оскільки позивачем помилково визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів, період нарахування пені виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ст. 232 ГК України, а також пеню нараховано за період, коли умови договору щодо її застосування вже не діяли.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд здійснивши перерахування розрахунку пені, дійшов до правомірного висновку щодо стягнення на користь позивача 4 472,36 грн. суми пені, врахувавши при цьому, як вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України стосовно шестимісячного строку, так і момент закінчення терміну дії договору та сплив строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі № 910/10221/16 - без змін.

ГоловуючийН.Нєсвєтова Судді:Ж. Корнілова Л. Стратієнко