Ухвала

від 07.02.2018 по справі 910/10221/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/10221/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши заяву приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України у складі колегії суддів: Нєсвєтової Н.М., Корнілової Ж.О., Стратієнко Л.В. від 16.08.2017 у справі №910/10221/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реаліст Груп"

до приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 89 588, 79 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі №910/10221/16, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 67 500,00 грн основного боргу та 4 472,36 грн пені, судовий збір у розмірі 1 107,04 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2017 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі № 910/10221/16 залишено без змін.

Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017, в якій заявник просить скасувати рішення судів касаційної, апеляційної та першої інстанцій і передати справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі №53/118, від 26.07.2016 у справі №922/282/16, від 16.11.2011 у справі №16/85 та від 29.05.2013 у справі №5011-18/19112-2012, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, а саме, положень статей 526, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України.

02.01.2018 на підставі підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ та за розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 26.12.2017 №395/0/19-17, заяву приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про перегляд судових рішень із справою №910/10221/16 направлено до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 справа передана на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є.В. - головуючий, Мачульський Г.М., Кушнір І.В.

За приписами пункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відтак, розгляд заяви здійснюється Касаційним господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити у допуску справи до провадження Верховного Суду з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 16.08.2017 у справі №910/10221/16, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна з огляду на те, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати орендних платежів та комунальних послуг після закінчення терміну дії договору оренди відповідно до умов якого передбачено, що у разі закінчення терміну дії цього договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі орендодавцю за актом приймання - передачі орендованого приміщення. При цьому, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач - орендар (ПАТ "Телесистеми України) не надав суду належним чином оформлений акт приймання - передачі приміщення позивачу - орендодавцю на виконання вимог пункту 2.3 договору оренди, яким встановлено, що майно, передане орендарю, повертається орендодавцю не пізніше 10 днів після закінчення терміну дії договору за актом приймання - передачі.

Водночас, у постанові від 18.01.2011 у справі №53/118, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій з огляду на те, що умовами договору оренди не передбачено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату після припинення договору оренди.

У постанові від 26.07.2016 у справі №922/282/16, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна з огляду на те, що рішенням господарського суду по іншій справі встановлено, що відповідний договір оренди, який з боку відповідача підписаний не ним, а іншою особою (висновок судово - почеркознавчої експертизи) та позивачем не доведено використання відповідачем орендованих приміщень після спливу строку дії договору.

У постанові від 16.11.2011 у справі №16/85, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за договором оренди з огляду на встановлення факту відсутності у відповідача (орендаря) можливості використовувати орендоване за договором оренди приміщення за цільовим призначенням для здійснення господарської діяльності у спірний період через обставини, за які він не відповідає, а саме, у зв'язку з протидією сторонньої організації, що підтверджується результатами проведення розслідування у кримінальній справі.

Таким чином, зазначені судові рішення судів касаційних інстанцій не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суди дійшли відповідних правових висновків.

У постанові від 29.05.2013 у справі №5011-18/19112-2012, на яку посилається заявник як на підставу для допуску, рішення по суті спору не прийнято, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні правові підстави для допуску та відкриття провадження у даній справі.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, статтями 86, 111 20 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017), Верховний Суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити приватному акціонерному товариству "Телесистеми України" у допуску справи №910/10221/16 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

3. Ухвала є остаточною.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді Г. Мачульський

І. Кушнір