Ухвала

від 31.08.2016 по справі 823/765/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/765/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Єсика В.О., представника третьої особи-2 Хобти Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року позов задоволено.

ТОВ «ВП «Імпульс плюс» в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.05.2006 позивач уклав з ОСОБА_6 (орендодавець) договір (б/н) оренди землі, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 10 років загальною площею 2,81га (кадастровий номер НОМЕР_1), що належить орендодавцю на праві власності відповідно до Державного акту від 30.12.2003 серії НОМЕР_2.

Вказаний договір 06.09.2006 зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №040679300287.

У період дії зазначеного договору, Державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції Озюменко О.В. 22.02.2016 прийняв рішення №28379617 про реєстрацію за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» права оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 15.09.2015 №140, укладеному вказаним товариством з ОСОБА_6

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншими юридичними особами, відповідач не переконався про наявність та дійсність вже зареєстрованого речового права позивача.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (далі - Закон № 161-XIV), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та ст. 13 Закону №161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 14 Закону №161-XIV, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 17 Закону №161-XIV, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 126 ЗК, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що відповідні права та обов'язки, які випливають із договору оренди виникають у сторін з моменту державної реєстрації права оренди у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Статтею 8 Закону № 1952-IV передбачено, що орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до пп. 1 п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Отже, в даному випадку, основним документом на підставі якого мала бути здійснена реєстрація права на оренду землі є саме договір оренди, відповідність якого нормам законодавства мав перевірити державний реєстратор.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 15 Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Частиною 1 ст. 24 Закону № 1952-IV визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Так, в апеляційній скарзі ТОВ «ВП «Імпульс плюс» посилається на те, що у реєстратора були відсутні правові підстави відмовити у реєстрації, а Законом № 1952-IV заборонено відмовляти в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом.

Однак, згідно з ч. 4 ст. 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічну позицію підтримав також і Верховний Суд України у постанові від 29 вересня 2015 року (№21-760а15).

Так, враховуючи наявність дійсного договору оренди від 20.05.2006, укладеного між ТОВ «Айова» та ОСОБА_6, реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншими юридичними особами, відповідач не переконався про наявність та дійсність вже зареєстрованого речового права позивача, що, на думку апеляційного суду, унеможливлює правомірність державної реєстрації права оренди за ТОВ «ВП «Імпульс плюс».

За таких обставин, рішення державного реєстратора про спірну державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним.

Що стосується доводів апелянта про не залучення до розгляду справи належного відповідача - державного реєстратора.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Частиною 1 ст. 6 цього закону було передбачено, що систему органів державної реєстрації прав становлять, зокрема органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Пункт 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV (у редакції Закону України від 26.11.2015 № 834-VIII) до суб'єктів державної реєстрації прав відносить виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

Таким чином, державні реєстратори не належать до суб'єктів державної реєстрації прав, а Закон № 1952-IV (у редакції, дійсній станом та день прийняття оскаржуваного рішення) не відносив державних реєстраторів також і до системи органів державної реєстрації прав. З огляду на це, державні реєстратори самі по собі не можуть бути відповідачами у справах про скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 № 834-VIII територіальні органи, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення реалізації повноважень у сфері державної реєстрації виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями.

Пунктом 3 ч. 1 розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про деякі питання надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 25.12.2015 № 1395-р встановлено, що з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України щодо припинення надання послуг у сферах державної реєстрації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції - фактично припиняється в одноденний строк надання органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції, послуг у сферах державної реєстрації з одночасною передачею на розгляд виконавчих органів міських рад міст обласного значення, Київської міської, районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, заяв, що перебувають на розгляді у відповідному органі державної реєстрації, утвореному Міністерством юстиції, з обов'язковим повідомленням заявників про таку передачу.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» від 11 лютого 2016 року № 99 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком (у тому числі Тальнівське районне управління юстиції Черкаської області).

На підставі викладеного, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року залучено до участі в справі у якості другого відповідача Тальнівську районну державну адміністрацію.

За таких обставин, з огляду на ліквідацію Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, колегія суддів апеляційного суду вважає належним склад учасників судового процесу, а підстави для залучення у якості співвідповідача державного реєстратора відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 05.09.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.