Ухвала

від 21.09.2017 по справі 823/765/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року місто Київ К/800/25616/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариство з обмеженої відповідальністю ВП Імпульс плюс на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженої відповідальністю Айова до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженої відповідальністю ВП Імпульс плюс , про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Айова звернулось до суду з позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженої відповідальністю ВП Імпульс плюс про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 22.02.2016 року №28379617.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державним реєстратором Тальнівського районного управління юстиції протиправно, незважаючи на чинність на момент вчинення оскаржуваних дій зареєстрованого у встановленому законодавством порядку договору оренди землі, укладеного між ТОВ Айова та ОСОБА_3, здійснено державну реєстрацію права оренди на цю ж саму земельну ділянку за товариством з обмеженої відповідальністю ВП Імпульс плюс .

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 22.02.2016 №28379617.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженої відповідальністю ВП Імпульс плюс із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.05.2006 позивач уклав з Роздорожньою К.І. (орендодавець) договір (б/н) оренди землі, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 10 років загальною площею 2,81 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що належить орендодавцю на праві власності відповідно до Державного акту від 30.12.2003 серії НОМЕР_2.

Вказаний договір 06.09.2006 зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах за №040679300287.

У період дії зазначеного договору Державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції Озюменко О.В. 22.02.2016 прийняв рішення №28379617 про реєстрацію за ТОВ ВП Імпульс плюс права оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 15.09.2015 №140, укладеному вказаним товариством з Роздорожньою К.І.

Вважаючи зазначене рішення державного реєстратора таким, що порушує його право на користування земельною ділянкою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оскаржуваного рішення як такого, що прийнято державним реєстраторам без передбаченої Законом перевірки інформації про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Частиною 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Згідно із частиною статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 21-760а15 та від 15 листопада 2016 року у справі № 21-3030а16.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_3, а ТОВ Айова на підставі укладеного з Роздорожньою К.І. договору оренди землі, має законні права щодо користування вказаною земельною ділянкою. Зазначений договір оренди на час виникнення спірних правовідносин був чинним.

Разом з тим, в період дії вказаного договору оренди землі, державним реєстратором прийнято спірне рішення щодо реєстрації за ТОВ ВП Імпульс плюс права оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 15.09.2015 №140, укладеному між ТОВ ВП Імпульс плюс та Роздорожньою К.І.

За таких обставин, колегія суддів вказує, що державний реєстратор реєструючи право оренди на земельну ділянку за ТОВ ВП Імпульс плюс , всупереч положенням частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не перевірив існування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою, що призвело до протиправної реєстрації права оренди за третьою особою, внаслідок чого порушено законні права та інтереси позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариство з обмеженої відповідальністю ВП Імпульс плюс відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі №823/765/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: