Ухвала

від 06.09.2016 по справі 805/4445/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року справа №805/4445/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 805/4445/15-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень № 00005/220/901 від 16 квітня 2015 року та № 000023/220/1435 від 08 травня 2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень № 00005/220/901 від 16 квітня 2015 року та № 000023/220/1435 від 08 травня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки актів перевірок № 182/05-38/15339599754 від 16.03.2015 року та № 252/05-38/15/33959754 від 19.05.2015 року про виявлені порушення податкового законодавства необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 00005/220/901 від 16 квітня 2015 року та № 000023/220/1435 від 08 травня 2015 року такими, що підлягають скасуванню у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, суд 1 інстанції позовні вимоги підприємства задовольнив.

Визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 00005/220/901 від 16 квітня 2015 року.

Визнав неправомірним та скасував податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 000023/220/1435 від 08 травня 2015 року.

Задовольняючи позов, суд 1 інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ "ЦЗФ "Курахівська" та ТОВ " Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД " не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Не погодившись з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що податковим органом проведені дві документальні позапланові перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" по взаємовідносинах із ТОВ "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД". За результатами перевірки податковим органом складені акти № 182/05-38/15/33959754 від 16.03.2015 року про результати проведення документальної невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року, за висновками якого встановлені порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України та № 252/05-38/15/33959754 від 19.05.2015 року за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року, за висновками якого встановлені порушення п.198.1 ст. 198, п.198.2, 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI. Апелянт просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, зареєстрований платником податку на додану вартість, місцезнаходження: 85621, Донецька область, Мар'їнський район, с. Вовчанка, вул. Нагорна, буд. 1 "а".

Мар'їнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області були проведені дві документальні позапланові невиїзні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" по взаємовідносинах з ТОВ "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД" за період з липня по серпень 2014 року та з вересня по жовтень 2014 року, в рамках укладеного між ними договору підряду № 78-03/13 від 15.03.2015 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт за № 182/05-38/15/33959754 від 16.03.2015 року документальної невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року.

Відповідно до вказаного акту перевіркою встановлені, зокрема порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 517 261, 72 грн., в тому числі за липень 2014 року на суму 304 421, 75 грн., та за серпень 2014 року на суму 212 839, 97 грн.

Не погодившись з висновками акту, позивачем на адресу податкового органу були направлені заперечення № 219-03 від 31 березня 2015 року на акт перевірки № 182/05-38/15/33959754 від 16.03.2015 року.

Податковим органом прийняте рішення про результати розгляду заперечень на акт перевірки № 182/05-38/15/33959754 від 16.03.2015 року, відповідно до якого висновки викладені в акті № 182/05-38/15/33959754 від 16.03.2015 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача залишені без змін, а вимоги, які були викладені позивачем у запереченнях залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки № 182/05-38/15/33959754 від 16.03.2015 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000/220/901 від 16 квітня 2015 року, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 646 578 грн., у тому числі за основним платежем на суму 517 262 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 129 316 грн.

Підприємство звернулось до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою на податкове повідомлення - рішення № 00006/220/900 від 16 квітня 2015 року.

За результатами адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення - рішення № 00006/220/900 від 16 квітня 2015 року, податковим органом його було залишено без змін.

За результатами перевірки податковим органом також було складено акт за № 252/05-38/15/33959754 від 19.05.2015 року документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року.

Відповідно до вказаного акту перевіркою встановлені, зокрема порушення п.198.1 ст. 198, п.198.2, 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 417 269, 63 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 207 469, 65 грн., за жовтень 2014 року 209 799,98 грн.

Не погодившись з висновками акту, позивачем на адресу податкового органу були направлені заперечення № 252/05-38/15/33959754 від 19.05.2015 року.

Податковим органом прийняте рішення про результати розгляду заперечень на акт перевірки № 252/05-38/15/33959754 від 19.05.2015 року, відповідно до якого висновки викладені в акті № 252/05-38/15/33959754 від 19.05.2015 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача залишені без змін, а вимоги, які були викладені позивачем у запереченнях залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки № 252/05-38/15/33959754 від 19.05.2015 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 000022/220/1434 від 11 червня 2015 року, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 563 315,00 грн., штрафна (фінансова) санкція в сумі 187 772,00 грн.

Позивач, 23 червня 2015 року звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою на податкове повідомлення - рішення № 000022/220/1434 від 11 червня 2015 року.

За результатами адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення - рішення № 000022/220/1434 від 11 червня 2015 року, податковим органом його було залишено без змін.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" та Дочірнім підприємством "Ровенькиантрацит Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацитсервіс" (підрядник) було укладено договір підряду № 78-03/13 від 15 березня 2013 року, відповідно до якого позивач доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконувати цілодобово роботи зі складування вугільної складової в бурти, плануванню технологічної породи на відвалі, відсипки і плануванню дороги і природного відвалу горілої породою на ТОВ "ЦОФ "Курахівська", а також виконувати інші разові роботи. (т.1, а.с. 220-221).

Відповідно до угоди від 16.06.2014 року про передачу прав та обов'язків до договору № 78-03/13 від 15.03.2013 року ДП "Ровенькиантрацит Сервіс", ТОВ "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД" та ТОВ "ЦЗФ "Курахівська" уклали письмову домовленість від 16 червня 2014 року про передачу прав та обов'язків до договору № 78-03/13 від 15.03.2013 року відповідно до якої ДП "Ровенькиантрацит Сервіс" ТОВ "Антрацитсервіс" передає, а ТОВ "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД" приймає всі права та зобов'язання за договором № 78-03/13 від 15.03.2013 року, який укладений між ДП "Ровенькиантрацит Сервіс" та ТОВ "ЦЗФ "Курахівська". (т.1., а.с. 228)

Факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД" послуг за договором № 78-03/13 від 15 березня 2013 року підтверджується актами приймання - виконаних робіт з довідками до кожного акту про вартість виконаних робіт, товарно - транспортними накладними.

Контрагентом - постачальником на адресу позивача були виписані наступні податкові накладні: № 2 від 15.07.2014 року, № 3 від 15.07.2014 року, № 4 від 15.07.2014 року, № 6 від 31.07.2014 року, № 7 від 31.07.2014 року, № 8 від 31.07.2014 року, № 9 від 31.07.2014 року, № 1 від 15.08.2014 року, № 3 від 15.08.2014 року, № 4 від 15.08.2014 року, № 5 від 15.08.2014 року, № 6 від 31.08.2014 року, № 8 від 31.08.2014 року, № 1 від 15.09.2014 року, № 2 від 15.09.2014 року, № 3 від 15.09.2014 року, № 4 від 15.09.2014 року, № 11 від 30.09.2014 року, № 12 від 30.09.2014 року, № 13 від 30.09.2014 року, № 1 від 15.10.2014 року, № 2 від 15.10.2014 року, № 3 від 15.10.2014 року, № 9 від 31.10.2014 року, № 10 від 31.10.2014 року, № 11 від 31.10.2014 року, № 12 від 31.10.2014 року, акти здачі приймання наданих послуг № 1 від 15.07.2014 року, № 2 від 31.07.2014 року, податкові накладні № 2120/-/011 від 30.07.2014 року, № 2/-/106 від 03.07.2014 року, № 8/-/106 від 10.07.2014 року, № 12/-/106 від 17.07.2014 року, № 19/-/106 від 24.07.2014 року, № 21/-/106 від 30.07.2014 року, № 23/-/106 від 31.07.2014 року.

Відповідно до абз.11 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Позивачем зазначені податкові накладні за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року були відображені у Додатку № 8 податкових декларацій з ПДВ за зазначені податкові періоди, як такі що не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень та серпень 2014 року між податковими зобов'язаннями ТОВ "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД" та податковим кредитом ТОВ "ЦЗФ "Курахівська" розбіжності відсутні.

Розрахунки між сторонами за даним договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 283063 від 30 липня 2014 року на загальну суму 926 009, 69 грн., № 284643 від 14 серпня 2014 року на загальну суму 954784,27 грн., № 285866 від 28 серпня 2014 року на загальну суму 870586,23 грн., № 287093 від 18 вересня 2014 року на загальну суму 693187,39 грн., № 289751 від 15 жовтня 2014 року на загальну суму 646620,82 грн., № 291166 від 30 жовтня 2014 року на загальну суму 210000,00 грн., № 7369617 від 19 листопада 2014 року на загальну суму 538736,88 грн., № 7369575 від 18 листопада 2014 року на загальну суму 388197,10 грн., № 7370589 від 03 грудня 2014 року на загальну суму 720063,03 грн., № 288011 від 30 вересня 2014 року на загальну суму 583852,40 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, колегія суддів вважає, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Стосовно доводів податкового органу щодо не знаходження за юридичною адресою контрагента позивача, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч.1 ст.17).

За приписами ч.5 ст.17 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу (ч.11 ст.19 Закону).

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч.12,14 ст.19 Закону).

Так, з інформаційно - ресурсного центру Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що стосовно контрагента ТОВ "Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД", реєстратором не були внесені записи щодо відсутності юридичних осіб за місцезнаходженням або відсутність підтвердження відомостей про юридичних осіб.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом апеляційної інстанції, також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що оскаржувані податкові повідомлення рішення, були прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

Враховуючи встановлені по справі обставини колегія суддів вважає, що рішення суду 1 інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду 1 інстанції і підстави для скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 805/4445/15-а - залишити без задоволення, а постанову суду 1 інстанції - без змін.

Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Д.В. Ляшенко

Судді Л.В. Ястребова

І.Д. Компанієць