Постанова

від 11.12.2020 по справі 805/4445/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 805/4445/15-а

адміністративне провадження № К/9901/25643/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року (Суддя: Бабіч С.І.),

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 року (Судді: Ляшенко Д.В., Ястребова Л.В., Компанієць І.Д.),

у справі № 805/4445/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська

до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська (далі - позивач, ТОВ ЦЗФ Курахівська ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Мар`їнська ОДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 квітня 2015 року № 00005/220/901 та від 08 травня 2015 року № 000023/220/1435.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив задовольнити скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційну скаргу обґрунтував правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачу до сплати сум ПДВ внаслідок неправомірності формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з контрагентом ТОВ Ровенькиантрацит сервіс ЛТД у зв`язку з не підтвердженням реальності отриманих позивачем послуг у липні-жовтні 2014 року. Надані позивачем до перевірки сканкопії актів приймання виконаних робіт та довідки виконаних будівельних робіт складені на підставі наказів Міністерства регіонального розвитку від 04.12.2009 року № 554, від 01.03.2013 року № 77, від 20 січня 2014 року № 16, які втратили чинність на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку від 05.07.2013 року № 293 ДСТУ. Крім цього у наданих платіжних дорученнях про оплату послуг в графі банк платника/отримувача послуг вказано ПАТ ПУМБ , а відповідно до отриманої відповідачем інформації від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та АІС Податковий блок , ТОВ Ровенькиантрацит сервіс ЛТД мав лише один рахунок у фінансовій установі, а саме: Казначейство України (ел. адм. подат.), автоматично відкритий 29.12.2014 року. До того ж, вказане підприємство має основні засоби на суму 0,7 тис. грн, отже у контрагента позивача відсутня можливість власними силами надавати послуги автотракторної техніки за договором від 15.03.2013 року № 78-03/13.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська (замовник) та Дочірнім підприємством Ровенькиантрацит Сервіс Товариства з обмеженою відповідальністю Антрацитсервіс (підрядник) був укладений договір підряду № 78-03/13 від 15 березня 2013 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання своїми силами і засобами виконувати цілодобово роботи зі складування вугільної складової в бурти, плануванню технологічної породи на відвалі, відсипки і плануванню дороги і природного відвалу горілої породою на ТОВ "ЦОФ Курахівська , а також виконувати інші разові роботи (т.1, а.с. 220-221).

Відповідно до угоди від 16.06.2014 року про передачу прав та обов`язків до договору № 78-03/13 від 15.03.2013 року ДП Ровенькиантрацит Сервіс , ТОВ Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД та ТОВ ЦЗФ "Курахівська уклали письмову домовленість від 16 червня 2014 року про передачу прав та обов`язків до договору № 78-03/13 від 15.03.2013 року відповідно до якої ДП Ровенькиантрацит Сервіс ТОВ Антрацитсервіс передає, а ТОВ Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД приймає всі права та зобов`язання за договором № 78-03/13 від 15.03.2013 року, який укладений між ДП Ровенькиантрацит Сервіс та ТОВ ЦЗФ Курахівська (т.1., а.с. 228).

За результатами проведених Мар`їнською ОДПІ документальних позапланових невиїзних перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Курахівська по взаємовідносинах з ТОВ Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД : за період з липня по серпень 2014 року та з вересня по жовтень 2014 року, в рамках укладеного між сторонами договору підряду № 78-03/13 від 15.03.2015 року були складені наступні акти перевірки:

1. № 182/05-38/15/33959754 від 16.03.2015 року про результати проведення документальної невиїзної за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року з висновками про порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 517 261, 72 грн., в тому числі за липень 2014 року на суму 304 421, 75 грн., та за серпень 2014 року на суму 212 839, 97 грн.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем 16 квітня 2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000/220/901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 646 578 грн., у тому числі за основним платежем на суму 517 262 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 129 316 грн.

2. № 252/05-38/15/33959754 від 19.05.2015 року за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року, за висновками якого встановлені порушення п.198.1 ст. 198, п.198.2, 198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 417 269, 63 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 207 469, 65 грн., за жовтень 2014 року 209 799,98 грн.

На підставі висновку вищенаведеного акта перевірки 11 червня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000023/220/1435, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 625 905 грн (за основним платежем 417 270 грн, штрафні санкції 208 635 грн).

Задовольняючи позов та скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення, суди виходили з документального підтвердження позивачем здійснення господарської операції контрагентом за перевіряємий період, зокрема: податковими накладними, актами здачі-приймання послуг, актами виконаних робіт з довідками до кожного акту про вартість виконаних робіт, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними. При цьому суди не приймали посилання відповідача на відомості з інформаційних баз щодо ланцюгу постачання по іншим контрагентам, оскільки такі відомості не є належними доказами у справі.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг тощо. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт надання позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Ровенькиантрацит Сервіс ЛТД послуг за договором № 78-03/13 від 15 березня 2013 року підтверджується актами приймання - виконаних робіт з довідками до кожного акту про вартість виконаних робіт, товарно - транспортними накладними; податковими накладними: № 2 від 15.07.2014 року, № 3 від 15.07.2014 року, № 4 від 15.07.2014 року, № 6 від 31.07.2014 року, № 7 від 31.07.2014 року, № 8 від 31.07.2014 року, № 9 від 31.07.2014 року, № 1 від 15.08.2014 року, № 3 від 15.08.2014 року, № 4 від 15.08.2014 року, № 5 від 15.08.2014 року, № 6 від 31.08.2014 року, № 8 від 31.08.2014 року, № 1 від 15.09.2014 року, № 2 від 15.09.2014 року, № 3 від 15.09.2014 року, № 4 від 15.09.2014 року, № 11 від 30.09.2014 року, № 12 від 30.09.2014 року, № 13 від 30.09.2014 року, № 1 від 15.10.2014 року, № 2 від 15.10.2014 року, № 3 від 15.10.2014 року, № 9 від 31.10.2014 року, № 10 від 31.10.2014 року, № 11 від 31.10.2014 року, № 12 від 31.10.2014 року, актами здачі приймання наданих послуг № 1 від 15.07.2014 року, № 2 від 31.07.2014 року, податковими накладними № 2120/-/011 від 30.07.2014 року, № 2/-/106 від 03.07.2014 року, № 8/-/106 від 10.07.2014 року, № 12/-/106 від 17.07.2014 року, № 19/-/106 від 24.07.2014 року, № 21/-/106 від 30.07.2014 року, № 23/-/106 від 31.07.2014 року.

При цьому суд касаційної інстанції не приймає доводи скаржника на недоліки в актах приймання виконаних робіт та довідці виконаних будівельних робіт, оскільки наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №805/4446/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19198/18).

До того ж, які саме недоліки містять вказані первинні документи скаржником не наведено, а судами таких не встановлено.

Крім цього, розрахунки між сторонами за даним договором здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 283063 від 30 липня 2014 року на загальну суму 926 009, 69 грн., № 284643 від 14 серпня 2014 року на загальну суму 954784,27 грн., № 285866 від 28 серпня 2014 року на загальну суму 870586,23 грн., № 287093 від 18 вересня 2014 року на загальну суму 693187,39 грн., № 289751 від 15 жовтня 2014 року на загальну суму 646620,82 грн., № 291166 від 30 жовтня 2014 року на загальну суму 210000,00 грн., № 7369617 від 19 листопада 2014 року на загальну суму 538736,88 грн., № 7369575 від 18 листопада 2014 року на загальну суму 388197,10 грн., № 7370589 від 03 грудня 2014 року на загальну суму 720063,03 грн., № 288011 від 30 вересня 2014 року на загальну суму 583852,40 грн.

Суд касаційної інстанції не приймає посилання скаржника на неприйняття вказаних платіжних доручень з посиланням на те, що контрагент позивача мав лише один рахунок у фінансовій установі, оскільки невідповідність платіжних доручень та відсутність факту оплати послуг за договором відповідачем не доведена.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем оформлені первинні документи повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування судових рішень.

При цьому судом першої інстанції при скасуванні податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року № 000023/220/1435 допущено описку в даті його прийняття, оскільки вірною датою є 11 червня 2015 року, що в свою чергу не впливає на правильність прийнятого судом рішення та не змінює обставини справи по суті розгляду справи, а підприємство має право звернутися до суду першої інстанції з заявою про виправлення описки в судовому рішенні.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 року по справі № 805/4445/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко