Рішення

від 22.08.2016 по справі 603/321/16-ц

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/321/16-ц

Провадження №2/603/143/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"22" серпня 2016 р. Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.

секретар Смолінчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Монастириська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі - ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто"), в якому, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №003438 від 23.02.2016 року, укладений між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», а також стягнути з відповідача в його користь 41 000 грн. майнової шкоди та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оспорюваний договір укладено внаслідок введення його в оману, оскільки при укладенні усного договору представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» запевнив, що предметом договору є мототрактор Garden Scout T24DIF-VT вартістю 41 000 грн. Маючи намір укласти договір, зарезервував вибраний ним трактор та за наданими представником компанії банківськими реквізитами здійснив платіж на загальну суму 41 000 грн., призначення якого - адміністративний платіж за договором фінансового лізингу. Після того йому було надано вже заповнений договір, в якому предметом фінансового лізингу зазначено інший транспортний засіб за значно вищою ціною, а саме - DongFeng DF504 Сав з кабіною, вартістю 14 909,09 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату укладення договору становило 410 000,00 грн., що значно перевищує обумовлену заздалегідь в усній формі вартість транспортного засобу. Позивач вказує те, що вартість предмета лізингу згідно додатку №1 до договору, специфікацію додатку №2 договору, в якому ці відомості мають бути указані, і які є невід»ємною частиною вказаного договору, додаток №3 до договору, який згідно договору має містити графік сплати лізингових платежів або план відшкодування, він не підписував і не отримував, тобто не ознайомлений повністю з умовами договору.

Зрозумівши, що його ошукали, звернувся до представника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» із заявою про анулювання договору фінансового лізингу та вимогою отримати всі сплачені ним кошти, з приводу чого одержав відповідь про те, що йому буде повернуто тільки 60% авансового платежу, а сплачені 40% згідно п. 12.1 договору фінансового лізингу є штрафом за дострокове розірвання договору.

Ознайомившись з умовами договору зрозумів, що насправді ним було підписано не договір купівлі - продажу, а договір фінансового лізингу. 19.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовою заявою про повернення коштів, посилаючись на порушення вимог щодо нотаріальної форми при укладенні з ним договору фінансового лізингу №003438 від 23.02.2016 року, відсутністю ліцензії з надання відповідних фінансових послуг та через порушення вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», проте відповіді не отримав.

На підставі наведеного, а також, посилаючись на те, що договір містить ряд несправедливих умов, у відповідача відсутня відповідна ліцензія, договір нотаріально не посвідчено, просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №003438 від 23.02.2016 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_1, стягнути з відповідача в його користь 41 000 грн. майнової шкоди та витрати на правову допомогу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, представник позивача звернувся в суд із заявою про розгляд справи у їхній відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечили.

Відповідач ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» не забезпечили в судове засідання явку представника, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Тому суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі доказів, що є в матеріалах справи та постановлення заочного рішення.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити, виходячи з такого.

Згідно ст.3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 23.02.2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №003438, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати та передати позивачу на умовах фінансового лізингу у користування майно, а саме: згідно п.1.1 договору - транспортний засіб Dong Feng DF504 Сав з кабіною, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплатити передбачені договором платежі (п.3.3) лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно п.1.7 договору фінансового лізингу - предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.4 ст.9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.6 ст.9 даного договору. Строк передання лізингоодержувачеві в користування предмета лізингу може бути збільшено з причин, незалежних від лізингодавця (включаючи випадки затримки поставки продавцем/постачальником - після отримання від нього відповідної інформації) при цьому лізингоодержувач погоджується про зміну строків передання предмету лізингу в користування без укладення додаткових угод до даного договору.

Пунктом 9.1 договору визначено те, що авансовий платіж складає частину вартості предмета лізингу в розмірі 50% від вартості предмета лізингу, зазначеного у даному договорі та у специфікації.

За змістом договору фінансового лізингу №003438 від 23.02.2016 року убачається, що адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку №1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

На виконання умов договору фінансового лізингу №003438 від 23.02.2016 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» 41 000 грн. адміністративного платежу, що підтверджується квитанцією №0332310014 від 23.02.2016 року.

Пунктом 9.7 договору передбачено, що кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від призначення, яке вказується у квитанції, зараховуються за цим договором у наступному порядку: адміністративний платіж; авансовий платіж; комісія за передачу предмета лізингу; у разі наявності, різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору або різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою - третьою, п»ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв»язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

У силу ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобо»язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Ст. 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Закон України «Про фінансовий лізинг» N 723/97-ВР від 16.12.1997 року, із наступними змінами і доповненнями, визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Згідно ст.1 вищевказаного Закону фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). За приписами ст. 6 Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Положеннями ст. 16 згаданого вище Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов»язані з виконанням договору лізингу.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" № 1023-XII від 12.05.1991 року, з наступними змінами, містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі № 6-2766цс15.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 23.02.2016 року дає підстави прийти до висновку, що в договорі обмежені права лізингоодержувача як споживача, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі та якості предмета лізингу,звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, при цьому значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

На переконання суду, оспорюваний договір містить умови, які є несправедливими для позивача, а отже, є підстави для визнання його недійсним згідно із Законом України "Про захист прав споживачів".

Так, згідно пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Крім того, договором передбачено жорсткі зобов»язання для лізингоодержувача та непропорційно великий розмір штрафу.

Згідно п.10.14 договору передбачено, що за дострокову сплату платежів лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 10% від суми дострокового погашення.

Виконання зобов»язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача. У п.п. 12.4, 12.5, 12.6, 12.10 договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафу, пені. Проте умовами договору не передбачено захисту прав лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов»язань лізингодавцем, що свідчить про дисбаланс між правами та обов»язками сторін.

Згідно п.12.13 договору у випадку відмови від прийняття предмету лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір та вимагати від лізингоодержувача сплати на користь лізингодавця неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості предмета лізингу. У такому випадку лізингодавець не повертає лізингоодержувачу сплачені ним на виконання даного договору кошти, що суперечить п.4 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв»язку з розірванням або невиконанням ним договору є несправедливою умовою договору. У даному випадку адміністративний платіж (призначений за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору) є окремою оплачуваною послугою відповідача в розмірі 41 000 грн. Тому неповернення і цих коштів суперечить п.4 та п.5 ч.3 Закону.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Судом встановлено, що вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, оскільки в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, а пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності, тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Приходячи до переконання про наявність у спірному договорі несправедливих умов відносно споживача суд також виходить із правових висновків Верховного Суду України, що містяться у постановах від 11 травня 2016 року справа №6-65цс16 та № 6-3020цс15 , які відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III, з наступними змінами та доповненнями, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами, а саме: діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Ст.4 Закону України даного закону конкретизує, які послуги вважаються фінансовими.

У силу ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду документів, які б підтверджували наявність у ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» відповідної ліцензії станом на дату укладення оспорюваного договору.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як встановлено судом, договір фінансового лізингу від 23.02.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», нотаріально посвідчено не було.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до переконання, що договір фінансового лізингу від 23.02.2016 року, сторонами якого є ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», укладено без дотримання усіх передбачених чинним законодавством вимог, у силу Закону України «Про захист прав споживачів» містить несправедливі умови відносно споживача, а тому у відповідності до ст. 215 ЦК України є підстави вважати його недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У силу ч.ч.1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 є підставним та таким, що підлягає до задоволення, слід визнати недійсним договір фінансового лізингу №003438 від 23.02.2016 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» і ОСОБА_1, та стягнути із відповідача в користь позивача грошові кошти в сумі 41 000 грн.

Що ж стосується вирішення питання судових витрат, суд виходить із такого.

Згідно п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 не надано жодного документального підтвердження здійснення ним судових витрат на послуги адвоката чи іншого фахівця в галузі права, такий у судовому засіданні присутній не був, суд приходить до висновку, що у даному випадку витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню позивачу.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» в користь держави слід стягнути 551,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 3, 6, 203, 215, 216, 227, 627, 806, 807 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №003438 від 23.02.2016 року, укладений між товариством з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, код ЄДРПОУ 39706238) в користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 41 000 (сорок одна тисяча) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, код ЄДРПОУ 39706238) в користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: підпис

Копія з оригіналом вірна.

Суддя: Ю. Г. Гудкова