Рішення

від 26.08.2016 по справі 907/429/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.08.2016 Справа № 907/429/16

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Нижні Ворота Воловецького району

ДО Нижньоворітської сільської ради Воловецького району, Закарпатська область, Воловецький район, с.Нижні Ворота

ДО комунального підприємства "Нижньоворітський комсервіс", Закарпатська область, Воловецький район, с.Нижні Ворота

про визнання незаконним та скасування п.2 рішення 18 сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради Воловецького району №274 від 22.11.2012 "Про відміну рішень Нижньоворітської сільської ради згідно постанови суду від 31.10.2012 року, справа №704/1297/2012 за позовом ОСОБА_1 до Нижньоворітської сільської ради" в частині відмови ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки площею 0,1530 га для обслуговування ТЦ "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- визнання незаконним та скасування рішення сімнадцятої сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради №265 від 12 вересня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП "Нижньоворітський комсервіс" для будівництва та обслуговуванню ринку", на підставі якого видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, виданий комунальному підприємству "Нижньоворітський комсервіс" 01 листопада 2012 року;

- скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, виданого комунальному підприємству "Нижньоворітський комсервіс" 01.11.2012 на земельну ділянку площею 0,0462 га,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - ОСОБА_2, довіреність від 02.11.2015 року

від відповідача 2 - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, с. Нижні Ворота Воловецького району звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Нижньоворітської сільської ради Воловецького району, Закарпатська область, Воловецький район, с.Нижні Ворота та до комунального підприємства "Нижньоворітський комсервіс", Закарпатська область, Воловецький район, с.Нижні Ворота про визнання незаконним та скасування п.2 рішення 18 сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради Воловецького району №274 від 22.11.2012 "Про відміну рішень Нижньоворітської сільської ради згідно постанови суду від 31.10.2012 року, справа №704/1297/2012 за позовом ОСОБА_1 до Нижньоворітської сільської ради" в частині відмови ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки площею 0,1530 га для обслуговування ТЦ "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- визнання незаконним та скасування рішення сімнадцятої сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради №265 від 12 вересня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП "Нижньоворітський комсервіс" для будівництва та обслуговуванню ринку", на підставі якого видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, виданий комунальному підприємству "Нижньоворітський комсервіс" 01 листопада 2012 року; - скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, виданого комунальному підприємству "Нижньоворітський комсервіс" 01.11.2012 на земельну ділянку площею 0,0462 га.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.07.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.07.2016р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.07.2016р розгляд справи було відкладено на 04.08.2016р та в порядку вимог ст. 30 ГПК України судом було викликано в судове засідання повноважних представників Воловецької районної спілки споживчих товариств (смт. Воловець, вул. Карпатська, 56) для надання суду письмових пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи з доказами в їх обґрунтування.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2016р розгляд справи було відкладено на 23.08.2016р.

В засіданні суду 23.08.2016р в порядку вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.08.2016р для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Позивач просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Також просить суд за наявності відповідних підстав визнати поважними причини пропущення строку позовної давності, з приводу чого подав письмове пояснення по суті клопотань відповідачів щодо застосування судом до позовних вимог строку позовної давності.

В обґрунтування своїх доводів позивач вказує на те, що він є власником торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1530 га, яка раніше знаходилася у користуванні Воловецького РайСТ. Вісімнадцятою сесією шостого скликання Нижньоворітської сільської ради прийнято рішення №274 від 22.11.2012 року про відмову йому у виділенні земельної ділянки площею 0,1530 га для обслуговування ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1» через те, що земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні КП «Нижньоворітський Комсервіс» згідно з державним актом серії ЯЯ №109664 від 01.11.2012 року, виданому на підставі рішення сімнадцятої сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради № 265 від 12 вересня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП «Нижньоворітський комсервіс» для будівництва та обслуговування ринку». Вважає, що зазначені рішення є незаконними, тому просить їх скасувати, як і державний акт серії ЯЯ №109664 від 01.11.2012 року.

Стверджує, що відповідачем 1 всупереч вимог чинного законодавства передано відповідачу 2 спірну земельну ділянку, частина якої є складовою частиною земельної ділянки, приналежної до відповідного нерухомого об'єкту - торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_1», який раніше належав Воловецькому районному споживчому товариству та необхідна для його обслуговування. Просить суд взяти до уваги те, що згідно архівного витягу з протоколу №23 засідання виконавчого комітету Воловецької районної Ради Депутатів трудящих Закарпатської області від 29.12.1959 року вбачається, що Воловецькому райСТ в с.Нижні Ворота за рахунок земель держземфонду для побудови ресторану було відведено 0,35 га. Відповідно до постанови правління Воловецького споживчого товариства №16 від 18.05.2011 року та довідки №60 від 21.05.2011 року виданою Воловецьким рай СТ на час офіційного відчуження майна ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1 за рішенням Воловецького районного суду від 18.02.2011 року земельна ділянка площею 0, 17 га була надана в постійне користування для обслуговування ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1. Постановою правління Воловецького районного споживчого товариства №16 від 18.05.2011р надано письмову згоду на повернення земельної ділянки під ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1» до земель запасу сільської ради та виділенню новому власнику майна, тобто позивачу.

Також, позивач просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними з огляду на незалежні від нього причини, оскільки він з часу прийняття оспорюваного рішення звертався до суду за захистом свого порушеного права, однак, в ході розгляду даного позиву в порядку адміністративного та цивільного судочинства відповідними судовими інстанціями встановлено, що вирішення даного спору підвідомче господарському суду і це враховано позивачем.

Відповідач 1 заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених ним у поданому суду письмовому поясненні. Також відповідач 1 просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю. Стверджує, що позивачем ні на сесію сільської ради, ні в суди жодних інстанцій не було надано правовстановчих документів права власності на вказану ділянку Воловецьким РайСТ якому раніше належала споруда торгового комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1". Також зазначає, що витяг з відповідного рішення виконавчого комітету Воловецької районної Ради Депутатів трудящих Закарпатської області від 29.12.1959 року не може бути доказом, оскільки не вказано конкретне місце розташування земельної ділянки, не надано план-схем про які йдеться в цьому документі. І з цього витягу не зрозуміло чи було відведено її в натурі і де вказана ділянку знаходиться. Таким чином архівний витяг не є доказам надання.

Відповідач 2 також заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених ним у поданому суду письмовому поясненні та просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності. Свої заперечення відповідач 2 грунтує на письмових поясненнях відповідача 1.

Судом в ході розгляду справи в порядку вимог ст. 30 ГПК України було зобов'язано Воловецьку районну спілку споживчих товариств (смт. Воловець, вул. Карпатська, 56) направити для участі у судовому засіданні повноважного представника для надання суду письмових пояснень з доказами в їх обгрунтування з приводу обставин, зазначених у позовній заяві. Даною особою свого повноважного представника в судове засідання не направлено, однак, подано суду письмово викладену позицію щодо обгрунтованості вимог позивача. Також на вимогу суду Відділом Держгеокадастру Воловецького району надано суду копії матеріалів землевпорядної документації щодо виділення спірної земельної ділянки КП "Нижньоворітський комсервіс".

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81.1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.08.2016р. на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Воловецького районного суду від 18.02.2011р у справі «2-88/11 задоволено позов ОСОБА_1 до Воловецького районного споживчого товариства про визнання права власності на торговий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1. Згідно Витягу з реєстру про державну реєстрацію прав № 29364961 від 21.03.2011 року ОСОБА_1 є власником торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого в АДРЕСА_1.

У 2011 році позивач звернувся до Нижньоворітської сільської ради Воловецького району із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту щодо надання йому в короткострокову оренду земельної ділянки розміром 0,530 га в АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням Нижньоворітської сільської ради сьомої сесії шостого скликання № 121 від 06.05.2011 року надано дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки для зайняття підприємницькою діяльністю в короткострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 для обслуговування будівлі торгового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» по одному метру з трьох сторін біля будівлі.

Рішенням Нижньоворітської сільської ради восьмої сесії шостого скликання № 126 від 10.06.2011 року внесено зміни в рішення сьомої сесії Нижньоворітської сільської ради № 121 від 06.05.2011 року та надано дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,1380 га для зайняття підприємницькою діяльністю в короткострокову оренду ПП ОСОБА_1

Рішенням Нижньоворітської сільської ради шістнадцятої сесії шостого скликання № 259 від 17.08.2012 року відмовлено у внесенні змін «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в короткострокову оренду площею 0,1530 га», а залишено рішення восьмої сесії шостого скликання № 126 від 10.06.2011 року в силі.

Ці рішення Нижньоворітської сільської ради постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року скасовані. Також суд зобов'язав Нижньоворітську сільську раду розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 про виділення йому земельної ділянки в розмірі 0,1530 га достатньої, згідно геодезичної зйомки, для обслуговування торгового центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» на черговій сесії Нижньоворітської сільської ради та прийняти рішення по суті.

Рішенням Вісімнадцятої сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради Воловецького району № 274 від 22 листопада 2012 року на підставі вищевказаного судового рішення також скасовано рішення цієї ради № 121 від 06 травня 2011 року, № 126 від 10 червня 2011 року, № 259 від 17 серпня 2012 року. Цим же ж рішенням відмолено ФОП ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки площею 0,1530 га для обслуговування ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1» через те, що земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні КП «Нижньоворітський Комсервіс» згідно з державним актом серії ЯЯ №109664 від 01.11.2012 року, виданому на підставі рішення сімнадцятої сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради № 265 від 12 вересня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП «Нижньоворітський комсервіс» для будівництва та обслуговування ринку».

Позивач просить скасувати дане рішення та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою як такі, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів позивача, як власника нерухомого майна, яке розташовані на спірній земельній ділянці.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких належать: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст, та інші повноваження.

Відповідно до ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно архівного витягу з протоколу №23 засідання виконавчого комітету Воловецької районної Ради Депутатів трудящих Закарпатської області від 29.12.1959 року Воловецькому райСТ в с.Нижні Ворота за рахунок земель держземфонду для побудови ресторану (нині ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1») було відведено 0,35 га. Відповідно до постанови правління Воловецького споживчого товариства №16 від 18.05.2011 року та довідки №60 від 21.05.2011 року виданою Воловецьким рай СТ на час офіційного відчуження майна ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1 за рішенням Воловецького районного суду від 18.02.2011 року земельна ділянка площею 0,17 га була надана в постійне користування для обслуговування ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1. Постановою правління Воловецького районного споживчого товариства №16 від 18.05.2011р надано письмову згоду на повернення земельної ділянки під ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1» до земель запасу сільської ради та виділенню новому власнику майна, тобто позивачу.

Тобто, матеріалами справи підтверджено факт перебування на час відчуження нерухомого майна у користуванні Воловецького районного споживчого товариства земельної ділянки під будівлею ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно відповідного првавовстановлюючого документу - рішення виконавчого комітету Воловецької районної Ради Депутатів трудящих Закарпатської області від 29.12.1959 року №23.

Відповідно до вимог ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У застосуванні положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташованій на ній житловий будинок, будівлю, споруду, слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула право власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

У випадку, коли житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, що визначено ч.2 ст. 120 ЗК України.

Також відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності, право користування на земельні ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи з наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Відповідно до п. 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок (будівлю, споруду), що знаходиться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі, з додержанням вимог ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і ст. 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Натомість, відповідачем 1 при прийнятті оскаржуваного рішення вищенаведеного не враховано, та всупереч вимог чинного законодавства передано на праві постійного користування земельну ділянку відповідачу 2, частина якої у відповідності до чинного на момент його прийняття законодавства за рішенням виконавчого комітету Воловецької районної Ради Депутатів трудящих Закарпатської області від 29.12.1959 року №23 була надана Воловецькому районному споживчому товариству для будівництва ресторану (нині ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1»).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, а відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано факт переходу до ФОП ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, який, як новий власник нерухомості, може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку.

Вищенаведене дає підстави стверджувати, що передача відповідачем 1 відповідачу 2 земельної ділянки за рахунок частини земельної ділянки, належної попередньому землекористувачу (Воловецькому РайСТ) з порушенням його права, посвідченим відповідним рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, є підставою для задоволення позовних вимог.

Окрім того, згідно з частиною 1 статті 123 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення від 22.11.2012 р.) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Частиною 2 вказаної норми передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

За приписами частини 6 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення від 22.11.2012 р.) розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Згідно з частиною 7 цієї норми, погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відтак, тільки проект відведення земельної ділянки разом із результатами проведеної державної землевпорядної експертизи є підставою для прийняття рішення відповідною радою про передачу земельної ділянки у користування.

Натомість, наявні у справі матеріали не містять доказів у підтвердження отримання відповідачем 2 до проекту відведення відповідних висновків експертизи та не спростовуються відповідачами у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачами по справі заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, з приводу чого суд відзначає наступне.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Як передбачено статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Стаття 264 названого Кодексу унормовую, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Зазначена стаття встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності. Норма частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову. Крім того, перебіг позовної давності переривається пред'явленням позову до однієї особи, якщо предметом позову є лише частина вимоги. Правила щодо переривання перебігу позовної давності застосовуються незалежно від наявності клопотання про це зацікавленої сторони.

Позивач вважає строк позовної давності пропущеним з поважних причин та просить суд захистити порушені права у спосіб, передбачений чинним законодавством, у підтвердження чого подав суду письмово викладену позицію.

Аналізуючи клопотання відповідачів та пояснення позивача з приводу пропуску строку позовної давності, суд констатує наступне.

Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 20.12.2012 року в адміністративній справі було задоволено позов ОСОБА_1 до Нижньоворітської сільської ради, третьої особи відділу Держкомзему у В: ловецькому районі, Комунального підприємства «Нижньоворітський іімсервіс» про визнання недійсним рішення, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасовано п.2 рішення 18 сесії шостого скликання Нижньоворітьскої сільської ради №274 від 22.11.2012 року «Про відміну рішень Нижньоворітської сільської ради згідно постанови суду зо 31.10.2012 року, справа №704/1297/2012 за позовом ОСОБА_1 до Нижньоворітської сільської ради» в частині відмови ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки площею 0,1530 га для обслуговування ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1»; визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, виданий комунальному підприємству «Нижньоворітський комсервіс» 01 листопада 2012 року на земельну ділянку площею 0,0462 га, скасовано рішення сімнадцятої сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради № 265 від 12 вересня 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП «Нижньоворітський комсервіс» для будівництва та обслуговування ринку», на підставі якого видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, виданий комунальному підприємству «Нижньоворітський комсервіс» 01 листопада 2012 року.

Львівським апеляційним адміністративним судом 15.05.2014 року постанову Воловецького районного суду від 20.12.2012 року було скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення Нижньоворітської сільської ради №265 від 12.09.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведе.- земельної ділянки у постійне користування КП «Нижньоворітський комсервіс» для будівництва та обслуговування ринку», на підставі якого видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, виданий комунальному підприємству «Нижньоворітський комсервіс» 1 листопада 2012 року. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1 від 01.11.2 року-відмовлено. У решті постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Воловецького районного суду від 20.12.2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року скасовано; провадження у справі закрито через необхідність розгляду даного спору в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Рішенням Воловецького районного суду від 18.12.2015 року в цивільній: справі за позовом ОСОБА_1 до Нижньоворітської сільської ради Воловецького району, Комунального підприємства "Нижньоворі комсервіс", третьої особи- відділу Держземагенства у Воловецькому район визнання незаконними та скасування рішень Нижньоворітської сільської ради та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою вирішено позов задовольнити: визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення 18 сесії шостого скликання Нижньоворітьскої сільської Воловецького району №274 від 22.11.2012 року «Про відміну г Нижньоворітської сільської ради (згідно постанови суду від 31.10.2012 справа №704/1297/12) за позовом ОСОБА_1 до Нижньоворітської сільської ради в частині відмови ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки площею 0,1530 га для обслуговування ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1»; визнати незаконним та скасувати рішення сімнадцятої сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради № 265 від 12 вересня 2012 року затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП «Нижньоворітський комсервіс» для будівництва та обслуговування ринку»; визнати незаконним та скасувати державний право на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №1 виданий комунальному підприємству «Нижньоворітський комсервіс» 01 листопада 2012 року на земельну ділянку площею 0,0462 га.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11.05.201 - рішення Воловецького районного суду від 18.12.2015 року скасовано, а провадження у справі закрито, оскільки даний спір підсудний господарському суду.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач з часу прийняття оспорюваного рішення звертався до суду за захистом свого порушеного права, однак, в ході розгляду даного позиву в порядку адміністративного та цивільного судочинства відповідними судовими інстанціями встановлено, що вирішення даного спору підвідомче господарському суду і це враховано позивачем.

Таким чином, враховуючи поважність причин пропуску позивачем позовної давності, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати п.2 рішення 18 сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради Воловецького району №274 від 22.11.2012 "Про відміну рішень Нижньоворітської сільської ради згідно постанови суду від 31.10.2012 року, справа №704/1297/2012 за позовом ОСОБА_1 до Нижньоворітської сільської ради" в частині відмови ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки площею 0,1530 га для обслуговування ТЦ "ІНФОРМАЦІЯ_1".

2.1. Визнати незаконним та скасувати рішення сімнадцятої сесії шостого скликання Нижньоворітської сільської ради №265 від 12 вересня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП "Нижньоворітський комсервіс" для будівництва та обслуговуванню ринку", на підставі якого видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, виданий комунальному підприємству "Нижньоворітський комсервіс" 01 листопада 2012 року.

2.2. Скасувати Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, виданий комунальному підприємству "Нижньоворітський комсервіс" 01.11.2012 на земельну ділянку площею 0,0462 га.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.09.2016р.

Суддя О.Ф. Ремецькі