Постанова

від 13.04.2017 по справі 907/429/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 907/429/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівДанилової М.В., Корсака В.А. розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Нижньоворітський комсервіс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі№907/429/16 Господарського суду Закарпатської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до 1. Нижньоворітської сільської ради; 2. Комунального підприємства "Нижньоворітський комсервіс" провизнання незаконними та скасування: пункту 2 рішення Нижньоворітської сільської ради №274 від 22.11.2012, рішення Нижньоворітської сільської ради №265 від 12.09.2012 та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою

Представники сторін в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Нижньоворітської сільської ради і Комунального підприємства "Нижньоворітський комсервіс", в якому просив визнати незаконними та скасувати: пункт 2 рішення Нижньоворітської сільської ради №274 від 22.11.2012; рішення Нижньоворітської сільської ради №265 від 12.09.2012 та скасувати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі оспорюваного рішення №265 від 12.09.2012 Комунальному підприємству "Нижньоворітський комсервіс" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, частина якої знаходиться під об'єктом нерухомого майна, що перебуває у власності позивача. При цьому позивач посилався на приписи статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2016, ухваленим суддею Ремецькі О.Ф., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що внаслідок прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення №265 від 12.09.2012 та оформлення на його підставі державного акта були порушенні права позивача, як власника об'єкта нерухомого майна, частково розташованого на спірній земельній ділянці, необхідної для його обслуговування. З огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав і для скасування рішення відповідача-1 №274 від 22.11.2012, яким позивачу було відмовлено у виділенні земельної ділянки у розмірі, необхідному для обслуговування нерухомого майна. При цьому суд керувався приписами статей 16, 21, 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 125, 152, 155 Земельного кодексу України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючого, Бонк Т.Б., Кравчук Н.М., постановою від 21.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Комунальне підприємство "Нижньоворітський комсервіс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами відсутності як у позивача так і у попереднього власника майна права користування спірною земельною ділянкою. Окрім цього, скаржник вказує на безпідставне відхилення судами клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених у справі позовних вимог. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 261, 267, 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 126 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 04.04.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Комунального підприємства "Нижньоворітський комсервіс" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Воловецького районного суду від 18.02.2011 у справі №2-88/11 задоволено позов ОСОБА_4 до Воловецького районного споживчого товариства про визнання права власності на торговий комплекс "Бескид", розташованого в с. Н.Ворота Міжгірського району по вул. Центральній, 122. Згідно з Витягом з реєстру про державну реєстрацію прав №29364961 від 21.03.2011 ОСОБА_4 є власником торгового центру "Бескид", розташованого за вказаною адресою. У 2011 році позивач звернувся до Нижньоворітської сільської ради Воловецького району із заявою про надання дозволу на розробку проекту щодо надання в короткострокову оренду земельної ділянки розміром 0,530 га за цією адресою для здійснення підприємницької діяльності. Судами установлено, що 06.05.2011 Нижньоворітською сільською радою прийнято рішення №121, яким позивачу надано дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки в короткострокову оренду для обслуговування будівлі торгового комплексу "Бескид" по одному метру з трьох сторін біля будівлі. В подальшому 10.06.2011 рішенням Нижньоворітської сільської ради №126 внесено зміни в рішення №121 від 06.05.2011 та надано позивачу дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки площею 0,1380 га для зайняття підприємницькою діяльністю в короткострокову оренду. Окрім цього, 17.08.2012 Нижньоворітською сільською радою прийнято рішення №259, яким відмовлено у внесенні змін "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в короткострокову оренду площею 0,1530 га", а залишено в силі рішення №126 від 10.06.2011. Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 31.10.2012 у справі №704/1297/2012 визнано незаконними та скасовано наведені вище рішення Нижньоворітської селищної ради: №121 від 06.05.2011, №126 від 10.06.2011 та №259 від 17.08.2012, а також зобов'язано вказану сільську раду на черговій сесії розглянути заяву ОСОБА_4 про виділення йому земельної ділянки в розмірі 0,1530 га достатньої, згідно геодезичної зйомки для обслуговування торгового центру "Бескид", розташованого в с.Н.Ворота, та прийняти рішення по суті. 22.11.2012 Нижньоворітською сільською радою прийнято рішення №274, пунктом 2 якого відмолено позивачу у виділенні земельної ділянки площею 0,1530 га для обслуговування торгового центру "Бескид", у зв'язку з тим, що земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Комунального підприємства "Нижньоворітський комсервіс" згідно з державним актом серії НОМЕР_1 від 01.11.2012, виданим на підставі рішення Нижньоворітської сільської ради №265 від 12.09.2012 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП "Нижньоворітський комсервіс" для будівництва та обслуговування ринку". Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Нижньоворітської сільської ради і Комунального підприємства "Нижньоворітський комсервіс" про визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Нижньоворітської сільської ради №274 від 22.11.2012, рішення Нижньоворітської сільської ради № 265 від 12.09.2012 та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1. Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Дослідивши усі обставини справи та оцінивши зібрані у справі докази судами попередніх інстанцій установлено, що право власності на торговий центр "Бескид" за вищевказаною адресою визнано за позивачем рішенням Воловецького районного суду від 18.02.2011 у справі №2-88/11. Разом з тим, судами встановлено, що згідно з архівним витягом з протоколу №23 від 29.12.1959 засідання виконавчого комітету Воловецької районної Ради Депутатів трудящих Закарпатської області попередньому власнику нерухомого майна - Воловецькому районному споживчому товариству було відведено земельну ділянку площею 0,35 га в с.Нижні Ворота за рахунок земель держземфонду для побудови ресторану (на даний час торговий центр "Бескид"). Постановою правління Воловецького районного споживчого товариства №16 від 18.05.2011 надано письмову згоду на повернення земельної ділянки під торговим центром "Бескид" до земель запасу сільської ради та виділенню новому власнику майна (позивачу). З наведеного вище вбачається, що у користуванні Воловецького районного споживчого товариства знаходилась земельна ділянка під будівлею торгового центру "Бескид", надана споживчому товариству рішенням виконавчого комітету Воловецької районної Ради Депутатів трудящих Закарпатської області №23 від 29.12.1959. Водночас за приписами статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Дана норма кореспондує з приписами статті 377 Цивільного кодексу України. Зі змісту вказаних норм вбачається, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства. В такому випадку, у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно - торговий центр "Бескид" у с. Нижні Ворота Закарпатської області до позивача, останній має право на користування відповідною земельною ділянкою, яка надана попередньому користувачу - Воловецькому районному споживчому товариству. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що при прийнятті Нижньоворітською сільською радою оскаржуваних рішень, всупереч вимогам чинного законодавства Комунальному підприємству "Нижньоворітський комсервіс" передано у постійне користування земельну ділянку, частина якої рішенням виконавчого комітету Воловецької районної Ради Депутатів трудящих Закарпатської області від 29.12.1959 №23 була надана Воловецькому районному споживчому товариству для будівництва ресторану, який на час прийняття спірних рішень належав позивачу. Згідно з приписами статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. За таких установлених обставин, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Доводи скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки йому надавалася оцінка судами та він був відхилений як необґрунтований. Суди попередніх інстанцій визнали поважними причини пропуску позивачем позовної давності, а відтак дійшли обґрунтованого висновку про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог. Решта доводів касаційної скарги теж визнаються необґрунтованими, оскільки вони не спростовують установленого судами та стосуються переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Нижньоворітський комсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі №907/429/16 Господарського суду Закарпатської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

В. Корсак