Постанова

від 26.03.2012 по справі 2а-2924/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2012 року № 2а-2924/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «Легат-М», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація провизнання недійсним запису про проведення державної перереєстрації юридичної особи, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнання недійсними установчих документів, припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2011 року Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва (далі по тексту -позивач, ДПІ у Подільському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легат-М»(далі по тексту -відповідач, ТОВ «Легат-М»), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація про визнання недійсним запису про проведення державної перереєстрації юридичної особи, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнання недійсними установчих документів, припинення юридичної особи.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в результаті проведених заходів з метою усунення наявних розбіжностей у звітності платника податків з податкового кредиту і податкового зобов'язання було встановлено наявність ознак фіктивності товариства. На підтвердження обставин, наведених позивачем в обґрунтування своїх вимог останнім надано до суду копію вироку Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2011 року у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 (особа, на яку 28.09.2009 року було перереєстровано ТОВ «Легат-М») у скоєнні злочину, передбаченого ст.205 ч.1, ст.205 ч.2 КК України. Наведеним вироком суду, зокрема, встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, які виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 березня 2011 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався судом у зв'язку з необхідністю з витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Ухвалою суду від 15 червня 2011 року провадження у справі зупинено до розгляду іншої пов'язаної справи та ухвалою від 02 грудня 2011 року поновлено у зв'язку з тим, що відпали обставини, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 26 січня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач про день, час і місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності із вимогами статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, проте, кореспонденція суду повернулась не врученою з відміткою поштового відділення про відсутність за вказаною адресою. В силу положень частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

З огляду на зазначене, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

13 березня 2012 року позивачем подано заяву про доповнення до підстав позову. Крім наведених в позовній заяві обставин,що стали підставою для звернення до суду із даним позовом податкова інспекція просить суд припинити юридичну особу відповідно ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»у зв'язку з неподанням звітності протягом строку, що перевищує один рік.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Легат-М»(ідентифікаційний код 32594607), місцезнаходження: 04080, м. Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, 71, зареєстроване 28 травня 2005 року Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією. Керівником підприємства зазначений ОСОБА_1

У відповідності до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003р. № 755-IV (далі по тексту Закон № 755-IV), встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб -підприємців.

Враховуючи зазначене та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що розглядуваний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 5 названого Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи -підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

При цьому, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам або в результаті ліквідації (ст. 104 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Приписами статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. № 509-XII (далі по тексту -Закон України від 04.12.1990р. № 509-XII) закріплено, що одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990р. № 509-XII до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України закріплено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Виходячи з положень статей 20, 21 Податкового кодексу України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону № 755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998р. № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17.11.1998р. № 552), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків -про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької фізичної особи -підприємця.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок платників податків і зборів (обов'язкових платежів): вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів також було закріплено і в Податковому кодексі України (п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Невиконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків щодо подання податкової звітності також підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2011 року.

Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких підстав, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність правових підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи -ТОВ «Легат-М».

Щодо позовних вимог про визнання недійсними установчих документів відповідача та запису про проведення державної реєстрації, а також про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, Окружний адміністративний суд м. Києва зважає на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

При цьому, п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

При розгляді вимог позивача про визнання недійсним установчих документів ТОВ «Легат-М», запису про проведення державної реєстрації та скасування державної реєстрації змін, необхідно виходити з того, що такі вимоги не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу приписів ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», підлягають правовій оцінці лише з іншими вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством такої юридичної особи. Тобто, вказані вимоги не є самостійними, оскільки визнання зазначених документів нечинними, а також скасування державної реєстрації законом не вимагається, а тому висновок суду про невідповідність цих документів та дій вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній частині судового рішення.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 157 КАС України, суд закриваючи провадження у справі, повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку про необхідність постановлення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними установчих документів відповідача та запису про проведення державної реєстрації, а також про скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин, що, на думку позивача, зумовлюють виникнення визначених законодавцем підстав для постановлення судом рішення про визнання недійсним запису про проведення державної перереєстрації юридичної особи, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнання недійсними установчих документів податковим органом надано копію вироку Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2011 року у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.205 ч.1, ст.205 ч.2 КК України.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З мотивувальної частини вироку суду, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину передбаченого ст.ст.205 ч.1, 205 ч.2 КК України, вбачається, що останнім вчинено умисні дії, які виразились у фіктивному підприємництві, тобто створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності -юридичних осіб (зокрема, ТОВ «Легат-М») з метою прикриття незаконної діяльності.

Факт існування обставин, що свідчать про фіктивність діяльності ТОВ «Легат-М»з моменту проведення перереєстрації юридичної особи (28.09.2009 року) на ОСОБА_1 місцевим судом визнано доведеним.

Відповідно до змісту частини 1 статті 55 1 Господарського кодексу України, наявність ознак фіктивності дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою -підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними.

З огляду на наведене, наявність вироку суду, яким підтверджено фіктивність підприємництва дають суду підстави саме для припинення юридичної особи і визнання недійсними реєстраційних документів. При цьому, податковим органом вимога про визнання недійсними реєстраційних документів не заявлялась.

У відповідності із вимогами частини 1 статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи .

Отже, вимога позивача про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Легат-М»задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю доказів винесення компетентним судом рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи. Відсутнє в матеріалах даної справи підтвердження постановлення судом рішення про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, а в даному провадженні така вимога позивачем не наведена.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити частково.

Припинити юридичну особу -Товариство з обмеженою відповідальністю «Легат-М»(код ЄДРПОУ 32594607).

Копію постанови, у день набрання постановою законної сили, надіслати державному реєстратору Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Легат-М»до встановленого законом порядку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя ОСОБА_2