Постанова

від 30.01.2018 по справі 2а-2924/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/1614/18 2а-2924/11/2670

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бившевої Л.І.

суддів: Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 (суддя Добрівська Н.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 (головуючий суддя - Усенко В.Г., судді - Горбань Н.І., Оксененко О.М.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Легат-М (далі - Товариство), за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Подільської районної у міста Києві державної адміністрації (далі - Адміністрація), про визнання недійсним запису про проведення державної перереєстрації юридичної особи, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, визнання недійсними установчих документів, припинення юридичної особи,

В С Т А Н О В И В:

24.02.2011 Інспекція звернулась до суду із позовом, у якому з урахуванням доповнень просила: визнати недійсним запис про проведення державної перереєстрації Товариства через порушення закону, допущені при реєстрації юридичної особи, які не можна усунути; скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства; визнати недійсними установчі документи Товариства з 28.09.2009; припинити юридичну особу Товариства.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція послалася на те, що в результаті проведених заходів з метою усунення наявних розбіжностей у звітності платника податків з податкового кредиту і податкового зобов'язання було встановлено наявність ознак фіктивності Товариства, що підтверджується копією вироку Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2011 року у кримінальній справі № 1-565/11 про обвинувачення ОСОБА_1 (особа, на яку 28.09.2009 було перереєстровано Товариство) у скоєнні злочину, передбаченого частинами першою, другою 1 статті 205 Кримінального кодексу України, яким, зокрема, встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, які виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Також Інспекція посилалася на те, що Товариство протягом року не подавало органам державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26.03.2012 позов задовольнив частково: припинив юридичну особу Товариства. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.01.2013 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.02.2013 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам частин першої - третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, оскільки положеннями частини другої статті 67 Податкового кодексу України та статті 31 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду із позовом про скасування змін до державної реєстрації установчих документів.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.01.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Положеннями пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідно до частини першої статті 56 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Частиною першою статті 55 1 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до частини третьою статті 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Застосовуючи нормативний синтетичний підхід до розуміння зазначених положень, колегія суддів вказує, що у разі виявлення ознак фіктивності суб'єкта господарювання (підприємництва) податковий орган вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними.

Статтею 31 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що орган державної податкової служби має право звертатись до судових органів із позовною заявою про скасування державної реєстрації змін до установчих документів виключно у випадках, встановлених законом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними установчих документів Товариства з 28.09.2009, запису про проведення державної перереєстрації, а також про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, суди виходили з того, що вимога про визнання недійсними реєстраційних документів Товариства Інспекцією не заявлялась, а доказів наявності рішення суду щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи Інспекція також не надала.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, про незастосування судами положень частини другої статті 67 Податкового кодексу України та статті 31 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , є безпідставними та не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна