Ухвала

від 06.09.2016 по справі 383/493/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1778/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Потапенко В. І.

УХВАЛА

Іменем України

06.09.2016 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого-судді - Потапенка В.І.

Суддів - Чорнобривець О.С., Черненко В.В.

секретар - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.07.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

01.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» та остаточно просив стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики у сумі 300000 грн. та пеню у сумі 700000 грн. , а всього 10000000 грн. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.07.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» (код ЄДРПОУ 30327666) на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 3000000 грн., пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 3000000 грн., а всього 6000000 грн. за договором позики №2 від 11 березня 2014 року, та судовий збір в розмірі 6890 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.07.2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи , неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду , обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції. Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2 (надалі іменується «Позикодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» (надалі іменується «Позичальник») в особі директора ОСОБА_3 укладено письмово договір позики від 11 березня 2014 року (далі - Договір), за умовами пунктів 1, 2, 4, 5, 5.1 якого Позикодавець передає позичальнику у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 300000 (три мільйони) гривень (надалі іменується «позика»), а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором строк. Позика передається Позикодавцем Позичальнику безпосередньо при укладенні Сторонами цього Договору готівкою. Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю позику в строк та на умовах, передбачених цим Договором. Сторони домовились, що позичальник поверне позику не пізніше ніж до 20 липня 2014 року. Повернення позики (її частини) підтверджується розпискою Позикодавця (а.с.4). Згідно п.9, 9.1 Договору підписання цього Договору Позичальником підтверджує факт одержання ним від Позикодавця позики. Належним чином підписаний Договір є доказом передання грошей від Позикодавця до Позичальника. Підпис позичальника в Договорі позики №2 від 11 березня 2014 року скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» (а.с.4). Факт передання від Позикодавця до Позичальника суми позики в розмірі 3000000 грн. та одержання їх Позичальником за умовами пунктів 9, 9.1 Договору підтверджується підписом директора ОСОБА_3, скріпленого печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» на Договорі позики №2 від 11 березня 2014 року (а.с.4), що відповідає вимогам ст.627 ЦК України щодо свободи договору та ст. 1047 ЦК України щодо укладення договору позики у письмовій формі. Згідно п.6 Договору в разі прострочення повернення позики Позикодавець вправі нараховувати пеню в розмірі 5% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 55050000 грн. за період з 25.05.2015 року по 25.05.2016 року, з яких позивачем пред'явлено вимогу про стягнення 7000000 грн. З врахуванням встановлених обставин справи , суд першої інстанції з посиланням на ст.ст. 204, 526, 546, 548, 549, 551, 610, 612, 627, 638, 640, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. При цьому , суд зазначив, що сумніви представника відповідача щодо справжності підпису його директора та печатки на договорі не підтверджені будь-якими належними і допустимими доказами (ст.ст.58, 59 ЦПК України). Також представник відповідача посилаючись на безгрошовість договору жодних доказів на підтвердження безгрошовості договору не надав. При стягненні неустойки суд врахував, що розмір неустойки (пені) є неспівмірним із розміром основного боргу (збитку) адже значно його перевищує, а тому враховуючи вимоги розумності та справедливості задовольнив частково вимогу позивача щодо стягнення із відповідача на користь позивача пеню на суму 3000000 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою виходячи з наступного. У судовому засіданні представник відповідача пояснила , що договір позики № 2 від 11 березня 2014 року та договір застави від 11 березня 2014 року , ксерокопії яких знаходяться у матеріалах справи, а оригінали яких оглянуто судом у судовому засіданні, дійсно підписані діючим на той час директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» ОСОБА_3 Але при цьому зазначила, що це були тільки проекти договорів і будь-яких коштів по договору позики ОСОБА_3 від ОСОБА_2 не отримував. Доводи апеляційної скарги про те, що факт передання грошей повинен бути підтверджений розпискою є необґрунтованими виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Як вбачається із матеріалів справи , договір позики укладений у письмовій формі , скріплений підписами сторін та посвідчений печаткою юридичної особи позичальника.( ас. 4) Згідно п.9, 9.1 Договору підписання цього Договору Позичальником підтверджує факт одержання ним від Позикодавця позики. Належним чином підписаний Договір є доказом передання грошей від Позикодавця до Позичальника. Частина 2 ст. 1047 ЦК України застосовується тоді , коли договір позики укладено не у письмовій формі, і розписка позичальника є підтвердженням укладення договору позики.

Не мають будь-якого правового значення і доводи скарги щодо не зазначення у договорі позики, яким саме чином передається позика - готівкою чи перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Позичальника. Зміст п. 2 Договору свідчить про те, що позика передавалась готівкою Позикодавцем Позичальнику безпосередньо при укладенні Сторонами цього договору .

Є необґрунтованими і доводи скарги про те, що факт отримання юридичною особою грошових коштів можуть підтвердити тільки банківські платіжні документи про перерахування коштів на її рахунок або прибуткові касові ордери про внесення готівки в касу юридичної особи які в відповідача відсутні. Як пояснила у судовому засіданні представник відповідача, на дату укладення договору позики - 11.03.2014 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» був ОСОБА_3, який діяв від імені юридичної особи. Яким чином ОСОБА_3 розпорядився отриманою позикою та чому не вніс гроші у касу товариства при вирішенні питання про стягнення позики не має будь-якого правового значення. Позов про визнання договору позики безгрошовим відповідач не подав, сам договір позики не спорював. Право Позикодавця на отримання від Позичальника пені в розмірі 5% від несплаченої суми за кожен день прострочення передбачено п.6 Договору позики ( ас. 4) Інших доводів апеляційна скарга не містить. Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313 - 315, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «Степ» - відхилити. Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.07.2016 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя:

Судді :