Рішення

від 02.09.2016 по справі 927/858/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 02» вересня 2016 року Справа № 927/858/15

Прокурор Козелецького району Чернігівської області в інтересах держави

вул. Пролетарська, 1, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000

В особі позивача: ОСОБА_1 районної ради,

вул. Соборності, 27, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000

Відповідач: Приватне підприємство фірма «САНТА - ОДА»,

вул. Франка, буд. 1, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000

Предмет спору: про стягнення 76743,94 грн. та зобов'язання повернути нерухоме майно

Суддя Мурашко І.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

прокурор: Єреп В.В. посвідчення № 032778 від 27.03.2015, прокурор

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 04-22/228 від 17.08.2016, представник

ОСОБА_3 довіреність №04-22/176 від 25.05.2016, представник

від відповідача: ОСОБА_4 довіреність № б/н від 21.06.2016, представник

ОСОБА_5довіреність б/н від 07.06.2016р.,представник

У судовому засіданні 02.09.2016 після закінчення оголошених перерв у судових засіданнях 22.08.2016, 30.08.2016 господарським судом Чернігівської області на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Козелецького району Чернігівської області, в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області, подано позов до Приватного підприємства фірми В«Санта-ОДАВ» про стягнення 76743,94 грн., з яких 5035,24 грн. заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року (25 днів), 584,23 грн. пені за період з 01.10.2014 по 25.02.2015 включно, 71124,47 грн. неустойки за період з 26.02.2015 по 31.05.2015 включно. Крім того, прокурором заявлена вимога про зобов'язання приватного підприємства фірма В«ОСОБА_5 - ОДАВ» повернути ОСОБА_1 районній раді, на підставі акту приймання - передачі, об»єкт оренди в складі: будівлі кінотеатру В«ЮвілейнийВ» по вул. І. Франка, 1, загальною площею 1085,1 кв.м.; будівлі гаражу літера В«АВ» по вул. Урицького, 2, загальною площею 127,4 кв.м. та будівлі гаражу літера В«БВ» загальною площею 39,2 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №4 від 29.02.2012 р. оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району, а також приписами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі (а.с. 92-94, 128-130), яке було задоволено ухвалою господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 (а.с. 144-146), провадження по справі № 927/858/15 було зупинено до вирішення та набуття чинності рішеннями: по пов'язаній справі № 927/1618/14 за первісним позовом прокурора Козелецького району Чернігівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області до Приватного підприємства фірма «ОСОБА_5 - ОДА» про стягнення 84517,36 грн. та за зустрічним позовом Приватного підприємства фірма «ОСОБА_5 - ОДА» до ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області про визнання частково недійсним договору оренди нерухомого майна; по пов'язаній справі № 927/798/15 за позовом Приватного підприємства фірма «ОСОБА_5 - ОДА» до ОСОБА_1 районної ради про визнання недійсними актів щодо призначення та проведення конкурсу на право оренди.

11 листопада 2015р. Київським апеляційним господарським судом було винесено Постанову по справі № 927/798/15, яка набула чинності з моменту її прийняття, тобто з 11.11.2015.

22.06.2016 господарським судом Чернігівської області було винесено ухвалу по справі №927/1618/14, якою було припинено провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із затвердженням мирової угоди (а.с.154-157). Ухвала господарського суду Чернігівської області від 22.06.2016 року набула чинності з моменту її проголошення - 22.06.2016.

За результатами розгляду справи № 927/1618/14 за первісним позовом прокурора Козелецького району Чернігівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області до ППФ «ОСОБА_5 - ОДА» про стягнення 84517,36 грн. та за зустрічним позовом ППФ «ОСОБА_5 - ОДА» до ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області про визнання частково недійсним договору оренди нерухомого майна №4 від 29.02.2012 р., було прийнято рішення господарського суду Чернігівської області від 10.11.2015, яким було відмовлено в задоволені первісного та зустрічного позову. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 по справі № 927/1618/15 рішення господарського суду Чернігівської області від 10.11.2015 було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 по справі № 927/1618/14 залишено в силі рішення господарського суду Чернігівської області від 10.11.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 в частині відмови ППФ «ОСОБА_5 - ОДА» ( відповідачу у даній справі) у позові про визнання частково недійсним договору оренди нерухомого майна №4 від 29.02.2012р. (підстава позову, що розглядається), в інший частині щодо стягнення 84517,36 грн. заборгованості за договором оренди за період з березня 2012р. по вересень 2014р. включно, направлено на новий розгляд. При новому розгляді справи № 927/1618/14 (в частині первісного позову) господарським судом Чернігівської області було винесено ухвалу від 22.06.2016, якою було припинено провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із затвердженням мирової угоди (а.с.154-157). Ухвала господарського суду Чернігівської області від 22.06.2016 року набула чинності з моменту її проголошення - 22.06.2016.

Таким чином, суд розглядає справу виходячи з чинності спірного договору оренди № 4 від 29.02.2012р. ( який є предметом позову, що розглядається) та врегулювання між сторонами, шляхом укладення мирової угоди, спору щодо стягнення з відповідача заборгованості за попередній період (березень 2012р.-вересень 2014р.)

В зв'язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення справи були усунуті, ухвалою суду від 08.08.2016 провадження по справі поновлено (а.с.147-149).

Після поновлення провадження по справі позивач просив суд задовольнити заявлений позов в повному обсязі. Прокурор позовні вимоги підтримав. 15.08.2016 прокурором заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яке було задоволено ухвалою суду від 15.08.2016, строк розгляду справи було продовжено на 15 днів до 02.09.2016, розгляд справи відкладений на 22.08.2016р. (а.с.173,176-178).

Представник відповідача у судовому засіданні 22.08.2016 проти задоволення позову усно заперечив, відзив на позов не надав. Відповідач зазначив, що, на його думку, спірний договір оренди був пролонгований сторонами та є діючим станом на теперішній час, а тому правових підстав для повернення орендованого майна немає.

Про оголошення у судовому засіданні 22.08.2016 перерви до 30.08.2016 відповідач був повідомлений під розписку (а.с.218). 30 серпня 2016 року на адресу господарського Чернігівської області від відповідача надійшла заява про продовження строку розгляду справи на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (а.с.1 т.2/2).

Частиною 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду справи, але не більше ніж на 15 днів. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.08.2016 вже було вирішено аналогічне за змістом клопотання та продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 02 вересня 2016 року (а.с.176-178), про що представникам позивача та відповідача було наголошено судом в судовому засіданні 22.08.16р.

Повторне клопотання про продовження строку розгляду справи судом відхилено.

Крім того, в поданій до суду заяві відповідач звертає увагу суду на те, що прокурор Козелецького району, яким подано позов до суду в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 районної ради, на його думку, вибув зі складу учасників судового розгляду у зв'язку з прийняттям Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, в редакції Закону від 02.07.2015 року № 578- VIIІ, у додатку до якого «Перелік та територіальні юрисдикції місцевих та військових прокуратур» немає прокуратури Козелецького району.

Однак, суд зазначає наступне.

Згідно Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 за № 1697-VII Додаток до цього Закону щодо Переліку та територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратур набрав чинності лише з 15 грудня 2015 року. Враховуючи зазначене, на момент подачі позовної заяви (16.06.2015) прокурор Козелецького району Чернігівської області діяв в межах своїх повноважень.

Під час судового розгляду справи № 927/858/16 представництво інтересів держави в суді весь час здійснювала прокуратура Чернігівської області, яка має права набувати процесуального статусу «прокурора», у розумінні ГПК України , по всіх справах, порушених за позовами регіональних прокуратур Чернігівської області.

Даний позов поданий прокурором Козелецького району в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної ради, що має статус позивача по справі та є самостійним учасником судового процесу. Крім того, відповідно до приписів статті 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (позивача), суд зобов»язаний розглянути справу по суті навіть при відмові прокурора від поданого ним позову, та навпаки, а тому, вищезазначений довід відповідача не може вплинути на розгляд позову по суті та прийняття відповідного рішення по даній справі.

Після закінчення перерви, оголошеної у судовому засіданні 22.08.2016, відповідач у наступне судове засідання 30.08.2016 не з'явився, повноважного представника не направив. Враховуючи те, що відповідачем було заявлено письмове клопотання розглянути справу 30.08.2016 без участі його представника(а.с.2 т.2/2), яке було задоволено судом, а також те, що 02.09.2016р. закінчується строк розгляду справи, суд 30.08.2016р. продовжив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 30 серпня 2016 року позивачем спільно з прокурором була подана заява про збільшення позовних вимог (а.с. 4-9 т.2/2), згідно якої останній просив стягнути з ППФ «ОСОБА_5 - ОДА» на свою користь 82981,27 грн. , з яких: 5938,86 грн. сума орендної плати за період з 01.10.2014 по 25.02.2015, 689,07 грн. сума пені та 76353,34 грн. сума неустойки за період з 26.02.2015 по 31.05.2015. В підтвердження направлення на адресу відповідача ППФ «ОСОБА_5 - ОДА» заяви про збільшення позовних вимог від 29.08.2016 за № 04-22/232, позивачем надано лише фіскальний чек від 29.08.2016 за № 0059506 0052206 без додання опису вкладення до цінного листа, що позбавляє суд можливості встановити, які саме документи були направлені на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Згідно п.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 року № 6, у зв'язку із збільшенням позивачем розміру позовних вимог відповідач вправі вимагати відкладення розгляду справи (у межах строків вирішення спору, передбачених статтею 69 ГПК) для подання відповідних доказів, але лише в тому випадку, коли таке збільшення обґрунтовується обставинами, про які не було зазначено в позовній заяві, та/або доказами, відсутніми у матеріалах справи.

При дослідженні змісту заяви про збільшення позовних вимог судом встановлено, що позивач збільшив позовні вимоги шляхом зміни порядку розрахунку заборгованості, а саме, позов поданий про стягнення заборгованості з підстави застосування п.7.1 Методики та орендними ставками, визначеними Додатком № 2 до Методики (при розрахунку заборгованості), а в заяві про збільшення позивач змінив підставу нарахування заборгованості на п.3.1-3.2 Методики та орендні ставки, визначені Додатком № 1 до Методики ( ще із врахуванням їх подальших змін).

Враховуючи все вищезазначене, а також те, що двомісячний строк розгляду справи, з урахуванням його продовження на 15 днів, спливає 02 вересня 2016 року, що позбавляє відповідача права подати до суду свої заперечення з урахуванням збільшеної ціни заявленого позову, суд спільну заяву позивача та прокурора про збільшення розміру позовних вимог до розгляду не прийняв.

Прокурор та представники позивача позов підтримали повністю та просили суд позов задовольнити. Після надання пояснень та дослідження доказів по справі в судовому засіданні 30.08.2016р. було оголошено перерву. Про оголошення у судовому засіданні 30.08.2016 перерви до 02.09.2016, відповідач був повідомлений телефонограмою від 30.08.2016, факсограмою від 30.08.2016 та листом від 30.08.2016, що був направлений господарським судом Чернігівської області на офіційну електронну адресу ППФ «ОСОБА_5 - ОДА» (Santa _oda@ukrpost.ua ) (а.с. 23-25 т.2/2).

02.09.2016р. представник відповідача подав до суду відзив на позов ( а.с.26-44 т.2/2), в якому проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, зазначивши, що на його думку, позивачем 01 грудня 2013 року було безпідставно в односторонньому порядку змінено порядок нарахування орендної плати, як при передачі в оренду окремих об'єктів нерухомості та звернув увагу суду на те, що при укладенні договору оренди, розмір орендної плати за базовий місяць був визначений позивачем та погоджений з відповідачем. Відповідач ствердив, що в продовж усього часу щомісячно сплачував орендну плату в розмірі 5000,00 грн., виходячи зі встановленого умовами договору розміру орендної плати. Відповідач вважає, що доводи прокурора та позивача щодо автоматичного внесення змін до договору оренди в частині збільшення орендної плати є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки, на думку відповідача, позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, так як розмір орендної плати є однією з умов договору оренди, зміна якої має відбуватись у встановленому чинним законодавством порядку та формі, шляхом внесення відповідних змін до договору за взаємною згодою сторін або у судовому порядку. Відповідач наголосив на тому, що жодні додаткові угоди про внесення змін до спірного договору сторонами не складались, редакція договору оренди нерухомого майна №4 від 29.02.2012 не змінювалась. Також, відповідач заперечив проти нарахування та стягнення неустойки у подвійному розмірі орендної плати внаслідок неповернення ним позивачу орендованого майна з орендного користування після припинення дії договору. На думку відповідача, неустойка, заявлена до стягнення прокурором та позивачем, є видом забезпечення зобов'язання згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, тобто така неустойка підлягає застосуванню та стягненню виключно у випадках, коли така санкція прямо передбачена у договорі. Однак, умовами спірного договору не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язання щодо звільнення та передачі орендованого приміщення як неустойка у розмірі подвійної оплати за користування приміщенням.

Відповідач також вважає, що згідно ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди нерухомого майна № 4 від 29.02.2012 є пролонгований сторонами на новий строк та на тих же умовах, оскільки після закінчення дії договору було відсутнє волевиявлення орендодавця відносно припинення дії вказаного договору та існувало бажання орендаря продовжувати орендні відносини, що підтверджується фактом не звільнення орендарем орендованого приміщення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора та повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 вказаної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

29 лютого 2012 року між ОСОБА_1 районною радою (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством фірма «ОСОБА_5 - ОДА» (надалі - відповідач, орендар) укладено договір № 4 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району (а.с.14-17), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування будівлю кінотеатру «Ювілейний», по вул. І. Франка, 1, загальною площею 1085,1 кв.м.; будівлі гаражу літер А по вул. Урицького, 2, загальною площею 127,4 кв.м. та будівлі гаражу літер Б загальною площею 39,2 кв.м.. Всього передано майна ринковою вартістю - 596563,00 грн. (п.п. 1.1 договору).

Статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положенням про порядок передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району в оренду, затвердженим рішенням від 22.07.2011 ОСОБА_1 районної ради (четверта сесія шостого скликання), встановлено, що орендодавцем майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району є ОСОБА_1 районна рада щодо майна, яким безпосередньо управляє, а також щодо цілісних майнових комплексів підприємств (їх структурних підрозділів) та майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств (а.с.54-56).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно , виданого виконавчим комітетом ОСОБА_1 селищної ради 05.11.2008 на підставі рішення від 21.10.2008 № 74, серія ЯЯЯ № 736884 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_1 селищної ради 21.05.2012 на підставі рішення від 20.04.2012 № 44, серія САС № 817763, власником нежитлової будівлі, кінотеатру за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Франка, буд. 1, та нежитлових будівель гаражів за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Урицького, 2а, - є територіальна громада сіл, селищ, міста Козелецького району в особі ОСОБА_1 районної ради (а.с.35-38).

Таким чином, позивач має права на передачу в оренду вищезазначеного нерухомого майна.

З наданих правовстановлюючих документів вбачається, що позивачем були надані в оренду відповідачу належні територіальній громаді на праві власності окремі будівлі , а саме, кінотеатр за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Франка, буд. 1, та нежитлові будівлі гаражів за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Урицького, 2а,

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі, який є його невід'ємною частиною (додаток №1).

На виконання умов договору згідно акту приймання - передачі орендованого майна від 29.02.2012 (а.с.18) позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначені об»єкти оренди.

Розділом 3 договору В«Орендна платаВ» сторонами погоджено, що орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до районного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання - передачі в оренду та акту приймання - передачі майна з орендного користування. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість. Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району, затвердженої рішенням районної ради від 22 липня 2011 року (четверта сесія шостого скликання).

Згідно п.3.4 договору, розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено в Додатку № 2 до цього договору (а.с.18), що є невід'ємною його частиною, і становить за базовий місяць розрахунку - 4981,30 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (березень 2012 року) визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий місяць 2012 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Таким чином, сторонами в п.3.4 договору погоджено визначену орендодавцем базову орендну плату (березень 2012 року) в розмірі 4981,30 грн. та порядок її індексації з урахуванням індексу інфляції, яка згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна «, і є істотною умовою даного договору.

Враховуючи вищезазначене, здійснивши відповідний розрахунок (а.с.119-120 т.1/2), суд встановив, що виходячи з умов підписаного сторонами договору, розмір орендної плати у спірному періоді складає: за жовтень 2014 року - 5902,30 грн., за листопад 2014 року - 6014,44 грн., грудень 2014 року - 6194,87 грн., січень 2015 року - 6386,91 грн., лютий 2015 року (25 днів) - 6004,84 грн, тобто розмір орендної плати за спірний період складає разом 30503,36 грн .

Відповідно до п.10.1,10.2 договору, він діє до 25.02.2015р. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку його дії , а в частині зобов»язань орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання зобов»язань.

У відповідності зі cт. 193 Господарського кодексу України та cт.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 3 cт. 18 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Частиною 3 ст. 19 зазначеного Закону встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Згідно cт. 29 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Обов'язок орендаря своєчасно та повному обсязі сплачувати орендну плату передбачено п. 5.1.4 спірного договору.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що орендну плату орендар зобов'язаний перерахувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяцязгідно виставлених рахунків орендодавцем у співвідношенні: 70% - до районного бюджету, 30% - орендодавцю, згідно Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району.

Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

На підставі вищезазначеного, прокурор та позивач просять стягнути з відповідача 5035,24 грн. заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року (25 днів) та 584,23 грн. пені за період з 01.10.2014 по 25.02.2015 включно,

З матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату послуг з оренди нерухомого майна № 18/10 (за жовтень 2014 року), № 18/11 (за листопад 2014 року), № 18/12 (за грудень 2014 року), № 18/1 (за січень 2015 року) були направлені позивачем відповідачу лише 14.02.2015 та отримані останнім 18.02.2015, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції за № 17000 0193447 9 (а.с.124). Доказів направлення та вручення відповідачу рахунку № 18/2 на суму 8682,69 грн. (за лютий 2015 року) позивачем до матеріалів справи взагалі не надано всупереч вимогам ухвал суду від 18.06.2015, 25.06.2015 та 15.08.2016 (а.с. 1-2, 109-111, 176-178). Виходячи з умов договору, а саме п. 3.6, кінцевий строк з оплати рахунків № 18/10 (за жовтень 2014 року), № 18/11 (за листопад 2014 року), № 18/12 (за грудень 2014 року), № 18/1 (за січень 2015 року) настав лише 18.02.2015.

Враховуючи проведений судом розрахунок орендної плати, виходячи із базового місяця оренди, проіндексованої у відповідності до п. 3.4-3.5 договору, а також те, що прострочка зі сплати орендної плати за жовтень 2014 року - січень 2015 року настала лише з 19.02.2015 року та прострочка із сплати орендної плати за 25 днів лютого 2015 року - 26.02.2015 року, що взагалі знаходиться поза межами періоду заявленого позивачем до стягнення пені, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені за період з 01.10.2014 по 25.02.2015 в розмірі 28,84 грн. ( а.с.121 т.1/2).

На виконання договору, згідно матеріалів справи, у спірному періоді з 14 жовтня 2014 року по 25 лютого 2015 року включно, відповідачем було сплачено 20000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, а саме: 14.10.2014 року - 5000,00 грн., 11.11.2014 - 5000,00 грн., 26.01.2015 - 5000,00 грн., 02.02.2015 - 5000,00 грн. (а.с.28-30 т.1/2). Таким чином, станом на 26.02.2015 у відповідача була прострочена заборгованість зі сплати орендної плати у спірному періоді в розмірі 10503,36 грн. (30503,36 грн. - 20000,00 грн.).

Однак, після 25.02.2015р., згідно матеріалів справи, відповідачем до порушення провадження у справі було сплачено позивачу 20000 грн. наступними платежами: 19.03.2015 - 5000,00 грн., 24.04.2015 - 5000,00 грн., 29.04.2015 - 5000,00 грн., 22.05.2015 року. - 5000,00 грн., та 22.08.2016р. ще 5035,24 грн. (а.с.26, 27,125 т.1/2, а.с.3 т.2/2) ). Враховуючи те, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії, а в частині зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання зобов'язання (п. 10.2 договору), при цьому, в п. 3.7 договору сторони погодили, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги орендодавця в певній черговості ( у першу чергу сплачуються проценти і неустойки; у другу чергу сплачується сума орендної плати),суд доходить висновку, що до порушення провадження по справі ( до 18.06.2016) відповідач сплатив заборгованість, що є предметом даного позову,- в повному обсязі.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що на момент звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5035,24 грн. за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року (25 днів), 584,23 грн. пені за період з 01.10.2014 по 25.02.2015 включно, право позивача не було порушено неправомірними діями відповідача, а тому, таке право позивача, у відповідності до приписів ст..1 ГПК України, не підлягає захисту, що має наслідком відмову в задоволенні позову в цій частині.

Доводи прокурора та позивача щодо наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у спірному періоді (жовтень 2014 року - лютий 2015 року), судом не приймаються до уваги виходячи з наступного.

Судом враховано, що предметом спірного договору є майно, що знаходиться у державній власності, тобто до правовідносин між сторонами застосовуються положення Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» . Частиною 2 ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах і, з урахуванням індексу інфляції, є істотною умовою договору оренди згідно ч.1 ст.10 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору оренди від 29.02.2012 за № 4, розмір орендної плати за базовий місяць (4981,30 грн.) розраховувався саме позивачем , який провів її нарахування на підставі п. 3.1, 3.2 Методики та орендними ставками, визначеними Додатком № 1 до Методики.

Однак, судом встановлено, що в подальшому, розмір орендної плати у спірному періоді був змінений позивачем в односторонньому порядку, з посиланням на п.3.10 договору , при цьому був розрахований позивачем виходячи зовсім із іншого пункту (п. 7.1) Методики та орендними ставками, визначеними зовсім іншим Додатком (№ 2) до Методики. Позовні вимоги також заявлені позивачем з нарахуванням заборгованості із застосуванням п.7.1 Методики та Додатку №2 до неї.

Пункт 3.10 договору, на який посилається позивач, передбачає право останнього змінювати в односторонньому порядку розмір орендної плати у випадку зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями обласної ради. Однак, як вбачається з матеріалів справі, рішення ОСОБА_1 районної ради Чернігівської області (восьма сесія шостого скликання) від 18 травня 2012, на яке посилається позивач, та яким внесено зміни до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району (а.с. 50-53), взагалі не містить зміни п.7.1 чи додатку №2 Методики і, тим більше, не передбачає право на заміну п.3.2-3.3 Методики, який використовувався позивачем при укладенні договору, на п.7.1., який самостійно , в односторонньому порядку використано позивачем для односторонньої зміни істотної умови договору,- розміру орендної плати.

Отже, суд дійшов висновку про неправомірність застосування позивачем п.3.10 договору, а відтак, неправомірність зміни розміру орендної плати позивачем в односторонньому порядку.

Але при розгляді справи судом встановлено, що згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 05.11.2008 серія ЯЯЯ № 736884 та від 21.05.2012 серія САС № 817763, виданих Виконавчим комітетом ОСОБА_1 селищної ради на підставі рішень від 21.10.2008, від 20.04.2012 та витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.11.2008 за реєстраційним номером 25302966 та від 21.05.2012 за реєстраційним номером 36697155, нежитлова будівля кінотеатру за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Франка, буд. 1 та нежитлові будівлі гаражів літер «А» та «Б» за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Урицького, буд. 2а, що передані позивачем в оренду за договором № 4 від 29.02.2012, є окремими об'єктами нерухомого майна (а.с.35-38).

На виконання вимог ухвали суду від 15.08.2016 Комунальне підприємство «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради надало письмові пояснення відносно об'єктів оренди за спірним договором (а.с.186).

Згідно наданих пояснень, нежитлова будівля кінотеатру за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. І. Франка, буд. 1, нежитлові будівлі гаражів літер «А» та «Б», за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Урицького, буд. 2 А, зареєстровані на праві власності за територіальною громадою сіл, селищ, міста Козелецького району в особі ОСОБА_1 районної ради окремими об'єктами нерухомого майна . Обстеження зазначених об'єктів проводилось перед оформленням права власності, кінотеатру - 2011 році, гаражів - 2006 році. Відповідно до п. 3.1 «Інструкції про порядок технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» на кожний об'єкт була заведена окрема інвентаризаційна справа. Станом на 29.02.2012 року, тобто на момент укладення спірного правочину, записи про зазначені об'єкти не змінювались.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при укладені спірного договору саме позивачем було невірно застосовано п.3.1-3.2 положення Методики при визначені розміру орендної плати за базовий місяць, який в подальшому був узгоджений сторонами в договорі, тобто з вини самого позивача розмір орендної плати за базовий місяць оренди не відповідав вимогам Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району.

Однак, змінивши в грудні 2013 року в односторонньому порядку розмір орендної плати, позивач фактично змінив порядок розрахунку орендної плати, провівши її нарахування на підставі зовсім іншого пункту (п. 7.1) Методики та іншого Додатку (№ 2) , ніж при укладенні договору. Зазначені дії відповідача не відповідають приписам п.3.10 договору, на який він при цьому посилався, а тому при винесенні рішення , суд виходить з того, що істотна умова - розмір орендної плати за базовий місяць, - згідно проведеного позивачем розрахунку, складав 4981,30 грн., та саме в такому розмірі був погоджений останнім з відповідачем в п. 3.4 спірного договору.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що розмір орендної плати є однією з істотних умов договору оренди, зміна якої має відбуватись у встановленому чинним законодавством порядку та формі, шляхом внесення відповідних змін до договору за взаємною згодою сторін або у судовому порядку. Однак, жодні додаткові угоди про внесення змін до спірного договору сторонами не були підписані, отже редакція договору оренди нерухомого майна №4 від 29.02.2012 не змінювалась, а тому саме ця редакція договору оренди була застосована судом при вирішенні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати.

Прокурором в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 районної ради заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки в сумі 71124,47 грн. за період з 26.02.2015 року по 31.05.2015 року включно на підставі ч. 2 ст.785 Цивільного кодексу України, та про зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_1 районній раді на підставі акту прийому - передачі об»єкти оренди: кінотеатр «Ювілейний» по вул. І. Франка, 1, загальною площею 1085,1 кв.м.; будівлі гаражу літера В«АВ» по вул. Урицького, 2, загальною площею 127,4 кв.м. та гаражу літера В«БВ» загальною площею 39,2 кв.м.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1).

Пунктом 10.9 договору оренди №4 від 29.02.2012 передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. За приписами п. 10.1 спірного договору, даний договір діє по 25 лютого 2015 року включно.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за актом приймання - передачі. При цьому у відповідності до п. 10.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до вимог ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що до закінчення строку дії договору позивач звертався до відповідача листом - повідомленням від 11.12.2014 за № 04-22/522, згідно якого, зокрема, поставив відповідача до відома, що не має наміру продовжувати з ним термін дії договору № 4 від 29.02.2012 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району. Зазначений лист був отриманий відповідачем 19.12.2014 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції №17000 0203553 2 (а.с.32 т.1/2).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач повторно звернувся до відповідача з претензією від 03.03.2015 за № 04-22/85, згідно якої, зокрема, вимагав повернути орендоване майно за актом приймання - передачі до 13 березня 2015 року . Зазначена претензія була отримана відповідачем 05.03.2015 та залишена останнім без відповіді та виконання (а.с.90-91 т.1/2).

Відтак,матеріалами справи спростовуються доводи відповідача про відсутність волевиявлення орендодавця щодо припинення дії вказаного договору та в зв»язку із цим пролонгацію договору сторонами. Також , в судовому засіданні представники обох сторін підтвердили факт звернення позивача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди №4 від 29.02.2012, однак, відповідач додаткову угоду не підписав, оскільки не погодився із зміною істотної умови договору- розміру орендної плати.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з закінченням строку, на який було укладено спірний договір оренди та наявності заперечень орендодавця відносно продовження дії зазначеного договору, договір № 4 від 29.02.2012 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району є таким, що припинився станом на 26.02.2015, як наслідок, обов'язок орендаря щодо повернення з оренди нерухомого майна є таким, що настав.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу на підставі акту приймання - передачі нежитлову будівлю кінотеатру «Ювілейний», загальною площею 1086,1 кв.м., розташованого за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. І. Франка, буд. 1, нежитлову будівлю гаражу літера «А», загальною площею 127,4 кв.м., та нежитлову будівлю гаражу літера «Б», загальною площею 39,2 кв.м., розташованих за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Урицького, буд. 2а, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що статтею 777 Цивільного кодексу України дійсно передбачено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору укласти договір найму на новий строк. Однак, по-перше, це можливо тільки за умови дослідження належного виконання обов'язків за договором найму, а також, якщо при укладенні такого договору між сторонами досягнуто домовленість щодо умов договору найму на новий строк. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється (ч.1), а тому, оскільки з матеріалів справи вбачається, що умови договору оренди на новий строк, зокрема в частині розміру орендної плати, сторонами погоджені так і не були, - переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк є таким, що припинилось.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За приписами п.п. 2.3-2.4 договору оренди, у разі припинення цього договору, майно повертається орендарем орендодавцю у порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі. Обов'язок по складанню акта приймання - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні. Тобто, обов'язок по складанню акта приймання - передачі орендованого майна з оренди по закінченню строку дії договору покладається саме на відповідача.

Відповідач орендоване нерухоме майно позивачу не повернув, акт приймання - передачі орендованого майна з оренди, не склав. Крім того, згідно акта від 25.02.2015 року, складеного позивачем в односторонньому порядку у присутності свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідач відмовився від підпису акта прийому - передачі орендованого майна за спірним договором. Суд розцінює такі дії відповідача як такі, що порушують як вище перелічені вимоги чинного законодавства України, так і умови укладеного між сторонами договору.

Пунктом 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» передбачено, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а ні видом забезпечення зобов'язання згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, як вважає відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був неодноразово належним чином повідомлений про припинення дії договору та про свій обов'язок негайно повернути позивачу орендоване нерухоме майно, однак умисно жодних дій щодо повернення орендованого майна не вчинив, обов'язок по складанню акта прийому - передачі майна з орендного користування, згідно вимог п.2.4 договору, не виконав.

Таким чином, суд вважає правомірним стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, однак, враховуючи проведений судом перерахунок розміру орендної плати виходячи з базового місяця оренди (березень 2012 року), проіндексованого у відповідності до п. 3.5 договору до закінчення строку дії договору оренди 25.02.2015р., суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині, в сумі 50698,56 грн. за період з 26.02.2015 по 31.05.2015 включно.

На день подачі позовної заяви до суду (16.06.2015 р.) органи прокуратури були звільнені від сплати судового збору на підставі п. 11 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

За приписами п. 2.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції станом на 16.06.2015 р. - день подання позовної заяви) за подання позову майнового характеру мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Пунктом 2.2 ч. 2 ст. 4 «Про судовий збір» (в редакції станом на 16.06.2015 р. - день подання позовної заяви) визначено, що за подання позову немайнового характеру мав бути сплачений судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 складав 1218,00 грн. у відповідності до ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет на 2015 рік».

В даному позові об'єднано вимоги як майнового та і немайнового характеру, зокрема вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5035,24 грн., пені в сумі 584,23 грн. та неустойки в сумі 71124,47 грн. - є майновою та підлягає оплаті судовим збором в сумі 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015), вимога про зобов'язання повернення майна, у зв'язку з припиненням договору оренди, є немайновою, оскільки виникає з договірних відносин, та підлягає оплаті судовим збором в сумі 1218,00 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015).

Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, в доход Державного бюджету України з відповідача має бути стягнутий судовий збір в розмірі 2425,65 грн. (1207,65 грн. + 1218,00 грн.) та з позивача - в розмірі 619,35 грн.

Пунктом 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» визначено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій, строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Керуючись ст. ст.1, 22, 29, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Приватне підприємство фірма «САНТА - ОДА» (17000, Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Франка, буд. 1, код ЄДРПОУ 14230330, протягом 10 днів з дня набрання даним рішенням суду чинності, повернути ОСОБА_1 районній раді ( 17000, Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Соборності, 27, код ЄДРПОУ 22824090), з оформленням акту приймання-передачі майна: нежитлову будівлю кінотеатру «Ювілейний», загальною площею 1086,1 кв.м., розташованого за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. І. Франка, буд. 1; нежитлову будівлю гаражу літера «А», загальною площею 127,4 кв.м. та нежитлову будівлю гаражу літера «Б», загальною площею 39,2 кв.м., розташованих за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Урицького, буд. 2а.

3. Стягнути з Приватного підприємства фірма «САНТА - ОДА» (17000, Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Франка, буд. 1, код ЄДРПОУ 14230330, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь ОСОБА_1 районної ради ( 17000, Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Соборності, 27, код ЄДРПОУ 22824090, р/р 35427201021470 ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) - 50698,56 грн. неустойки.

4. Стягнути з ОСОБА_1 районної ради ( 17000, Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Соборності, 27, код ЄДРПОУ 22824090, р/р 35427201021470 ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) в дохід Державного бюджету України (р. 31217206783002, отримувач УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) - 619,35 грн. судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства фірма «САНТА - ОДА» (17000, Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Франка, буд. 1, код ЄДРПОУ 14230330, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) в дохід Державного бюджету України (р. 31217206783002, отримувач УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) - 2425,65 грн. судового збору.

6. В іншій частині у позові відмовити.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 07.09.2016 р.

Суддя І.Г. Мурашко