Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/12544/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/12544/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6"

про стягнення 154797,56 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Телегін Д.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ :

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6" (надалі - відповідач) про стягнення 154797,56 грн. заборгованості, з якої: 81141,29 грн. - основний борг, 68091,20 грн. - інфляційні втрати та 5565,07 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1220008 від 01.01.2001, в частині своєчасної та повної сплати за спожиту теплову енергію у гарячій воді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 порушено провадження у справі №910/12544/16, розгляд справи призначено на 25.07.2016.

22.07.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 відкладено розгляд справи до 05.09.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання господарського суду свого представника не направив, втім 26.08.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку неможливістю бути присутнім представника.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вирішив відмовити в його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю.

Так, у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Як роз'яснено у пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Вказані обставини подання суду необґрунтованих належним чином клопотань в сукупності з тривалим ненаданням письмових пояснень у справі та заперечень проти заявлених позовних вимог, а також витребуваних судом документів, можуть свідчити про зловживання відповідачем процесуальними правами.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, суд з урахуванням встановлених ст. 69 ГПК України процесуальних строків розгляду спору, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

01.01.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Шовковик-6" (абонент) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1220008, предметом якого відповідно до п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

За умовами п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

У свою чергу абонент в п. 2.3.1, 2.3.2 договору зобов'язався: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Сторони погодили, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.11.2000 №1965, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ. Контрагентами також погоджено можливість зміни тарифів в період дії договору (п. 1, 3 додатку №3 до договору).

Порядок розрахунків за теплову енергію сторони узгодили в додатку №4 до договору, пунктом 2 якого передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. №11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 додатку №4 до договору сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1220008 від 01.01.2001 набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001, при цьому договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.1, 8.4 договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії вказаного договору чи його розірвання сторонами не надано, а отже він є діючим та приймається судом до уваги.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач в період з 01.09.2013 по 01.01.2015 поставив відповідачу, а останній отримав теплову енергію на загальну суму 489304,93 грн., що підтверджується наявними матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) та відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором у заявлений період свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді.

В той час, як відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді належним чином не виконав, сплативши лише 408163,64 грн., внаслідок чого на момент звернення позивача до суду з даним позовом у Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6" утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 81141,29 грн.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписом ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як передбачено в ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань з постачання теплової енергії у гарячій воді та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 81141,29 грн. основного боргу.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5565,07 грн. та інфляційні втрати у розмірі 68091,20 грн. за період з жовтня 2013 року по квітень 2016 року включно.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11, від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12).

Перевіривши наданий Публічним акціонерним товариством «Київенерго» розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки позивачем не враховано, що в 2016 році 366 днів, а не 365. Отже, за перерахунком суду, з відповідача підлягає до стягнення 5562,85 грн. 3% річних.

За результатом наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити надані послуги в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-6" (02218, м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, будинок 8-А; ідентифікаційний код 22873616) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305) 81141 (вісімдесят одну тисячу сто сорок одну) грн. 29 коп. основного боргу, 5562 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 85 коп. 3% річних, 68091 (шістдесят вісім тисяч дев'яносто одну) грн. 20 коп. інфляційних втрат та 2321 (дві тисячі триста двадцять одну) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 06.09.2016.

Суддя О.А. Грєхова